№ провадження 11-сс/4809/146/26 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Справа № 405/68/26 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
Категорія - ст. 309 КПК України
24.03.2026 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді у складі колегії суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 , представника власника майна ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 10.02.2026, якою задоволено клопотання слідчого про арешт майна у межах кримінального провадження № 42025120000000111 від 08.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України,
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 10.02.2026, задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_7 погодженого з прокурором та накладено арешт на майно, вилучене 13.01.2026 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , а саме: мобільний телефон марки Хуавей IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім карткою НОМЕР_3 , айфон 12 про IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 ; блокнот з чорновими записами.
Рішення слідчого судді мотивовано тим, що матеріалами клопотання доведено, що мобільні телефони з сім картками та блокнот з чорновими записами, можуть містити в собі інформацію, яка має значення для кримінального провадження, оскільки надані до клопотання про арешт майна протоколи проведених НСрД свідчать про діяльності організованої групи осіб, які вимагали гроші у потерпілих, спілкувались за допомогою мобільних телефонів та відомості про обставини вчиненого ОСОБА_6 злочину, коло осіб з якими він спілкувався, їх роль у кримінальному правопорушенні, тому усе вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, має значення для кримінального провадження в якості доказу.
В апеляційній скарзі представник власника майна адвокат ОСОБА_5 , просить скасувати ухвалу слідчого судді від 10.02.2026, у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити.
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що зазначене клопотання слідчого є передчасним, необґрунтованим та таким, що ґрунтується на матеріалах, отриманих з істотним порушенням вимог КПК України, оскільки на час розгляду клопотання оскаржується час затримання підозрюваного ОСОБА_6 і це має суттєве значення, оскільки ОСОБА_6 фактично затримано без належного процесуального оформлення.
Також вказала, що матеріали, покладені в основу клопотання про арешт майна, отримані після фактичного затримання без належного процесуального оформлення, що ставить під сумнів їх допустимість.
В судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились повідомлені належним чином у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку учасники судового провадження.
Разом із тим, від адвокатки ОСОБА_5 надійшло клопотання про проведення апеляційного розгляду за її відсутності через неможливість технічного з'єднання для проведення відеоконференції, та від прокурора ОСОБА_8 , який у поданій ним заяві просить проводити апеляційний розгляд за відсутності прокурора, висловившись про законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді.
Підозрюваний ОСОБА_6 , який тримається під вартою, належним чином повідомлений через адміністрацію слідчого ізолятору, не висловлював бажання бути присутнім при апеляційному розгляді.
Такі обставини як неявка учасників судового провадження - не перешкоджають здійсненню апеляційного розгляду, зважаючи на положення ст. 405 КПК України.
Вислухавши доповідача, вивчивши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України засобом забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який полягає у тимчасовому позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до вимог п. 1) ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 даної норми Закону визначено, що з метою забезпечення збереження речового доказу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Положеннями ст. 84 КПК України встановлено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні данні, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно ч. 2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1) ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 цього Кодексу; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так із матеріалів справи вбачається, що у проваджені слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Кіровоградській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42025120000000111 від 08.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України.
В ході проведення слідчих (розшукових) дій по вказаному кримінальному провадженню встановлено, що до вказаного кримінального правопорушення причетні ОСОБА_6 та інші особи, які здійснювали вимагання передачі чужого майна чи права на майно з погрозою насильства над потерпілими чи їх близькими родичами, з погрозою пошкодження їхнього майна (вимагання), вчинених повторно, вчинених за попередньою змовою групою осіб, вчинених з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілим, вчинених з поєднанням насильства, вчинених в умовах воєнного стану.
На підставі ухвали слідчого судді, 13.01.2026 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , виявлено і вилучено майно, а саме: мобільний телефон марки Хуавей IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім карткою НОМЕР_3 , Айфон 12 про IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 ; блокнот з чорновими записами.
Постановою слідчого від 14.01.2026 вилучені речі визнанні речовими доказами у кримінальному провадженні.
У цьому зв'язку слідчий у кримінальному провадженні звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.
Обставини кримінального провадження у конкретному випадку вказують на наявність підстав вважати, що мобільний телефон марки Хуавей IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сімкарткою НОМЕР_3 , Айфон 12 про IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 ; блокнот з чорновими записами, є речовими доказами та можуть бути використані при дослідженні експертом в ході проведення експертиз та як доказ обставин під час судового розгляду, тому зазначене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, є необхідність його арешту з метою його збереження для проведення відповідних експертиз.
Згідно ч. 10, ч. 11 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Стандарт доказування під час розгляду слідчим суддею питання про арешт майна з метою збереження речових доказів є меншими ніж для повідомлення особі про підозру, висунення обвинувачення і тим більше доведеності обвинувачення в суді. Мета арешту майна є забезпечення дієвості кримінального провадження та полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для вилучення майна та його арешту.
На даному етапі досудового розслідування дізнавач, слідчий або прокурор не зобов'язані мати докази, достатні для повідомлення про підозру або пред'явлення обвинувачення, оскільки це завдання наступних етапів досудового розслідування.
Водночас, у випадку, якщо наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована або будуть проведені всі необхідні слідчі дії з таким майном, чи встановлено відсутність складу чи події злочину, а так само стороною обвинувачення у розумні строки, в значенні ст. 28 КПК, не будуть вжиті належні заходи для встановлення та перевірки відповідних обставин і прийняття рішення відповідно до ст. 283 КПК, власники або законні володільці цього майна наділені правом ініціювати, в порядку ст. 174 КПК, питання про скасування накладеного арешту.
Отже, з огляду на те, що вказане в клопотанні майно може містити інформацію щодо розслідуваного злочину, існує необхідність проведення низки слідчих та інших процесуальних дій, апеляційний суд виснує, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, у зв'язку з чим апеляційна скарга адвоката задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , представника власника майна ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 10.02.2026, якою задоволено клопотання слідчого про арешт майна у межах кримінального провадження № 42025120000000111 від 08.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України, - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4