Справа №: 398/43/26
Провадження №: 2-а/398/33/26
Іменем України
"23" березня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - Дубровської Н.М.,
при секретарі - Тараненко А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрія адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Ковальов Андрій Ігорович до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Олександрійський відділ державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення № 1232 від 08.09.2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП такою, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача посилається на те, що 05 вересня 2025 року військовозобов'язаний ОСОБА_1 був примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де того ж дня відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження військово-лікарської комісії. 06 вересня 2025 року ним до ІНФОРМАЦІЯ_3 була подана заява, якою він повідомив відповідача, що не оспорює допущене порушення та надає згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.
Крім того, на підставі ч. 5 ст. 283 КУпАП він просив внести до постанови по справі про адміністративне правопорушення відомості про дату, спосіб надходження та зміст поданої ним заяви, а також відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.
08 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , полковником ОСОБА_2 була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП № 1232, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн.
12 вересня 2025 року позивач оплатив 50 відсотків передбаченого зазначеною постановою розміру штрафу, з огляду на що на підставі ч. 1 ст. 300-3 КУпАП вважав її виконаною.
Незважаючи на це, 22 грудня 2025 року належний йому картковий рахунок, відкритий в АТ «Укргазбанк», був заблокований (арештований) за постановою Олександрійського ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в рамках примусового виконання вищезазначеної постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вважає зазначену постанову такою, що не підлягає виконанню, оскільки була повністю виконана позивачем у встановленому законом порядку та строк.
В судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися, матеріали справи містять заяву про розгляд справи без їх участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Постановою 08.09.2025 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Спірною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 25500,00 грн.
Вказані в постанові обставини ОСОБА_1 не заперечуються.
12.09.2025 року позивач оплатив 50 відсотків передбаченого зазначеною постановою розміру штрафу, в сумі 12750,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.
Доказів на спростовання факту перерахування позивачем вказаних коштів та їх отримання відповідачем, останнім надано не було.
Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ст.77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов'язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.
Як зазначає представник позивача, останній не оспорював допущене порушення та був згідний на притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 210-1 КУпАП.
З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд України у справі №177/525/17 наголосив, що сам факт визнання особою вини не є достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень без наявності інших належних і допустимих доказів. Відповідач зобов'язаний довести правомірність винесеного ним рішення, і така відповідальність не знімається навіть у разі згоди особи з порушенням.
Статтею 300-3 КУпАП визначено, що у разі якщо постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, винесена в порядку, передбаченому статтею 279-9 цього Кодексу, та особа протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили сплатила не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення, така постанова вважається виконаною.
У разі несплати штрафу особою, яка вчинила правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення така постанова підлягає примусовому виконанню.
Як встановлено матеріалами справи, при розгляді справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 сплатив штраф у розмір не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу (12750,00 грн.), тому в силу ст. 300-3 КУпАП вказана постанова є такою, що виконана, а тому зверненню до примусового виконання не підлягає.
При цьому, в порушення вказаних норм, оскаржену постанову було пред'явлено до примусового виконання.
Відповідно до статті 61 Конституція України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Зазначене положення закріплює принцип non bis in idem, який виключає можливість повторного притягнення особи до відповідальності за тотожні фактичні обставини.
Згідно зі статтями 283-284 Кодекс України про адміністративні правопорушення, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення виноситься постанова, яка після набрання законної сили є обов'язковою до виконання. Виконання постанови про накладення адміністративного стягнення (зокрема сплата штрафу) свідчить про реалізацію державою права на притягнення особи до відповідальності за конкретне правопорушення та завершення відповідного провадження.
У випадку, коли особа вже притягнута до адміністративної відповідальності та штраф сплачено, повторне ініціювання провадження щодо тих самих обставин є порушенням конституційного принципу недопустимості подвійного притягнення до відповідальності та принципу правової визначеності.
Крім того, відповідно до статті 4 Протоколу №7 до Європейська конвенція з прав людини та практики Європейський суд з прав людини, повторне провадження є неприпустимим, якщо воно стосується тих самих фактів, за які особу вже було остаточно притягнуто до відповідальності.
Отже, суд погоджується з доводами представника позивача, що за наявності фактичного виконання постанови (сплати штрафу), відсутні правові підстави для повторного притягнення особи до адміністративної відповідальності за ті самі фактичні обставини, в даному випадку повторного стягнення штрафу за одне і те саме правопорушення.
Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В той же час, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем до відзиву не надано, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази, згідно переліку ст. 251 КУпАП, які б свідчили про наявність викладеного в оскаржуваній постанові порушення або що під час розгляду адміністративної справи здійснювались заходи щодо збирання та оцінки цих доказів. Наведене свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірність прийнятої ним постанови.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не надав до суду жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 72 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення При цьому, відповідач мав можливість реалізувати свої процесуальні права і доводити правомірність своїх дій на стадії судового розгляду справи, судом було забезпечено відповідачу право на подання до суду відзиву на позовну заяву, останній таким правом скористався, однак на підтвердження викладених у відзиві обставин жодних доказів не додано.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Крім того, слід зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача не було встановлено всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, при цьому належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП відповідачем не надано, у зв'язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Позовна вимога про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню задоволенню не підлягає, оскільки суд при розгляді справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності не може визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, оскільки вказані повноваження не передбачені ч.3 ст. 286 КАС України, у зв'язку із чим позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 968,96 гривень за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
На підставі ст. ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Ковальов Андрій Ігорович до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Олександрійський відділ державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Скасувати постанову № 1232 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 08.09.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25500 грн. 00 коп.
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 968 грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н.М.Дубровська