24 березня 2026 року
м. Київ
справа №440/348/25
адміністративне провадження № К/990/7093/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі №440/348/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якій просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00180082405 від 17.12.2024 року в частині збільшення позивачу ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» в сумі 121251,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00180022405 від 17.12.2024 року в частині збільшення позивачу ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в сумі 10104,25 грн;
- визнати протиправною та скасувати Вимогу №Ф-00180032405 від 17.12.2024 року про сплату позивачем ФОП ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску в частині донарахування в сумі 127 486,19 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення №00180142405 від 17.12.2024 року про застосування штрафних санкцій в сумі 50 994,48 грн. до ФОП ОСОБА_1 за своєчасно не сплачений єдиний внесок;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00180072405 від 17.12.2024 року в частині збільшення позивачу, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 738 058,36 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00180062405 від 17.12.2024 року в частині збільшення позивачу, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 90 439,41 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00180012405 від 17.12.2024 року, згідно якого застосовано до позивача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 21 300,00 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00180082405 від 17.12.2024, яким збільшено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» у розмірі 121251,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00180022405 від 17.12.2024 року, яким збільшено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 10104,25 грн. Визнати протиправною та скасовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Полтавській області №Ф-00180032405 від 17.12.2024 про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 127486,19 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00180042405 від 17.12.2024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 50994,48 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00180012405 від 17.12.2024 року, яким застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 21300,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Полтавській області залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 по справі № 440/348/25 залишено без змін.
До Верховного Суду 17.02.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі №440/348/25.
Ухвалою Верховного Суду від 03.03.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, уточнено підстави касаційного оскарження, заявлено клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень.
Головним управлінням ДПС у Полтавській області вказано підставами касаційного оскарження пункт 1частини 4 статті 328, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України. На думку скаржника, судами не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.09.2024 по справі №280/6832/23, що відповідач в межах цієї справи мав правову можливість використовувати податкову інформацію, яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевіряємий період. Скаржником вказано, що судами не враховано висновку податкового органу про порушення суб'єктом господарювання пп. 226.7 ст. 226 ПК України та абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», не досліджено всіх доказів, наявних у справі.
Верховний Суд зауважує, що контролюючим органом не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Посилання на постанову Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справи, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Як встановлено зі змісту оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій враховано постанову Верховного Суду від 14.08.2024 у справі №560/12984/23, зроблено висновки про помилковість методів контролюючого органу, використаних для встановлення розміру залишків продукції позивача, що безпосередньо вплинуло на встановлення факту порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб за 2020 рік, відсутність в акті перевірки детального посилання на первинні документи, платіжні документи, на підставі яких встановлено вартість придбаної та оплаченої продукції у 2020 році та вартість залишків продукції, з урахуванням яких констатовано факт завищення витрат за 2020 рік. Також судами зауважено, що випадків продажу позивачем немаркованої продукції контролюючим органом не зафіксовано. Також відповідачем не надано до суду доказів несплати виробником вказаних алкогольних напоїв акцизного податку, за наслідками перевірки не встановлено саме відсутність марок акцизного податку на реалізованих алкогольних напоях, їх пошкодження або підробку, несплату акцизного податку.
Податковим органом такі висновки не спростовано, не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права по кожному оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, в чому висновку судів суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Скаржником не враховано роз'яснення Верховного Суду щодо викладення підстав касаційного оскарження, наведені в ухвалах по дній справі. Повторно подана касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України).
В обґрунтування клопотання про поновлення строку касаційного оскарження контролюючим органом вказано, що вперше відповідач звернувся з касаційною скаргою в строк, передбачений нормами установленими статтею 329 КАС України, повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення з касаційною скаргою. Податковим органом зауважено про конституційне право на касаційне оскарження судових рішень, введення воєнного стану через збройну агресію російської федерації.
Розглянувши дане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано вдруге, попередню скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 02.12.2025.
Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, тобто, саме проявлений контролюючим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
Уточнена касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває раніше встановлених недоліків.
Разом з тим, у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання касаційної скарги. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо скаргу подає суб'єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання скарги у більш стислий строк.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано належними доводами зволікання з повторним поданням касаційної скарги (більше 2 місяців після повернення попередньої скарги), не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
За таких обставин розгляд клопотання скаржника про зупинення виконання судових рішень у справі №440//348/25 є недоцільним.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі №440/348/25.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі №440/348/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва Л.І. Бившева В.П. Юрченко