Провадження № 11-кп/803/772/26 Справа № 190/1093/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 березня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження 12023041560000124 від 16 березня 2023 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Дніпровського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року, яким:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Монгохто Ванінського р-ну Хабаровського краю РФ, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, має на утриманні трьох дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є військовослужбовцем за контрактом у ВЧ НОМЕР_1 ЗСУ, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді солдат резерву 13 резервної роти, військове звання «солдат», раніше не судимого,-
визнано винним та засуджено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено відраховувати з моменту його затримання, тобто з 16 березня 2023 року.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_8 , залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів вирішено відповідно до положень ст.100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
16 березня 2023 року приблизно о 16.20 годині ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в 14-му вагоні потягу сполученням «Дніпро-Трускавець», вів побутову бесіду разом із раніше незнайомим йому пасажиром ОСОБА_12 , в ході якої між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 відбувся словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_8 раптово виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння смерті ОСОБА_12 . В той же день, тобто 16 березня 2023 року приблизно о 16.25 годині вищевказаний потяг прибув на станцію «П'ятихатки», розташовану у П'ятихатському районі Дніпропетровської області, де ОСОБА_12 вийшов з потягу, та слідом за ним вийшов ОСОБА_8 , тримаючи в правій руці заздалегідь приготовлений ніж, і, перебуваючи на пероні вищезазначеної залізничної станції «П'ятихатки», продовжив словесний конфлікт із ОСОБА_12 . В ході конфлікту ОСОБА_8 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на умисне позбавлення життя ОСОБА_12 заздалегідь приготовленим знаряддям злочину, а саме ножом чорного кольору, загальним розміром 20,5 см, довжиною леза 8 см, шириною леза 2,5 см, який він тримав у правій руці, усвідомлюючи, що нанесення удару ножем в ділянку серця є життєво-небезпечним для людини, передбачаючи настання невідворотного наслідку у вигляді смерті людини та бажаючи цього, умисно здійснив два удари ножом в ділянку грудної клітини зліва ОСОБА_12 , внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення передньої поверхні грудної клітки ліворуч на висоті 135 см від ППС з сліпим пораненням верхньої долі передньої поверхні лівої легені, проникаючого колото-різаного поранення по задній поверхні лівої половини грудної клітки по лопаточній лінії на висоті від 118 см до 124 см від ППС без ушкодження внутрішніх органів, травматичного лівостороннього гемопневмотораксу, підшкірної емфіземи ліворуч, які в своїй сукупності відносять до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм як небезпечні для життя. Після цього ОСОБА_8 , вважаючи, що досяг своєї злочинної мети та виконав усі дії, які вважав необхідними для умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_12 , повернувся до 14-го вагону потягу сполученням «Дніпро-Трускавець», залишивши при цьому потерпілого ОСОБА_13 помирати на пероні залізничної станції «П'ятихатки». Однак наслідки у вигляді настання смерті ОСОБА_13 , які передбачав і бажав ОСОБА_8 , не настали в результаті своєчасного надання останньому медичної допомоги медичними працівниками, тобто злочин не було закінчено з обставин, що не залежали від волі ОСОБА_8 .
Дії обвинуваченого обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковані за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК, як закінчений замах на умисне вбивство потерпілого.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування вироку у зв'язку з не відповідають висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та які не підтверджуються доказами, на які посилається суд. При цьому, як зауважує апелянт, суд не взяв до уваги докази, які мають істотне значення для висновків суду; висновки суду в обґрунтування - неврахування показів свідків та істотних порушень кримінально - процесуального законодавства при проведені слідчих експериментів містять істотні суперечності.
Посилається на те, що ОСОБА_8 пояснював, що 16.03.2023 між ним та ОСОБА_12 в вагоні № 14 потягу «Дніпро - Трускавець» виник конфлікт, в якому приймав участь також свідок ОСОБА_14 . Він, ОСОБА_12 та ОСОБА_14 перебували в стані алкогольного сп'яніння. При виході з вагону ОСОБА_12 зненацька наніс ОСОБА_15 удар в обличчя, внаслідок чого вибив останнього зуби та розбив губи, що підтверджується довідкою від 16.03.2023 П'ятихатського КЗ «П'ятихатська ЦРЛ». Кондауров зазначив, що вийшов після цього за ОСОБА_12 та на пероні пред'явив останньому претензії, на що ОСОБА_12 почав нападати на нього, наносити удари по тілу та голові. Обвинувачений відходячи від потерпілого дістав з кишені ніж та попередив, щоб той не підходив до нього, але ОСОБА_12 продовжував свої дії і захищаючись від нього, ОСОБА_8 відмахувався від нього ножем і помітив, що наніс йому ножове поранення. Після чого він злякався, зайшов до вагону потягу та викинув ніж до туалету. Умислу на завдання смерті потерпілому і нанесення направленого удару ножем в життєво - важливі частини тіла потерпілого у обвинуваченого не було.
Потерпілий ОСОБА_12 пояснив, що при виході з вагону наніс удар рукою в обличчя ОСОБА_8 , в той час як згідно протоколу його допиту в якості потерпілого вказаний факт він не визнавав. Потерпілий визнав, що до моменту посадки в потяг вживав спиртні напоїв зі свідком ОСОБА_16 , з яким знаходиться в дружніх відносинах, та вказав, що при виході з вагону спочатку підійшов до ОСОБА_8 , який знаходився у протилежному напрямку від виходу з вагону та наніс йому удар рукою в обличчя, після чого вийшов з вагону. На пероні ст. П'ятихатки його наздогнав ОСОБА_8 з ножем у руках, від якого спочатку від відмахувався ногами, а коли хотів ударити кулаком руки, то отримав ножове поранення
Свідок ОСОБА_16 до суду не явився, в судовому засіданні не був допитаний, однак суд послався як на доказ на протокол слідчого експерименту за участі вказаного свідка.
Згідно протоколу слідчого експерименту свідок ОСОБА_16 підтвердив, що потерпілий був поряд з ним весь час як в потязі, так і на пероні ст. П'ятихатки, де потерпілого наздогнав ОСОБА_8 з ножем в руках, від якого спочатку від відмахувався ногами, і в якийсь момент останній наніс потерпілому ножове поранення. Ніяких свідчень в частині нанесення потерпілим удару кулаком руки в обличчя ОСОБА_8 при виході з вагону не надавав.
На думку захисника, до показів свідка ОСОБА_16 слід відноситись критично, оскільки він та потерпілий знаходяться у дружніх відносинах, при цьому ОСОБА_16 під час слідчого експерименту не вказував про нанесення потерпілим обвинуваченому ОСОБА_8 удару кулаком руки в обличчя, що суперечить свідченням потерпілого.
Свідок ОСОБА_17 пояснила, що при виході з вагону ОСОБА_12 ніякого удару ОСОБА_8 не наносив, що також суперечить показам потерпілого. Також свідок пояснила, що бачила, як на пероні ст. П'ятихатки потерпілого наздогнав ОСОБА_8 з ножем в руках, від якого спочатку він відмахувався ногами, а потім обвинувачений спричинив потерпілому ножове поранення.
Свідок ОСОБА_17 намагалася ухилитися від дачі свідчень в частині того, що являється знайомою слідчої ОСОБА_18 , яка входить до групи слідчих, що розслідували цю кримінальну справу, і яка надавала останній номер телефону за яким можливо зателефонувати до чергової частини ВП № 7 Кам'янського РУП. Однак в судовому засіданні визнала цей факт. ОСОБА_17 вказувала, що телефонувала до Кам'янського РУП по вищезазначеним подіям, але в матеріалах кримінальної справи відсутні дані щодо її телефонного дзвінка, а її свідчення в частині того, що вона бачила всі події конфлікту у вагоні та на пероні ст. П'ятихатки суперечать свідченням потерпілого, який визнав факт нанесення удару по обличчю обвинуваченого при виході з вагону.
Свідок ОСОБА_19 пояснив, що являється провідником вагону № 9 потягу «Дніпро - Трускавець», та бачив як 16.03.2023 на пероні ст. П'ятихатки спочатку ОСОБА_8 та ОСОБА_12 сварилися, штовхалися, наносили удари кулаками рук та ніг, коли ОСОБА_12 почав наносити удари ногами ОСОБА_8 , останній дістав з одягу ніж і наніс потерпілому удари ножем. Коли ОСОБА_8 наносив удари ножем потерпілому, біля них нікого не було, що суперечить показам свідка ОСОБА_17 , яка вказувала що знаходилася поряд з місцем події.
Свідок ОСОБА_20 пояснила, що являється провідником вагону № 14 потягу «Дніпро - Трускавець», обставини конфлікту між підозрюваним та потерпілим в вагоні потягу та на пероні станції П'ятихатки не бачила, в той же час вказала, що бачила як ОСОБА_8 виходив з вагону на ст. П'ятихатки і в його руках не було ножа.
Вищезазначені обставини свідчать про наявність суперечностей між показами потерпілого, свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та обвинуваченого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_20 частині дій, які свідчать про відсутність умислу у обвинуваченого на завдання смерті потерпілому ОСОБА_12 .
При цьому свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_20 були встановлені органом досудового слідства, але оскільки їх свідчення не вкладалися в картину обвинувачення, слідчі дії в частині перевірки їх версії розвитку подій не перевірялися ні під час досудового розслідування, ні в в ході судового розгляду справи.
Згідно вироку суд не приймає показання свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 виходячи з того, що ОСОБА_20 бачила ОСОБА_8 тільки в момент виходу вагону. Що було далі вона не бачила. Але згідно обвинувачення ОСОБА_8 виходив вагону потягу з ножем в руках.
Суд зазначив, що свідчення свідка ОСОБА_21 суперечать самі собі та іншим доказам по справі, оскільки спочатку він побачив, що навпроти 14-го вагону почалась бійка, потім пояснив, що самого початку бійки він не бачив, а коли вже звернув увагу, то потерпілий з обвинуваченим наносили один одному удари кулаками. Під час бійки обвинувачений дістав ніж і десь чотири рази наніс ножові поранення у грудну клітину потерпілого. Він знаходився від них на відстані десь 50 м.
Адвокат зазначає, що вказана кількість нанесених обвинуваченим ударів ножем потерпілому не відповідає дійсності та суперечать показам інших учасників процесу і доказам, дослідженим в судовому засіданні.
Висновки суду про не прийняття показів свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 є суперечливими та необґрунтованими. Так, суд зазначив, що свідок ОСОБА_20 бачила, як ОСОБА_8 виходив з вагону потягу, але водночас не прийняв її свідчення в частині того, що в його руках не було ножа.
При оцінці свідчень свідка ОСОБА_21 суд зазначив, що не приймає свідчення свідка за його вислову, що побачив як навпроти 14-го вагону почалась бійка, а потім останній уточнив, що самого початку бійки він не бачив, а коли вже звернув увагу, то потерпілий з обвинуваченим наносили один одному удари кулаками. Вказана кількість нанесених обвинуваченим ударів ножем потерпілому не відповідає дійсності та суперечать показанням інших учасників процесу та доказам, дослідженим в судовому засіданні.
В той же час суд не бере до уваги пояснення свідка, який зазначив про орієнтовну кількість нанесених ударів, момент появи ножа в руках ОСОБА_8 . Так свідок зазначив, що ніж в руках ОСОБА_8 з'явився під нанесення потерпілим ударів ногами обвинуваченому. Свідчення свідка не суперечать показам ОСОБА_8 , який з початку досудового слідства пояснював, що витягнув ніж з метою не допуску потерпілого до себе і розмахував ним перед потерпілим.
Покази потерпілого ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_16 лягли в основу письмових доказів, а саме протоколів слідчих експериментів, проведених 09.05.23 за їх участі фактично в один і той же час, на одній і тій ж місцевості, при цьому відеозапис двох слідчих експериментів відсутній (суду надані відеодиски на яких відсутній запис слідчої дії).
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_16 , понятими вказані ОСОБА_22 та ОСОБА_23 .
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_22 , пояснив, що в день проведення слідчого експерименту він разом з ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 працювали в воєнізованій охороні ст. П'ятихатки - Стикова та після зміни були запрошені працівниками поліції для участі в слідчому експерименті, всі разом прибули на одному автомобілі до ст. П'ятихатки та пройшли на перон станції. На пероні були присутні працівники поліції, слідча та ще якісь особи. В їх присутності чоловік та жінка давали якісь свідчення, які саме - він не пам'ятає. В момент дачі пояснень поняті та всі інші особи стояли поряд з місцем проведення слідчого експерименту та все бачили і чули.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 підтвердив свідчення свідка ОСОБА_22 в частині прибуття на перон ст. П'ятихатки для участі в слідчому експерименті. Сам механізм проведення слідчого експерименту дослівно пояснити не зміг.
Суд, в обґрунтування допустимості протоколу слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_16 , не надав оцінку показам ОСОБА_22 щодо перебування усіх учасників поряд під час проведення слідчого експерименту.
Також суд послався на відеозапис слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_16 та фрагмент відеозапису за участю потерпілого, в той час як саме відсутність відеозапису на дисках наданих органом досудового слідства і стали підставою для перевірки обставин проведення слідчих експериментів за участі свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та потерпілого.
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_17 , понятими вказані ОСОБА_24 , ОСОБА_25 .
Відеозапис слідчого експерименту на диску наданому суду для дослідження відсутній.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 підтвердив свідчення свідка ОСОБА_22 в частині прибуття на перон ст. П'ятихатки для участі в слідчому експерименті. Окрім цього він пояснив, що пояснення давали жінка та чоловік. Чоловік був в кайданках. В момент дачі пояснень всі особи стояли поряд з місцем проведення слідчого експерименту та все бачили і чули.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 підтвердив свідчення свідка ОСОБА_22 в частині прибуття на перон ст. П'ятихатки для участі в слідчому експерименті. Сам механізм проведення слідчого експерименту дослівно пояснити не зміг. В той же час підтвердив свідчення свідка ОСОБА_24 в частині дачі свідчень в ході слідчого експерименту чоловіком в кайданках.
Свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_25 вказали, що один із чоловіків, який давав свідчення в ході проведення слідчого експерименту був в кайданках. Однак судом не було з'ясовано, хто саме перебував в кайданках - свідок ОСОБА_26 , чи потерпілий, не надано цьому факту, як і наведеним вище поясненням свідків, належної оцінки.
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_12 , понятими вказані ОСОБА_27 , ОСОБА_28 .
На диску наданому суду зафіксовано лише початок проведення слідчого експерименту за участі потерпілого, але суд прийняв цей фрагмент як доказ по справі, що суперечить нормам КПК.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 пояснив, що був присутнім в якості понятого при проведені слідчого експерименту на пероні ст. П'ятихатки навесні 2023 або 2024 року. В його присутності чоловік давав пояснення, які саме - він не пам'ятає, при цьому проводився відеозапис. На місці проведення слідчої дії знаходилося 9 чоловік.
Однак згідно протоколу проведення слідчого експерименту, в слідчій дії приймали участь 7 осіб (слідча, судово-медичний експерт, спеціаліст, потерпілий, два понятих, статист).
Виходячи з того, що орган досудового слідства допустив можливість свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та потерпілого ОСОБА_12 чути і бачити один одного при проведені слідчих експериментів, протоколи проведених слідчих дій слід визнати недопустимим доказами.
Крім того, протоколи слідчих експериментів не містять даних щодо прив'язки місця знаходження свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та потерпілого ОСОБА_12 на пероні ст. П'ятихатки в момент отримання потерпілим ножових поранень та чи могли свідки в цей момент бачити бійку між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 .
В ході судового розгляду справи після проведення судових дебатів за ініціативи суду було відновлено судовий розгляд справи та надано судове доручення з метою проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_8 .
Як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні ОСОБА_8 заявив, що заперечує щодо проведення слідчого експерименту за його участі, оскільки в момент вчинення кримінального правопорушення був у стані алкогольного сп'яніння та не може точно показати де та в якому положенні знаходився відносно потерпілого, і як ним було нанесено ножові поранення останньому.
В той же час не приймалися ніякі міри для перевірки свідчень свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , потерпілого ОСОБА_12 в частині прив'язки місця знаходження свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , потерпілого ОСОБА_12 та обвинуваченого ОСОБА_8 на пероні ст. П'ятихатки в момент отримання потерпілим ножових поранень та чи могли свідки бачити, як відбувалася бійка між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 .
З метою усунення вказаних суперечностей в ході досудового слідства захистом заявлялись клопотання про проведення одночасного допиту ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 з ОСОБА_19 та ОСОБА_20 для з'ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях в частині встановлення обставин конфлікту в потягу та обставин завдання ножових поранень ОСОБА_12 . ОСОБА_8 , однак в задоволені вказаних клопотань було відмовлено, в зв'язку з чим захистом подавалися скарги до суду на дії слідчого, які були задоволені, але органом досудового слідства так і не були проведені необхідні слідчі дії.
В ході судового розгляду справи свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 були допитані в судовому засіданні, але суд не взяв їх свідчення до уваги, при тому, що вони істотно впливають на висновки суду в частині механізму завдання тілесних ушкоджень потерпілому, та доводять відсутність в діях ОСОБА_8 умислу на завдання смерті потерпілому.
На думку адвоката, вищезазначені протоколи слідчих експериментів містять по суті покази свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та потерпілого ОСОБА_12 , які на пероні ст. П'ятихатки, розповіли як ОСОБА_8 наносив удари ножем потерпілому ОСОБА_12 , які могли бути проведені і в іншому місці, так як свідчення цих осіб не перевірялися в частині, де знаходилися всі діючі особи в цей момент один відносно іншого, та чи могли свідки бачити цей механізм, в якому положенні знаходилися потерпілий і ОСОБА_29 в момент нанесення ножових поранень, та чи підтверджують вони свідчення потерпілого.
Протоколи слідчих експериментів отримані з грубими порушеннями норм процесуального права та містять по суті допит свідків та потерпілого, а не слідчий експеримент.
Окрім цього, з огляду на доктрину «плодів отруйного дерева», недопустимими доказами є отримані на підставі вищезазначених протоколів слідчих експерименті висновки судово-медичного експерта від 11.05.2023 № 25 «Е-Д»-42, № 25 «Е-Д»-43, №25 «Е-Д»-44 щодо підтвердження механізму завдання тілесних ушкоджень потерпілим.
Таким чином, в судовому засіданні встановлені грубі порушення норм чинного законодавства при встановлені об'єктивної сторони складу правопорушення в якому звинувачується ОСОБА_8 - про що свідчать порушення КПК при проведені слідчих експериментів за участі потерпілого та свідків обвинувачення. Недоліки цих слідчих дій стороною обвинувачення не усунуті.
ОСОБА_8 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні пояснював, що не може точно показати всі обставини вчиненого кримінального правопорушення, оскільки перебував в стані алкогольного сп'яніння, в зв'язку з чим заперечував щодо проведення слідчого експерименту, а не з метою ухилення від відповідальності за завдання тілесних ушкоджень потерпілому.
В судовому засіданні було задоволено клопотання прокурора про допит судово- медичного експерта з метою уточнення висновків експерта та встановлення можливості нанесення обвинуваченим тілесних пошкоджень потерпілому при тих обставинах, на які вказав обвинувачений в судовому засіданні.
Захист заперечував щодо допиту експерта, оскільки встановлення можливості нанесення обвинуваченим тілесних пошкоджень потерпілому при тих обставинах, на які вказав обвинувачений в судовому засіданні не були предметом дослідження експерта та взагалі це неможливо здійснити, оскільки експерт не може встановити механізм нанесення тілесних ушкоджень лише по свідченням без проведення наочних дій з самим обвинуваченим.
При допиті в судовому засіданні експерт ОСОБА_30 підтвердив висновки експертиз від 11.05.2023 щодо механізму завдання тілесних ушкоджень потерпілому, відповідно до пояснень потерпілого ОСОБА_31 , свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , які, як було встановлено в судовому засіданні, отримані в ході проведення слідчих експериментів з грубими порушеннями КПК.
Експерт лише ще раз пояснив, що надавав ці висновки на підставі показів вказаних осіб.
В той же час на запитання суду експерт вказав, що потерпілому були завдані колото - різані ножові поранення, довжину ножового поранення встановити не можливо, оскільки в медичних документах, наданих йому на дослідження, ці відомості були відсутні, а вказаний загальний раневий канал, який здійснений лікарями при операційному втручанні, ще раз підтверджує відсутність умислу у обвинуваченого на завдання смерті потерпілому.
Також на запитання суду експерт пояснив, що виявлені тілесні ушкодження у потерпілого могли бути утворені і при відмахуванні обвинуваченим ножем від потерпілого в залежності від положення потерпілого та обвинуваченого в момент їх нанесення.
Але у вироку суд послався лише на покази експерта в частині підтвердження даних ним висновків, не взявши до уваги пояснення експерта щодо можливості завдання виявлених у потерпілого ножових поранень при відмахуванні обвинуваченим ножем від потерпілого в залежності від положення потерпілого та обвинуваченого в момент їх нанесення, що спростовує версію обвинувачення.
Захисник вказує, що обвинувачений ОСОБА_8 мав всі можливості для доведення вбивства потерпілого до кінця, але побачивши результати своїх дій, а саме кров на потерпілому - злякався, оскільки не бажав таких наслідків та самостійно їх припинив, тобто добровільно відмовився від доведення вбивства потерпілого до кінця.
Викладені обставини та наявні докази, на переконання сторони захисту, свідчать, що в діях ОСОБА_8 вбачається склад кримінального правопорушення, передбачений ч.1 ст.121 КК, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
При цьому суб'єктивна сторона складу правопорушення вчиненого ОСОБА_8 характеризується непрямим умислом, коли особа передбачала можливість заподіяння шкоди здоров'ю іншій людині, не бажала заподіяння шкоди іншій людині, але свідоме припускала настання такої шкоди. Про наявність непрямого умислу свідчить, зокрема розрахунок особи на випадковість, «навмання».
ОСОБА_8 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має трьох неповнолітніх дітей, являється військовослужбовцем ЗСУ, визнає свою вину у вчинені кримінального правопорушення в частині завдання тяжких тілесних ушкоджень потерпілому й щиро кається в цьому, завдав тілесні ушкодження потерпілому в результаті неправомірних дій останнього, неодноразово заявляв про бажання продовження служби в ЗСУ, більше 2 років утримується під вартою.
В зв'язку з цим призначене ОСОБА_8 покарання у вигляді 7 років позбавлення волі за своїм розміром є явно несправедливим через суворість.
На підставі наведеного захисник просить вирок Дніпровського районного суду м.Кам'янського від 21.10.2025 відносно ОСОБА_8 скасувати та ухвалити новий, яким змінити правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК на ч.1 ст. 121 КК і призначити йому покарання в межах мінімальної міри покарання визначеної за ч.1 ст.121 КК.
На апеляційну скаргу сторони захисту прокурором подані заперечення, в яких наводяться аргументи на спростування доводів апеляційної скарги захисника, тому просить залишити її без задоволення, а вирок суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, який просив перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_8 з ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК на ч.1 ст.121 КК та призначити йому мінімальне покарання, визначене санкцією цієї статті; вислухавши думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних вимог сторони захисту та просила апеляційну скаргу сторони захисту залишити без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Однією із загальних засад кримінального провадження, передбачених п.10 ч.1 ст.7 та ст.17 КПК, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК при обставинах, встановлених вироком суду, правова кваліфікація його дій, вид та міра призначеного покарання - вірні та ґрунтуються на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.
Відповідно до положень статті 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно статей 85 та 86 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно ч.ч.1,4 ст.95 КПК показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 та п.3 ч.2 ст.99 КПК, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.
Як убачається з матеріалів провадження, досудове розслідування, з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами проведені з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Істотних порушень закону, які б слугували підставою для скасування рішення суду першої інстанції не допущено, а висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст. 115 КК, при зазначених у вироку обставинах відповідають матеріалам провадження та ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав частково пояснивши, що 16.03.2023 він їхав додому у м. Вінниця в плацкартному вагоні потягу «Дніпро-Трускавець» на боковому місці. Позаду нього по сусідству сиділи два хлопці, які випивали спочатку коньяк, а потім пиво. Він пив слабоалкогольний напій «Джин-тонік», у нього було дві баночки, одну з яких він випив. До цього вранці він випив ще одну банку слабоалкоголки, але був у адекватному стані. Почав розстилати постіль і включив у своєму телефоні музику, але хлопці сказали, щоб він вимкнув музику, і він вимкнув. Потім йому зателефонували. У нього дуже гучний голос і хлопці почали чіплятися до нього через те, що він гучно розмовляє та казали, що він веде себе зухвало. Коли вони почали до нього чіплятися, то між ними відбулася словесна перепалка, тоді він запропонував хлопцям вийти до тамбуру, щоб не заважати людям. У тамбурі він сказав, що їде до Вінниці і попросив дати йому спокійно доїхати. Потерпілий погрожував йому, сказавши, що він не доїде до Вінниці, та намагався вдарити. Ножем у вагоні обвинувачений не погрожував. Міг сказати, що буде оборонятися, міг продемонструвати ніж. Коли повернулися до вагона, він попросив провідницю, щоб вона перевела його до купе. Вона пішла і сказала, що зараз до нього підійде інший провідник та забере його. Хлопці вже начебто заспокоїлися, він сидів на своєму сидінні, але під час зупинки потягу відчув сильний удар у обличчя, від якого у нього випали передні зуби, була розбита губа та на кілька хвилин він загубився. Він подивився та побачив, що його вдарив потерпілий. Йому здалося, що потерпілий взяв зі столу його телефон. Він виплюнув зуби та пішов за ним. Хлопці вийшли на перон із жінкою. Він так зрозумів, що вони знайомі. Він крикнув потерпілому « ОСОБА_32 , чого ти тікаєш?». Вони вдвох повернулися до нього і почали його бити без слів. Казали, що він тут і залишиться. Він побачив, що потяг починає рухатися, а вони продовжували його бити. Били руками та ногами по голові і тулубу, а він відмахувався, а потім дістав ніж з правої кишені і сказав їм «Заспокойтеся», але вони не заспокоювалися. Він відмахнувся ножем і навіть не зрозумів, що поцілив у потерпілого, бо той продовжував його бити. Потім другий раз наніс удар і побачив кров. Він відмахувався і думав, що один раз попав. У нього не було можливості втекти від них, бо вони його били з двох сторін. Він злякався та заскочив до потягу.
Коли він вийшов з вагону, то потерпілий та його друг були від нього на відстані десь за 10 м. Він крикнув: «Що ти робиш, я тільки зуб вставив», підійшов до них і вони одразу почали його бити. Коли він виходив з вагону, то ножа у нього в руках не було. Вони не злякалися ножа, потерпілий сам поліз на ніж. З вагону він вибіг через удар та вибиті зуби, бо хотів запитати, навіщо той так вчинив. Ніж він купив у воєнторзі, бо він є військовим. Ніж чіплявся на ремінь, але оскільки він був у інших штанях, то ніж знаходився у нього в кишені. Потерпілий бив його руками та ногами, не підпускаючи до себе. ОСОБА_33 збоку бив руками по голові. Він займався боротьбою і хотів пройти «в ноги». Потерпілий теж чимось займався, бо було видно, що бив професійно. Він відмахувався ножем від себе вперед. Між ними була відстань витягнутої руки. Потерпілий сам йшов на ніж. У вагоні йому робила зауваження жінка, яка вийшла з потерпілим і ОСОБА_34 . Умислу вбити потерпілого нього не було. Він витягнув ніж і тримав перед собою на витягнутій руці. Відмахувався перед собою справа наліво. Ніж він дістав, щоб захистити свої честь та гідність. Він знаходився у шоковому стані. Вони били його і вбили б. Від ударів він не падав, лише трохи присів. Він привставав, ухилявся, але свідомість не втрачав. Визнає, що від його дій потерпілому завдані тілесні ушкодження, вказані в обвинувальному акті і експертизі, але він не хотів вбити його. Слідчий експеримент з ним не проводився. У здійсненому розкаюється.
Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_8 у вчиненні закінченого замаху на вбивство потерпілого ОСОБА_12 , його вина у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується дослідженими під час судового розгляду та наведеними у вироку наступними доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_12 суду першої інстанції пояснив, що 16.03.2023 приблизно о 13.00 годині виїхав з м. Дніпра в напрямку П'ятихаток на потягу Дніпро-Трускавець, їхав у чотирнадцятому вагоні (плацкарт) в третьому боковому купе. Навпроти їхав його товариш і однокласник ОСОБА_16 . Обвинувачений ОСОБА_8 їхав у наступній «боковушці». В той день він випив пива, коньяк з «Колою» (0,5 л на двох). Для нього це було не багато, він був тверезий. ОСОБА_8 був напідпитку, у вагоні пив «слабоалкоголку», дуже голосно розмовляв по телефону та висловлювався нецензурною лайкою. Він підійшов до ОСОБА_8 і зробив зауваження, бо у вагоні їхали діти, а у відповідь почув «Я контужений». Через деякий час ОСОБА_8 почав кричати по телефону, тоді він знову підійшов до нього і зробив зауваження. Після третього зауваження вони разом з ОСОБА_8 вийшли до тамбуру за пропозицією останнього. В тамбурі поговорили на мові ОСОБА_8 - з матами та повернулися на місця. Він не намагався вдарити ОСОБА_8 у тамбурі вагону. ОСОБА_8 дістав з пакета чи з сумки ніж і сказав, що якщо він не доїде до Вінниці, то він його підріже. Також ОСОБА_8 казав, що він провокує його на якісь дії. Потім вони під'їхали до станції «Кам'янське», від Кам'янського до П'ятихаток він вислуховував від ОСОБА_8 що той буде з ним робити і як. На станції «П'ятихатки» перед тим як вийти з вагону, він підійшов до ОСОБА_8 і умисно вдарив його по губах зворотною стороною долоні. Від удару залишився шрам з тильного боку долоні. Після цього вийшов на перон разом з товаришем, біля них йшла ще якась дівчина. Товариш на пероні повернувся та побачив ОСОБА_8 , який йшов з ножем у їх бік і сказав «Обережно, дивись». Він повернувся і запитав ОСОБА_8 : «Ти що не чоловік, не можеш розібратися без ножа?» ОСОБА_8 наближався до нього, і він відштовхнув того ногою два рази в район його ніг, але той все одно продовжував наближатись. Тоді він вирішив вдарити ОСОБА_8 кулаком в голову. ОСОБА_8 пригнувся, два рази вдарив його ножем, розвернувся та пішов. Потім прибігли поліцейські. ОСОБА_16 стояв і дивився на все це, а потім був поруч біля нього. Дівчина викликала поліцію чи швидку. Коли ОСОБА_8 наближався до них по перону, то щось кричав, але він не запам'ятав, що саме. Права рука ОСОБА_8 була опущена, в ній був ніж, направлений у його бік. Ніж з чорним лезом довжиною приблизно 10 см, більше він нічого не роздивився. Коли ОСОБА_8 йшов до них, то у нього була кров. Він повернувся до ОСОБА_8 , а ОСОБА_33 відійшов у бік. Він побачив у нього ніж і вже не чув, що він казав. Ніж у ОСОБА_8 був з спочатку, йому ще кричала провідниця. Вони з ОСОБА_34 встигли пройти по перону один вагон.
Згідно висновку експерта № 20 «Е»/36 від 24 квітня 2023 року у ОСОБА_12 виявлено тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої поверхні грудної клітки ліворуч на висоті 135 см від ППС з сліпим пораненням верхньої долі передньої поверхні лівої легені, проникаючого колото-різаного поранення по задній поверхні лівої половини грудної клітки по лопаточній лінії на висоті від 118 см до 124 см від ППС без ушкодження внутрішніх органів, травматичного лівостороннього гемопневмотораксу, підшкірної емфіземи ліворуч, які могли виникнути від неодноразової дії твердого плаского предмету (предметів), що володіє колюче-ріжучими властивостями, не виключено, клинком типу ножа в строк, та можливо, при обставинах, що викладені в постанові, тобто 16 березня 2023 року та в своїй сукупності відносять до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм як небезпечні для життя. Виявлені в нього тілесні ушкодження виникли внаслідок колюче-ріжучої дії напрямку спереду назад. Враховуючи дані описаних ран в медичній документації (веретеноподібної форми з рівними краями без заглиблень, кінці країв загострені, дефектів не має, осаднень не має) можливо стверджувати, що вони виникли внаслідок дії плаского колюче-ріжучого предмету (предметів) клинка типу ножа. Виявлені на тілі обстежуваного ушкодження можуть відповідати даті їх заподіяння, тобто 16 березня 2023 року, що підтверджується даними медичних документів на його ім'я (т.4 а.п. 162-164).
Аналогічні пояснення потерпілий ОСОБА_12 надавав і під час досудового розслідування при проведення за його участю 09.05.2023 слідчого експерименту (т.4 а.п. 215-220).
Відповідно до висновку експерта № 26 «Е-Д»/43 від 11 травня 2023 року, виявлені у потерпілого ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої поверхні грудної клітки ліворуч на висоті 135 см від ППС з сліпим пораненням верхньої долі передньої поверхні лівої легені, проникаючого колото-різаного поранення по задній поверхні лівої половини грудної клітки по лопаточній лінії на висоті на висоті від 118 см до 124 см від ППС без ушкодження внутрішніх органів травматичного лівостороннього гемопневмотораксу, підшкірної емфіземи ліворуч могли виникнути за тим механізмом на який він показав під час проведення слідчого експерименту за його участі 09.05.2023 (т.4 а.п. 237-240).
Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_17 пояснила, що з обвинуваченим та потерпілим особисто не знайома. 16.03.2023 вона їхала з Кам'янського до П'ятихаток у 14 вагоні потягу № 41. Зайшла до вагону і почула, що у вагоні гучно звучала нецензурна лайка. Лаявся обвинувачений не зрозуміло з ким. Йому постійно робили зауваження. У вагоні їхали військові і казали йому, що якщо ти військовий, то не ганьби нас. Потім обвинувачений ходив по вагону і сідав на місця людей. Одній дівчинці років тринадцяти він сів на ноги, чим зробив їй боляче. Потім він дістав залізну банку з якимсь напоєм і випив. В якийсь момент обвинувачений роздягнувся і демонстрував свої татуювання. Двоє хлопців сиділи через одне купе від неї, теж на боковому місці. Хтось з цих хлопців зробив обвинуваченому зауваження і між ними почалася словесна перепалка. Провідниця весь цей час казала:«Що з ним робить?», бо обвинувачений порушував спокій. Потім, коли вони під'їжджали до П'ятихаток, вона почала збирати речі. Ті двоє хлопців йшли перед нею, вони також виходили у П'ятихатках. Хлопці вийшли з вагону, допомогли їй зняти речі і пішли далі, а вона стала біля вагону і зателефонувала чоловіку. Коли вона розмовляла з чоловіком, то почула, що хтось біжить. Автоматично повернула голову і побачила, що обвинувачений біжить з ножем у правій руці у бік тих хлопців. Вона відключилась від чоловіка і одразу подзвонила у чергову частину П'ятихатського ВП, назвалася і розповіла обставини. В цей час обвинувачений наздогнав хлопців і почав розмашистими рухами, горизонтально, справа наліво, намагатися вдарити ножем одного із хлопців. Її здивувало, що обвинувачений цілився у грудну клітину хлопця з лівого боку. Спочатку той хлопець намагався відбитися, відмахуючись ногами і руками, а його друг намагався завадити, ззаду хватаючи за руки та намагаючись відтягнути. Вона кричала: «Що ти робиш, он поліція», але обвинувачений як нічого не чув. В якийсь момент обвинувачений наніс потерпілому декілька ударів ножем спереду у груди та ззаду у ту ж область. Вона весь цей час була на зв'язку з поліцією і описувала події. Після цього обвинувачений заскочив у вагон, поїзд рушив і поїхав. Ніж був по типу мисливських, складний, з одного боку закруглений. Вона знаходилась від них на відстані приблизно 20 м. Допомагала потерпілому дійти до лавочки і сказала його другові затискати рани сильніше. Швидка приїхала десь хвилин через 40, в цей час потерпілий вже був слабкий і блідий. У вагоні при ній жодної бійки не було. Потерпілий з обвинуваченим у дорозі з вагону не виходили, вона теж. У вагоні вона не бачила у обвинуваченого крові. Коли хлопці виходили, вони не стикалась з обвинуваченим і повз нього не проходили. Вона бачила, де були поранення у потерпілого. В тамбур по дорозі вони теж не виходили. З вагону на станції зразу вийшли потерпілий з другом, потім вона, а вже потім через хвилину обвинувачений. Провідниця постійно була у вагоні. Провідник, коли їх випускала, знаходилась у тамбурі на виході. Вона не пам'ятає, чи спілкувалась з провідником з цього приводу. Вона працює перукарем, у неї обслуговуються поліцейські і хтось з них дав їй телефон чергової частини. Їй не відомо, чи є хтось з них слідчим. Слідча по цій справі у неї не обслуговується.
Вказала, що було очевидно, що удари наносяться у область серця, вона це бачила. Обвинувачений біг вже з ножем, вона бачила лезо. Приймала участь у слідчому експерименті - їй зателефонували і вона прийшла на місце злочину, там знаходились декілька поліцейських і дівчина-слідча. Під час проведення з нею слідчого експерименту потерпілого та його друга не було.
Під час пред'явлення на досудовому розслідуванні 17.03.2023 особи для впізнання за фотознімками, свідок ОСОБА_17 впізнала на фото під № 4 ОСОБА_8 як особу, яка 16.03.2023 спричинила ножове поранення потерпілому на станції П'ятихатки (т.4 а.п. 31-11).
16.03.2023 згідно протоколу пред'явлення речей для впізнання за фотознімками свідок ОСОБА_17 впізнала ніж, який був розміщений під № 4, як ніж, яким один чоловік вдарив іншого чоловіка (т.4 а.п. 34-36).
При проведенні 09.05.2023 слідчого експерименту свідок ОСОБА_17 на місті події показала механізм спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень потерпілому, а також послідовність вчинення ОСОБА_8 цих дій (т.4 а.п. 203-208).
Свідок ОСОБА_19 суду першої інстанції пояснив, що працював провідником у дев'ятому вагоні потягу № 181 Дніпро-Івано-Франківськ. Вони зупинились на станції П'ятихатки. Перед відправленням він закрив площадку і сигналізував прапорцем на відправлення. Побачив, що навпроти 14-го вагону почалась бійка. Під час бійки обвинувачений дістав ніж і десь чотири рази наніс ножові поранення у грудну клітину потерпілого. Навпроти нього проходила чергова по станції і він крикнув їй, щоб вона викликала швидку, бо бачив, що з футболки потерпілого йшла кров. Потерпілий залишився на пероні на станції П'ятихатки-пасажирський, а обвинувачений сів приблизно у 14-й вагон. Коли він прийшов з начальником потягу на станції П'ятихатки-стикова, то обвинувачений сидів на боковій сидушці. Приїхала слідчо-оперативна група, навпроти туалету в смітнику знайшли ніж. Він розгледів ніж з вагону, довжина леза приблизно 8 см. Він бачив, як почалася бійка між двома хлопцями. Кров у потерпілого була в районі ребер. До цього інциденту ні потерпілого, ні обвинуваченого він не бачив. Провідник того вагону про якісь негаразди у її вагоні не казала. Здається, у потерпілого була сумка, куртка темного кольору та світло-сіра чи біла футболка. У що був одягнутий обвинувачений він не пам'ятає. У бійці більше ніхто участі не приймав. Біля обвинуваченого і потерпілого поруч були десь три чоловіка. Він звернув увагу, як почалася бійка, бо почув. Самого початку бійки він не бачив, а коли вже звернув увагу, то потерпілий з обвинуваченим наносили один одному удари кулаками. Коли він давав свідчення слідчому, то розповідав все так, як бачив. Зараз він може чогось не пам'ятати. Спочатку була бійка, а потім обвинувачений дістав ніж. Коли обвинувачений десь чотири рази наніс потерпілому удари ножем, то той припинив чинити опір. Були крики від болю. Біля потерпілого і обвинуваченого нікого безпосередньо не було. Ніхто не намагався їх розтягти. Він знаходився від них на відстані десь 50 м. Після бійки обвинувачений одразу забіг у свій вагон, біля якого відбувалась бійка.
Допитана судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_20 пояснила, що 16.03.2023 була провідником у 14 вагоні. У неї був плацкартний вагон і було багато народу. На станції П'ятихатки-Пасажирський була зупинка 2 хвилини, люди заходили та виходили. Їй подзвонила начальник потягу ОСОБА_35 , яка сказала, щоб вона затримала пасажира, що зайшов останнім у вагон. Це був обвинувачений. У вагоні були військові і вона попросила їх, щоб вони притримали обвинуваченого, бо на наступній зупинці його чекала поліція. Начальник потягу сказала, що на станції була надзвичайна ситуація. Перед станцією П'ятихатки вона бачила обвинуваченого, вона садила його у Дніпрі. У вагоні вона не бачила конфліктів між обвинуваченим і потерпілим. Після ОСОБА_36 якась жінка з вагону сказала, що обвинувачений з потерпілим один одного «тусонули». Обвинувачений не просив пересадити його у інший вагон. Вона робила обвинуваченому зауваження за нецензурну лайку. Здається, вони були тверезі. Бійки між ними вона не бачила. На зупинці вийшли ті, хто виходив на станції, а потім вийшов обвинувачений. Вона не бачила у нього в руках ніж. Під час зупинки вона знаходилась на пероні, допомагала пасажирам. Конфлікт вона не бачила, бо була далі. На пероні до неї ніхто не звертався і не казав, що хтось когось підрізав. Вона не звернула уваги на обличчя обвинуваченого, крові не бачила. У вагоні не прибирала.
Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні пояснив, що навесні 2023 року він приймав участь у проведенні слідчих дій. На той час він працював заступником начальника охорони станції П'ятихатки. До нього підійшли поліцейські і запропонували бути понятим при проведенні слідчих дій. Окрім нього були ОСОБА_37 , ОСОБА_38 і ОСОБА_39 . Їм зачитали права. Біля пішохідного моста була група громадян. Поліцейський все знімав на камеру. При цьому були присутні 3-4 працівника поліції, а також жінка і два хлопця в цивільному. Про обставини розповідав хлопець. Вони стояли в сторонці, десь за 3 м від них. Жінка і чоловік в цивільному також стояли поруч, а один чоловік віком десь 30 років стояв окремо. Він не пам'ятає, чи розписувався він вкінці. На початку слідчих дій він розписувався. Підпис на копії протоколу його.
Свідок ОСОБА_40 суду повідомив, що більше року тому, приблизно у обідній час, він в якості понятого приймав участь у слідчій дії, яка відбувалась на пероні станції П'ятихатки в районі пішохідного моста. ОСОБА_41 дівчина розповідала про те, що сталося: хтось на когось напав, були якісь «розборки». Понятих було троє чи четверо: ОСОБА_42 , ОСОБА_38 , а четвертого він не пам'ятає. ОСОБА_22 сказав йому, що потрібно побути понятим і вони з ним поїхали. ОСОБА_38 вже був там. Окрім них були присутні троє поліцейських, слідча і дівчина. При ньому про обставини розповідала лише дівчина. Присутнім був ще один чоловік у цивільному, віком приблизно 30 років, його прізвище він не пам'ятає. Зразу розповідала про обставини дівчина, а потім запросили хлопця, який стояв на відстані десь 30-40 м від них.
Свідок ОСОБА_25 суду повідомив, у 2023 році, коли вже було тепло, приймав участь у слідчих діях в якості понятого. Він приїхав разом з ОСОБА_11 , більше нікого не пам'ятає. Була присутня слідча, все знімали на камеру. Слідча дія відбувалась на пероні станції П'ятихатки біля пішохідного мосту. Подробиць слідчої дії він не пам'ятає. Також не пам'ятає, хто саме давав свідчення. Також були присутні ОСОБА_42 і ОСОБА_43 . Він підписував протокол. Слідча дія відбувалась на протязі приблизно 45-60 хвилин.
Свідок ОСОБА_24 вказав, що більше року тому, начальник ОСОБА_44 попросив побути його понятим. Вони приїхали на перон в м. П'ятихатки. Туди привели якось хлопця у кайданках і сказали, що це підозрюваний. Їм роз'яснили їх права. ОСОБА_45 щось розповідав, а що саме він не пам'ятає. ОСОБА_43 , ОСОБА_42 і ОСОБА_39 також приїхали разом з ним. Крім них також була присутня якась дівчина. Він нічого не пам'ятає. Точно не пам'ятає чи був хлопець у кайданках чи без них. Все знімали на відео. Поруч з ним стояв ОСОБА_39 . Протокол він підписував. Понятим він був єдиний раз.
Свідок ОСОБА_28 , який у судовому засіданні пояснив, що був на роботі і проходив на станції П'ятихатки по перону під мостом. Його зупинили поліцейські і попросили бути понятим. Це було навесні 2024 чи 2023 року. На пероні знаходилося декілька поліцейських, ще якісь люди - поняті, обвинувачений. Поліцейські зачитали його права, все записувалося на відео. Всі стояли на відстані десь 20-30 м півколом. Поліцейських було четверо і четверо понятих. При ньому якась особа (чи обвинувачений, чи потерпілий) щось розповідала. У його присутності відбувався один слідчий експеримент. Протокол він підписував.
Допитаний судом першої інстанції експерт ОСОБА_30 пояснив, що потерпілому було нанесено колото-різане ушкодження. Колото-різана рана - це коли глибина ранового каналу (пошкодження) більша, ніж поріз. Він підтримує свої висновки, у них правильно зазначені механізм, у відповідності до пояснень свідків і потерпілого. Він був присутнім при проведенні слідчих експериментів, висновки зроблені на підставі їх свідчень. Експерименти проводились два в один день, а третій в інший, але точно він не пам'ятає.
Крім наведених показань обвинуваченого, потерпілого, свідків та експерта, приймаючи рішення про доведеність вини ОСОБА_8 за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК, судом першої інстанції було враховано та покладено в основу вироку досліджені письмові докази, зокрема:
- протокол огляду від 16.03.2023 з фототаблицею, відповідно якого було оглянуто приміщення туалетної кімнати вагону № 14 потягу сполученням «Дніпро-Трускавець», де на підлозі за дверцятами рукомийнику виявлений металевий складаний ніж чорного кольору у складеному вигляді, на рукоятці ножа пластмасова накладка із зображенням п'ятьох коней. Ніж має загальний розмір у розкладеному стані 20,5 см, довжина леза 8 см, ширина леза 2,5 см, довжина рукоятки 6,5 см, ширина рукоятки 2,5 см, товщина рукоятки 1,2 см. На рукоятці ножа наявне металеве кріплення для ременя, також посередині маються кнопки для автоматичного розкладання та фіксування у розкладеному стані. На лезові ножа маються сліди речовини бурого кольору, зовні схожі на кров. Даний ніж у складеному стані поміщено до паперового пакету б/н, скріплено підписами понятих та вилучено до ВП № 7 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області (т.4 а.п. 16,19-21);
- протокол огляду від 16.03.2023 з фототаблицею, відповідно до якого на підлозі приміщення санітарної кімнати під № 133, яка знаходиться у хірургічному відділенні КНП «ЖМЛ» за адресою: Кам'янський р-н, м. Жовті Води, вул. Кропоткіна, 16, були оглянуті та вилучені речі ОСОБА_12 , а саме: кросівки темно-коричневого кольору з плямами бурого кольору, куртку спортивну чоловічу синю зі слідами плям бурого кольору в лівій частині та прорізом зліва шириною приблизно 2 см, футболку чоловічу рожеву зі слідами плям бурого кольору, яка розрізана навпіл, кофту чоловічу сірого кольору, яка наполовину розстібнута, та в лівій половині якої маються плями бурого кольору, кепку червоно-чорного кольору, труси зеленого кольору зі слідами РБК, спортивну кофту червоного кольору зі слідами РБК, штани джинсові синього кольору зі слідами РБК в верхній частині (т.4 а.п.24-28);
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.03.2023, згідно якого свідок ОСОБА_16 впізнав на фото під № 2 ОСОБА_8 як особу, яка 16.03.2023 спричинила ножове поранення ОСОБА_12 (т.4 а.п. 41-43);
- протокол пред'явлення речей для впізнання за фотознімками від 16.03.2023 з додатками до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_16 впізнав ніж, який був розміщений під № 3 та який він бачив в руках у чоловіка і цим ножем той наніс удари ОСОБА_12 (т.4 а.п. 44-46);
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 17.03.2023, відповідно до якого ОСОБА_12 просить вжити заходів до невідомого чоловіка, який на пероні станції П'ятихатки наніс йому ножем два удари в ділянку грудної клітини (т.4 а.п.54);
- довідку приймального відділенні ДЗ СМСЧ-9 від 16.03.2023, згідно якої ОСОБА_12 надійшов в приймальне відділення ДЗ СМСЧ-9 16 березня 2023 року з діагнозом: два колото-різаних поранення лівої половини грудної клітини, що проникають в ліву плевральну порожнину. Сліпе поранення верхньої долі лівої легені, лівосторонній гемопневмоторакс (т.4 а.п. 64);
- довідку КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР», відповідно до якої на підставі наданих медичних документів на ім'я ОСОБА_12 встановлено, що в нього маються тілесні ушкодження у вигляді двох колото-різаних поранень лівої половини грудної клітки, що проникають в плевральну порожнину ліворуч з сліпим пораненням верхньої долі лівої легені та ускладнилось лівостороннім гемотораксом (300 мл крові та згортків крові). Дані тілесні ушкодження носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм як небезпечні для життя. Давність спричинення тілесних ушкоджень, а саме 16 березня 2023 року підтверджується даними медичних документів на ім'я ОСОБА_12 (т.4 а.п. 65);
- виписку із медичної карти стаціонарного хворого № У-827, відповідно до якої ОСОБА_12 знаходився на стаціонарному лікуванні у КПН «Жовтоводська міська лікарня» ЖМР з 16 березня 2023 року по 28 березня 2023 року з діагнозом: два колото-різаних поранення лівої половини грудної клітини, що проникають в ліву плевральну порожнину. Сліпе поранення верхньої долі лівої легені. Лівосторонній гемопневмоторакс (т.4 а.п. 66);
- довідку КЗ «П'ятихатська ЦРЛ» ДОР» (а.с. 74 том 1 досудового розслідування), відповідно до якої ОСОБА_8 звертався у приймальне відділення КЗ «П'ятихатська ЦРЛ» ДОР» 16 березня 2023 року о 17.35 годині з приводу захворювання: алкотест - 1,67 %, Алкогольне сп'яніння. Вибитий І зуб верхньої щелепи. Забій губ, носа (т.4 а.п. 74);
- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 18.04.2023, згідно якого на підставі ухвали слідчого судді з КНП «Жовтоводська міська лікарня» ЖМР» було вилучено медичну карту № У-827 стаціонарного хворого ОСОБА_12 та історію хвороби на 16 аркушах (т.4 а.п. 155-158);
- протокол проведення слідчого експерименту від 09.05.2023, згідно свідок ОСОБА_16 на місті події показав механізм та послідовність вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення (т.4 а.п. 209-214);
- висновок експерта № 25 «Е-Д»/42 від 11.05.2023, відповідно до якого тілесні ушкодження, виявлені у потерпілого ОСОБА_12 могли виникнути за тим механізмом, на який вказав свідок ОСОБА_16 під час проведення з ним слідчого експерименту, що підтверджується наявністю виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень та нанесення ударів клинком ножа в ліву половину грудної клітки (т.4 а.п.230-232);
- довідку КЗ «П'ятихатська УРЛ» ДОР», відповідно до якої ОСОБА_8 має діагноз: хронічний періодонтит 16, 11, 12, 23, 24 зубів, рекомендовано санацію ротової порожнини (т.4 а.п. 188);
- висновок експерта № 19 «Е»/35 від 24.04.2023, згідно якого у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження (з наданої медичної довідки) у вигляді забою губ носу. Тілесні ушкодження у вигляді забою губ та носу при встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень до уваги не приймаються, так як вони встановленні на підставі суб'єктивних факторів та не підтверджуються об'єктивними відомостями. Травматична екстракція 1-го зуба верхньої шелепи не підтверджена даними огляду стоматолога, так як згідно медичної довідки 1-й ліворуч та 1-й зуб праворуч наявні. Та виявлено їх хронічне захворювання. Будь-яких даних за реставрацію зубних коронок передніх зубів верхньої шелепи в медичній довідці не мається. Ушкоджень на слизовій поверхні верхньої губи лікарем стоматологом не виявлено. Враховуючи, вище викладене, будь-яких тілесних ушкоджень при огляді та в наданій медичній документації не вказано. Будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено (т.4 а.п. 189-190);
- висновок експерта № 745/1002-БД від 11.04.2023, року зі зведеною та фото таблицями відповідно до якого, з врахуванням «Висновку експерта» відділення судово-біологічних експертиз та досліджень КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» № 745/1000-БД, кров потерпілого ОСОБА_12 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0, де антиген А є групоспецифічним антигеном. B чотирьох змивах, вилучених з тротуарної плитки за місцем події, а саме на залізничному вокзалі ст. П'ятихатки, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. П'ятихатки, вул. Клименка, 74, які слідчий позначив №№ 1-4 (об'єкти №№ 1-4, відповідно), встановлена наявність крові з вмістом гемоглобіну людини. При серологічному дослідженні об'єктів №№ 1-4 виявлений антиген А і ізогемаглютинін анти-В, що свідчить про утворення вказаних слідів за рахунок крові особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0. Оскільки сліди об'єктів №№ 1-4 утворені за рахунок крові особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0, тому не виключена можливість утворення їх за рахунок крові потерпілого ОСОБА_12 оскільки кров його належить саме до вказаної групи. В двох змивах, вилучених з обох рук ОСОБА_8 (об'єкти №№ 5,6), встановлена наявність крові з вмістом гемоглобіну людини. При серологічному дослідженні об'єктів №№ 5,6 антигени А і В, а також ізогемаглютиніни анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВ0 не виявлені, тому висловитись про групову належність вказаних слідів виявилось неможливим. Оскільки в слідах об'єктів №№ 5,6 антиген А, який є групоспецифічним для крові потерпілого ОСОБА_12 тому даних про присутність його крові в цих слідах не отримано (т.4 а.п.177-181);
- висновок експерта № 745/1001-БД від 01.05.2023, відповідно до якого, з врахуванням «Висновку експерта» відділення судово-біологічних експертиз та досліджень № 745/1000-БД за 2023 рік, кров потерпілого ОСОБА_12 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0. В слідах на представлених для дослідження куртці (об'єкти №№ l, 2) та футболці (об'єкти №№ 3, 4) встановлена наявність крові з вмістом гемоглобіну людини. В слідах крові на куртці (об'єкти №№ 1, 2) був виявлений тільки антиген А, а в слідах на футболці (об'єкти №№ 3, 4) були виявлені антиген А та ізогемаглютинін анти-В, що не виключає можливості утворення усіх цих слідів за рахунок крові групи А з ізогемаглютиніном анти-В. Таким чином не виключається можливість походження слідів крові на куртці та футболці (об'єкти №№ 1-4) від потерпілого ОСОБА_12 , крові якого властиві, виявлені в цих слідах, антиген А та ізогемаглютинін анти-В (т.5 а.п.11-13);
- висновок експерта № 745/1003-БД від 28.04.2023, відповідно до якого, з врахуванням «Висновку експерта» № 745/1000-БД від 24.04.2023 судово-медичної експертизи, виконаної у відділенні відділення судово-біологічних експертиз та досліджень КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР»: «в зразку крові, висушеному на марлі, потерпілого ОСОБА_12 були виявлені антиген А та ізогемаглютинін анти-В, що вказує на приналежність його крові до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0». На клинку складного ножа (об'єкт № 1), представленого на дослідження, встановлено наявність крові людини. На рукоятці складного ножа (об'єкти №№ 2:3) наявність крові не встановлено, епітеліальні клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не знайдені. При цитологічному досліджені встановлено, що кров на клинку ножа (об'єкт № l) належить особі чоловічої генетичної статі, при серологічному дослідженні слідів крові виявлено антиген А ізосерологічної системи АВ0. Отримані результати досліджень дозволяють зробити висновок, що кров на клинку складного ножа могла походити від особи (осіб) чоловічої генетичної статі групи крові А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0, яким в даному разі є потерпілий ОСОБА_12 , беручи до уваги групову належність його крові (т.5 а.п.15-19);
- висновок експерта № 745/1000-БД від 24.04.2023, відповідно до якого в зразку крові, висушеному на марлі, потерпілого ОСОБА_12 були виявлені антиген А та ізогемаглютинін анти-В, що вказує на приналежність його крові до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (т.5 а.п. 21-22);
- висновок судово-психіатричного експерта № 272 від 11.05.2023, відповідно до якого ОСОБА_8 в період інкримінованого йому діяння і в теперішній час виявляє психічний розлад у формі емоційно нестійкого розладу особистості. Під час інкримінованого йому діяння він міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Іспитований в теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.5 а.п. 34-41).
Отже сукупність досліджених судом першої інстанції доказів відзначаються послідовністю і узгодженістю між собою, містять дані щодо часу, мотиву, характеру, способу застосування насильства з боку обвинуваченого ОСОБА_8 до потерпілого ОСОБА_12 , наслідків таких дій та інших фактичних обставин кримінального правопорушення, які складають елементи кримінально-караного діяння та які визнані доведеними судом і викладені в мотивувальній частині вироку.
Оцінивши зазначені у вироку докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні закінченого замаху на вбивство, тобто на умисного протиправного заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_12 та правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК.
Підстав вважати недопустимими докази у кримінальному провадженні, на підставі яких суд дійшов висновку про винність ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст.115 КК, апеляційний суд не знаходить, адже суд першої інстанції, згідно із положеннями ст. 94 КПК, під час ухвалення вироку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
На переконання колегія суддів покази потерпілого ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_22 , ОСОБА_46 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , ОСОБА_28 та експерта ОСОБА_47 узгоджуються між собою та підтверджуються письмовими доказами, яким місцевий суд дав належну оцінку, а тому правомірно покладені в основу вироку. При цьому підстав ставити під сумнів правдивість показань зазначених свідків не було у суду першої інстанції, та не вбачає таких підстав й апеляційний суд, оскільки усі вони давали суду показання під присягою будучи попередженими про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК.
Твердження захисника про те, що покази свідка ОСОБА_17 є неналежними, недопустимими та суперечать показам потерпілого ОСОБА_12 , оскільки за її поясненнями потерпілий при виході з вагону поїзда не наносив удару в обличчя обвинуваченого, а потім на пероні відмахувався від обвинуваченого ногами; а також про те, що свідок ОСОБА_17 є знайомою слідчої у даному провадженні, є неспроможними.
Так, покази свідка ОСОБА_17 щодо розвитку події між обвинуваченим та потерпілим на пероні вокзалу П'ятихатки повністю узгоджується з показами потерпілого ОСОБА_12 , який суду пояснив, що після того, як він вийшов разом з ОСОБА_16 з вагону на перон, останній повернувся та побачив ОСОБА_8 , який наближався до них з ножем у руках. Потерпілий відштовхнув обвинуваченого ногою два рази в район ніг, але той все одно продовжував наступати. Потерпілий намагався ударити ОСОБА_8 кулаком в голову, однак він пригнувся, потім наніс потерпілому два удари ножем, розвернувся і пішов. Потім прибігли поліцейські, яких викликала дівчина, що разом з ними виходила з вагону поїзда.
Наведені покази потерпілого повністю підтверджуються показами свідка ОСОБА_17 , яка суду першої інстанції повідомила, що після того як вона разом з потерпілим та його товаришем вийшли на перон, вона стояла біля вагону та розмовляла по телефону з чоловіком. Хлопці пішли далі. Потім вона почула, що хтось біжить, автоматично повернула голову і побачила, що обвинувачений ОСОБА_8 з ножем у правій руці біжить у бік тих хлопців. Вона відключилась від чоловіка і одразу зателефонувала до поліції. В цей час обвинувачений наздогнав хлопців і почав розмашистими рухами, горизонтально намагатися вдарити ножем одного з тих хлопців, цілився в грудну клітину зліва. Спочатку той хлопець намагався відбитися ногами і руками, але обвинувачений наніс потерпілому декілька ударів ножем спереду у груди і ззаду у ту ж область, потім заскочив у вагон і поїхав.
Отже будь-яких суперечностей у показаннях потерпілого ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_17 в частині обставин нанесення обвинуваченим ОСОБА_8 ножових поранень потерпілому апеляційним судом не встановлено. Та обставина, що свідок ОСОБА_17 не бачила момент нанесення удару по обличчю ОСОБА_8 потерпілим ОСОБА_48 при виході із вагону - не свідчить про неналежність її показів щодо обставин події на пероні. Враховуючи, що потерпілий зі своїм товаришем сиділи через купе від свідка ОСОБА_17 , а місце обвинуваченого було у наступному купе за купе потерпілого, а також те, що тривалість стоянки поїзду на станції П'ятихатки становила 2 хвилини, пасажири збирали свої речі та виходили з вагону, свідок дійсно могла не бачити завдання ОСОБА_48 удару по обличчю ОСОБА_8 . Водночас цей факт не свідчить про те, що покази свідка суперечать показам потерпілого, про що вказує захисник. Вказані твердження сторони захисту не знайшли свого підтвердження матеріалами провадження, з яких убачається, що свідок ОСОБА_17 , яку було приведено судом до присяги, надавала логічні, послідовні, незмінні й такі, що узгоджуються між собою, показання, в тому числі з наданими нею під час досудового розслідування, в порядку, передбаченому ст. 225 КПК та зафіксованими у протоколі слідчого експерименту від 09 травня 2023 року. При цьому свідок ОСОБА_17 дала достатньо деталізовані показання щодо обставин подій, зокрема стосовно конфлікту між обвинуваченим та потерпілим у вагоні поїзда, поведінки обвинуваченого серед пасажирів.
Слід визнати безпідставними доводи захисника про те, що свідок ОСОБА_17 є начебто знайомою слідчої ОСОБА_18 , оскільки захисником не надано жодних доказів наведеного та доказів будь-якої заінтересованості свідка у результатах розгляду цього кримінального провадження та притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.
До такого ж висновку дійшла колегія суддів і щодо апеляційних доводів про необхідність критично віднестись до показів свідка ОСОБА_16 , оскільки він з потерпілим знаходиться у дружніх відносинах; під час слідчого експерименту ОСОБА_16 не вказував про нанесення потерпілим обвинуваченому удару кулаком в обличчя; а також про безпідставне посилання судом у вироку в якості доказу на протокол слідчого експерименту за участю зазначеного свідка, який безпосередньо не був допитаний у судовому засіданні.
Як убачається з матеріалів провадження, на неодноразові виклики до суду та застосування примусового приводу, свідок ОСОБА_16 в судове засідання не з'явився.
Під час судового засідання 08.07.2024 прокурор відмовився від допиту свідка ОСОБА_16 , сторона захисту заперечень з цього приводу не наводила та не наполягала на допиті цього свідка (т.2 а.п.5).
Протокол слідчого експерименту від 09.05.2023 за участю ОСОБА_16 та відеозапис до нього було досліджено судом першої інстанції як письмовий доказ за згодою учасників провадження (т.1 а.п. 165-166).
Враховуючи наведене, порушень вимог процесуального закону щодо дослідження протоколу слідчого експерименту, проведеного за участю свідка ОСОБА_16 , судом першої інстанції інстанції допущено не було. Та обставина, що ОСОБА_16 під час слідчого експерименту не вказував про нанесення потерпілим удару в обличчя обвинуваченому ОСОБА_8 у вагоні поїзда, а також що він є знайомим потерпілого ОСОБА_12 не може бути безумовною підставою для визнання показів свідка неналежними та недопустимими. З протоколу слідчого експерименту та відеозапису до нього убачається, що слідчим було запропоновано ОСОБА_16 на місці події, а саме на пероні станції П'ятихатки, з метою уточнень його показів, наданих раніше під час допиту, розказати та показати учасникам слідчої дії саме обставини нанесення ОСОБА_8 ножових ударів ОСОБА_12 . Пояснення свідка ОСОБА_16 , який попередньо був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів, цілком узгоджуються з показами потерпілого ОСОБА_31 та свідка ОСОБА_17 щодо обставин події. Підстави недовіряти їм у суду відсутні (т.4 а.с.209-214). При цьому стороною захисту не надано доказів того, що факт знайомства потерпілого ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_16 , які були однокласниками, свідчить про будь-яку особисту зацікавленість останнього у цій справі та є підставою для критичного відношення до його показів.
Аналізуючи апеляційні доводи адвоката ОСОБА_7 про недопустимість протоколів слідчих експериментів, проведених 09.05.2023 за участю потерпілого ОСОБА_31 , свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , оскільки слідчі дії проведені в один і той же час, що, на думку захисника, свідчить про можливість вказаних осіб чути і бачити один одного при проведенні слідчих експериментів; відеозапис двох слідчих експериментів в матеріалах справи відсутній; протоколи слідчих експериментів містять по суті покази свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та потерпілого ОСОБА_12 ; колегія суддів уважає їх безпідставними з огляду на наступне.
За приписами ст. 240 КПК з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.
Метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю потерпілого слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.
Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь потерпілого, свідків у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту згідно з ч. 1 ст. 240 КПК є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Отримання від потерпілого, свідків відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням установленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання.
На відміну від слідчого експерименту допит потерпілого чи свідка в розумінні статей 224, 225 КПК - це слідча дія, що провадиться шляхом опитування особи, для отримання інформації, яка має доказове чи інше значення для кримінального провадження (постанова Верховного Суду від 01.04.2025 у справі № 484/4643/19).
Як випливає з досліджених судом першої інстанції та покладених в основу обвинувального вироку протоколів слідчих експериментів, проведених за участю потерпілого ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , кожен з них самостійно на місці події розповіли про обставини спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_12 і показали місце, де і як це відбулося, місце розташування учасників події.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, що цю слідчу дію проведено за правилами, передбаченими ст. 240 КПК, зокрема слідчими було дотримано всіх умов проведення слідчого експерименту (відтворення дій, обстановки, обставин події), а тому підстави уважати, що з свідком було проведено саме допит, а не слідчий експеримент, про що наголошує сторона захисту - відсутні.
До такого ж висновку дійшов апеляційний суд і щодо апеляційних доводів про те, що слідчі експерименти за участю потерпілого та свідків ОСОБА_16 і ОСОБА_17 проведені в один час, в одному місці, що вказані особи могли чути і бачити один одного при проведенні слідчих дій.
За поясненнями допитаного судом свідка ОСОБА_25 - понятого при проведенні слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_17 , він приїхав на місце події разом з ОСОБА_24 , була слідча, все знімали на камеру. Подробиць слідчої дії, хто саме давав пояснення - не пам'ятає. Протокол після закінчення слідчої дії він підписував.
Іншим понятий цього слідчого експерименту - ОСОБА_24 суду пояснював, що начальник попросив його бути понятим, на місце події привели якогось хлопця у кайданках і сказали, що це підозрюваний. Хлопець щось розповідав, що саме - він не пам'ятає. Крім них була присутня якась дівчина. Все знімали на відео, протокол він підписував. Уточнив, що нічого не пам'ятає - чи був хлопець у кайданках, чи не був.
За поясненнями свідка ОСОБА_46 - понятого при проведенні слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_16 , під час слідчої дії на пероні станції П'ятихатки якась дівчина розповідала про те, що сталося - хтось на когось напав. Понятих було троє чи четверо - ОСОБА_42 , ОСОБА_38 , а четвертого він не пам'ятає. ОСОБА_22 сказав йому, що потрібно побути понятим і вони поїхали. ОСОБА_38 вже був на місці. Окрім них були присутні троє поліцейських, слідча і дівчина. При цьому про обставини розповідала лише дівчина. Присутнім був ще один чоловік у цивільному віком приблизно 30 років, його прізвища не пам'ятає. Зразу розповідала про обставини вчинення злочину дівчина, а потім запросили хлопця, який стояв на відстані десь 30-40 метрів від них.
Свідок ОСОБА_22 , понятий при проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_16 , повідомив, що працював заступником начальника охорони станції П'ятихатки, до нього підійшли працівник поліції і запропонували бути понятим при проведенні слідчих дій. Окрім нього були також понятими ОСОБА_37 , ОСОБА_38 і ОСОБА_39 . Біля пішохідного моста була група громадян. Поліцейський все знімав на камеру. При цьому були присутні 3-4 працівники поліції, жінка та два хлопця у цивільному. Про обставини розповідав хлопець. Вони стояли в сторонці, приблизно за 3 метри від них. Жінка і чоловік в цивільному також стояли поруч, а оди чоловік віком 30 років стояв окремо.
Свідок ОСОБА_28 , понятий при проведенні слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_12 , суду вказав, що він був на роботі, проходив по станції П'ятихатки по перону, його зупинили поліцейські і запросили бути понятим. На пероні знаходилось декілька поліцейських, поняті, обвинувачений. Все записували на відео. Поліцейських було четверо і четверо понятих. При цьому якась особа (чи обвинувачений, чи потерпілий) щось розповідали. У його присутності відбувався один слідчий експеримент. Протокол він підписував.
Колегія суддів зауважує, що згідно протоколів слідчих експериментів, проведених за участю потерпілого ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , слідчі дії були проведені слідчою ОСОБА_49 за участю (крім потерпілого ОСОБА_12 та свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_16 ) понятих, статиста ОСОБА_50 та спеціалістів ОСОБА_47 , ОСОБА_51 .
Дійсно, слідчі експерименти за участю свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та потерпілого ОСОБА_12 проведені 09 травня 2023 року на пероні вокзалу станції П'ятихатки (ст. П'ятихатки, вул. Клименка, 74) у період часу: з 10.18 годин до 10.33 години, з 10.46 години до 10.55 години та з 11.01 години до 11.10 години відповідно (т.4 а.п. 203-208, 209-214, 215-220). В той же час, як убачається з відеозапису до протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_16 та частини відеозапису, яка доступна для перегляду, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_12 , поряд з учасниками слідчих дій під час проведення слідчих експериментів, сторонніх осіб, які могли чути і бачити покази, що в цей час надавались слідчому, відеозаписом не зафіксовано.
Отже на переконання апеляційного суду матеріали кримінального провадження містять достатні підстави для висновку про те, що протоколи слідчих експериментів відповідають вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статей 104, 105 КПК, а саму слідчі дії проведено за правилами та в порядку, передбаченими ст. 240 цього Кодексу, з дотриманням встановленої кримінальним процесуальним законом процедури проведення слідчого експерименту за участю свідків та потерпілого та процесуальних гарантій, що виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей у ході слідчого експерименту.
Доказ, отриманий у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, відповідно до ст. 86 КПК є допустимим. У той же час у матеріалах провадження відсутні підстави, визначені ст. 87 цього Кодексу, для визнання протоколів слідчих експериментів від 09.05.2023 недопустимими доказами.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів також не може погодитись із доводами захисника про недопустимість висновків експерта судово-медичної експертизи від 11.05.2023 № 25«Е-Д»-42, № 25«Е-Д»-43, № 25«Е-Д»-44 щодо підтвердження механізму завдання тілесних ушкоджень потерпілому.
Крім того, положення ч.2 ст. 240 КПК при проведенні слідчого експерименту надають слідчому право проводити відеозапис. Оскільки потерпілий (та свідки відповідно) свідки, поняті, інші учасники слідчої дії власними підписами засвідчили правильність відображення у протоколах даних щодо їх проведення, то відсутність носія інформації з відеозаписом обшуку не є підставою для визнання фактичних даних протоколів обшуку недопустимими доказами.
Апеляційні доводи адвоката про те, що протоколи слідчих експериментів «не містять даних щодо прив'язки місця знаходження свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та потерпілого ОСОБА_12 на пероні станції П'ятихатки в момент отримання потерпілим ножових поранень та даних, чи могли свідки в цей момент бачити бійку між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 » - не спростовують наведених висновків суду. Як убачається з показів свідка ОСОБА_17 , наданих як суду першої інстанції, так і під час досудового розслідування, а також показів свідка ОСОБА_16 при проведенні слідчого експерименту, останні розповідали про обставини вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, які вони особисто бачили і чули, показували місцерозташування при цьому потерпілого та обвинуваченого. Тому у суду відсутні підстави для визнання слідчих експериментів недопустимими доказами через відсутність зазначення у протоколах «прив'язки місця знаходження свідків та потерпілого на пероні вокзалу».
Не заслуговують на увагу і посилання апелянта на те, що ні під час досудового розслідування, ні судом першої інстанції не вживались заходи для перевірки свідчень свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та потерпілого ОСОБА_12 в частині «прив'язки місця знаходження свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , потерпілого ОСОБА_12 та обвинуваченого ОСОБА_8 на пероні станції П'ятихатки в момент отримання потерпілим ножових поранень». Наявними матеріалами провадження підтверджується, що покази потерпілого ОСОБА_12 , свідка ОСОБА_17 , надані ними як під час проведення на досудовому розслідуванні слідчого експерименту, так і під час судового розгляду, та покази свідка ОСОБА_16 , надані ним під час слідчого експерименту щодо місця, часу, механізму та інших обставин нанесення обвинуваченим ОСОБА_8 ножових поранень потерпілому, цілком узгоджуються між собою, є послідовними, логічними та не викликають жодних сумнівів у їх достовірності.
В той же час, покази потерпілого ОСОБА_12 про обставини нанесення обвинуваченим ОСОБА_8 йому ножових поранень 16.03.2023 приблизно о 16.25 годині на пероні станції «П'ятихатки», біля 14 вагону потягу «Дніпро-Трускавець» у присутності свідків ОСОБА_17 і ОСОБА_16 , підтверджуються показами обвинуваченого, наданими суду першої інстанції. Так ОСОБА_8 місцевому суду пояснив, що після того, як ОСОБА_12 ударив його по обличчю, йому здалось, що потерпілий забрав зі столу його мобільний телефон. Обвинувачений пішов слідом за потерпілим, який разом зі своїм знайомим і жінкою вийшли з вагону поїзда на перон. Там ОСОБА_12 разом з товаришем почали бити обвинуваченого без слів. Він побачив, що поїзд рухається, дістав ніж з правої кишені і сказав їм заспокоїтись, однак вони не послухали. Він відмахнувся ножем і не зрозумів, що поцілив ножем у потерпілого, бо той продовжував його бити. Потім другий раз наніс удар, побачив у потерпілого кров, злякався та заскочив у поїзд.
З метою перевірки версії сторони захисту, ухвалою суду першої інстанції від 02.07.2025 було доручено слідчому органу досудового розслідування провести слідчу (розшукову) діє - слідчий експеримент за участі обвинуваченого ОСОБА_8 , прокурора та судово-медичного експерта, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення шляхом відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів та випробувань (т.2 а.п.227).
Згідно заяви обвинуваченого ОСОБА_8 від 18.08.2025, від проведення слідчого експерименту він відмовляється, оскільки під час події перебував у стані алкогольного сп'яніння, тому не може точно вказати місце перебування потерпілого відносно нього та положення останнього на момент завдання йому тілесних ушкоджень; таким чином не буде встановлено об'єктивну картину завдання тілесних ушкоджень потерпілому. В той же час ОСОБА_8 у своїй заяві зазначив, що свою вину у завданні потерпілому тілесних ушкоджень визнає в повному об'ємі та уважає, що у суду є всі підстави для кваліфікації його дій за ч.1 ст. 121 КК (т.2 а.п.237-238).
Враховуючи наведене, твердження захисника про те, що судом не вживались заходи для перевірки показів потерпілого ОСОБА_31 , свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , як і показів обвинуваченого ОСОБА_8 «в частині прив'язки свідків, потерпілого та обвинуваченого на пероні станції П'ятихатки в момент отримання потерпілим ножових поранень». Прим цьому захисником в його апеляційній скарзі не наведено жодних аргументів про те, що зазначені особи не перебували у вказаних ними місцях та яким чином «прив'язка свідків, потерпілого та обвинуваченого на пероні станції П'ятихатки» може свідчити про відсутність у обвинуваченого ОСОБА_8 умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_12 .
Що стосується доводів сторони захисту про те, що покази свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 суперечать показам потерпілого ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_52 та ОСОБА_17 в частині встановлення обставин конфлікту у потягу та обставин завдання ножових поранень потерпілому, колегія суддів уважає їх такими, що не відповідають дійсності.
Так, свідок ОСОБА_19 суду першої інстанції пояснив, що працював провідником у дев'ятому вагоні потягу № 181 Дніпро-Івано-Франківськ, перед відправленням зі станції П'ятихатки він закрив площадку і сигналізував прапорцем на відправлення. Побачив, що навпроти 14-го вагону почалась бійка. Під час бійки обвинувачений дістав ніж і десь чотири рази наніс ножові поранення у грудну клітину потерпілого. Навпроти нього проходила чергова по станції і він крикнув їй, щоб вона викликала швидку, бо бачив, що з футболки потерпілого йшла кров. Потерпілий залишився на пероні на станції П'ятихатки-пасажирський, а обвинувачений сів у 14-й вагон. Коли він прийшов з начальником потягу на станції П'ятихатки-стикова, то обвинувачений сидів на боковій сидушці. Приїхала слідчо-оперативна група, навпроти туалету в смітнику знайшли ніж. Він розгледів ніж з вагону, довжина леза приблизно 8 см. Він бачив, як почалася бійка між двома хлопцями. Кров у потерпілого була в районі ребер. У бійці більше ніхто участі не приймав. Біля обвинуваченого і потерпілого поруч були десь три чоловіка. Він звернув увагу, як почалася бійка, бо почув. Самого початку бійки він не бачив, а коли вже звернув увагу, то потерпілий з обвинуваченим наносили один одному удари кулаками. Коли він давав свідчення слідчому, то розповідав все так, як бачив. Зараз він може чогось не пам'ятати. Спочатку була бійка, а потім обвинувачений дістав ніж. Коли обвинувачений десь чотири рази наніс потерпілому удари ножем, то той припинив чинити опір. Біля потерпілого і обвинуваченого нікого безпосередньо не було. Ніхто не намагався їх розтягти. Він знаходився від них на відстані десь 50 м. Після бійки обвинувачений одразу забіг у свій вагон, біля якого відбувалась бійка.
Свідок ОСОБА_20 суду повідомила, що 16.03.2023 була провідником у 14 вагоні, на станції П'ятихатки-Пасажирський була зупинка 2 хвилини, люди заходили та виходили. Їй подзвонила начальник потягу та сказала, щоб вона затримала пасажира, що зайшов останнім у вагон. Це був обвинувачений. У вагоні конфліктів між обвинуваченим і потерпілим вона не бачила. Після П'ятихаток якась жінка з вагону сказала, що обвинувачений з потерпілим один одного «тусонули». Обвинувачений не просив пересадити його у інший вагон. Вона робила обвинуваченому зауваження за нецензурну лайку. Здається, вони були тверезі. Бійки між ними вона не бачила. На зупинці вийшли ті, хто виходив на станції, а потім вийшов обвинувачений. Вона не бачила у нього в руках ніж. Під час зупинки вона знаходилась на пероні, допомагала пасажирам. Конфлікт вона не бачила, бо була далі.
Проаналізувавши наведені покази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що свідчення ОСОБА_20 та ОСОБА_19 не підтверджують і не спростовують пояснень потерпілого та свідка ОСОБА_17 про те, що обвинувачений наздогнав потерпілого з ножем у руках. Оскільки з пояснень ОСОБА_20 вбачається, що вона бачила обвинуваченого ОСОБА_8 тільки в момент його виходу з вагону, ножа не бачила, була зайнята іншими пасажирам, що було далі - не бачила. Покази свідка ОСОБА_19 є суперечливими, оскільки він спочатку вказав, що бачив, як напроти 14-го вагону почалась бійка, потім зазначив, що початок бійки не бачив; знаходився від учасників бійки на відстані приблизно 50 метрів, під час бійки обвинувачений дістав ніж і наніс потерпілому чотири удари ножем у грудну клітку, що не підтверджується ні показам інших учасників провадження, ні письмовими доказами.
Отже твердження адвоката про те, що покази свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 доводять відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_8 умислу на завдання смерті потерпілому ОСОБА_12 та істотно впливають на висновки суду в частині механізму завдання тілесних ушкоджень потерпілому, є безпідставними.
Аналогічний висновок стосується і посилань апелянта на те, що органом досудового розслідування, у порушення вимог закону, не було проведено одночасного допиту потерпілого ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_16 зі свідками ОСОБА_53 та ОСОБА_20 , не зважаючи на ухвали слідчого судді, якими було задоволено скарги сторони захисту на дії слідчого.
Апеляційним судом встановлено, що ухвалою слідчого судді П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 08.05.2023 було частково задоволено скаргу адвоката ОСОБА_7 на постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій в рамках кримінального провадження №12023041560000124 від 16.03.2023 та постановлено скасувати постанову слідчого СВ ВП № 7 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_54 від 03.05.2023 про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №12023041560000124 від 16.03.2023; в задоволенні іншої частині скарги відмовлено.
З мотивувальної частини ухвали слідчого судді убачається, що постанова слідчого від 03.05.2023 скасована через не наведення слідчим підстав та мотивів по суті відмови у проведенні слідчих дій (т.5 а.п.6).
З аналогічних підстав ухвалою слідчого судді П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 12.05.2023 було скасовано і постанову слідчого СВ ВВП № 7 Кам'янського РУНП в Дніпропетровській області від 08.05.2023 та постановлено зобов'язати слідчого розглянути клопотання захисника ОСОБА_7 від 02.05.2023, надавши обґрунтовану відповідь (т.5 а.п.27-28).
Тобто під час досудового розслідування слідчим суддею були скасовані постанови слідчого від 05.03.2023 та від 08.05.2023 про відмову у задоволенні клопотання захисника про проведення одночасного допиту потерпілого та свідків лише в частині не надання слідчим обґрунтованої відмови у задоволенні скарги адвоката. Жодних зобов'язань органу досудового розслідування про проведення слідчих дій, на проведенні яких наполягав адвокат, слідчим суддею не надавалось. У подальшому постановами слідчого від 15.05.2023 (т.5 а.п. 29-31), від 23.05.2023 (т.5 а.п. 36) та від 26.05.2023 (т.5 а.п. 44-45) було відмовлено у задоволенні клопотань захисника про проведення одночасного допиту вже допитаних потерпілого та свідків з наведенням мотивів, якими керувався слідчий, які стороною захисту оскаржені не були.
Враховуючи наведене, а також те, що потерпілий ОСОБА_12 , свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 були допитані судом першої інстанції у присутності сторони захисту, обвинувачений та його захисник мали можливість ставити їм необхідні запитання, надавати суду свої пояснення, заперечення тощо, підстави уважати, що досудове розслідування та судовий розгляд справи проведено неповно - відсутні.
Не впливають на правильність висновків суду та є хибними посилання адвоката на те, що експерт не може встановити механізм нанесення тілесних ушкоджень лише по свідченням потерпілого та свідків, без проведення наочних дій з самим обвинуваченим; що загальний раньовий канал, виявлений у ОСОБА_12 здійснений лікарями при операційному втручанні підтверджує відсутність умислу у обвинуваченого на завдання смерті потерпілому; та що за поясненнями допитаного у судовому засіданні експерта виявлені у ОСОБА_12 тілесні ушкодження могли бути утворені при відмахуванні обвинуваченим ножем від потерпілого.
Так, згідно журналу та технічного запису судового засідання від 06.10.2025, допитаний судом експерт ОСОБА_30 підтвердив проведені ним у кримінальному провадженні судово-медичні експертизи щодо тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_12 (т.4 а.п. 162-164), обвинуваченого ОСОБА_8 (т.4 а.п.183-184), а також висновки екпсрета за результатами проведених у справі слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_12 та свідків ОСОБА_16 і ОСОБА_17 (т.4 а.п.230-232, 233-236, 237-240), та пояснив, що довжина раньового каналу тілесного ушкодження ОСОБА_12 було встановлено згідно медичної документації, наданої на дослідження. Раньовий канал довжиною 20 см - це довжина після оперативного втручання, операційний розріз. Глибину раньового каналу медичними працівниками вказане не була. Експерт наголосив, що виявлене у потерпілого тілесне ушкодження - це саме колото-різана рана з раньовим каналом. Механізм її отримання потерпілим відповідає механізму, на який вказували потерпілий та свідки при проведенні за їх участю слідчого експерименту. Це була не різана рана, а колото-різане пошкодження, яке має раньовий канал більший за довжину самої рани на шкірі, це рана, яка спричинена колото-ріжучим предметом.
На запитання суду чи можливо нанести особі колото-різану рану при відмахуванні нападником ножем, експерт зазначив, що для відповіді необхідно провести слідчий експеримент за участю потерпілого та обвинуваченого - якщо потерпілий стояв збоку, коли нападник махав ножем, то можна отримати колото-різану рану. Якщо потерпілий і нападник стояли один напроти одного - то не можливо нанести таке поранення.
На запитання захисника експерт ОСОБА_30 підтвердив висновки експертиз щодо механізму отримання потерпілим тілесних ушкоджень за результатами проведених у справі слідчих експериментів та вказав, що висновки складені відповідно до свідчень потерпілого та свідків, наданих ними при проведенні слідчих експериментів.
Таким чином, експерт ОСОБА_30 у суді першої інстанції наголосив, що отримана потерпілим ОСОБА_12 рана - це саме колото-різана рана, завдана за допомогою колото-ріжучого предмету. Механізм отримання її останнім узгоджується з механізмом, на який вказували при проведенні слідчих експериментів потерпілий ОСОБА_12 та свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , а саме коли нападник перебував збоку від потерпілого. Для більш точної відповіді на це запитання необхідно провести слідчий експеримент за участю обвинуваченого.
Попри це, як було зазначено вище, обвинувачений ОСОБА_8 від проведення слідчого експерименту відмовився, вказавши у своїй заяву, що перебував у стані алкогольного сп'яніння та не може точно вказати місце перебування потерпілого відносно нього та положення останнього на момент завдання йому тілесних ушкоджень (т.2 а.п.237-238).
Аналізуючи твердження сторони захисту про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 з ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК на ч.1 ст. 121 КК, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб'єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю. Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Склад злочину, передбачений частиною другою статті 121 КК, належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю, природою речей заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень.
Умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.
З системного аналізу закону випливає, що при відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Для з'ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів їм необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи. Порушення цієї вимоги породжує серйозні помилки щодо кваліфікації злочину.
Характерною ознакою прямого умислу є також бажання настання злочинного наслідку, що був задуманий, щодо матеріальних злочинів, і бажання вчинення злочинного діяння щодо формальних злочинів. У такого роду бажанні знаходить своє вираження вольова ознака умислу як його найважливіша і відмінна риса. Наявністю бажання настання злочинного наслідку при вчиненні злочину з матеріальним складом прямий умисел відрізняється від інших форм і видів вини. Бажання, як вольове начало, перебуває в нерозривній єдності із свідомістю особи, яка діяла з прямим умислом, і її здатністю передбачити наслідки свого діяння.
Згідно з ч. 1 ст. 15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.
За встановлених судом обставин 16.03.2023 в чотирнадцятому вагоні потягу «Дніпро -Трускавець» між потерпілим ОСОБА_12 та обвинуваченим ОСОБА_8 після сварки виникли неприязні відносини, під час якої потерпілий вдарив обвинуваченого рукою в обличчя. На зупинці потягу на станції «П'ятихатки» разом зі свідком ОСОБА_16 вийшли з вагону та пішли по перону. Обвинувачений ОСОБА_8 вийшов з потягу за потерпілим та маючи при собі заздалегідь приготовлений ніж, підійшов до останнього, продовжив з ним словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_8 наніс потерпілому два удари ножем в ділянку грудної клітини, де розташовані житєво-важливі органи, зокрема серце, легені. Після того, як виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, ОСОБА_8 заскочив у свій вагон потягу і поїхав далі.
Згідно висновку експерта № 20 «Е»/36 від 24.04.2023 потерпілому ОСОБА_12 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої поверхні грудної клітки ліворуч на висоті 135 см від ППС з сліпим пораненням верхньої долі передньої поверхні лівої легені, проникаючого колото-різаного поранення по задній поверхні лівої половини грудної клітки по лопаточній лінії на висоті від 118 см до 124 см від ППС без ушкодження внутрішніх органів, травматичного лівостороннього гемопневмотораксу, підшкірної емфіземи ліворуч, які в своїй сукупності відносять до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм як небезпечні для життя.
Обвинувачений ОСОБА_8 в суді першої інстанції зазначив, що не заперечує факту завдання потерпілому ножових поранень після конфлікту, проте вказав, що не мав наміру убивати ОСОБА_12 , оскільки якщо б він хотів цього - то вбив би його.
Враховуючи такий характер і локалізація тілесних ушкоджень, спричинених потерпілому ОСОБА_12 , а саме нанесення обвинуваченим ОСОБА_8 двох ударів ножем у грудну клітину, де розташовані житєво-важливі органи - серце, легені, наявність неприязних відносин між обвинуваченим та потерпілим після того, як потерпілий в вагоні потягу вдарив ОСОБА_8 в обличчя, наявність заздалегідь приготовленого знаряддя злочину - ножа, відсутність намагань обвинуваченого запобігти тяжким наслідкам, вживши всіх заходів щодо надання потерпілому медичної допомоги, залишення місця злочину після того, як побачив кров у потерпілого - свідчить тільки про наявність прямого умислу на вбивство, тобто ОСОБА_8 розумів суспільну небезпеку свого діяння, передбачав суспільно-небезпечні наслідки у виді смерті потерпілого та бажав їх настання, але не досяг своєї мети з обставин, які не залежали від його волі, бо потерпілому ОСОБА_12 була надана своєчасна медична допомога.
Вказані дії ОСОБА_8 повністю охоплюються диспозицією ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК, та правильно кваліфіковані судом першої інстанції, як закінчений замах на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_12 . Підстав вважати, що дії обвинуваченого були неправильно кваліфіковані, з мотивів наведених в апеляційній скарзі у суду апеляційної інстанції немає.
Яких-небудь даних, які б свідчили про необ'єктивність, упередженість органів розслідування або суду, під час апеляційного перегляд справи - не встановлено.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
З огляду на вищезазначене, судом першої інстанції з достатньою повнотою перевірено всі доводи обвинуваченого та його захисника в судовому засіданні, зроблено аналіз доказів. У своїх висновках суд навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відхилив інші та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з чим погоджується й колегія суддів і зазначені доводи, викладені захисником в апеляційній скарзі, були предметом дослідження та перевірки під час судового розгляду.
При цьому, суд дотримався вимог ст. 10 КПК, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК.
Суд першої інстанції, з'ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК.
Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_8 отримано в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК є доказами у кримінальному провадженні.
Вищенаведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та їх обґрунтовано покладено в основу вироку, оскільки вони є належними, допустимими та достатніми.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про критичне відношення до показів обвинуваченого про те, що у нього не було умислу вбити потерпілого, він лише відмахувався від нього ножем, який дістав з кишені, щоб захистити свою честі та гідність, знаходився у шоковому стані, а також про необхідність правильно кваліфікувати дії обвинуваченого за ч.1 ст. 121 КК.
Що стосується апеляційних доводів захисника про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями), колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК та роз'яснюючих положень п.п.1,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
У постанові від 06 лютого 2020 року (справа № 756/6268/18, провадження №51-1763 км 19) ККС ВС зазначив, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й в межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Як свідчить зміст оскаржуваного вироку, суд першої інстанції вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , дотримуючись вимог ст.ст. 50,65 КК, належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке відповідно до ст.12 КК відноситься до категорії особливо тяжких, дані про особу обвинуваченого, який вину визнав частково, раніше не судимий, перебуває на обліку у лікаря нарколога, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, посередньо характеризується за місцем мешкання, негативно характеризується за місцем служби.
Обставин, що відповідно до ст. 66 КК пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 судом не встановлено.
Обставиною, що згідно ст. 67 КК обтяжує його покарання, суд визнав - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, всупереч твердженням захисника, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання судом першої інстанції належним чином враховані усі обставини по справі, а тому, на думку апеляційного суду, призначене йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років - є законним, справедливим, воно буде відповідати тяжкості правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення ним нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді істотних вимог норм кримінального процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування всього вироку, судом апеляційної інстанції по справі не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, а вирок Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 21 жовтня 2025 року - є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст.370 КПК, підстави для його скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 та 418, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скарги захисника ОСОБА_7 , подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 21 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_8 , засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст. 115 КК - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її оголошення, але на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який утримується під вартою - в той саме строк з дня вручення копії ухвали апеляційного суду.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4