Провадження № 11-сс/4823/107/26 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
24 березня 2026 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Корюківського районного суду Чернігівської області від 10 березня 2026 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді застосовано запобіжний захід до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою, на строк до 07 травня 2026 року, із визначенням застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66560 грн. У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194 КПК України, на підозрюваного ОСОБА_8 покладено наступні обов'язки: не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; прибувати на першу вимогу до слідчого, прокурора та/або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування зі свідками.
Слідчий суддя вказав на обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, а також перебування підозрюваного у розшуку як особи, яка самовільно залишила військову частину, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, застосуванням більш м'яких запобіжних заходів.
Не погодившись із рішенням суду, захисник ОСОБА_7 подав в інтересах підозрюваного апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби. Послався на відсутність обставин, які б свідчили про недостатність застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків. Також вказав на надуманість існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення. Просив урахувати, що його підзахисний має постійне місце проживання, де він проживає разом з матір'ю пенсійного віку, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, працює неофіційно. Також вказав на необґрунтованість підозри у скоєнні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України.
Заслухавши доповідь судді; захисника ОСОБА_7 , який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити; думку прокурора, котра просила ухвалу слідчого судді залишити без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, слідчим відділенням Корюківського РВП ГУ НП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 08.03.2026 внесено до ЄРДР за № 12026270290000046 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, про що йому було письмово повідомлено 09 березня 2026 року.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні злочину.
На початковій стадії досудового розслідування кримінально-процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.
Повідомивши ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, слідчий зібрав, перевірив та оцінив у встановленому законом порядку докази, які в своїй сукупності приводять до єдиного висновку на даний момент розслідування про те, що конкретна особа вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачено Кримінальним кодексом України, і не підлягає звільненню від відповідальності за нього.
Отже, твердження сторони захисту про необґрунтованість підозри є безпідставним, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається наявність існування фактів, інформації, які можуть переконати в тому, що ОСОБА_8 міг учинити кримінальне правопорушення.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Згідно з вимогами ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч.1 ст.178 КПК України.
Під час прийняття рішення про задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вимог ст.ст.178, 194 КПК України, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років; даних про особу підозрюваного, який хоча раніше і не притягувався до кримінальної відповідальності, проте перебуває у розшуку, як особа, яка самовільно залишила військову частину; залишив місце вчинення ДТП та був затриманий за місцем проживання, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; матиме можливість впливати на малолітню потерпілу та свідка ОСОБА_9 , з метою зміни ними своїх показань; з урахуванням того, що знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а саме мотоцикл, підозрюваний переховував у власному господарстві та добровільного не видав; після затримання підозрюваний перешкоджав слідчим діям щодо встановлення у нього ознак алкогольного сп'яніння; під час затримання ОСОБА_8 пропонував неправомірну вигоду працівникам поліції, за фактом чого внесено відомості до ЄРДР за ч.1 ст.369 КК України, що говорить про те, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення; а тому дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, так як інший запобіжний захід не забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, з чим погоджується і колегія суддів.
Отже, при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя перевірив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що всупереч твердженням сторони захисту, прокурором у судовому засіданні доведено існування ризиків, які є підставою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою на даний час відповідає особі ОСОБА_8 , характеру та тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
Крім того, всі наведені апелянтом обставини та дані про особу ОСОБА_8 були предметом розгляду слідчим суддею, який не знайшов їх такими, що гарантують належну процесуальну поведінку підозрюваного у разі обрання йому іншого, більш м'якого виду запобіжного заходу.
Згідно з вимогами ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Як убачається з матеріалів судового провадження, приймаючи рішення про визначення розміру застави, слідчий суддя у повній мірі врахував усі обставини вчинення кримінальних правопорушень, дані про особу підозрюваного, його майновий стан, та дійшов правильного висновку, що саме такий розмір застави буде цілком достатній для забезпечення виконання ОСОБА_8 обов'язків, передбачених КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Відтак, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі слідчим суддею рішення, не вбачається.
Керуючись ч.3 ст.407, ст.422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корюківського районного суду Чернігівської області від 10 березня 2026 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4