24 березня 2026 року
м. Київ
справа №240/8691/24
адміністративне провадження №К/990/12606/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Житомирській області
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року
у справі №240/8691/24
за позовом Приватного підприємства "Мобілтранс."
до Головного управління ДПС у Житомирській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
19 березня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року у справі №240/8691/24.
Під час перевірки касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.
Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі зазначається підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У поданій касаційній скарзі, скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається, зокрема, на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Суд звертає увагу на те, що у касаційній скарзі скаржник посилається на окремі висновки Верховного Суду та стверджує, що вони нібито не були враховані судами попередніх інстанцій. Проте аналіз скарги показує, що такі посилання є формальними та не супроводжуються конкретним обґрунтуванням того, яким чином судами були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Крім того, твердження про "подібність правовідносин" обґрунтовується загальними фразами та не містить порівняльного аналізу суб'єктного складу сторін, предмета спору чи обставин, що мали місце у спірних правовідносинах. Вказані аргументи не дозволяють визнати наявність підстав для касаційного оскарження визначені пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Касаційна скарга містить посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, проте у ній жодним чином не обґрунтовані підстави визначені цим пунктом.
Посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України також є безпідставним, оскільки відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України недослідження судом доказів може бути підставою для скасування судових рішень лише за умови наявності обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Однак подана касаційна скарга не містить належного обґрунтування таких підстав.
Таким чином, касаційна скарга не містить викладення передбачених процесуальним законом підстав касаційного оскарження.
За таких обставин касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом подання касаційної скарги, яка б містила обґрунтовані підстави касаційного оскарження.
Статтею 329 КАС України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення ухвалено судом апеляційної інстанції 24 грудня 2025 року, а ця касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 19 березня 2026 року, тобто з пропуском строку, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України.
У касаційній скарзі скаржник просить Суд поновити строк на касаційне оскарження, зазначивши про те, що вперше касаційна скарга подавалася своєчасно, повторне відповідачем подано касаційну скаргу у стислі строки після отримання ухвали про повернення попередньо поданої касаційної скарги, вказаною скаргою усунуто виявлені недоліки та сплачено судовий збір.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно убачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, Єдиного державного реєстру судових рішень та згідно відомостей з Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», відповідач вже реалізовував своє право на касаційне оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі. Однак ухвалами Верховного Суду від 26 січня 2026 року, 06 лютого 2026 року та 09 березня 2026 року касаційні скарги було повернуто як такі, що не містили обов'язкових підстав касаційного оскарження.
Податковий орган не зазначає обставини, які б унеможливлювали звернутися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, виконавши процесуальний обов'язок щодо зазначення у касаційній скарзі підставу (підстави) на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України, з належним їх обґрунтуванням протягом більш ніж двох місяців з моменту складення повного тексту оскаржуваного рішення.
Разом з тим, подаючи касаційну скаргу втретє, скаржник не надає доказів перешкод зазначення про наявність жодної із підстав для касаційного оскарження, які передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, під час звернення з попередньою касаційною скаргою.
Окрім цього, у цій касаційній скарзі відповідач так і не виправив виявлені судом під час попередніх звернень недоліки касаційної скарги. Текст касаційної скарги фактично є ідентичним попереднім касаційним скаргам, та не містить передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а також жодним чином не враховує зауваження Верховного Суду, викладені в ухвалах про повернення попередньо поданих касаційних скарг.
У своїх ухвалах про повернення раніше поданих касаційних скарг Верховний Суд неодноразово надавав роз'яснення скаржнику щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Водночас невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її останньому, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Повернення раніше поданої касаційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду касаційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не зазначено.
Водночас, право на касаційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку касаційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом. Умовою прийнятності скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, у тому числі і в частині обґрунтованості підстав касаційного оскарження.
Отже, скаржнику необхідно звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, із зазначенням поважних причин пропуску такого строку, та надати відповідні докази.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Оскільки касаційну скаргу подано без додержання вимог, встановлених КАС України, таку касаційну скаргу слід залишити без руху та надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання до Суду: уточненої касаційної скарги, у якій навести підстави касаційного оскарження та заяви із зазначенням обґрунтованих підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 169, 243, 330, 332 КАС України, Суд, -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року у справі №240/8691/24 - залишити без руху, надавши скаржнику строк тривалістю десять днів для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що у разі невиконанні вимог цієї ухвали, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено або касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Р.Ф. Ханова
І. А. Гончарова
І. Я. Олендер