Справа № 308/15587/23
1-кс/308/1634/26
19 березня 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12023070000000266 - прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Мукачево Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Мукачівської міської ради, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 358 КК України, -
Прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023070000000266 від 08.09.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 358 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 .
Подане клопотання мотивує тим, що на початку серпня 2023 року, але не пізніше 15 години 13 хвилин 10.08.2023, ОСОБА_4 , обіймаючи відповідно до розпорядження Мукачівського міського голови від 25.03.2016 №130 посаду адміністратора, державного реєстратора відділу «Центр надання адміністративних послуг» Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, будучи відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором, уповноваженим на здійснення реєстраційних дій, маючи доступ до інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на пропозицію невстановлених осіб вступив з ними у попередню змову як пособник, який шляхом безпідставної перереєстрації права власності таким чином усуває перешкоди до незаконного заволодіння об'єктами нерухомості.
Прокурор вказує, що на початку серпня 2023 року, але не пізніше 10.08.2023, невстановлені особи разом з ОСОБА_4 , змовившись про спільну протиправну діяльність, мали цілеспрямований характер та корисливу спрямованість, усвідомлюючи при цьому, що невиконання будь-ким із них своїх протиправних обов'язків позбавляло б можливості реалізувати заплановані протиправні наміри. Дані обставини вимагали від кожного з співучасників певного часу, старанного тривалого готування, узгодження дій між всіма учасниками та відповідальності кожного в умисній спільній діяльності, направленій на досягнення протиправних цілей.
Так, 10.08.2023 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 15 години 13 хвилин, невстановлена особа, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із державним реєстратором відділу «Центр надання адміністративних послуг» Виконавчого комітету Мукачівської міської ради ОСОБА_4 , знаходячись в адміністративному приміщенні зазначеного відділу, розташованому за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, площа Духновича, 2, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і те, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , нікому нотаріального доручення не видавала, позику в ОСОБА_7 ніколи не отримувала, відповідних договорів позики не підписувала, надала зазначеному державному реєстратору завідомо підроблений договір про припинення зобов'язання передання відступного, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за №277 від 02.02.2012, для підготовки документів щодо перереєстрації права власності на земельну ділянку, площею 0,1702 га кадастровий номер 2122755500:02:023:0006, та земельну ділянку, площею 0,2553 га кадастровий номер 2122755500:02:023:0007, які розташовані за адресою Закарпатська область, Мукачівський район, Чинадіївська селищна рада, з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , хоча насправді ОСОБА_6 02.02.2012 даний договір не підписувала, а приватний нотаріус ОСОБА_8 його не посвідчувала, оскільки припинила свою діяльність ще в січні 2012 року.
Надалі, 10.08.2023 в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 15 години 13 хвилин, державний реєстратор відділу «Центр надання адміністративних послуг» Виконавчого комітету Мукачівської міської ради ОСОБА_4 , знаходячись за місцем здійснення своєї професійної діяльності за адресою: АДРЕСА_2 , діючи у попередній змові з невстановленими особами, на виконання відведеної йому протиправної ролі пособника, грубо зловживаючи своїми повноваженнями як особи, що надає публічні послуги, всупереч п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» яким визначено, що під час проведення реєстраційних дій державний реєстратор обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи, усвідомлюючи, що на території України введено воєнний стан, з також те, що з часу укладення договору про припинення зобов'язання передання відступного, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за №277 від 02.02.2012 минуло більше 10 років та громадянка ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і триває процес оформлення спадщини, достовірно знаючи про те, що надані йому невстановленою особою документи не містять повного пакету документів, зокрема акту приймання-передачі майна, в період з 15 години 13 хвилин по 15 годину 16 хвилин, за допомогою власного електронного цифрового підпису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрував в Державному реєстрі речових прав дві заяви від імені ОСОБА_7 за №56586434 та 56586513.
Надалі, 11.08.2023 в період з 15 години 27 хвилин по 15 годину 30 хвилин державний реєстратор ОСОБА_4 , знаходячись за своїм робочим місцем, що за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і те, що йому ОСОБА_7 не надано повного пакету документів, своїм правом, визначеним пунктом 14 Порядку «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2017 за №1127, про залишення заяв без руху не скористався, а навпаки, діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленими особами, на виконання відведеної йому протиправної ролі пособника, за допомогою власного електронного цифрового підпису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виніс рішення про державну реєстрацію прав за №68846153, №68846250, на підставі яких у подальшому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснив за ОСОБА_7 реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0,1702 га кадастровий номер 2122755500:02:023:0006, ринковою вартість 720286,40 гривень та земельну ділянку, площею 0,2553 га кадастровий номер 2122755500:02:023:0007, ринковою вартістю 1080429,60 гривень, чим самим протиправно позбавив права на вказані об'єкти нерухомого майна законного спадкоємця ОСОБА_9 .
Таким чином, своїми протиправними діями державний реєстратор відділу «Центра надання адміністративних послуг» Виконавчого комітету Мукачівської міської ради ОСОБА_4 , шляхом усунення перешкод у виді безпідставної перереєстрації права власності з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 сприяв у незаконному придбанні останнім права власності на вищенаведені об'єкти нерухомого майна ринковою вартістю на загальну суму 1 800 716 гривень, як наслідок сприяв у спричиненні ОСОБА_9 матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.
Прокурор вказує, що 12 березня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 358 КК України.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 358 КК України, тяжкість покарання, яке йому загрожує, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не завершено, що у своїй сукупності дає підстави вважати, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливати на свідків, експертів, спеціалістів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, приймаючи до уваги, що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам, прокурор просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 строком на 60 (шістдесят) днів.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні. Вказав, що зазначені у клопотанні ризики є дійсними і триваючими, а обрання менш суворого запобіжного заходу не зможе їм запобігти.
Захисник підозрюваного заперечила проти задоволення клопотання та вказала, що прокурором не доведено існування вказаних ним ризиків, у зв'язку з чим просила обрати своєму підзахисному запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Підозрюваний підтримав доводи захисника та просив відмовити у задоволенні клопотання.
Заслухавши доводи прокурора про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пояснення підозрюваного та його захисника, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно витягу з кримінального провадження №12023070000000266 від 08.09.2023, органом досудового розслідування - СУ ГУНП в Закарпатській області здійснюється розслідування кримінального провадження за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 358 КК України.
Слідчим суддею встановлено, що 12.03.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 358 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_4 злочинів підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які були досліджені слідчим суддею в ході розгляду клопотання.
Слідчий суддя вказує, що обґрунтованість підозри містить у собі два аспекти: підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом; мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного кримінального правопорушення.
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання,закріпленої у статті 5 §1 (с) Конвенції».
За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).
Зокрема, згідно з позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Сукупність фактичних даних, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах кримінального провадження, дає підстави вважати повідомлену ОСОБА_4 підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 358 КК України обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні вже під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Такий висновок цілком узгоджується і з правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполучного Королівства» (п. 55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно поданого клопотання прокурор зауважує, що наявні ризики, передбачені: п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вказує, що ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Аналізуючи імовірність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий суддя вказує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні зокрема тяжкого та особливо тяжкого злочину, з авчинення яких передбачено можливість призначення покарання за найтяжчий з яких у виді позбавлення волі на строк до 12 років, а також приймає до уваги те, що Закарпатська область межує з Республікою Польщею, Угорщиною, Румунією, Словаччиною, дають підстави вважати, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду та має реальну можливість покинути територію України.
Наведені обставини, на переконання слідчого судді, є передумовами та можливістю для переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Що стосується ризику незаконного впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) слідчий суддя зауважує, що ризик впливу на потерпілого, свідків та експертів існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від даних учасників та дослідження їх судом. При цьому, слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний зможе вступати у позапроцесуальні відносини із учасниками кримінального провадження, іншими особами та схиляти їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від надання показів стороні обвинувачення. Вказані обставини, на переконання слідчого судді, свідчать про існування ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.
Вирішуючи питання про наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) слідчий суддя враховує, що з моменту внесення вказаних відомостей до ЄРДР минуло більше двох років і чотирьох місяців, до моменту звернення з даним клопотанням ОСОБА_4 не вчиняв таких дій, доказів зворотного надано не було, а тому слідчий суддя вважає, що наявність вказаного ризику прокурором не доведено.
Одночасно, відповідно п. 3 абз. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року №4, запобіжні заходи застосовуються за наявності підстав вважати, що підозрюваний буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного.
Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому, найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
З досліджених матеріалів слідує, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, не веде аморальний спосіб життя, є раніше не судимим.
Також слідчим суддею під час розгляду клопотання встановлено, що з моменту внесення вказаних відомостей до ЄРДР минув тривалий час, до моменту звернення з даним клопотанням ОСОБА_4 не ухилявся від органу досудового розслідування та суду, доказів зворотного надано не було, та не допускав інших порушень процесуальної поведінки.
Відповідно до п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Твердження сторони захисту щодо недоведеності всіх ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, слідчий суддя не приймає до уваги, так як такі не знайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання та слідчий суддя вважає, що частина вказаних у клопотанні ризиків існують, проте такі не є підставою у сукупності із іншими дослідженими у судовому засіданні доказами для обрання йому найсуворішого запобіжного заходу.
Слідчий суддя зауважує, що застосування запобіжного заходу не може зводитися виключно до обмеження волі особи, виправдовуватися тяжкістю злочину та імовірним покаранням, яке може бути застосовано до підозрюваного у разі визнання його винним (рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003).
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити та вважає за необхідне застосувати відносно останнього більш м'який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який у повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Керуючись п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" ст. ст. 177, 178, 181, 183, 186, 194, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання залишити без задоволення.
Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 358 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- заборонити цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого або прокурора;
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на першу вимогу;
- носити електронний засіб контролю;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Встановити строк дії ухвали про тримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під домашнім арештом до 12 травня 2026 року включно.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1