Справа № 204/10198/25
Провадження № 1-кп/204/595/26
25 березня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
законного представника ОСОБА_5 ,
особи, відносно якої розглядається клопотання ОСОБА_6 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, з зали судового засідання Чечелівського районного суду міста Дніпраклопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 22025040000001702 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.09.2025, стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України,
У провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебуває вказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор подав суду клопотання про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, яке обґрунтовано тим, що на даний час, ризики передбачені п.п.1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися. Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від суду свідчить те, що ОСОБА_6 інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України, санкцією якого передбачено покарання до довічного позбавленням волі з конфіскацією майна, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що він може виїхати за межі території України або на тимчасово окуповану територію України, зокрема, поза межами пунктів пропуску. Крім того, необхідно врахувати, що ОСОБА_6 вчинив злочин під час дії воєнного стану в Україні, а також відсутність міцних соціальних зв'язків за місцем його проживання, оскільки ОСОБА_6 неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, що значно підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду. При цьому, невідворотність покарання за вищевказане кримінальне правопорушення вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення свідчить те, що на теперішній час продовжується досудове розслідування щодо інших осіб, причетних до вчинення даного злочину, встановлюються всі обставини вчинення кримінального правопорушення, у тому числі знаряддя та засоби його вчинення. Так, у разі незастосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу він матиме доступ до своїх акаунтів у месенджерах, що може призвести до втрати цих доказів. Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на потерпілих, свідків, спеціалістів та експертів у цьому ж кримінальному провадженні з метою помсти, надання ними неправдивих показань та висновків, відмови від показів у суді, зокрема, шляхом залякування, підкупу та застосування насильства, оскільки свідки, та експерти викривають злочинну діяльність ОСОБА_6 , однак, у судовому засіданні не допитані. Крім того, необхідно врахувати що ОСОБА_6 інкримінується вчинення злочину пов'язаного з насильством, що спричинив загибель людини, що також суттєво підвищує даний ризик. Про наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що Приморським районним судом м. Одеси здійснюється розгляд обвинувального акта у кримінальних провадженнях №42022163040000049 від 28.07.2022, №12023163490000530 від 31.07.2023 та №12023162470000901 від 28.06.2023, за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України. Ураховуючи викладені обставини, наявні обґрунтовані підстави вважати, що у разі незастосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою це може привести до вчинення ним інших кримінальних правопорушень. Також, на теперішній час встановлюються факти причетності ОСОБА_6 до вчинення інших кримінальних правопорушень, у тому числі проти державної та громадської безпеки. Ураховуючи, що ОСОБА_6 скоїв суспільно-небезпечні діяння, що містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України у стані неосудності, та небезпечність останнього, внаслідок його психічного стану для самого себе та інших осіб, а також можливість спричинення ним іншої істотної шкоди, наявна необхідність у продовженні застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку.
Прокурор подане клопотання підтримав, просив суд його задовольнити.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 - ОСОБА_4 вказав, що проти задоволення клопотання прокурора не заперечує.
Законний представник ОСОБА_5 у судовому засіданні думку захисника підтримала.
ОСОБА_6 у судовому засіданні вказав, що заперечує наявність ризиків, вказаних прокурором у клопотанні.
Суд заслухавши клопотання прокурора, думку учасників судового засідання, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.503 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що: 1) особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності; 2) особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку. Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.
До особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, судом може бути застосований, зокрема, запобіжний захід у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку (п.2 ч.1 ст.508 КПК України).
Згідно з ч.2,ч.3 ст.508 КПК України передбачені частиною першою цієї статті запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби. Застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігти спробі переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно вплинути на свідків і потерпілих, вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.2, 3 ст. 508 КПК України передбачені частиною першою цієї статті запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби. Застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.
Вирішуючи питання про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку, суд враховує вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року в справі «Хайредінов проти України» вказано, що ст. 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» в розумінні Конвенції. Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Згідно поданого клопотання, відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 283-К від 20.06.2025, ОСОБА_6 у період інкримінованих йому діянь виявляв та в теперішній час виявляє психічний розлад у формі шизофренії параноїдної. Внаслідок наявного у ОСОБА_6 психічного розладу (захворювання) в період часу з 13.12.2024 по 14.12.2024, він не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. У теперішній час також не здатен усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до спеціального лікувального закладу з надання психіатричної допомоги.
Таким чином, ОСОБА_6 є особою, відносно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру.
Аналізуючи наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, які є підставами для продовження раніше обраного ОСОБА_6 запобіжного заходу, суд дійшов такого.
ОСОБА_6 є особою, якій інкриміновано вчинення суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, які мають високий ступінь небезпеки для суспільства, несуть загрозу для життя та здоров'я громадян.
Таким чином, ураховуючи тяжкість інкримінованих суспільно-небезпечних діянь, що вже само по собі є підставою та мотивом для переховування від суду, наявні обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_6 може виїхати за межі території України або на тимчасово окуповану територію України, зокрема, поза межами пунктів пропуску.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України то, відповідно до матеріалів клопотання на даний час продовжується досудове розслідування щодо інших осіб, причетних до вчинення злочинів, встановлюються всі обставини вчинення кримінального правопорушення, у тому числі знаряддя та засоби його вчинення, отже у разі незастосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу, він матиме доступ до своїх акаунтів у месенджерах, що може призвести до втрати цих доказів.
Розглядаючи наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на потерпілих, свідків, спеціалістів та експертів у цьому кримінальному провадженні слід вказати, що на даний час потерпілі та свідки у судовому засіданні не допитані, отже ОСОБА_6 перебуваючи в інших умовах, а ніж в умовах закладу, що виключає небезпечну поведінку, матиме змогу впливати на вказаних осіб шляхом залякування, підкупу та застосування насильства з метою надання ними під час судового розгляду неправдивих показань. При цьому, важливим фактором при оцінці даного ризику є те, що ОСОБА_6 інкримінується вчинення суспільно-небезпечного діяння, пов'язаного з насильством, що спричинив загибель людини, що суттєво підвищує даний ризик.
Аналізуючи наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, то перебування в провадженні Приморського районного суду м. Одеси обвинувальних актів у кримінальних провадженнях №42022163040000049 від 28.07.2022, №12023163490000530 від 31.07.2023 та №12023162470000901 від 28.06.2023, за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України, що ним не заперечується, вказує на схильність до вчинення діянь передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України. Отже, ураховуючи наведене ОСОБА_6 з великою імовірністю може вчинити інші діяння, які підпадають під дію Кримінального кодексу України.
Отже, у сукупності наведені обставини свідчать про достатні ризики втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності, знищити, сховати, спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливу на потерпілих та свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, які на даний час залишаються існуючими та своєї актуальності не втратили, відтак посилання ОСОБА_6 щодо наведених ризиків, яке зводиться до простого їх заперечення, є спростованими, тому судом не приймаються
З огляду на вказане, ураховуючи наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що у сукупності з відомостями про особу ОСОБА_6 , висновком судово-медичної експертизи, свідчить про наявність достатніх підстав для продовження йому запобіжного заходу у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку строком на 60 днів, оскільки вказане нівелює встановлені ризики, відповідає його особі та забезпечить його належну процесуальну поведінку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 331, 332, 369-372, 376,508 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 122025040000001702 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, строком на 60 днів до 23 травня 2026 року включно.
Копію ухвали направити до Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» для виконання.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 26.03.2026.
Суддя ОСОБА_1