25.03.2026 м.Дніпро
Справа № 904/6915/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Кошлі А.О. (доповідач),
суддів Кучеренко О.І., Стефанів Т.В.
розглянувши апеляційну скаргу Кірєєва Євгенія Євгеновича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021 у справі № 904/6915/21 (суддя Євстигнеєва Н.М.)
за позовом акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі», м. Дніпро
до фізичної особи-підприємця Кірєєва Євгенія Євгеновича, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 115 732,39 грн
02.08.2021 Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з фізичної особи-підприємця Кірєєва Євгенія Євгеновича ( АДРЕСА_1 ) суму за недораховану електроенергію у розмірі 113831,56 грн, 3% річних у розмірі 421,02 грн та інфляційні втрати 1 479,81 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021 у справі № 904/6915/21 позовні вимоги акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» до фізичної особи-підприємця Кірєєва Євгенія Євгеновича про стягнення 115732,39 грн - задоволено повністю.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця Кірєєва Євгенія Євгеновича ( АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» (49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, буд. 22; ідентифікаційний код 23359034) недовраховану електроенергію у сумі 113 831 (сто тринадцять тисяч вісімсот тридцять одна) грн 56 коп., 3% річних у сумі 421 (чотириста двадцять одна) грн 02 коп., інфляційні втрати у розмірі 1479 (одна тисяча чотириста сімдесят дев'ять) грн 81 коп., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, Кірєєв Євгеній Євгенович подав апеляційну скаргу, яка отримана апеляційним судом 02.02.2026 в якій просить:
1. Поновити Кірєєву Євгенію Євгеновичу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальні строки на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021 у справі № 904/6915/21 (суддя Євстигнеєва Н.М.)
2. Скасувати повністю рішення судді Господарського суду Дніпропетровської області Євстигнеєвої Н.М. від 03.11.2021 року по справі № 904/6915/21 за позовом юридичної особи приватного права код ЄДРПОУ 23359034 акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» до фізичної особи-підприємця Кірєєва Євгенія Євгеновича, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про стягнення за недовраховану електроенергію у сумі 113 831 (сто тринадцять тисяч вісімсот тридцять одна) грн 56 коп., 3 % річних у сумі 421 (чотириста двадцять одна) грн 02 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 479 (одна тисяча чотириста сімдесят дев'ять) грн. 81 коп., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
3. Ухвалити нове рішення по суті справи, яким повністю залишити позов позивача без задоволення.
Як вказує апелянт, про рішення від 03.11.2021 року по справі № 904/6915/21 дізнався лише 09.12.2025 після накладення Покровським відділом ДВС у м. Кривому Розі арешту на банківські рахунки. 11.12.2025 він звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про отримання копії рішення, яке отримав 30.12.2025. Також вказує на те, що у позовній заяві та рішенні суду першої інстанції навмисно помилково вказано адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_1 . На момент подачі позову та ухвалення рішення суду це не відповідало дійсності так як був знятий з реєстрації 07.07.2017 та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 , 06.07.2020 був знятий з реєстрації за вказаною адресою та з 06.07.2020 і до цього часу зареєстроавний за адресою: 50037, м. Кривий Ріг, вул. Універсальна, 5. Тому суд першої інстанції повинен був перевірити адресу реєстрації відповідача згідно Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Кошля А.О., судді: Кучеренко О.І, Стефанів Т.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2026 апеляційну скаргу Кірєєва Євгенія Євгеновича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021 у справі № 904/6915/21 залишено без руху.
Надано Кірєєву Євгенію Євгеновичу строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів, шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 4 992,00 грн, направлення копії апеляційної скарги стороні та уточнення додатків зазначених в апеляційні скарзі.
09.03.2026 до суду надійшли заперечення від акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» щодо відкриття апеляційного провадження, відповідно до яких АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» вважає, що апеляційне провадження у даній справі не може бути відкрито, через те, що апеляційну скаргу подано після спливу вже більше як чотирьох років з моменту складання повного тексту рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021. Згідно з витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань на 05.03.2026, отриманого із сайту Опендатабот (витяг додається), адресою місцезнаходження відповідача є: АДРЕСА_1 .
В зв'язку із чим, процесуальні документи по даній справі, а саме: позовна заява, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2021 про відкриття провадження у справі та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021, направлялися саме на ту адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
09.03.2026 також судом була отримана заява від апелянта Кірєєва Євгенія Євгеновича, в якій останній надає докази направлення копії апеляційної скарги стороні та уточнює додатки, зазначені в апеляційні скарзі. Також Кірєєвим Є.Є. було надано заяву про звільнення від сплати судового збору.
Беручи до уваги заперечення позивача по справі № 904/6915/21 та те, що апеляційна скарга надійшла безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду без матеріалів справи, через що суд позбавлений можливості встановити факт направлення процесуальних документів відповідачу на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, задля вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, залишення апеляційної скарги без руху або її повернення ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.03.2026 було витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/6915/21.
Матеріали справи № 904/6915/21 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду 18.03.2026.
Дослідивши клопотання апелянта про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021 у справі № 904/6915/21 та надіслані судом першої інстанції матеріали справи, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства визначено, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
При цьому, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Приписами ст. 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок учасників справи виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини 2 цієї статті).
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За положеннями ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили звернення до суду у визначений законом строк.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку суд має оцінити доводи заявника та подані ним докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку. При цьому, такі доводи та докази мають підтверджувати об'єктивну неможливість заявника вчинити відповідну процесуальну дію у встановлені строки. У разі ж коли пропуск такого процесуального строку настав у зв'язку із суб'єктивними чинниками, які залежали лише від самого заявника, а не через об'єктивно непереборні причини, або коли такі об'єктивно непереборні причини заявником не доведені, у суду відсутні правові підстави для визнання підстав пропуску процесуального строку поважними.
Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 256 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06.04.2021 у справі № 902/560/20, від 25.01.2021 у справі № 911/224/20.
Колегія суддів зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
Обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначені в Господарському процесуальному кодексі України вимоги до заявника при зверненні до суду дотримуватись строку на апеляційне оскарження (ст. 256 вказаного Кодексу). Невиконання ж заявником вимог процесуального законодавства, зокрема, щодо подання апеляційної скарги у визначений Господарським процесуальним кодексом України строк, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, наділяє суд апеляційної інстанції правом відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України. Про відповідне зазначено у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 922/3604/21.
Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).
Аналогічні висновки щодо застосування приписів ст.ст. 256, 261 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 9/430-05-11867, від 05.07.2023 у справі № 910/186/21.
У своєму клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021 у справі № 904/6915/21 апелянт зазначає, що раніше він не отримував копію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021 по справі 904/6915/21, оскільки позивач та суд першої інстанції не перевірив адресу місця реєстрації Кірєєва Є.Є., зокрема шляхом отримання інформації з Єдиного державного демографічного реєстру.
Вказану обставину колегія суддів вважає необгрунтованою, та такою, що не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
Частиною другою та третьоюстатті 27 ГПК України визначено, що для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.
Згідно поданої позовної заяви відповідачем вказано фізичну особу-підприємця Кірєєва Євгенія Євгеновича ( АДРЕСА_1 ).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом як на дату зверення до суду першої інстнації та станом на 23.03.2026, місцезнаходженням фізичної особи-підприємця Кірєєва Євгенія Євгеновича, вказано: АДРЕСА_1 .
Відомості з Єдиного державного реєстру (ЄДР) є достовірними щодо місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи-підприємця (ФОП) та використовуються у господарських правовідносинах. Місцезнаходження, вказане в ЄДР, вважається податковою адресою, на яку надсилається кореспонденція. Якщо в ЄДР не внесено зміни про місцезнаходження, то треті особи мають право посилатися на дані реєстру як на достовірні.
Станом на сьогодні, діяльність Кірєєва Євгенія Євгеновича як фізичної особи-підприємця не припинена та податкова адреса не змінювалась.
Як вбачається з матеріалів справи № 904/6915/21, ухвала про відкриття провадження від 09.08.2021 та рішення від 03.11.2021 були направлені фізичній особі-підприємцю Кірєєву Євгенію Євгеновичу за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на вищевикладене та на положення статті 27 ГПК України, ФОП Кірєєву Є.Є. було направлено рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021 по справі 904/6915/21 належним чином за податковою адресою фізичної особи-підприємця, яка зазначена в ЄДР, за якою фізична особа-підприємець береться на облік як платник податків.
Стосовно заяви відповідача по справі про відмову та заборону використовувати для його ідентифікації будь-які цифрові коди, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України (в редакції на час звернення з позовом до суду перщої інстанції) передбачалося, що позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Як вбачається з Договору про постачання електричної енергії № 607479 від 07.07.2009, укладеного між відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» та фізичною особою-підприємцем Кірєєвим Євгенієм Євгеновичем, останнім у пункті 10 «Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін» був зазначений його реєстраційний номер обліковий картки платників податків.
Доказів того, що Кірєєвим Є.Є. була надана позивачу інформація про те, що він відмовився від цифрової ідентифікації, на підставі чого йому в паспорті 07.01.2017 зробили відповідну відмітку, матеріали справи не містять.
Отже, зі своєї сторони позивач АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» виконали вимоги щодо подання позовної заяви у формі, які встановлені чинним Господарським процесуальним кодексом України, і вказали всі наявні в нього відомості стосовно відповідача.
Приймаючи до уваги встановлені обставини справи, колегія суддів зазначає, що наведені апелянтом обставини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021 у справі № 904/6915/21 з підстав того, що судом не здійснено перевірку його місця реєстрації та як наслідок направлення процесуальних документів не за місцем його проживання є необгрунтованимим, а залежали виключно від суб'єктивної поведінки та волевиявлення скаржника, який був обізнаний про складення відносно нього акту перевірки 25.02.2021.
Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Водночас, ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Положеннями статті 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Враховуючи тлумачення норм ГПК України, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження.
Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
Згідно з частиною першою статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо:
1) апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню;
2) є ухвала про закриття провадження у зв'язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї ж особи на це саме судове рішення;
3) є постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;
4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
У частині другій вищенаведеної статті визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Обґрунтування існування обставин, визначених в частині другій статті 261 ГПК України, апелянт не наводить.
Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідносин у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, яке набрало законної сили, за відсутності доведених обставин об'єктивної неможливості своєчасного звернення до суду, є непропорційним втручанням в принцип правової визначеності (res judicata), тобто поваги до остаточного судового рішення. У цьому випадку апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження судового рішення, яке набрало законної сили майже п'ять років тому.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи те, що скаржником не доведено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 03.11.2021, вказані ним обставини спростовані матеріалами справи, та є наслідком невірного тлумачення норм ГПК, що свідчить про їх неповажність, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до п.13 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 814 від 20.08.2019 (в редакції наказу № 287 від 15.07.2024) у разі постановлення суддею ухвали про повернення/відмову у відкритті провадження у справі така ухвала надсилається заявникові після її постановлення в порядку, визначеному процесуальним законодавством - до Електронного кабінету або рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про його одержання разом з позовною заявою/заявою/скаргою та всіма доданими до неї документами.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 119, 174, 234, 260 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021 у справі № 904/6915/21.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію даної ухвали та оригінал апеляційної скарги з доданими документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня її складення.
Головуючий суддя А.О. Кошля
Суддя О.І. Кучеренко
Суддя Т.В. Стефанів