Справа № 636/2631/25 Провадження№ 3/636/1587/25
10 грудня 2025 року суддя Чугуївського міського суду Харківської області Гніздилов Ю. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, РНОКПП в матеріалах справи відсутній,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 839468 від 17 січня 2025 року, водій ОСОБА_1 17 січня 2025 року о 11 год 25 хв в с. Приколотне Чугуївського району Харківської області по вул. Вовчанській, біля буд. 8 керував автомобілем марки «Тайота Авенсіс», державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Alcotest Drager 6810». За результатами огляду встановлено, що вміст алкоголю у видиханому ним повітрі складає 2,26% проміле. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового рогляду справи.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Струць Т.І. надала клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, пояснивши при цьому, що ОСОБА_1 в зазначені в протоколі час та місці, автомобілем марки «Тайота Авенсіс», державний номерний знак НОМЕР_2 не керував, а тільки перебував у салоні цього автомобіля. Коли працівники поліції під'їхали до його автомобіля, він до них вийшов та пред'явивши документи почав спілкування. На вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння спочатку відмовився, а потім надав згоду пройти такий огляд за допомогою приладу «Alcotest Drager 6810». З відеозапису, долученого до матеріалів справи не вбачається, що він виконував функцію водія та керував транспортним засобом, відеозапис даної події не проводився безперервно, свідків даної події також не було, що свідчить про безпідставне складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Заслухавши адвоката Струць Т.І., дослідивши подане клопотання та матеріали справи про адміністративне правопорушення та додані матеріали, суддя зазначає наступне.
Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Верховний Суд в постанові від 27 червня 2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Аналогічні положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06 червня 2018 року у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.
Згідно з п. 1.3. «Правил дорожнього руху», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов'язаний на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до п. 2.9. Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 1.10 ПДР України, водій - це особа, яка управляє транспортним засобом.
Положеннями п. 27 Постанови пленуму ВСУ № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судам роз'яснено, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатися.
Диспозиція частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд враховує, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, є зафіксоване у встановлений законом спосіб керування особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що і є підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності. Обов'язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Обов'язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.
Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП , оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
До суду, в якості доказів на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення, працівниками поліції надано протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 839468 від 17 січня 2025 року, письмові результати тестування ОСОБА_1 № 314 від 17 січня 2025 року, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення водія на огляд від 17 січня 2025 року, письмове пояснення ОСОБА_1 , копію посвідчення водія, рапорт працівника поліції, компакт диск із відеозаписом.
Відеозапис з камери портативного відеореєстратора, долучений до адміністративного матеріалу, складається з 3 відеофайлів, при перегляді яких встановлено відсутність безперервної фіксації події, що мала місце 17 січня 2025 року.
Разом із тим, як встановлено судом під час дослідження матеріалів справи, долучений до матеріалів відеозапис з нагрудної камери працівників поліції не містить моменту руху транспортного засобу та його зупинки, а початок відеофіксації, що починається з моменту спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції біля автомобіля не підтверджує факт керування цього автомобіля саме ним.
Інших належних і допустимих доказів того, що саме ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом, матеріали справи не містять.
Порядок застосування технічних приладів відеофіксації встановлений Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Наказ Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 (надалі також - Інструкція № 1026).
Відповідно до вимог ст. 31 , 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Поліцією в своїй діяльності застосовуються технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно із п. 4 Розділу П Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026 , під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках.
Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Відповідно до п. 5 розділу ІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВСУкраїни від18грудня 2018 року № 1026 , включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
За змістом підпунктів 1) та 2) п. 1 Документ сформований в системі «Електронний суд» 07.02.2026 5 розділу VII Інструкції №1026 поліцейським забороняються самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу, а також примусове виключення відео реєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб. Зазначені норми направлені на забезпечення об'єктивного і неупередженого виявлення та фіксування правопорушень у тому числі і з метою подальшого використання зафіксованої інформації у якості доказів у суді. Зазначене вбачається із положень п. 2. розділу І Інструкції № 1026 , відповідно до якого застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється, в тому числі, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Аналіз цієї норми дає підстави стверджувати, що за допомогою відеореєстратора повинна фіксуватись вся процедура виявлення та фіксації адміністративного правопорушення. Разом з тим, як вбачається з долученого до протоколу оптичного диску, на ньому міститься три фрагменти відеозаписів, записані на бодікамеру поліцейських, які, всупереч вимогам вказаної вище Інструкції № 1026 від 18.12.2018 року, мають очевидні ознаки нарізання і монтажу.
Таким чином, відеозапис події є неповним, фрагментарним, не фіксує події суттєвий проміжок часу, крім того, на відеозаписах не зафіксовано руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 під час порушення ним ПДР України до його зупинки, на підставі чого у працівників поліції могли виникнути підстави для зупинки вказаного транспортного засобу; відеозаписи взагалі не містять факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом 17 січня 2025 року.
Отже, відеозйомка подій, зафіксованих у протоколі про адміністративне правопорушення, не є повною та безперервною, що викликає сумніви в належності та допустимості наявних відеозаписів як доказів
Суд окремо наголошує: презумпція невинуватості поширюється і на адміністративне провадження. У даній справі: факт керування транспортним засобом не доведена; докази суперечать один одному; сумніви щодо події правопорушення є об'єктивними та істотними.
А тому всі такі сумніви, відповідно до правових позицій Верховного Суду, тлумачаться на користь особи, яку притягають до відповідальності, оскільки ч. 1 статті 130 КУпАП - це норма про відповідальність за небезпечну поведінку, а не інструмент формального покарання.
Право не карає за те, що не відбулося, і не створює правопорушення лише тому, що його зручно оформити.
В іншому випадку ч. 1 ст. 130 КУпАП перетворюється з гарантії безпеки дорожнього руху на механізм довільного притягнення, що є неприпустимим у правовій державі.
Окремо суд зазначає, що: відеозапис, який не містить моменту руху або зупинки транспортного засобу, а також відсутність інших беззаперечних доказів керування, не може вважатися належним доказом вини особи за ст. 130 КУпАП.
Суд звертає увагу, що початок відеофіксації вже після зупинки транспортного засобу або під час спілкування з особою не підтверджує факт керування саме цією особою.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватися «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
На переконання суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Суд вважає, шо у сукупність досліджених доказів переконливо свідчить про те, що: підтвердження факту керування відсутнє; подія та склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведені; притягнення особи до відповідальності ґрунтується на припущеннях, а не на встановлених фактах, а тому суд приходить до висновку про недоведеність факту вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, справа відносно нього підлягає закриттю.
Враховуючи, що провадження у вказаній справі слід закрити у зв'язку з відсутністю складу, вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, судовий збір, передбачений нормою ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 62, 68, 129 Конституції України, ст. 7, 8, 221, 245, 251, 266, 283, 284, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вилучене у ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_3 - повернути власнику.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в 10-денний строк з дня її винесення через Чугуївський міський суд Харківської області.
Повний текст постанови складений 15 грудня 2025 року.
Суддя Ю. М. Гніздилов