Справа № 517/273/26
Провадження № 1-кс/517/29/2026
23 березня 2026 року смт. Захарівка
Захарівський районний суд Одеської області в складі: слідчого судді - ОСОБА_1 , секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , за участі: слідчого відділення № 2 СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області - ОСОБА_3 ,
представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділення № 2 СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про арешт тимчасово вилученого майна за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162390000189 від 19.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України,
Старший слідчий відділення № 2 СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотанням, погодженим з прокурором Роздільнянської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про накладення арешту на тимчасово вилучене майно за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026162390000189 від 19.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України. Клопотання обґрунтовано тим, що 18.03.2026 року близько 20:56 год. до служби «102» надійшло повідомлення про те, що близько 20:00 год. у с. Карабанове Захарівської ТГ Роздільнянського району Одеської області працівниками прикордонної служби було зупинено автомобіль марки «OPEL ZAFIRA» д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 , яка, за версією слідства, з корисливих мотивів перевозила двох чоловіків призовного віку з метою їх незаконного переправлення через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску.
Під час огляду місця події вилучено ряд предметів, зокрема мобільні телефони та транспортні засоби, які, за твердженням сторони обвинувачення, визнані речовими доказами.
Вказані предмети були оглянуті, вилучені і визнані та долучені в якості речових доказів. Слідчий відділення № 2 СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 в судовому засідані клопотання про арешт тимчасово вилученого майна підтримав в повному обсязі. Представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , якого ухвалою суду від 23.03.2026 залучено до судового засідання, в судовому засіданні заперечував щодо накладення арешту на транспортний марки «OPEL ZAFIRA» д.н. НОМЕР_1 , який є власністю ОСОБА_4 на підставі технічного паспорту СТН №097246 та просив негайно повернути даний транспортний засіб власнику та попередньо надав до суду письмові заперечення на клопотання про накладення арешту. Дослідивши матеріали клопотання, вислухавши сторони, слідчий суддя встановив, що воно подано без додержання вимог кримінального процесуального закону, що перешкоджає його розгляду по суті. Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання. Клопотання мотивоване необхідністю забезпечення збереження речових доказів. До матеріалів додано протоколи огляду, пояснення осіб, постанову про визнання речових доказів та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів. Разом з тим, як вбачається з матеріалів клопотання, протокол огляду місця події від 18.03.2026 містить лише загальні відомості про вилучення транспортного засобу та мобільних телефонів, без зазначення їх індивідуальних ідентифікуючих ознак, а саме: відсутні дані про марку, модель, державний номерний знак транспортного засобу, його ідентифікаційні ознаки (VIN-код), а також не зазначено марку, модель, IMEI-коди чи інші унікальні характеристики мобільних телефонів. Аналіз поданого клопотання та доданих матеріалів свідчить про істотні недоліки, які унеможливлюють його розгляд по суті. За таких обставин майно, на яке слідчий просить накласти арешт, не є належним чином індивідуалізованим, що унеможливлює встановлення об'єкта арешту та перевірку обґрунтованості заявлених вимог. Матеріали провадження містять істотні суперечності щодо характеристик майна: - мобільний телефон «Samsung A54» у клопотанні вказано білого кольору, тоді як у поясненнях підозрюваної - чорного; - «iPhone 16» у клопотанні білого кольору, тоді як у поясненнях - бежевого та з іншим номером; Таким чином, надані відомості не забезпечують належної індивідуалізації майна та не дозволяють однозначно встановити тотожність об'єктів арешту. Доводи сторони обвинувачення щодо достатності загального опису майна є необґрунтованими, оскільки сам по собі опис марки та моделі без унікальних ідентифікаторів не відповідає стандарту визначеності, необхідному для обмеження права власності. Матеріали клопотання містять внутрішні суперечності між: - клопотанням слідчого; - протоколами огляду; - поясненнями підозрюваної; - поясненнями свідків. Протокол огляду не містять детального опису вилученого майна (відсутні номерні знаки, серійні номери, IMEI), що суперечить вимогам КПК щодо фіксації факту вилучення речей. Водночас саме постанова про вилучення є первинним процесуальним документом, який має підтверджувати факт та обсяг вилученого майна. Її відсутність виключає можливість перевірки тотожності майна, на яке проситься накласти арешт. У судовому засіданні встановлено участь представника власника транспортного засобу «Opel Zafira». При цьому у клопотанні: - не зазначено власника транспортного засобу; - вказано лише, що ним користується підозрювана; - питання прав власника фактично не розкрито. Окремо слід зазначити, що у клопотанні фактично не визначено власника транспортного засобу «OPEL ZAFIRA», не наведено відомостей про його процесуальний статус та не забезпечено належного повідомлення такої особи про розгляд питання щодо арешту її майна. Встановлено, що представник власника дізнався про розгляд клопотання лише під час розгляду іншого процесуального питання, що свідчить про порушення вимог ч. 3 ст. 64-2 КПК України та фактичне позбавлення особи можливості реалізувати право на захист. Долучення до матеріалів свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не замінює обов'язку сторони обвинувачення належним чином визначити статус власника як третьої особи у кримінальному провадженні та забезпечити його участь. Відповідно до ч.3 ст. 64-2 КПК України, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом. Невиконання цих вимог є істотним процесуальним порушенням, оскільки фактично позбавляє особу можливості реалізувати право на захист. Загальна сукупність встановлених обставин свідчить про те, що: - клопотання не містить належної індивідуалізації майна; - матеріали містять суперечності та неповноту; - протоколи не відображають повний обсяг вилученого майна; - не забезпечено належну участь третьої особи; - не дотримано процесуальних гарантій, передбачених КПК України. Посилання сторони обвинувачення на наявність постанови про визнання речових доказів саме по собі не усуває обов'язку довести належність майна та його ідентифікацію, а також дотримання процедури залучення осіб, права яких обмежуються. Також слід враховувати, що арешт майна є суттєвим обмеженням права власності, а тому може застосовуватись виключно за умови суворого дотримання вимог закону та належного обґрунтування. З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що подане клопотання не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є передчасним та таким, що не може бути розглянуте по суті. Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України, у разі якщо клопотання подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, слідчий суддя повертає його прокурору для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні. Керуючись ст. ст. 64-2, 170, 171, 172, 309 КПК України, слідчий суддя, - У Х В А Л И В:
Клопотання старшого слідчого відділення № 2 СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про арешт тимчасово вилученого майна за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162390000189 від 19.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України - повернути прокурору.
Встановити прокурору строк в сімдесят дві години для усунення недоліків з моменту отримання копії повного тексту ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 26.03.2026 о 12:15.
Суддя: ОСОБА_9