Справа № 308/3946/26
1-кс/308/1621/26
18 березня 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , у режимі відео конференції підозрюваного ОСОБА_4 та його захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12026071030000292 - старшого слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Грузії, громадянина України, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129 та ст. 336 КК України, -
Старший слідчий СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 , за погодженням прокурором звернулася до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071030000292 від 13.03.20263 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ст. 366 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 .
Подане клопотання мотивує тим, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2026-0311-1630-5246-3 від 11.03.2026, виданої головою військово-лікарської комісії ОСОБА_9 та секретарем військово-лікарської комісії ОСОБА_10 , згідно якої ОСОБА_4 визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Того ж дня, тобто 11.03.2026 перебуваючи в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , була сформована повістка про виклик ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на протягом доби для відправки в складі команди, яку ОСОБА_4 одержав 11.03.2026 о 20:45 год., що відмічено у розписці про отримання повістки.
Однак, ОСОБА_4 , будучи військовозобов'язаним і придатним до військової служби, не маючи права на відстрочку від мобілізації, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки та можливість їх настання, з метою ухилення від призову у зв'язку з оголошенням загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України по мобілізації, без поважних на це причин, не бажаючи проходити військову службу під час мобілізації, 12.03.2026, точного часу в ході здійснення досудового розслідування встановити не надалось, відмовився відбути до місця розташування до військової частини, та в подальшому умисно наніс собі тілесні ушкодження у вигляді проникаючих різаних ран передньої черевної стінки предметом, ззовні схожим на ніж, в результаті чого був госпіталізований до КНП «Центральна міська клінічна лікарня» УМР, тим самим ОСОБА_4 ухилився від призову за мобілізацією на особливий період.
Крім цього, 12.03.2026 приблизно о 23:20 год. (точний час в ході досудового розслідування не встановлений), ОСОБА_4 , перебуваючи в холі приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою демонстративної відмови від проходження військової служби, почав залякувати вбивством водія-електрика в ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , словесно виказуючи в його адресу погрози вбивством, направив в його напрямку металевий предмет, ззовні схожий на ніж, який зберігав при собі, створюючи при цьому загрозу для життя ОСОБА_11 , яку останній сприйняв як реальну та таку, що може бути виконана, побоюючись за своє життя.
Слідчий вказує, що 13 березня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129 та ст. 336 КК України.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129 та ст. 336 КК України, тяжкість покарання, яке йому загрожує, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не завершено, що у своїй сукупності дає підстави вважати, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливати на потерпілого, свідків, експертів, спеціалістів, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, приймаючи до уваги, що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам, слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 строком на 60 (шістдесят) днів.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні. Вказав, що зазначені у клопотанні ризики є дійсними і триваючими, а обрання менш суворого запобіжного заходу не зможе їм запобігти.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 у судовому засіданні у режимі відео конференції заперечив проти задоволення клопотання та вказав, що прокурором не доведено існування вказаних ним ризиків, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні клопотання. Також вказав, що тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється його підзахисний, не дають можливість обрати найбільш суворий запобіжний захід.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 у судовому засіданні у режимі відео конференції також категорично заперечила проти обрання відносного свого підзахисного запобіжний захід у виді тримання під вартою. Наголосила, що ч. 2 ст. 183 КПК України у даному випадку не дає можливості застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Просила врахувати незадовільний стан здоров'я свого підзахисного та наявність у нього двох неповнолітніх дітей. Також підтримала подані нею заперечення та просила застосувати до свого підзахисного більш м'який запобіжний захід.
Підозрюваний у судовому засіданні у режимі відео конференції підтримав доводи своїх захисників та просив відмовити у задоволенні клопотання.
Заслухавши доводи прокурора про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пояснення підозрюваного та його захисника, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно витягу з кримінального провадження №12026071030000292 від 13.03.2026, органом досудового розслідування - СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється розслідування кримінального провадження за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 129 та ст. 336 КК України.
Слідчим суддею встановлено, що 13.03.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129 та ст. 336 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_4 злочинів підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які були досліджені слідчим суддею в ході розгляду клопотання.
Слідчий суддя зазначає, що обґрунтованість підозри містить у собі два аспекти. Перший стосується питання права: підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Другий питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного кримінального правопорушення.
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5§1(с) Конвенції».
За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції,передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27листопада 1997, §57).
Зокрема, згідно з позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Сукупність фактичних даних, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах кримінального провадження, дає підстави вважати повідомлену ОСОБА_4 підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129 та ст. 336 КК України обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні вже під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Такий висновок цілком узгоджується і з правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполучного Королівства» (п. 55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м"яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно поданого клопотання прокурор зауважує, що наявні ризики, передбачені: п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вказує, що ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Аналізуючи імовірність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий суддя вказує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального проступку та нетяжкого кримінального правопорушення. При цьому, за вчинення найтяжчого злочину передбачене кримінальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років. Слідчий суддя також приймає до уваги те, що Закарпатська область межує з Республікою Польщею, Угорщиною, Румунією, Словаччиною, які дають підстави вважати, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду та має реальну можливість покинути територію України.
Наведені обставини, на переконання слідчого судді, є передумовами та можливістю для переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Що стосується ризику незаконного впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) слідчий суддя зауважує, що ризик впливу на потерпілого, свідків та експертів існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від даних учасників та дослідження їх судом. При цьому, слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний зможе вступати у позапроцесуальні відносини із учасниками кримінального провадження, іншими особами та схиляти їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від надання показів стороні обвинувачення. Вказані обставини, на переконання слідчого судді, свідчать про існування ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.
Вирішуючи питання про наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України) слідчий суддя враховує, що слідчим у клопотанні, а також прокурором у судовому засіданні не вказано, які саме речі та документи може знищити або спотворити підозрюваний, а тому слідчий суддя вважає, що наявність вказаного ризику прокурором не доведено.
Одночасно, як на підставу застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий посилається на п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України.
Проте, відповідно до вказаного слідчим положення п.5 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Слідчий суддя не погоджується з такими доводами, з огляду на те, що як встановлено під час розгляду клопотання та підтверджується матеріалами, долученими до нього (довідка №26072567222111248649), підозрюваний ОСОБА_4 хоча раніше до кримінальної відповідальності і притягувався, станом на час розгляду клопотання судимості не має.
За таких обставин, посилання прокурора на п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, як на самостійну підставу для застосування найбільш суворого запобіжного заходу є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним даним про особу підозрюваного та суперечить вимогам КПК України.
Слідчий суддя також зазначає, що жодна з підстав, передбачених частиною другою статті 183 КПК України, у даному кримінальному провадженні не знайшла свого підтвердження, та прокурором не доведена під час судового розгляду наявність інших виключних умов, які відповідно до закону обґрунтовують необхідність застосування саме найсуворішого запобіжного заходу.
Сам по собі факт повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення не може автоматично свідчити про наявність підстав, визначених ч. 2 ст. 183 КПК України, та не є достатнім для обрання найсуворішого запобіжного заходу, а саме тримання під вартою.
З огляду на викладене, слідчий суддя приходить висновку, що у даному випадку відсутні передбачені законом виключні підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у зв'язку з чим доводи сторони обвинувачення в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому, найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
З досліджених матеріалів слідує, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання у м. Києві, має двох неповнолітніх дітей, згідно поданих медичних документів має ряд захворювань, є не судимим.
Одночасно, твердження сторони захисту щодо недоведеності всіх ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, слідчий суддя не приймає до уваги, так як такі не знайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання та слідчий суддя вважає, що вказані у клопотанні ризики, передбачені п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України існують.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити та вважає за необхідне застосувати відносно останнього більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який у повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя враховує, що згідно довідки №347 від 16.03.2026, виданої ВП "Клінічна лікарня невідкладних станів та екстреної медичної допомоги" КНП "УМБКЛ" Ужгородської міської ради, ОСОБА_4 знаходиться на стаціонарному лікування з 13.03.2026 по теперішній час з діагнозом: проникаюче ножове поранення передньої черевної стінки з пошкодженням брижі тонкої кишки; гемоперитонеум.
Таким чином, слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати підозрюваного ОСОБА_4 після завершення стаціонарного лікування та виписки із закладу охорони здоров'я негайно прибути до місця свого проживання, визначеного ухвалою слідчого судді, та розпочати виконання покладених на нього обов'язків.
Керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" ст.ст. 177, 178, 181, 183, 186, 194, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання залишити без задоволення.
Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129 та ст. 336 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на першу вимогу;
- заборонити залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого або прокурора в нічний період доби з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.;
- утримуватися від спілкування із іншими учасниками у даному кримінальному провадженні, у тому числі за допомогою засобів мобільного зв'язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Встановити строк дії ухвали про тримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під домашнім арештом до 12 травня 2026 року включно.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після завершення стаціонарного лікування та виписки із ВП "Клінічна лікарня невідкладних станів та екстреної медичної допомоги" КНП "УМБКЛ" Ужгородської міської ради, негайно прибути до місця свого проживання, визначеного даною ухвалою слідчого судді, та розпочати виконання покладених на нього обов'язків.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1