Справа 206/6764/25
Провадження 2/206/605/26
19 березня 2026 року м. Дніпро
Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Малихіної В.В.,
при секретарі Тимченко Ю.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику в судове засідання сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У листопаді 2025 року представник ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №71895433 від 14.06.2025. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. 14.06.2025 між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №71895433. Договір позики було укладено у вигляді електронного документа, шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно із ЗУ « Про електронну комерцію».
28.06.2025 року між позикодавцем та відповідачем укладено додаткову угоду № 15247746 до договору позики № 71895433 за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 15 днів, та змінити денну процентну ставку з 0,205% на 1%. Додатковий договір також підписано електронним підписом, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №71895433 від 14.06.2025 року, виконав свої зобов'язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 8 875,14 за посередництвом АТ «ТАСКОМБАНК» (ЄДРПОУ - 09806443) в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам №74 від 03 серпня 2020 р., так як переказ коштів з банківського рахунку Кредитодавця на банківську картку/електронний платіжний засіб фізичної особи технічно неможливий. (Платіж проведено не по реквізитам, а через платіжну систему). Наведене вище, підтверджується Довідкою АТ «ТАСКОМБАНК» про успішне проведення платіжної операції №7d09416f-3951-4819-bb54-5c26c6d1c88e про переказ коштів в розмірі 14 500,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідач належним чином зобов'язання щодо повернення суми боргу за договором кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань не виконав.
16.10.2025 між ТОВ «ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та позивачем ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено Договір факторингу №16/10/25, за умовами якого до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право грошової вимоги за Договором позики №71895433 від 14.06.2025.
Відповідно до Реєстру прав вимог № 16/10/25-02 від 16.10.2025 до договору факторингу №16/10/25 ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до відповідача на суму боргу 19564,54 грн., з яких: 8875,14 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 2234,45 грн. - заборгованість за процентами, 1449,93 - сума заборгованості за комісією, 7005,02 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.
На підставі викладеного, позивач ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Договором позики № 71895433 від 14.06.2025 у розмірі 19564,54 грн. та судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 02.01.2026 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечувала проти задоволення позовних вимог в тій сумі, що заявлена, оскільки вважає проценти за понадстрокове користування явно завищеними, нараховану комісію приховану з метою збільшення вартості кредиту. Крім того, посилалась на скрутне матеріальне становище, перебування у декретній відпустці та у статусі малозабезпеченої сім'ї. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, стягнення процентів за понадстрокове користування та комісії, а також розглянути справу без її участі.
26.01.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого останній просив прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог та стягнути з відповідача суму заборгованості за договором кредиту № 71895433 в розмірі 12559,52 грн., з яких: 8875,14 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2234,45 грн. - сума заборгованості за процентами, - 1449,93 грн. - сума заборгованості за комісією.
Таким чином, суд на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України ухвалив розглянути справу за відсутності учасників провадження, за наявними у справі доказами, без фіксування процесу технічними засобами.
Розгляд (формування та зберігання) судової справи проводити в змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд дійшов наступного висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Так, судом встановлено, що 14.06.2025 між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №71895433. Договір позики було укладено у вигляді електронного документа, шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно із ЗУ « Про електронну комерцію».
28.06.2025 року між позикодавцем та відповідачем укладено додаткову угоду № 15247746 до договору позики № 71895433 за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 15 днів, та змінити денну процентну ставку з 0,205% на 1%. Додатковий договір також підписано електронним підписом, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №71895433 від 14.06.2025 року, виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 8 875,14 за посередництвом АТ «ТАСКОМБАНК» (ЄДРПОУ - 09806443) в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам №74 від 03 серпня 2020 р., так як переказ коштів з банківського рахунку Кредитодавця на банківську картку/електронний платіжний засіб фізичної особи технічно неможливий. (Платіж проведено не по реквізитам, а через платіжну систему). Наведене вище, підтверджується Довідкою АТ «ТАСКОМБАНК» про успішне проведення платіжної операції №7d09416f-3951-4819-bb54-5c26c6d1c88e про переказ коштів в розмірі 14 500,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідач належним чином зобов'язання щодо повернення суми боргу за договором кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань не виконав.
16.10.2025 між ТОВ «ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та позивачем ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено Договір факторингу №16/10/25, за умовами якого до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право грошової вимоги за Договором позики №71895433 від 14.06.2025.
Відповідно до Реєстру прав вимог № 16/10/25-02 від 16.10.2025 до договору факторингу №16/10/25 ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до відповідача на суму боргу 19564,54 грн., з яких: 8875,14 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 2234,45 грн. - заборгованість за процентами, 1449,93 - сума заборгованості за комісією, 7005,02 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.
26.01.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого останній просив прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог та стягнути з відповідача суму заборгованості за договором кредиту № 71895433 в розмірі 12559,52 грн., з яких: 8875,14 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2234,45 грн. - сума заборгованості за процентами, - 1449,93 грн. - сума заборгованості за комісією.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, до фактора переходить право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики № 71895433 від 14.06.2025 на умовах, визначених цим договором.
Зважаючи на встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. З відповідача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 12559,52 грн., з яких: 8875,14 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2234,45 грн. - сума заборгованості за процентами, - 1449,93 грн. - сума заборгованості за комісією.
Позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати, понесені ним у зв'язку з розглядом даної справи, а саме судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.
Згідно із ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу. На підтвердження вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правничої допомоги № 25/08/25/ФП від 25.08.2025 року, витяг з акту № 7ФП від 24.10.2025 року приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором, витяг з акту приймання передачі справ на надння правничої допомоги за договором про надння правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 року, платіжну інструкцію на підтвердження оплати наданої правничої допомоги.
Оскільки від відповідача в порядку ч.5 ст.137 ЦПК України, надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, та їх необґрунтованості, які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суму заборгованості за кредитним договором №71895433 від 14.06.2025 у розмірі 12559,52 грн., з яких: 8875,14 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2234,45 грн. - сума заборгованості за процентами, - 1449,93 грн. - сума заборгованості за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 3500 грн, а всього (п'ять тисяч дев"ятсот двадцять дві грн 40 коп).
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (підписання).
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»: ЄДРПОУ 43311346, 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд.31/33.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Суддя В.В. Малихіна