іменем України
25 березня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 141/79/24
Головуючий у першій інстанції - Шевченко І. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/553/26
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Скрипка А.А., Шарапова О.Л.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»
Відповідач: ОСОБА_1
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя Шевченко І.М.), ухвалене у м.Ніжин,
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 74881775 від 12 лютого 2022 року в розмірі 19 320,54 грн та за кредитним договором № 2934467 від 13 лютого 2022 року в розмірі 71 038,86 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 12 лютого 2022 року ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 74881775, право вимоги за яким відповідно до укладеного договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Так, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 74881775 в розмірі 19 320,54 грн, з яких: 12 447 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 873,54 грн - сума заборгованості за відсотками. Також 13 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» був укладений Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2934467 у вигляді електронного документу із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 в сумі 14 200 грн, строком на 360 днів з процентною ставкою 1,99 % в день, право вимоги за яким відповідно до укладеного договору факторингу між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» № 11082023 від 11 серпня 2023 року перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідачка умови кредитного договору від 13 лютого 2022 року за № 2934467 не виконувала, тому утворилась заборгованість у розмірі 71 038,86 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 14 200 грн та заборгованості за процентами - 56 838,86 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачкою зобов'язань за вказаними договорами позивач змушений звернутися з цим позовом до суду.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 листопада 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у загальному розмірі 71 038, 86 грн та 765 грн судового збору; у задоволенні позову в іншій частині вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів переходу до нього права грошової вимоги за договором позики № 74881775 від 12 лютого 2022 року, оскільки договір факторингу № 14/06/21, на який він посилався як на підставу набуття такого права, укладено 14 червня 2021 року, тобто до виникнення самого зобов'язання. Додані до матеріалів справи додаткові угоди не підтверджують окремого відступлення права вимоги саме за цим договором. Водночас матеріалами справи підтверджено укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2934467 від 13 лютого 2022 року в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора, отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 14 200 грн, а також перехід права вимоги за цим договором до ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу № 11082023 від 11 серпня 2023 року. У зв'язку з чим суд дійшов висновку про доведеність вимог у частині стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 71 038,86 грн та відмову в задоволенні позову в частині вимог за договором позики, із розподілом судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції у задоволеній частині позову та ухвалити нове в цій частині рішення про відмову в позові. Вказує на те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про доведеність позовних вимог у частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 2934467 від 13 лютого 2022 року, оскільки не надав належної оцінки доводам відповідачки про неспівмірність заявлених до стягнення процентів сумі отриманого кредиту. Адже при сумі кредиту в розмірі 14 200 грн, позивач просить стягнути на свою користь проценти в розмірі 56 838,86 грн. Відповідачка звертає увагу апеляційного суду, на те що умовами договору передбачено різні відсоткові ставки: знижену у розмірі 0,60% на день яка застосовується до 15.03.2022 року та стандартну у розмірі 1.99% в день. При цьому строк на який надається кредит становить 360 днів зі сплатою процентів кожні 30 днів. Такі умови щодо строку кредиту та відсоткової ставки фактично визначають не один строк кредитування та не одну відсоткову ставку. Встановлення відсоткової ставки в розмірі більшому між 1% в день суперечить вимогам Закону України « Про споживче кредитування». Крім того, скаржниця зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами переходу до нього права вимоги саме до ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не містять належно оформленого й підписаного реєстру боржників як невід'ємної частини договору факторингу № 11082023 від 11 серпня 2023 року, а поданий витяг з реєстру боржників не містить підписів сторін і, на її думку, не може підтверджувати відступлення права вимоги. Також Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на суперечності у поданих позивачем документах. Зокрема на наявність у справі різних за змістом примірників акта приймання-передачі реєстру боржників та договору факторингу з однаковими датою і номером, що, на її переконання, ставить під сумнів достовірність таких доказів та виключає можливість покладення їх в основу судового рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що факт укладення кредитного договору № 2934467 від 13 лютого 2022 року підтверджується його оформленням в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, зазначенням відповідачкою персональних даних і реквізитів банківської картки, на яку були перераховані кредитні кошти. Позивач зазначає, що такий договір відповідно до вимог цивільного законодавства та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. Також вказує, що відсутність у нього доступу до інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора не спростовує факту укладення договору та отримання відповідачкою коштів, а перехід права вимоги підтверджується договором факторингу від 11 серпня 2023 року № 11082023 та витягом із реєстру боржників. Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності нарахування процентів позивач вважає безпідставними, оскільки відповідачка погодилася з умовами договору, який у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. Доказів на спростування розрахунку заборгованості чи погашення кредиту відповідачка не надала.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2934467 від 13 лютого 2022 року в загальній сумі 71 038,86 грн, то відповідно рішення суду переглядається апеляційним судом тільки в цій частині.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частинами 1,3,4,7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
По справі встановлено, що 12 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «1БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 74881775.
Разом із тим у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за цим договором суд першої інстанції відмовив, виходячи з недоведеності переходу до позивача права вимоги, оскільки договір факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року укладено до виникнення самого зобов'язання, а подані позивачем документи не підтверджують належного відступлення права вимоги саме за цим договором.
Оскільки рішення суду в цій частині в апеляційному порядку не оскаржується, апеляційний суд його не переглядає.
13 лютого 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 2934467 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі «договір») у вигляді електронного документу із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Кредит надано на суму 14 200 грн в безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок/картку позичальника № НОМЕР_1 строком 360 днів, зі сплатою 1,99 % в день за стандартною ставкою кожні 30 днів, а при умові сплати коштів до 15 березня 2022 року або трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, коштів в сумі не менше суми першого платежу визначеного графіком платежів, або здійснення частково дострокового повернення кредиту в розмірі 0,60 % в день.
Загальна вартість кредиту за стандартною ставкою визначена в розмірі 115 928,80 грн, а з урахуванням періоду застосування зниженої ставки - 109 994,62 грн (а.с. 7-15).
Того ж дня ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, яким сторони погодили суму кредиту 14 200 грн, строк кредитування 360 днів, стандартну процентну ставку 1,99 % на день та знижену процентну ставку 0,60 % на день за умови виконання вимог, визначених договором, а також порядок погашення: перший платіж 2 543,22 грн - проценти за перший період, 10 платежів по 8 477,40 грн - проценти, останній платіж 22 677,40 грн, який включає 8 477,40 грн процентів та 14 200 грн основного боргу (а.с. 17-18).
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за кредитним договором виконало, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 14 200 грн шляхом їх перерахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , відкриту в АТ «ПУМБ», що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 29 лютого 2024 року № 1-2902 та листом АТ «ПУМБ» від 12 вересня 2025 року № КНО-07.8.5/12230ВТ з доданими до нього випискою по рахунку та звітом про транзакції (а.с. 153, 200-205).
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Лінеура Україна», вбачається, що станом на 11 серпня 2023 року за договором № 2934467 утворилася заборгованість у сумі 71 038,86 грн, яка складається із 14 200 грн основного боргу та 56 838,86 грн заборгованості за відсотками. Проценти за користування кредитом нараховувалися: з 13 лютого 2022 року по 24 лютого 2022 року - за ставкою 0,60 % на день у сумі 84,77 грн на день, з 25 лютого 2022 року по 26 квітня 2022 року - не нараховувалися, з 26 квітня 2022 року по 24 жовтня 2022 року - за ставкою 0,99 % на день у сумі 140,58 грн на день, а з 25 жовтня 2022 року по 08 лютого 2023 року - за ставкою 1,99 % на день у сумі 282,58 грн на день (а.с. 154-159).
11 серпня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» і ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) укладено договір факторингу № 11082023, за яким фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою) та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с.20-21, 165-169,172).
Актом прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу № 11082023 від 11 серпня 2023 року передано ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» реєстр боржників (кількістю 6 063), у якому зазначено боржника ОСОБА_1 та кредитний договір № 2934467 із загальною сумою заборгованості 71 038,86 грн, у тому числі 14 200 грн - основний борг, 56 838,86 грн - проценти (а.с. 22-23, 170-171).
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості, вбачається, що станом на 31 січня 2024 року заборгованість за кредитним договором № 2934467 від 13 лютого 2022 року не погашена, залишок заборгованості становить 71 038,86 грн (а.с. 24).
Разом із тим доводи апеляційної скарги про недоведеність переходу до позивача права вимоги за кредитним договором № 2934467 від 13 лютого 2022 року колегія суддів відхиляє.
Колегія суддів, апеляційного суду враховує, що первісно до позовної заяви було додано копію договору факторингу № 11082023 від 11 серпня 2023 року не в повному обсязі, а також завірений представником позивача витяг з реєстру боржників без підписів сторін. Після скасування заочного рішення та призначення справи до розгляду, позивач подав письмові пояснення, до яких долучив належним чином засвідчену копію договору факторингу з усіма сторінками, акт прийому-передачі реєстру боржників від 11 серпня 2023 року із зазначенням загальної суми заборгованості та реєстр боржників від 11 серпня 2023 року, у якому містяться дані щодо ОСОБА_1 , номер кредитного договору, сума заборгованості, а також підписи і печатки сторін.
Подані докази у своїй сукупності дають можливість ідентифікувати зобов'язання, право вимоги за яким було відступлено, особу боржника, підставу виникнення та обсяг переданої вимоги, а тому сам по собі факт первісного подання неповних або неналежно оформлених копій документів не спростовує наявності у позивача права вимоги за спірним кредитним договором.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про неправомірність нарахування процентів у розмірі 56 838,86 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що, укладаючи 13 лютого 2022 року договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2934467 та підписуючи паспорт споживчого кредиту, ОСОБА_1 погодила суму кредиту, строк кредитування, стандартну процентну ставку 1,99 % на день, знижену процентну ставку 0,60 % на день за визначених договором умов, а також порядок погашення заборгованості. Доказів того, що цей договір у встановленому законом порядку оспорений чи визнаний недійсним, матеріали справи не містять.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися у різні періоди за ставками 0,60 %, 0,99 % та 1,99 % на день, а в період з 25 лютого 2022 року по 26 квітня 2022 року взагалі не нараховувалися.
Отже, самі по собі посилання відповідачки на не співмірність визначеної договором стандартної процентної ставки в розмірі 1,99 % на день не спростовують висновку суду про наявність заборгованості за процентами у визначеному позивачем розмірі. Розрахунок заборгованості ґрунтується на фактичних нарахуваннях за конкретні періоди користування кредитом. При цьому відповідачка не надала належних і допустимих доказів на підтвердження погашення кредитної заборгованості чи сплати процентів, не спростувала факту отримання кредитних коштів та не подала власного розрахунку заборгованості, який би свідчив про інший її розмір.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про застосування до спірних правовідносин пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», оскільки відповідні зміни внесено Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, тоді як спірний кредитний договір укладено 13 лютого 2022 року, нарахування процентів, заявлених до стягнення, здійснено за період до 08 лютого 2023 року.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Оскільки Закон № 3498-IX не передбачає поширення зазначених обмежень на договори, укладені до набрання ним чинності, підстав для їх застосування у цій справі немає.
За таких обставин доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з умовами укладеного договору та до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.
Встановивши, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, відповідачка отримала кредитні кошти, проте у визначені договором строки їх не повернула, а право грошової вимоги за цим договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором № 2934467 від 13 лютого 2022 року у загальному розмірі 71 038,86 грн, з яких 14 200 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 56 838,86 грн - заборгованість за відсотками.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду в частині наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 2934467 від 13 лютого 2022 року у загальному розмірі 71 038,86 грн не спростовують, рішення суду є законним, обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування в оскаржуваній частині відсутні.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: