Справа № 521/2711/26
Номер провадження:1-кп/521/1400/26
26 лютого 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні №521/2711/26 відносно:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого на підставі ст. 89 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, -
На розгляді Хаджибейського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, при викладених в обвинувальному акті обставинах.
Під час підготовчого судового засідання прокурор висловив думку про можливість призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Обвинувачений та його захисник, кожен окремо, не заперечували щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Потерпіла ОСОБА_6 та представник АТ «Укрпошта» ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленими про дату та час судового засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд кримінального провадження за їх відсутності.
Вивчивши обвинувальний акт, разом із додатками, суд приходить до висновку, що дане кримінальне провадження підсудне Хаджибейському районному суду м. Одеси відповідно до ст.ст. 32, 33 КПК України, підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. п. 4-8 ч.1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, або зупинення провадження, немає, обвинувальний акт складений з дотриманням вимог ст. 291 КПК України, у зв'язку із чим кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду.
Крім цього, прокурором було заявлено клопотання про продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на те, що є об'єктивні причини вважати, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу останній матиме можливість вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оскільки, на думку захисника, ризики, передбачені ст. 177 КПК України не доведені стороною обвинувачення. Також зазначила, що її підзахисний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, та у останнього наявні міцні соціальні зв'язки. Просила суд обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вислухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою строком ще на 60 днів з визначенням розміру застави. При цьому суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Так, строк перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, який встановлений ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 22.01.2026 року, спливає 27.02.2026 року. Провести судовий розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у строк дії вказаного запобіжного заходу не представляється можливим з об'єктивних причин, які не залежать від суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Частина 1 ст. 177 КПК України закріплює, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до правової позиції, сформованої ЄСПЛ, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Суд вказав, що сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Частина 3 ст. 199 КПК України визначає, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Так, у своєму клопотанні прокурор зазначає, що метою продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зокрема, доказами на обґрунтування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду вказує те, що останній обвинувачується у вчиненні злочину, покарання за який передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.
Покарання, зокрема, у вигляді позбавлення волі на значний строк, яке може бути призначене відносно обвинуваченого у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, особливо сильно підвищує ризик переховування від суду.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
На наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме запобігання спробі незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, вказує те, що кримінальне провадження знаходиться на початковій стадії, судом ще не допитано вказаних осіб, їх покази мають суттєве значення у кримінальному проваджені.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також, на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення) вказує той факт, що обвинувачений ніде не працює, не має законного джерела доходу, що може спонукати його до вчинення корисливих злочинів, із метою отримання коштів для забезпечення власного проживання.
Стороною захисту під час судового засідання, як на підставу застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не наведено обґрунтованих обставини, які б свідчили про втрату актуальності вищевказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Таким чином, будь - яких підстав для зміни чи скасування обраного до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час розгляду клопотання прокурора судом не встановлено.
За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 суд також враховує наступні обставини: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків; майновий стан обвинуваченого; відсутність постійного місця роботи; відсутність судимостей.
Виходячи з п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позбавлення свободи захід настільки суровий, що виправдати його можна лише у разі, коли інші, менш суворі заходи були розглянуті й визнані недостатніми для того, щоб забезпечити особисті або державні інтереси, які вимагають такого тримання під вартою.
Обставин, які є перешкодою для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, на думку суду, немає.
Разом із цим, суд керується положеннями ч. 3 ст. 183 КПК України, згідно з якими при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням викладеного, суд вважає за можливим визначити розмір застави відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у розмірі, що складає 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 314-315, 369-372 КПК України, суд -
Призначити судовий розгляд, який здійснювати на підставі обвинувального акту та доданих до нього документів за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, на 03 березня 2026 року о 09 годині 30 хвилин у відкритому судовому засіданні в приміщенні Хаджибейського районного суду м. Одеси, за участю прокурора, обвинуваченого та його захисника.
Клопотання прокурора Хаджибейської окружної прокуратури м. Одеси про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці (60 днів), тобто до 26.04.2026 року включно.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов'язків, у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1)прибувати за викликом до суду;
2)не відлучатися за межі м. Одеси без дозволу суду;
3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_8