16 березня 2026 року м. Харків Справа № 917/1026/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, представника Полтавської міської ради, представника Управління майном комунальної власності міста
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Полтавської міської ради (вх. №360 П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2026 (повний текст складено 02.02.2026) у справі № 917/1026/25
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, вул. Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, Полтавська область, 36014
до Полтавської міської ради, вул. Соборності, 36, м. Полтава, Полтавська область,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) ПАТ "Тепловозоремонтний завод", 13962568, 36005, м. Полтава, вул. В'ячеслава Липинського, 30, ЄДРПОУ 13962568
2) Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Полтавської міської ради, 24548168, м. Полтава, вул. Соборності, 36
3) Управління майном комунальної власності міста, 13967034, 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36
про зобов'язання прийняти до комунальної власності об'єкт державної власності,-
Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях звернулося з позовом до відповідача - Полтавської міської ради, в якому просить зобов'язати Полтавську міську раду без будь-яких умов прийняти до комунальної власності об' єкт державної власності - захисну споруду цивільного захисту № 60205 (далі - сховище № 60205), за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Гайового, буд. 30.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що захисні споруди цивільного захисту не підлягають приватизації та не можуть бути передані в оренду в умовах воєнного стану, тому вони підлягають передачі у комунальну власність в порядку, передбаченому Законом України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.01.2026 у справі №917/1026/25 позов задоволено повністю. Зобов'язано Полтавську міську раду без будь-яких умов прийняти до комунальної власності об'єкт державної власності - захисну споруду цивільного захисту (сховище ЦО) № 60205, за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Гайового, буд. 30. Стягнуто з Полтавської міської ради на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях 2 422,40 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції виходив з того, що спірна захисна споруда цивільного захисту (сховище ЦО) №60205 є об'єктом державної власності, який під час приватизації майна ПАТ «Тепловозоремонтний завод» не увійшов до його статутного капіталу, а залишився на балансі підприємства. Водночас власником цього майна є держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України, що підтверджується даними державних реєстрів.
Суд зазначив, що відповідно до частини 12 статті 32 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту не підлягають приватизації, а також, відповідно до законодавства про оренду державного майна, не можуть бути передані в оренду, оскільки належать до об'єктів, що забезпечують виконання державою своїх функцій та обороноздатність держави.
Отже, на переконання суду, єдиним можливим способом подальшого використання такого майна є його передача у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».
Крім того, суд послався на частину 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України та пункт 14 Порядку №138, відповідно до яких у разі банкрутства або ліквідації суб'єкта господарювання, на балансі якого перебуває захисна споруда, органи місцевого самоврядування приймають рішення про подальше використання таких споруд. З огляду на те, що ПАТ «Тепловозоремонтний завод» перебуває у процедурі банкрутства, суд дійшов висновку, що саме орган місцевого самоврядування має вирішити питання подальшого використання такої споруди.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що передача спірної захисної споруди до комунальної власності відповідає вимогам законодавства, а відмова органу місцевого самоврядування прийняти її у комунальну власність не ґрунтується на вимогах закону.
Також суд відхилив заяву відповідача про застосування строків позовної давності, зазначивши, що з урахуванням продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану позивач звернувся до суду в межах встановленого законом строку.
Полтавська міська рада із рішенням суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2026 у справі №917/1026/25 і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Крім того, апелянт просить витребувати у Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській та Сумській областях інформацію щодо засвідчених копій документів та інформації про виконання доручення Прем'єр-міністра України від 14.01.2021 за №408/1/1-21, протокольних рішень під головуванням заступника керівника Офісу Президента України від 12.04.2021, 17.05.2021, 19.07.2021, наказу Фонду державного майна України від 04.07.2022 № 686 (копій даних документів доручення, протокольних рішень).
В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:
- суд першої інстанції помилково дійшов висновку про правомірність вимоги Фонду державного майна України щодо зобов'язання Полтавської міської ради безумовно прийняти до комунальної власності захисну споруду цивільного захисту № 60205. На думку апелянта, порядок визначення способу управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств під час приватизації, чітко регламентований Положенням, затвердженим наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України № 908/68 від 19.05.1999. Згідно з цим нормативним актом вибір способу управління таким майном здійснюється з дотриманням визначеної ієрархії способів управління та за результатами роботи спеціально створеної комісії із залученням представників органів місцевого самоврядування, галузевих органів виконавчої влади та інших заінтересованих осіб. Однак, як зазначає апелянт, комісія, яка прийняла рішення про передачу спірної споруди у комунальну власність, була сформована виключно з працівників Регіонального відділення Фонду державного майна України, без участі представників органів місцевого самоврядування чи інших органів, що свідчить про порушення процедури визначення способу управління державним майном;
- передача об'єкта у комунальну власність не була єдиним можливим способом управління спірним майном. Відповідно до законодавства, передбачено декілька альтернативних способів управління державним майном, зокрема передача його в оренду, передача до сфери управління інших органів або списання. При цьому апелянт наголошує, що до введення воєнного стану законодавство допускало можливість передачі захисних споруд цивільного захисту в оренду за умови збереження їх функціонального призначення. Відтак, на момент прийняття рішення Фондом державного майна у 2018 році існувала можливість застосування іншого способу управління майном, однак ця можливість не була належним чином досліджена;
- спірна захисна споруда розташована на території промислового підприємства, яке перебуває у власності ТОВ «Виробничий комплекс «Полтавський тепловозоремонтний завод». Територія підприємства є закритою та охороняється, що об'єктивно ускладнює або навіть унеможливлює використання цієї споруди для укриття населення Полтавської міської територіальної громади. При цьому саме це підприємство могло б бути заінтересованим у використанні споруди для власних працівників, однак суд першої інстанції відмовив у залученні відповідного товариства до участі у справі як третьої особи;
- Регіональне відділення Фонду державного майна України протягом тривалого часу фактично не здійснювало належних дій щодо управління спірним майном. Зокрема, з моменту прийняття рішення про передачу споруди у комунальну власність у грудні 2018 року до моменту введення воєнного стану у лютому 2022 року Фонд не вжив заходів ані для передачі споруди у комунальну власність, ані для передачі її в оренду, ані для забезпечення належного утримання цієї споруди. На переконання апелянта, така бездіяльність органу державної влади призвела до погіршення технічного стану споруди та фактично свідчить про намагання перекласти відповідальність за її утримання на орган місцевого самоврядування;
- згідно з актами обстеження Державною службою України з надзвичайних ситуацій, технічний стан споруди є незадовільним: відсутні системи водопостачання, каналізації, опалення, освітлення та зв'язку, споруда підтоплюється ґрунтовими водами, не забезпечено належних умов для перебування людей. За результатами таких перевірок об'єкт було визнано неготовим до використання за призначенням;
- Регіональне відділення Фонду державного майна України не виконало доручення Прем'єр-міністра України щодо передачі функцій управління такими захисними спорудами до сфери управління обласних державних адміністрацій, а також не вжило заходів щодо виключення непридатних споруд з фонду захисних споруд цивільного захисту. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотань відповідача про витребування доказів, які могли підтвердити порядок виконання зазначених доручень та обставини управління спірним майном;
- рішення про зміну способу управління майном та передачу споруди у комунальну власність було прийнято ще у грудні 2018 року, однак з позовом до суду Фонд державного майна звернувся лише у травні 2025 року. Таким чином, з моменту прийняття відповідного рішення до моменту звернення до суду минуло понад шість років, що свідчить про пропуск строку позовної давності, при цьому позивач не навів жодних поважних причин такого пропуску.
02.03.2026 від Управління майном комунальної власності міста надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Обґрунтовує свій відзив тим, що:
- спірна захисна споруда цивільного захисту №60205 перебуває у вкрай незадовільному технічному стані, що фактично унеможливлює її використання за цільовим призначенням. Відповідно до протоколу засідання обласної комісії Полтавської обласної державної адміністрації від 11.06.2021 №1/2021 встановлено, що технічний стан об'єкта, а також значний рівень його фізичного зносу (близько 50%) не дозволяють використовувати його як захисну споруду цивільного захисту. У цьому ж протоколі зазначено, що захисні споруди зі станом «не готове», до яких віднесено і спірне сховище, не можуть передаватися з управління Фонду державного майна України. Покладення обов'язку утримувати непридатний об'єкт на територіальну громаду, на думку заявника, суперечить принципу добросовісності;
- неналежний технічний стан споруди підтверджується актами обстеження Державної служби України з надзвичайних ситуацій, складеними за результатами комплексних та контрольних перевірок. Під час таких обстежень встановлено низку порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, зокрема: споруду не приведено у готовність для використання у разі надзвичайної ситуації чи особливого періоду, не проводяться регулярні огляди систем життєзабезпечення, не створено формування цивільного захисту для її обслуговування, відсутні належні умови для перебування осіб, споруда не захищена від підтоплення ґрунтовими водами, приміщення не забезпечені освітленням та не обладнані відповідними інформаційними табличками. У зв'язку з цим об'єкт було визнано таким, що не готовий до використання за призначенням. Управління також наголошує, що такий стан споруди виник саме з вини Регіонального відділення Фонду державного майна України, яке є управителем цього майна та протягом тривалого часу не забезпечило його належне утримання. Відповідно, передача такого об'єкта у комунальну власність фактично означатиме перекладення на територіальну громаду витрат на утримання та відновлення майна, яке перебуває у непридатному стані;
- прийняття рішення щодо прийняття об'єкта державної власності до комунальної власності належить до дискреційних повноважень органів місцевого самоврядування. Посилаючись на рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи щодо здійснення адміністративними органами дискреційних повноважень та практику Верховного Суду, заявник зазначає, що орган місцевого самоврядування має право самостійно визначати, чи доцільно приймати певний об'єкт у комунальну власність. У зв'язку з цим зобов'язання судом міської ради прийняти конкретне рішення означало б втручання суду у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування;
- позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав. На думку заявника, у разі наявності бездіяльності органу місцевого самоврядування суд може зобов'язати такий орган лише розглянути відповідне питання, але не може зобов'язати прийняти конкретне рішення про прийняття майна у комунальну власність;
- суд розглянув та відхилив клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку з порушенням правил юрисдикції, однак відповідна ухвала відсутня у Єдиному державному реєстрі судових рішень та в системі «Електронний суд». Аналогічно не оформлено ухвалу за результатами розгляду клопотання про витребування доказів;
- Управління майном комунальної власності міста було залучено до участі у справі як третю особу, однак суд першої інстанції належним чином не забезпечив його процесуальні права, зокрема не направляв процесуальні документи та повідомлення про судові засідання засобами поштового зв'язку і не відобразив їх належним чином у підсистемі «Електронний суд».
06.03.2026 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Обґрунтовує свій відзив тим, що:
- спірна захисна споруда цивільного захисту №60205, розташована у м. Полтава по вул. Гайового, 30, є об'єктом державної власності, який під час приватизації не увійшов до статутного капіталу ПАТ «Тепловозоремонтний завод» та залишився на балансі цього підприємства. Водночас підприємство перебуває у процедурі банкрутства, що підтверджується постановою господарського суду від 06.12.2018 у справі №18/1247/12. Право власності держави на зазначену споруду підтверджується відповідними даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- відповідно до законодавства Фонд є суб'єктом управління державним майном, який здійснює облік, контроль за використанням та визначення способу подальшого використання майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації. Такі повноваження прямо передбачені Законом України «Про управління об'єктами державної власності» та Законом України «Про Фонд державного майна України». Позивач зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України саме органи місцевого самоврядування уповноважені приймати рішення щодо подальшого використання захисних споруд цивільного захисту у разі банкрутства або ліквідації підприємства, на балансі якого перебувала така споруда. Таким чином, у ситуації, коли балансоутримувач - ПАТ «Тепловозоремонтний завод» - перебуває у процедурі банкрутства, саме орган місцевого самоврядування повинен вирішити питання подальшого використання споруди. Крім того, Фонд посилається на пункт 14 Порядку №138, відповідно до якого у разі банкрутства балансоутримувача захисної споруди органи місцевого самоврядування за погодженням із відповідними державними органами повинні прийняти рішення щодо подальшого використання такої споруди;
- захисні споруди цивільного захисту не підлягають приватизації, що прямо передбачено частиною 12 статті 32 Кодексу цивільного захисту України. Також відповідно до законодавства такі об'єкти не можуть бути передані в оренду, оскільки вони належать до майна, що забезпечує виконання державою своїх функцій та обороноздатність держави. Отже, передача такої споруди до комунальної власності є єдиним законним способом її подальшого використання;
- Фондом було вжито всіх необхідних заходів для передачі спірної споруди у комунальну власність. Зокрема, неодноразово направлялися звернення до Полтавської обласної військової адміністрації та до Полтавської міської ради щодо вирішення питання передачі об'єкта. При цьому Полтавська обласна військова адміністрація повідомляла про доцільність передачі споруди до комунальної власності, тоді як Полтавська міська рада неодноразово повідомляла про небажання приймати цей об'єкт у комунальну власність;
- Фонд також заперечує доводи апелянта щодо порушення процедури прийняття рішення комісією з управління державним майном. На його думку, відповідно до положень нормативного акту №908/68 залучення представників інших органів до роботи комісії є правом, а не обов'язком органу приватизації. Крім того, рішення комісії та наказ про його затвердження відповідачем не оскаржувалися у встановленому порядку;
- щодо доводів апелянта про неправильну юрисдикцію спору Фонд зазначає, що такий аргумент є безпідставним. Позивач посилається на практику Верховного Суду, зокрема постанову Касаційного господарського суду від 04.03.2026 у справі №917/1122/25, у якій у подібному спорі між тими ж сторонами суд підтвердив правильність розгляду таких спорів саме в порядку господарського судочинства;
- позивач заперечує доводи апелянта щодо пропуску строку позовної давності. Фонд зазначає, що перебіг позовної давності був продовжений на період дії карантину та воєнного стану, що прямо передбачено законодавством. З урахуванням продовження строків позовної давності позов подано у межах встановленого законом строку, тому підстав для застосування позовної давності немає.
Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.
У судове засідання від 16.03.2026 з'явився представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, представник Полтавської міської ради, представник Управління майном комунальної власності міста. Інші учасники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце засідання повідомлені належим чином.
На початку засідання колегією суддів встановлено, що разом з апеляційною скаргою Полтавська міська рада надала до суду клопотання про витребування доказів, в якому просить витребувати у Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській та Сумській областях інформацію щодо засвідчених копій документів та інформації про виконання доручення Прем'єр-міністра України від 14.01.2021 за №408/1/1-21, протокольних рішень під головуванням заступника керівника Офісу Президента України від 12.04.2021, 17.05.2021, 19.07.2021, наказу Фонду державного майна України від 04.07.2022 № 686 (копій даних документів доручення, протокольних рішень).
Обґрунтовує своє клопотання тим, що вказані документи мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки можуть підтвердити обставини щодо визначення та реалізації державою способу управління об'єктами державної власності, які не увійшли до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, а також щодо виконання Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях відповідних доручень органів державної влади.
Зокрема, за твердженням апелянта, доручення Прем'єр-міністра України від 14.01.2021 №408/1/1-21, а також протокольні рішення, прийняті під головуванням заступника керівника Офісу Президента України від 12.04.2021, 17.05.2021 та 19.07.2021, стосуються врегулювання питань обліку, утримання та подальшого використання захисних споруд цивільного захисту, у тому числі тих, що перебувають на балансі господарських товариств, створених у процесі приватизації, але не увійшли до їх статутних капіталів.
Апелянт вказує, що відповідні документи перебувають у володінні Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, а самостійно отримати їх Полтавська міська рада не має можливості, у зв'язку з чим просить суд витребувати їх у позивача для повного та всебічного з'ясування обставин справи.
Згідно з приписами частини 1 та 2 статті 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Колегія суддів, розглянувши заявлене апелянтом клопотання про витребування доказів, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Так, з поданого клопотання вбачається, що апелянт просить витребувати у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях копії доручення Прем'єр-міністра України від 14.01.2021 №408/1/1-21, протокольних рішень, прийнятих під головуванням заступника керівника Офісу Президента України від 12.04.2021, 17.05.2021 та 19.07.2021, а також наказу Фонду державного майна України від 04.07.2022 №686.
Разом з тим апелянтом у поданому клопотанні не наведено належного обґрунтування того, які саме обставини у даній справі можуть бути підтверджені зазначеними документами або які доводи сторін вони можуть спростувати, а також не доведено їх безпосереднього значення для правильного вирішення спору по суті.
При цьому колегія суддів враховує, що предметом спору у даній справі є питання щодо зобов'язання органу місцевого самоврядування прийняти до комунальної власності об'єкт державної власності - захисну споруду цивільного захисту, тоді як документи, які просить витребувати апелянт, стосуються загальних організаційних заходів щодо врегулювання питань обліку та управління захисними спорудами цивільного захисту і не підтверджують безпосередньо обставини, які входять до предмета доказування у даній справі.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання апелянта про витребування доказів.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.
В провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа № 18/1247/12 про банкрутство Публічного акціонерного товариства “Тепловозоремонтний завод» (далі - ПАТ “Тепловозоремонтний завод»).
Постановою Господарського суду Полтавської області від 06.12.2018 у справі №18/1247/12 ПАТ “Тепловозоремонтний завод» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором підприємства-банкрута арбітражного керуючого Штельманчука Михайла Сергійовича.
Наразі ліквідаційна процедура ПАТ “Тепловозоремонтний завод» триває.
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області від 20.09.1993 №174 "Про приватизацію державного майна орендного підприємства Полтавський тепловозоремонтний завод" наказано провести приватизацію державного майна орендного підприємства Полтавський тепловозоремонтний завод у відповідності із Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств" та Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 № 57-93 "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду" (копія міститься в матеріалах справи).
Публічне акціонерне товариство “Тепловозоремонтний завод» є правонаступником ВАТ “Тепловозоремонтний завод», створено шляхом викупу державного майна Орендного підприємства “Полтавський тепловозоремонтний завод». Під час приватизації до статутного капіталу ВАТ “Тепловозоремонтний завод» не увійшов об'єкт державної власності - захисна споруда цивільного захисту (сховище ЦО) № 60205, за адресою: вул. Гайового, 30, м. Полтава, Полтавська область, ця обставина підтверджується довідкою з бази даних по супроводженню процесів приватизації господарських товариств ІППС “Етап-майно» Регіонального відділення (копія довідки в матеріалах справи).
На час розгляду цієї справи в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності перебуває один об'єкт державної власності, який під час приватизації не увійшов до статутного капіталу ПАТ “Тепловозоремонтний завод» та залишився на його балансі, а саме: захисна споруда цивільного захисту (сховище ЦО) № 60205 (далі - ЗСЦЗ № 60205), яка знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Гайового, буд. 30, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна (копія Витягу міститься в матеріалах справи).
Власником захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) сховища № 60205 є держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (копія Витягу міститься в матеріалах справи).
З метою належного обліку та управління спірною захисною спорудою 10.12.2018 Регіональним відділенням Фонду державного майна України виготовлено технічний паспорт на зазначений об'єкт.
Відповідно до Протоколу засідання комісії з питань управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств від 22.12.2018, затвердженого наказом Регіонального відділення від 22.12.2018 № 806, змінено управлінське рішення на “Передача до комунальної власності» об'єктів цивільного захисту, зокрема, захисної споруди цивільного захисту (сховище ЦО) № 60205.
Згідно з положеннями статті 19 Кодексу цивільного захисту України та пункту 14 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, питання подальшого використання захисних споруд у разі банкрутства або ліквідації підприємства, на балансі якого вони перебували, належить до повноважень органів місцевого самоврядування.
У зв'язку з цим Регіональне відділення Фонду державного майна України неодноразово зверталося до Полтавської обласної військової адміністрації та Полтавської міської ради щодо вирішення питання передачі спірної захисної споруди до комунальної власності. Полтавська обласна військова адміністрація листами повідомляла про доцільність передачі зазначеної споруди у комунальну власність. Водночас Полтавська міська рада у відповідь на відповідні звернення повідомляла про недоцільність прийняття цього об'єкта до комунальної власності територіальної громади.
Разом з тим, під час проведення обстежень спірної захисної споруди Державною службою України з надзвичайних ситуацій було встановлено ряд порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту. Зокрема, споруда не була приведена у готовність до використання у разі надзвичайної ситуації чи особливого періоду, не проводилися перевірки систем життєзабезпечення, не було створено формування цивільного захисту для її обслуговування, приміщення не забезпечені належними умовами для перебування людей, відсутнє освітлення, а також не забезпечено належний захист від підтоплення ґрунтовими водами. Крім того, технічна документація свідчить про значний фізичний знос споруди та її незадовільний технічний стан.
Оскільки Полтавська міська рада не прийняла рішення щодо передачі зазначеного об'єкта до комунальної власності, Регіональне відділення Фонду державного майна України звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про зобов'язання Полтавської міської ради прийняти до комунальної власності спірну захисну споруду цивільного захисту.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено, що стало підставою для звернення Полтавської міської ради до апеляційного суду зі скаргою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.
Предметом розгляду у даній справі є вимога Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях про зобов'язання Полтавської міської ради прийняти до комунальної власності об'єкт державної власності - захисну споруду цивільного захисту (сховище ЦО) № 60205, розташовану за адресою: м. Полтава, вул. Гайового, 30. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначена захисна споруда є об'єктом державної власності, який не увійшов до статутного капіталу ПАТ «Тепловозоремонтний завод» під час приватизації, а після визнання підприємства банкрутом виникла необхідність вирішення питання щодо подальшого використання цього об'єкта, що відповідно до законодавства у сфері цивільного захисту належить до повноважень органів місцевого самоврядування.
Предметом апеляційного розгляду у цій справі є перевірка законності та обґрунтованості рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2026, яким позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України було задоволено та зобов'язано Полтавську міську раду прийняти до комунальної власності спірну захисну споруду цивільного захисту.
Відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України, з метою забезпечення належного обліку, утримання та експлуатаційної готовності захисних споруд цивільного захисту, Регіональне відділення, як орган управління майном державної форми власності, зокрема захисних споруд, здійснює організацію виготовлення технічного паспорту на відповідну споруду.
10.12.2018 виготовлено технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) сховище № 60205, за адресою: вул. Гайового, 30, м. Полтава, замовником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області (копія Витягу міститься в матеріалах справи).
Управління державними підприємствами, як об'єктами державної власності полягає у здійсненні Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами повноважень щодо реалізації прав держави, як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 6 Закону України “Про управління об'єктами державної власності», уповноважені органи управління ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів.
Регіональне відділення, як один із суб'єктів (органів) управління державним майном, відповідно до наданих повноважень, визначених, зокрема, Законами України “Про управління об'єктами державної власності», “Про Фонд державного майна України», Положенням про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 31.10.2019 № 83 (у новій редакції, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 18.04.2023 № 707) веде облік об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а саме: об'єктів, що не увійшли до статутних капіталів господарських товариств під час приватизації; майна державних підприємств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, корпоративних прав держави в статутних капіталах товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення державних підприємств.
Частиною 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить, зокрема, прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб'єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту (пункти 26, 27, 29).
Відповідно до пункту 26 частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб'єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд.
Згідно з частиною 12 статті 32 Кодексу цивільного захисту України, захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню). Приватизація (відчуження) споруд подвійного призначення державної та комунальної власності здійснюється за умови збереження їх функціонального призначення для укриття населення. Власник (балансоутримувач) споруди подвійного призначення зобов'язаний забезпечити збереження функціонального призначення такої споруди для укриття населення. У разі зміни власника новим власником має бути збережено функціональне призначення такої споруди для укриття населення.
Отже, законодавець визначив систему органів (як державної виконавчої влади, так і місцевого самоврядування), що здійснюють реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, з розмежуванням їх повноважень в залежності від статусу відповідного органу в структурі органів влади в Україні та виходячи із форми власності (державної, комунальної чи приватної) на захисну споруду, а також визначив органи місцевого самоврядування як такі, що відповідальні за прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту населення як державної, так і комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) балансоутримувача такої споруди.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про Фонд державного майна України», Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Статтею 4 Закону України “Про управління об'єктами державної власності» визначено суб'єктів управління об'єктами державної власності, в тому числі Фонд державного майна України.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про управління об'єктами державної власності», об'єктами управління державної власності є, в тому числі державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.
Положенням про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженим наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 за № 908/68, закріплено, що управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до принципів забезпечення ефективності використання та збереження державного майна (п. 1.3).
Пунктом 1.4 Положення визначено способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі. Таким способом, зокрема, є передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».
Відповідно до пункту 2 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" захисні споруди цивільного захисту не підлягають приватизації.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не можуть бути об'єктами оренди об'єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема захисні споруди цивільного захисту.
З огляду на те, що захисні споруди цивільного захисту не підлягають приватизації та не можуть бути передані в оренду в умовах воєнного стану, суд першої інстанції зазначив, що вимога позивача про зобов'язання прийняти до комунальної власності об'єкт державної власності - захисну споруду цивільного захисту (сховище ЦО) № 60205, за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Гайового, буд. 30, в порядку, передбаченому Законом України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» є такою, що підлягає задоволенню.
Колегія суддів не погоджується із таким твердженням місцевого суду та зазначає таке.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" до повноважень Фонду державного майна України належить, зокрема, погодження (прийняття) відповідно до законодавства рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших уповноважених органів управління або Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також погоджує рішення про передачу об'єктів комунальної власності в державну власність.
Згідно з підпунктом й пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Фонд державного майна України відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна, зокрема, погоджує (приймає) рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших уповноважених органів управління або Національній академії наук України, галузевим академіям наук, крім випадків, передбачених законом.
З урахуванням положень та вимог зазначеного законодавства, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, як орган управління об'єктами державної власності відповідно до принципів забезпечення ефективності використання та збереження державного майна уповноважене на вибір способу та умов подальшого використання майна, в тому числі шляхом ініціювання передачі майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».
Відповідно до п. 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, визначено способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі. Такими способами зокрема є:
1) здійснення приватизації відповідно до законів України та інших нормативно-правових актів;
2) передача майна в оренду відповідно до Закону України “Про оренду державного та комунального майна»;
3) передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»;
4) передача майна до сфери управління органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 № 1482;
5) передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання відповідно до вимог законодавства;
6) списання об'єктів державної власності у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 № 1314;
7) передача в оренду, використання захисних споруд цивільного захисту для задоволення господарських, культурних та побутових потреб із збереженням функціонального призначення таких споруд або їх списання у порядку, передбаченому законодавством у сфері цивільного захисту.
Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що захисні споруди цивільного захисту не підлягають приватизації та не можуть бути передані в оренду в умовах воєнного стану, що прямо заборонено п.2 ст.4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та п.2 ч.2 ст.3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що пунктом 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, передбачено декілька способів управління таким майном.
Зокрема, окрім передачі майна у комунальну власність, зазначеним нормативним актом передбачені й інші способи управління державним майном, а саме: передача майна до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, передача майна господарським товариствам на умовах договору безоплатного зберігання, а також списання об'єктів державної власності у порядку, визначеному законодавством.
Водночас до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що при визначенні способу управління спірним майном Регіональним відділенням Фонду державного майна України було розглянуто можливість застосування інших передбачених законодавством способів управління таким майном, а також не наведено обґрунтування, з яких саме підстав було обрано спосіб управління у вигляді передачі спірного майна до комунальної власності.
Крім того, матеріали справи не містять належного обґрунтування неможливості застосування інших способів управління державним майном, передбачених пунктом 1.4 зазначеного Положення.
Також з матеріалів справи вбачається, що рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України про визначення способу управління спірним майном шляхом передачі захисної споруди цивільного захисту у комунальну власність було прийнято ще у 2018 році, тобто до запровадження воєнного стану в Україні. Отже, на момент прийняття такого рішення законодавчі обмеження щодо передачі захисних споруд цивільного захисту в оренду, на які послався суд першої інстанції, не діяли, а відтак відповідні обставини також потребували належної правової оцінки.
Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вимог Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, визначення способу управління таким майном здійснюється з урахуванням позиції та за участю відповідних органів державної влади і органів місцевого самоврядування, що пов'язано з необхідністю забезпечення належного управління державним майном та визначення оптимального способу його подальшого використання.
Водночас з матеріалів справи не вбачається, що під час прийняття рішення про передачу спірного об'єкта у комунальну власність було забезпечено належну участь органу місцевого самоврядування, якому пропонується передати відповідне майно. Натомість таке рішення фактично було прийнято одноособово органом управління державним майном, що залишилося поза оцінкою суду першої інстанції.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.
Пунктом 51 частини першої статті 26 цього Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність.
Як слідує зі змісту частин першої та другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, питання про прийняття у комунальну власність об'єктів цивільного захисту підлягає розгляду сільською радою виключно на її пленарному засіданні із прийняттям відповідного рішення депутатським корпусом ради.
З матеріалів справи вбачається, що Регіональне відділення здійснювало заходи щодо передання захисної споруди цивільного захисту (сховище ЦО) № 60205 до комунальної власності, направлялися звернення до Полтавської обласної військової адміністрації (листи від 03.06.2022 № 02-122-01822; від 12.04.2022 № 02-122-01230; від 24.07.2023 № 02-122-02903; від 17.10.2023 № 02-122-03972) про прийняття рішення щодо передачі захисних споруд цивільного захисту до сфери управління Полтавської обласної державної адміністрації (копії листів містяться в матеріалах справи).
Полтавська обласна військова адміністрація листами від 05.05.2022 № 03.2-05/717; від 16.08.2023 № 04-08/2024; від 13.11.2023 № 14978/1/01-36 повідомила Регіональне відділення про доцільність передачі зазначеної захисної споруди до комунальної власності (копії листів містяться в матеріалах справи).
Разом з цим, Регіональним відділенням неодноразово направлялися звернення до Полтавської міської ради (листи від 13.04.2022 № 05-122-01247; від 14.06.2022 № 05-122-01938; від 16.10.2023 № 05-122-03967; від 24.01.2024 № 05-122-00353) щодо передачі ЗСЦЗ №60205 до комунальної власності (копії листів містяться в матеріалах справи).
Полтавська міська рада листами від 13.05.2022 № 04-86/2/1014; від 01.12.2023 № 01-05/01.1-10/1561-629; від 19.02.2024 № 01-13/03-03/219; від 29.02.2024 № 01-05-01.1-10/240-171 повідомила Регіональне відділення про недоцільність приймати до комунальної власності вказану споруду (копії листів містяться в матеріалах справи).
Крім того, Полтавська міська рада звертала увагу, що спірна захисна споруда цивільного захисту розташована на території промислового підприємства, яке перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий комплекс «Полтавський тепловозоремонтний завод». При цьому територія зазначеного підприємства є закритою та охороняється, що об'єктивно ускладнює або навіть унеможливлює використання цієї споруди для укриття населення Полтавської міської територіальної громади.
Також Рада зазначала, що згідно з актами обстеження, проведеними Державною службою України з надзвичайних ситуацій, технічний стан спірної захисної споруди є незадовільним: у ній відсутні системи водопостачання, каналізації, опалення, освітлення та зв'язку, споруда підтоплюється ґрунтовими водами, а також не забезпечено належних умов для перебування людей. За результатами проведених перевірок зазначений об'єкт було визнано неготовим до використання за його функціональним призначенням.
Отже, з наведеного вбачається, що Полтавська міська рада не надавала згоди на прийняття спірної захисної споруди цивільного захисту до комунальної власності, а навпаки неодноразово повідомляла Регіональне відділення Фонду державного майна України про недоцільність прийняття такого об'єкта у комунальну власність територіальної громади міста Полтави.
Матеріали справи не містять доказів прийняття Полтавською міською радою відповідного рішення на пленарному засіданні ради про надання згоди на передачу зазначеного об'єкта з державної у комунальну власність, як цього вимагають положення Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Водночас відповідно до наведених норм законодавства передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється виключно за наявності згоди відповідної місцевої ради, яка оформлюється рішенням, прийнятим на пленарному засіданні ради більшістю депутатів від її загального складу.
За таких обставин колегія суддів зазначає, що відсутність згоди відповідної місцевої ради унеможливлює передачу об'єкта державної власності у комунальну власність, оскільки прийняття такого рішення належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування та реалізується шляхом ухвалення відповідного рішення на пленарному засіданні ради.
Крім того, вирішення питання щодо надання згоди на прийняття об'єктів державної власності до комунальної власності територіальної громади є дискреційним повноваженням органу місцевого самоврядування, що передбачає можливість такого органу самостійно, на власний розсуд, з урахуванням інтересів територіальної громади, фінансових можливостей та доцільності прийняття відповідного майна, приймати або не приймати відповідне рішення.
Таким чином, реалізація зазначених повноважень передбачає право органу місцевого самоврядування здійснювати оцінку доцільності прийняття у комунальну власність відповідного майна, а також визначати, чи відповідає таке прийняття інтересам територіальної громади.
За таких умов суд не наділений повноваженнями підміняти собою орган місцевого самоврядування та приймати рішення замість нього, зокрема шляхом зобов'язання відповідної ради ухвалити конкретне управлінське рішення щодо прийняття об'єкта державної власності до комунальної власності.
Отже, вимога про зобов'язання Полтавської міської ради без будь-яких умов прийняти спірну захисну споруду цивільного захисту до комунальної власності фактично спрямована на втручання у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування, що не відповідає положенням законодавства, яке визначає виключну компетенцію відповідної ради у вирішенні такого питання.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що у зв'язку з відмовою у задоволенні позову в повному обсязі відсутні правові підстави для надання оцінки доводам сторін щодо спливу строку позовної давності.
Відповідно до положень статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за наявності підстав для задоволення позову, тобто у випадку встановлення порушення права та обґрунтованості заявлених вимог. Оскільки в даній справі такі підстави судом не встановлені, питання застосування строків позовної давності не підлягає розгляду та правовій оцінці.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Як встановлено колегією суддів, передача об'єкта державної власності у комунальну власність відповідно до вимог законодавства можлива виключно за наявності згоди відповідної місцевої ради, яка оформлюється рішенням, прийнятим на її пленарному засіданні. Водночас матеріали справи свідчать, що Полтавська міська рада такої згоди не надавала.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що вирішення питання щодо прийняття об'єктів державної власності до комунальної власності є дискреційним повноваженням органу місцевого самоврядування, у зв'язку з чим суд не наділений повноваженнями зобов'язувати відповідну раду приймати конкретне управлінське рішення.
З огляду на наведене, апеляційна скарга Полтавської міської ради підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2026 у справі №917/1026/25 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
Керуючись статтями 269, п.2 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Полтавської міської ради задовольнити.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2026 у справі № 917/1026/25 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (вул. Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 42769539) на користь Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м. Полтава, Полтавська область, ЄДРПОУ 24388285) 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 26.03.2026.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян