24.03.2026 Справа №607/4641/26 Провадження №1-кп/607/1290/2026
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі кримінальне провадження №12026211040000148, дані про яке 18 січня 2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, працюючого комірником в ТОВ «ЛЕП», одруженого, який має на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимого, РНОКПП: НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018),
за участю сторін кримінального провадження: прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» до правоохоронних органів відносяться органи Національної поліції, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закону) завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Частиною 2 статті 18 вказаного Закону передбачено, що поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. Статтею 23 Закону встановлено, поліція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі тощо. Поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходи реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України на підставі та в порядку, визначеному законом. Відповідно до пп. «3» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відносяться поліцейські.
Лейтенант поліції ОСОБА_6 наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (про особовий склад) від 18.05.2020 №318 о/с призначений на посаду командира роти №4 батальйону управління патрульної поліції в Тернопільській області. Старший лейтенант поліції ОСОБА_7 наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (по особовому складу) від 08.12.2025 №2105 о/с призначений на посаду старшого інспектора роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Тернопільській області. Лейтенант поліції ОСОБА_6 та старший лейтенант поліції ОСОБА_7 є особами, які постійно здійснюють функції представників Національної поліції України - центрального органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання громадської безпеки і порядку, у зв'язку з чим та відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України вони є службовими особами, які постійно здійснюють функції представників влади.
18.01.2026 близько 00 год. 02 хв. командир роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області ОСОБА_6 спільно зі старшим інспектором роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області ОСОБА_7 здійснювали патрулювання території м. Тернополя на службовому автомобілі марки та моделі «Peugeot Landtrek», номерний знак НОМЕР_2 , в складі екіпажу з позивним: « ОСОБА_8 », на предмет виявлення порушень у сфері безпеки дорожнього руху. Рухаючись по вул. Генерала М. Тарнавського у м. Тернопіль, вони виявили автомобіль марки та моделі «Skoda Fabia», номерний знак НОМЕР_3 , який рухався в нічний час доби у комендантську годину, в той час, як уповноваженим органом державної влади прийнято рішення про обмеження чи заборону руху. Далі, після зупинки вказаного автомобіля за адресою: вул. Генерала М. Тарнавського, 36 в м. Тернопіль, в ході реагування на правопорушення командир роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області ОСОБА_6 спільно зі старшим інспектором роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області ОСОБА_7 підійшли до автомобіля марки та моделі «Skoda Fabia», номерний знак НОМЕР_3 , та встановили, що водієм даного автомобіля являється, ОСОБА_3 . В ході спілкування працівників поліції з ОСОБА_3 в останнього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. Надалі, командир роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_3 пройти огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою технічного приладу газоаналізатору «Alcotest 6810», на що останній погодився. За результатами огляду встановлено що стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_3 становить 2,36 проміле. Таким чином, встановлено, що водій керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що старшим інспектором роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області ОСОБА_7 було повідомлено ОСОБА_3 .
Після цього, 18.01.2026 близько 00 год. 10 хв. у ОСОБА_3 , який перебував біля службового автомобіля працівників поліції за адресою: вул. Генерала М. Тарнавського, 36 у м. Тернополі, виник злочинний умисел, направлений на пропозицію неправомірної вигоди командиру роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області ОСОБА_6 та старшому інспектору роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області ОСОБА_7 за невчинення ними дій із використанням наданого їм службового становища, а саме: за нескладання відносно нього протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 18.01.2026 близько 00 год. 10 хв., перебуваючи біля службового автомобіля працівників поліції за адресою: вул. Генерала М. Тарнавського, 36 у м. Тернополі, під час спілкування з працівниками патрульної поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 висловив пропозицію надати їм неправомірну вигоду, не оголошуючи її розмір, за нескладання відносно нього протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та відпустити його. Від вказаної пропозиції ОСОБА_3 командир роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області ОСОБА_6 та старший інспектор роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області ОСОБА_7 відмовились, повідомивши ОСОБА_3 , що такі його дії є неправомірними і тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
В подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на пропозицію неправомірної вигоди службовим особам, незважаючи на відмову працівників поліції та попередження про настання для нього кримінальної відповідальності за такі дії, ОСОБА_3 18.01.2026 впродовж часу з 00 год. 10 хв. по 02 год. 10 хв., перебуваючи по вул. Генерала М. Тарнавського, 36 у м. Тернополі, біля службового автомобіля працівників поліції та в салоні цього ж автомобіля, під час оформлення документів та з'ясування його позиції щодо проходження повторного огляду на предмет встановлення факту перебування в стані алкогольного сп'яніння в медичному закладі та підписання процесуальних документів щодо адміністративного правопорушення, настійливо та неодноразово висловлював пропозицію надання неправомірної вигоди, не оголошуючи її розміру, командиру роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області ОСОБА_6 та старшому інспектору роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області ОСОБА_7 за нескладання відносно нього протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, на що працівники поліції вкотре відмовили.
Надалі, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на надання службовим особам неправомірної вигоди за невчинення працівниками поліції в його інтересах дій із використанням наданого їм службового становища. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 18.01.2026 близько 02 год. 11 хв., перебуваючи на задньому сидінні службового автомобіля працівників поліції марки та моделі «Peugeot Landtrek», номерний знак НОМЕР_2 , по вул. Генерала М. Тарнавського, 36 у м. Тернополі, під час спілкування з командиром роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_6 та старшим інспектором роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, надав їм неправомірну вигоду в розмірі 200 доларів США, які згідно офіційного курсу НБУ становило 8678,54 гривень, положивши вищевказані грошові кошти під сумку, яка знаходилась на задньому сидінні зазначеного автомобіля за нескладання вказаними працівниками поліції протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, та непритягнення його в подальшому судом до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Командир роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_6 та старший інспектор роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_7 , використовуючи свої службові повноваження, мали можливість не складати відносно ОСОБА_3 протокол про вчинення адміністративного правопорушення, однак від отримання неправомірної вигоди відмовились, повідомивши ОСОБА_3 , що дане діяння є кримінально караним, склали відносно ОСОБА_3 адміністративний протокол серії ЕПР1 №569375 від 18.01.2026 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та викликали на місце події слідчо-оперативну групу.
За таких обставин, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018), тобто у пропозиції та наданні службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, дії з використанням наданого їй службового становища.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018), визнав повністю та підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини його вчинення. Показав, що 18.01.2026 близько 00 год. 10 хв., перебуваючи поблизу патрульного автомобіля по вул. Генерала М. Тарнавського, 36 у м. Тернополі, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запропонував надати їм неправомірну вигоду за нескладання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, після чого, перебуваючи на задньому сидінні службового автомобіля працівників поліції надав поліцейським неправомірну вигоду в розмірі 200 доларів США, поклавши їх під сумку, яка знаходилась на задньому сидінні зазначеного автомобіля. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненому.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченого, а також стосуються речових доказів. При цьому суд з'ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту обставин, які ніким не оспорюються, з'ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідивши документи, що характеризують особу обвинуваченого, а також стосуються речових доказів, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018), при викладених в обвинувальному акті обставинах, доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 369 КК України (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018), як пропозиція та надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, дії з використанням наданого їй службового становища.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд виходить із того, що відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
З урахуванням наведених положень законодавства, при призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, яке згідно з ч. 4 ст. 12 КК України класифікується як нетяжкий злочин.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття. Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно з п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
З огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі передбаченому санкцією ч. 1 ст. 369 КК України (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018).
При цьому суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_3 за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018), інших, передбачених санкцією вказаної частини статті покарань, а саме у виді обмеження волі чи позбавлення волі, оскільки такі у даному випадку будуть явно несправедливими через надмірну суворість.
На думку суду, покарання у виді штрафу у даному випадку буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, в тому числі корупційних кримінальних правопорушень, забезпечує співрозмірність діяння та кари, а також не суперечить таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Судом встановлено, що у цьому кримінальному провадженні заходи забезпечення у вигляді запобіжних заходів не застосовувались, процесуальні витрати, зокрема пов'язані із залученням експертів, відсутні.
Питання щодо майна, на яке накладено арешт у даному кримінальному провадженні, слід вирішити у відповідності до ч. 4 ст. 174 КПК України.
Долю речових доказів у даному кримінальному провадженні слід вирішити в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.
У відповідності до абз. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.
Судом встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.01.2026 у справі №607/1076/26 було накладено арешт на грошові кошти в розмірі 200 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США, які поміщено у спеціальне упакування №WAR0116814 та згідно з актом приймання-передачі майна на зберігання №389 від 26.02.2026 передано на відповідальне зберігання у відділення АТ КБ «ПриватБанк». Вирішуючи долю вказаних речових доказів, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, тобто спеціальну конфіскацію, оскільки зазначені грошові кошти безпосередньо були предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018).
Керуючись ст. ст. 100, 174, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018),та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, після набрання вироком законної сили, скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.01.2026 у справі №607/1076/26 на грошові кошти в розмірі 200 (двісті) доларів США, а саме: 2 (дві) купюри номіналом по 100 (сто) доларів США, які поміщено у спеціальне упакування №WAR0116814.
На підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, застосувати спеціальну конфіскацію до грошових коштів в розмірі 200 (двісті) доларів США, а саме: 2 (двох) купюр номіналом по 100 (сто) доларів США, які поміщено у спеціальне упакування №WAR0116814 та згідно з актом приймання-передачі майна на зберігання №389 від 26.02.2026 передано на відповідальне зберігання у відділення АТ КБ «ПриватБанк» - конфіскувавши їх у власність держави.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддяОСОБА_1