Справа № 748/2885/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/268/26
Категорія - - ч.2 ст.121 КК України Доповідач ОСОБА_2
23 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження
№ 12025270340001719 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2025 року,
Цим вироком:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Поті, Грузія, мешканець АДРЕСА_1 , не одружений, освіта професійно-технічна, не працює, в силу ст.89 КК України не судимий,
засуджений за ч.2 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.
Строк покарання ОСОБА_9 ухвалено рахувати з дня проголошення вироку, зарахувавши у строк покарання строк його затримання та перебування під вартою з 11 червня 2025 року по 08 грудня 2025 року включно.
Запобіжний захід ОСОБА_9 , до набрання вироком законної сили, залишено без змін - у виді тримання під вартою.
Скасовано арешт, накладений на майно згідно з ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.06.2025.
Питання про речові докази вирішено у порядку ст.100 КПК України.
Вироком місцевого суду встановлено, що 10 червня 2025 року близько 21 год 40 хв, ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в кімнаті будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в ході конфлікту, що виник з мотивів неприязних відносин, з метою умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, умисно наніс кулаками обох рук та ногами не менше 17 ударів в область голови, не менше 5 ударів в область кінцівок та один удар у ділянку грудної клітини ОСОБА_11 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: садна, синці та крововиливи у м'які тканини волосистої частини голови та обличчя, рани лівої брови, гематоми лівої вушної раковини, крововиливів та розривів слизової губ, перелому правого лобного відростка верхньої щелепи, крововиливу під тверду мозкову оболонку в лівій середній та задній, обох передніх черепних ямках об'ємом близько 40 см?, клінічно видалено субдуральну гематому «загальний об'єм гематоми 100-120 мл.», субарахноїдальних крововиливів випуклої поверхні лівої тім'яної та лобної часток, базальній поверхні лівої потиличної частки, на випуклій поверхні правої лобної частки, забоїв лівих тім'яної та потиличної часток, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №847 в комплексі мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя та перебувають у причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_11 , саден правого передпліччя, обох кистей, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №847 мають ознаки легких тілесних ушкоджень, перелому правого ребра, який відповідно до висновку судово-медичної експертизи №847 має ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Смерть ОСОБА_11 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в 17 год 40 хв, унаслідок набряку головного мозку, що в свою чергу виник в результаті черепно-мозкової травми, в реанімаційному відділенні КНП «Чернігівська обласна лікарня».
Не погоджуючись із рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити вирок місцевого суду та перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.121 КК України на ст.118 КК України. В обґрунтування скарги посилається на те, що він оборонявся від протиправних дій потерпілого, який першим напав на нього з сокирою. Вказав, що судом безпідставно було відмовлено у повторному допиті свідка ОСОБА_12 . Також, отримані обвинуваченим, під час нападу ОСОБА_11 , легкі тілесні ушкодження не є правильними, оскільки були встановлені під час медичного огляду ОСОБА_9 . При цьому жодної судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень обвинуваченого проведено не було. Також просив провести медичну експертизу, у зв'язку з погіршенням стану його здоров'я.
Не погодившись із рішенням суду, захисник ОСОБА_8 подав в інтересах обвинуваченого апеляційну скаргу, в якій просив змінити вирок місцевого суду та перекваліфікувати дії ОСОБА_9 з ч.2 ст.121 КК України на ст.124 КК України й пом'якшити йому міру покарання. В обґрунтування скарги зазначив, що висновок суду про заподіяння обвинуваченим тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , що спричинили смерть останнього, яке сталося внаслідок виниклого конфлікту, не відповідає дійсності. Так, його підзахисний захищався від неправомірних дій потерпілого, який вдарив його сокирою по голові, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №332 від 18.07.20255, згідно з яким у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді рани на голові. А тому захисник вважає, що обвинувачений перебував в стані необхідної оборони. Також послався на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок суворості.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_9 і його захисника, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити; думку прокурора, котрий просив вирок місцевого суду залишити без змін; потерпілу ОСОБА_7 , яка погодилась з позицією прокурора; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.
У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_9 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав частково, не погодився з кваліфікацією своїх дій за ч.2 ст.121 КК України. Не заперечував, що наніс потерпілому кулаками близько десяти ударів у голову та по тулубу, але зробив це, захищаючись від неправомірних дій ОСОБА_11 , який першим напав на нього ззаду з сокирою. Наполягав на тому, що діяв у стані необхідної оборони, з метою забрати сокиру з рук потерпілого, який завдав йому удару по голові, заподіявши тілесні ушкодження. Також, у цей момент в будинку перебувала його співмешканка ОСОБА_12 і обвинувачений побоювався за її безпеку та життя.
Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_9 своєї вини, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги обвинуваченого про необхідність перекваліфікації його дій з ч.2 ст.121 КК України на ст.118 КК України, є безпідставними, оскільки ОСОБА_9 обвинувачення у вчиненні умисного вбивства органом досудового розслідування не пред'являлось.
Твердження сторони захисту, що дії ОСОБА_9 необхідно перекваліфікувати з ч.2 ст.121 КК України на ст.124 КК України, так як останній перебував в стані необхідної оборони, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
За вимогами ст.36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози, необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму ВСУ від 26 квітня 2002 року №1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону», для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об'єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
Під тяжкою шкодою при перевищенні меж необхідної оборони слід розуміти смерть особи або заподіяння їй тяжкого тілесного ушкодження. Невідповідність тяжкої шкоди, заподіяної тому, хто посягає, небезпечності посягання або обстановці захисту слід визнавати явною тоді, коли це з урахуванням обставин справи є очевидним для кожної людини, а отже і для того, хто обороняється (правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 20.02.2025, справа № 332/3757/17).
Якщо при перевищенні меж необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця, потерпілому умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, від якого настала смерть, за відсутності умислу на позбавлення життя дії винного слід кваліфікувати за ст.124 КК України. Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження.
Також, щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, необхідно враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров'я) та інші обставини.
Водночас, Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях вказував на те, що право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.
Проте, із фактичних обставин, встановлених під час судового розгляду судом першої інстанції, не вбачається в діях потерпілого ОСОБА_11 передбаченої ст.36 КК України наявності такого суспільно небезпечного посягання, яке вимагало заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили його смерть. А тому, перебування ОСОБА_9 у момент інкримінованих дій у стані необхідної оборони, не знайшли свого підтвердження, виходячи з наступного.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу обвинуваченого і на підтвердження його винуватості у заподіянні потерпілому умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть, обґрунтовано послався на показання самого обвинуваченого, свідків та письмові докази, наявні в матеріалах справи.
Так, допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_12 показала, що з потерпілим співмешкала майже три роки, потім почала співмешкати з ОСОБА_9 . З ранку 10.06.2025 вони з обвинуваченим вживали спиртні напої, випили близько літра горілки на двох. Потім зателефонували ОСОБА_13 , щоб піти забрати її речі, до якого прийшли близько 14:00 год. У будинку потерпілого також була ОСОБА_14 , і вони вчотирьох вживали спиртне, грали в карти, всі були у стані сп'яніння. Згодом ОСОБА_15 пішла додому. ОСОБА_9 попросив потерпілого, щоб ОСОБА_12 залишилась у нього відпочити, оскільки була в стані сильного сп'яніння, не могла сама іти. Увечері обвинувачений приїхав її забрати. Коли вона вийшла з кімнати, ОСОБА_13 махав сокирою, була бійка. На голові обвинуваченого, на футболці була кров. ОСОБА_9 хотів вибити сокиру, він ударив потерпілого по голові, той упав. ОСОБА_12 сіла зверху на потерпілого, захищала від ударів обвинуваченого, який наніс ОСОБА_11 близько десяти ударів. ОСОБА_9 був у тактичних рукавичках, удари наносив потерпілому в обличчя. Далі обвинувачений ногою чи то пхнув, чи ударив ОСОБА_11 по голові, щоб перевірити чи той дише, бо він був без свідомості. Потім ОСОБА_9 сказав їй викликати поліцію та «швидку».
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні місцевого суду показала, що ввечері 10.06.2025 до неї додому приїхала матір обвинуваченого та повідомила, що він мабуть убив потерпілого. ОСОБА_11 лежав біля порога, голова була на порозі, хропів, вона подумала, що спить. Потерпілий до неї часто приходив, вживав алкоголь. ОСОБА_9 бачила коли його привезла поліція, він був агресивним, говорив: «Скажи спасибі, що не забив його».
Відповідно до протоколу огляду місця події від 11.06.2025, було оглянуто домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . На столі у веранді під позначкою (1) виявлено скляну пляшку з під горілки об'ємом 500 мл, пластикову пляшку з етикеткою «Прозора» об'ємом 1,5 л. порожня, поруч дві скляні порожні чарки. Біля столу вздовж стіни праворуч наявні два велосипеди. На дерев'яній підлозі наявні сліди речовини бурого кольору, з якої зроблено змиви. З веранди ліворуч наявна житлова кімната №1. Ліворуч на дверній коробці під позначкою (3) та праворуч під позначкою (4) на висоті приблизно 1,5 м виявлено сліди речовини бурого кольору, з яких зроблено змиви. На дерев'яній підлозі кімнати № 1 під позначкою (5) виявлено предмет зовні схожий на сокиру з пластиковою ручкою, на лезі сокири наявні сліди речовини бурого кольору. На дерев'яній коробці на підлозі під позначкою (6) наявна подушка з наволочкою, на якій виявлено сліди речовини бурого кольору, з яких зроблено змиви. Під час огляду вилучено, зокрема: змиви з об'єктів №№ 3, 6 - до паперового конверта, наволочку зі слідами РБК, скляну пляшку 0,5 л, пластикова пляшка 1,5 л., предмет зовні схожий на сокиру, дві скляні чарки (т.1, а.к.п.43-57).
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 847 від 26.08.2025, на трупі ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виявлені тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: садна, синці та крововиливи у м'які тканини волосистої частини голови та обличчя, рана лівої брови, гематома лівої вушної раковини, крововиливи та розрив слизової губ, перелом правого лобного відростка верхньої щелепи, крововилив під тверду мозкову оболонку в лівій середній та задній, обох черепних ямках об'ємом близько 40 куб.см клінічно видалено субдуральну гематому «загальний об'єм гематоми 100-120 мл», субарахноїдальні крововиливи випуклої поверхні лівої тім'яної та лобної часток, базальній поверхні лівої потиличної частки, на випуклій поверхні правої лобної частки, забої лівих тім'яної та потиличної часток. Комплекс тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми утворився внаслідок дії тупого(-их) предмету (-ів), індивідуальні властивості яких не відобразились, за механізмом удару та тертя має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя, за давністю утворення може відповідати 10 червня 2025 року, перебуває у прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Смерть настала від набряку головного мозку, що виник внаслідок зазначених вище тілесних ушкоджень.
Садна правого передпліччя, обох кистей, перелом правого 5-го ребра, що утворились від дії тупих предметів, індивідуальні властивості яких не відобразились, перелом ребра за механізмом удару, садна за механізмом удару та тертя, могли утворитися за 5-7 діб до моменту настання смерті, садна мають ознаки легких тілесних ушкоджень, перелом ребра має ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, не перебувають у причинному зв'язку з настанням смерті.
Виявлені тілесні ушкодження утворились не менше ніж від двадцяти трьох травматичних впливів, зокрема: не менше сімнадцяти травматичних впливів в область голови; не менше п'яти травматичних впливів в область кінцівок; як мінімум один травматичний вплив в ділянку грудної клітки (т.1, а.к.п.143-153).
Відповідно до висновку судової цитологічної експертизи №123 від 16.07.2025, кров, виявлена на клинку та руків'ї сокири, може походити від потерпілого ОСОБА_11 та ОСОБА_9 за умови, що в останнього на момент події мала місце зовнішня кровотеча. Пласти клітин глибоких шарів епідермісу, виявлені на клинку сокири, можуть походити від ОСОБА_9 , походження їх від потерпілого ОСОБА_11 виключається (т.1, а.к.п.111-115).
Згідно з висновком судової імунологічної експертизи №843 від 15.07.2025, на рукавицях на праву та ліву руку (об'єкти №1-4), що належать ОСОБА_9 , виявлено клітини крові людини, які на рукавиці на праву руку (об'єкт №1) можуть походити від підозрюваного ОСОБА_9 , на рукавиці на праву та ліву руку (об'єкти №2-4) можуть походити, в тому числі, і від потерпілого ОСОБА_11 (т.1, а.к.п.123-124).
Згідно з протоколом слідчого експерименту від 11.06.2025 за участю свідка ОСОБА_12 , остання під час слідчої дії пояснила, що близько 2-х двох місяців тому вона співмешкала з ОСОБА_11 і проживала в його будинку. 10 червня 2025 року близько 14:00 год, вона прийшла разом з ОСОБА_17 до потерпілого, щоб забрати деякі свої речі. Крім ОСОБА_11 у будинку була ОСОБА_14 . Пізніше близько 15:00-16:00 год, обвинувачений та ОСОБА_15 кудись пішли, при цьому між ними конфліктів не було, тож ОСОБА_12 залишилась у потерпілого, де лежали в ліжку та дивились телевізор. Далі вона заснула та через кілька годин почула сильний стук у вікно. ОСОБА_18 вийшов з кімнати, потім вона почула бійку між ОСОБА_9 та потерпілим. ОСОБА_12 у цей час перебувала у ліжку та чула як ОСОБА_11 підвищеним тоном виганяв обвинуваченого з будинку. Перепалка між ними продовжувалась близько 10 хв. Потім свідок встала з ліжка та вийшла в сіни, де біля входу до веранди стояв потерпілий, тримаючи в руках сокиру, ОСОБА_19 в цей час був у веранді. Далі ОСОБА_12 не бачила, але обидва чоловіки опинилися в сінях, при цьому ОСОБА_11 упав, але як і від чого саме упав свідок не бачила. Потерпілий лежав на спині, головою на порозі з сіней до комори, ногами вперед з виходу з сіней до веранди. ОСОБА_19 спочатку наніс йому один удар рукою в голову, а потім відразу почав пхати. Чи був обвинувачений в рукавичках чи без них, вона не пам'ятає. Також ОСОБА_9 наносив удари ногами по тулубу потерпілого. Наніс більше 20 ударів руками та ногами. Побиття тривало близько 5 хв., при цьому ОСОБА_18 уже не рухався. ОСОБА_12 злякалась за потерпілого, закривала його собою, у зв'язку з чим обвинувачений вдарив і її по гомілці та по кисті руки. Вона сильно кричала, щоб ОСОБА_9 припинив побиття потерпілого, що вже викличе поліцію. Після цього обвинувачений припинив наносити удари та відразу кудись пішов. Голова ОСОБА_11 була дуже сильно побита та все було в крові (т.1, а.к.п.62-64).
Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 15.08.2025 за участю обвинуваченого, останній зазначив, що у будинку АДРЕСА_2 , проживав ОСОБА_18 . 10 червня 2025 року близько 13:00 год., ОСОБА_9 разом зі своєю співмешканкою ( ОСОБА_20 ) на велосипедах приїхали до потерпілого додому, щоб забрати деякі речі ОСОБА_12 , оскільки остання раніше співмешкала з ОСОБА_11 . На той час вони були у стані алкогольного сп'яніння. У потерпілого робити було нічого, тому обвинувачений почав збиратися додому, а ОСОБА_12 залишилась у будинку, пішла до кімнати та лягла відпочити. Конфліктів між ОСОБА_21 та ОСОБА_22 не було. Близько 21:30 год. він хотів зателефонувати, але телефон не знайшов, тому вирішив поїхати до потерпілого. Коли ОСОБА_18 відчинив двері, у нього в руках була сокира. Обвинувачений побачив на столі свій телефон та поклав його до кишені. В цей час з кімнати вийшла ОСОБА_12 . Потерпілий спитав, чи вона залишиться, чи поїде з ОСОБА_9 , остання відповіла, що поїде. ОСОБА_11 це не сподобалось та він почав проганяти обвинуваченого та ззаду вдарив його по голові сокирою. Озирнувшись, ОСОБА_9 побачив як потерпілий, тримаючи сокиру в правій руці, вдруге замахнувся, щоб нанести йому удар в голову, на що обвинувачений підставив ліву руку, щоб відбити удар, а кулаком правої руки наніс удар в область брови ОСОБА_11 , від чого той упав назад. При цьому обвинувачений вказав, що на руках у нього були тактичні перчатки. Потерпілий лежав на спині та розмахував сокирою. Коли ОСОБА_9 почав виходити з веранди, ОСОБА_11 знову почав кидатися на нього із сокирою, напівлежачи, намагався його вдарити сокирою. Обвинувачений схопив лівою рукою праву руку ОСОБА_11 , в якій була сокира, та намагався її забрати. В цей момент він наніс ще один удар правою рукою в обличчя потерпілого, від якого останній впав, але сокиру з рук не випустив. Тому ОСОБА_9 уже двома руками намагався її забрати, але той не відпускав, «тягав» потерпілого на підлозі, але не відібрав сокиру, впирався ногою в тулуб, щоб відібрати сокиру. Після наніс ще два удари в голову. Вказує, що ОСОБА_11 сокиру з рук не випускав та був у свідомості, тому наніс йому ще два удари в обличчя, після чого він відпустив сокиру та обвинувачений її викинув. ОСОБА_12 побачила та сказала, що досить. Після цього ОСОБА_9 пхнув потерпілого ногою в голову, щоб пересвідчитись чи він у свідомості, але він був непритомний. Потім обвинувачений відразу поїхав додому (т.1, а.к.п.79-81).
Частина 2 статті 121 КК України передбачає відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
З об'єктивної сторони дане кримінальне правопорушення характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідками, а з суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти таку шкоду здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст.24 КК України).
У свою чергу, відповідальність за ст.124 КК України передбачена за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.
Вирішуючи питання про спрямованість умислу винуватого, необхідно зважати на сукупність всіх обставин вчиненого діяння і враховувати не тільки поведінку винуватого до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, характер поранень, заподіяних потерпілим, а й спосіб вчинення злочину, засоби і знаряддя злочину.
Виходячи з обставин даного кримінального провадження, сам обвинувачений в своїх показаннях у місцевому суді не заперечував спричинення потерпілому 10 ударів кулаком руки у тактичних рукавичках в область голови, двох ударів в область кінцівок, одного удару в область грудної клітки, а в суді апеляційної інстанції підтвердив нанесення ним близько 10 ударів кулаками ОСОБА_11 в голову та по тулубу, що за висновком судово-медичної експертизи відносяться категорії тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть потерпілого, та тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Під час проведення слідчих експериментів, ОСОБА_9 також підтвердив спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, і свідок ОСОБА_12 зазначала про завдання обвинуваченим ударів ОСОБА_11 в область голови та тулуба, від яких потерпілий втратив свідомість.
У ході допиту свідок ОСОБА_12 надала показання про спричинення ОСОБА_9 потерпілому ударів руками та ногами в область голови та тулуба. До того ж, на рукавчиках обвинуваченого виявлено сліди крові, яка походить від потерпілого ОСОБА_11 .
Приводом до конфлікту між ОСОБА_9 та потерпілим стали раптові неприязні відносини, які виникли через ревнощі до свідка ОСОБА_12 , що остання підтвердила у судовому засіданні місцевого суду, а також не заперечував й сам обвинувачений.
Враховуючи характер, послідовність, рішучість і динамічність дій, вчинених обвинуваченим, спосіб нанесення тілесних ушкоджень, інтенсивність і силу ударів, тяжкість та локалізацію тілесних ушкоджень, які потерпілому ОСОБА_11 завдано, зокрема, у життєво важливий орган - голову, а також поведінку обвинуваченого, який першу допомогу не надав, швидку допомогу не викликав - усе це в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_9 мав умисел на нанесення умисних тілесних ушкоджень потерпілому, що спричинили смерть останнього.
Така поведінка обвинуваченого прямо вказує на те, що він керувався наміром спричинити тяжкі тілесні ушкодження, а не захистити себе від якихось протиправних дій потерпілого.
На підставі наявних у матеріалах кримінального провадження доказів суд першої інстанції правильно встановив, що характер дій ОСОБА_9 свідчив про спрямованість його умислу саме на нанесення потерпілому тілесних ушкоджень.
До того ж слід зауважити, що саме обвинувачений прийшов у будинок потерпілого; ОСОБА_9 був більш фізично розвинутим за потерпілого. Враховуючи обставини, які передували події, розвиток подій безпосередньо під час конфлікту, а саме від першого ж удару обвинуваченого ОСОБА_11 упав на підлогу та, за словами свідка ОСОБА_12 , обвинувачений вибив у нього з рук сокиру і потерпілий більше не спричиняв тілесних ушкоджень ОСОБА_9 та не становив загрози життю обвинуваченого.
Відтак, у обвинуваченого не було необхідності наносити таку кількість ударів руками та ногами в область голови та тулуба потерпілого ОСОБА_11 .
Доводи сторони захисту про те, що в обвинуваченого ОСОБА_9 були підстави побоюватися за власне життя, оскільки потерпілий намагався його вбити, не підтверджені дослідженими доказами.
Відтак, у обвинуваченого були відсутні підстави сприймати загрозу вбивством з боку потерпілого як реальну, і за таких обставин нанесення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень потерпілому не були спрямовані на припинення протиправної поведінки ОСОБА_11 , так як в обстановці, яка склалася, у нього не виникла реальна необхідність захищатися, тобто відсутні підстави стверджувати, що обвинувачений діяв у стані необхідної оборони.
А позиція обвинуваченого щодо його дій у стані необхідної оборони, є лише версією ОСОБА_9 обставин події, спрямованою на ухилення від кримінальної відповідальності за скоєне.
Посилання обвинуваченого з приводу не проведення медичної експертизи його тілесних ушкоджень, спростовується висновком судово-медичної експертизи № 332 від 18.07.2025 року, згідно з яким у ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді рани голови. Висловитись щодо механізму утворення за даними, отриманими при проведенні експертизи, не надається можливим. Можливість утворення 10 червня 2025 року не виключається. Рана голови, що має місце у ОСОБА_23 , належить до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Зазначені тілесні ушкодження могли утворитись як мінімум від однієї травматичної дії в ділянку голови. Тілесне ушкодження, спричинялись з силою, достатньою для його утворення. Тілесне ушкодження, знаходиться в зоні досяжній для власної руки (т.1, а.к.п.134-137).
Доводи обвинуваченого щодо відмови судом у повторному допиті свідка ОСОБА_12 , посилаючись на суперечність її показів, є непереконливими.
Так, свідок ОСОБА_12 надала в судовому засіданні місцевого суду детальні показання щодо обставин події під час завдання обвинуваченим тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , протиріч у цих показаннях колегія суддів не знаходить.
Крім того, колегія суддів не вбачає підстав недовіряти показанням даного свідка, яка не перебувала з обвинуваченим у неприязних стосунках, а навпаки - співмешкала з ним, причин обмовляти ОСОБА_9 у неї не було, а надані нею показання є логічними, послідовними, вони узгоджуються із обставинами, які вона повідомляла, а також з іншими матеріалами справи, у тому числі з протоколом слідчого експерименту за її участю.
А посилання на наявність суперечностей у показаннях цього свідка, на чому наполягає обвинувачений, є лише бажанням останнього переконати суд в цьому, з метою покращити своє процесуальне становище. Свідок ОСОБА_12 була допитана у відкритому судовому засіданні й обвинувачений мав можливість поставити їй свої питання, неповноти або неправильності дослідження цих доказів судом допущено не було.
В цілому, такі аргументи обвинуваченого не переконали колегію суддів у наявності таких суттєвих обставин, які б були підставою для скасування вироку.
Отже, на підставі ретельно досліджених та проаналізованих доказів, показань обвинуваченого та свідка ОСОБА_12 , місцевим судом правильно встановлено, що в ході раптово виниклого конфлікту обвинувачений ОСОБА_9 умисно наніс кулаками обох рук та ногами не менше 17 ударів в область голови, не менше 5 ударів в область кінцівок та один удар в ділянку грудної клітки ОСОБА_11 , що свідчить про розуміння обвинуваченим, що від його дій можуть настати наслідки у виді заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого. Фактично потерпілому заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть. А тому дії обвинуваченого повністю охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України.
Вина обвинуваченого ОСОБА_9 в умисному заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_11 , знайшла своє підтвердження під час судового розгляду та доведена сукупністю досліджених та проаналізованих судом доказів, і суд першої інстанції правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.121 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
При цьому суд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відтак, доводи апелянтів щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_9 не можна визнати обґрунтованими, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг сторони захисту у цій частині.
Згідно з положеннями ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінального правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи ОСОБА_9 міру покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК України, з достатньою повнотою врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, ставлення обвинуваченого до скоєного; дані про його особу, який в силу ст.89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, його вік та сімейний стан; відсутність обставин, які пом'якшують покарання, обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння; та дійшов правильного висновку про призначення покарання саме у виді позбавлення волі, у розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.121 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, оскільки його перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, з чим погоджується і колегія суддів.
Відтак, доводи захисника про суворість призначеного обвинуваченому покарання, не заслуговують на увагу і спростовуються вищенаведеним, у зв'язку з чим колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг сторони захисту у цій частині.
Порушень місцевим судом вимог кримінального або кримінального процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2025 року щодо ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців, а засудженим, який утримується під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4