25 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 345/7146/25 пров. № А/857/11072/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
секретар судового засідання Слободян І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2026 року у справі №345/7146/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови (головуючий суддя Мигович О.М. м. Калуш, Івано-Франківська область),
16.12.2025 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив:
- скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №1/1/16125 від 09.12.2025;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що спірною постановою, на підставі ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), його притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу за те, що не перепройшов військово-лікарську комісію до 05.06.2025 для визначення належного ступеня придатності до служби у Збройних силах України.
Позивач вважав постанову відповідача протиправною з огляду на притягнення до відповідальності поза строком визначеним ст. 38 КУпАП.
Також, позивач зазначав про те, що спірна постанова містить істотні недоліки такі як помилка у даті народження позивача та неправильне зазначення норми, яку, на думку відповідача, порушив позивач.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення суд першої інстанції констатував правомірність спірної постанови, а доводи позивача вважав безпідставними. Щодо строку притягнення до відповідальності суд першої інстанції зазначив про їх дотримання відповідачем з огляду на те, що такий у спірних відносинах розпочався з моменту звірки даних позивача.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Доводи скарги загалом тотожні доводам позовної заяви, тобто незаконність спірної постанови та необґрунтованість рішення суду першої інстанції апелянт обґрунтовує покликаннями на те, що відповідач притягнув до відповідальності позивача поза строком, встановленим у ст.38 КУпАП. Зазначає, що строк притягнення розпочався з моменту появи у його електронному кабінеті додатку «Резерв+» повідомлення про виявлення порушення, а саме - з 28.08.2025, а не як зазначає відповідач - з моменту звірки даних.
Крім того, позивач, знову ж таки, покликається на недоліки постанови щодо дати народження позивача та норми, яку, як вважає відповідач, він порушив.
Розгляд справи здійснюється з урахуванням положень параграфа 2 Глави 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивача повідомлено про час, місце та дату розгляду справи, шляхом направлення повістки-повідомлення до його електронного кабінету.
Відповідача повідомлено про дату, час та місце слухання справи шляхом направлення повістки-повідомлення, та телефонограмою.
За правилами статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
З урахуванням приписів ч.2 ст.313 КАС України, розгляд справи здійснювався за відсутності сторін, які були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення №1022 від 05.12.2025, складений оператором групи військового обліку сержантів і солдат запасу старшим солдатом ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ), суд з'ясував, що громадянин ОСОБА_1 , 05.12.2025 доставлений працівниками поліції до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з причини порушення правил військового обліку. Під час звірки даних з'ясовано, що ОСОБА_1 , не перепройшов військово-лікарську комісію до 05.06.2025 для визначення належного ступеня придатності до служби у Збройних силах України, тобто не виконав вимоги п. 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальних захист» і абз. 4 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
09.12.2025 тимчасово виконуючий обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 прийняв постанову №1/1/16125 у справі про адміністративне правопорушення, якою визнав виним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та наклав адміністративне стягнення у виді штрафу.
За змістом згаданої вище постанови - під час опрацювання матеріалів справи, а також шляхом перевірки даних через реєстр АІТС «Оберіг», та протоколу №1022, складеному відповідальною особою ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , будучи військовозобов'язаним, під час дії в Україні особливого періоду порушив вимоги Закону України №4235-ІХ п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист та абз. 4 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме - будучи непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у військовий час не пройшов військово-лікарської комісії до 05 червня 2025 року.
Не погоджуючись із згаданою постановою ОСОБА_1 подав до суду позов.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про обґрунтованість спірної постанови такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Диспозиція цієї статті є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року за №2232-XII зі змінами (надалі - Закон №2232-XII).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).
Згідно з абзацом 4 частини 1 ст. 22 Закон № 3543-XII громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Відповідно до пп. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов'язок військовозобов'язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.
Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов'язаних громадян, яких за станом здоров'я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі за текстом Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».
Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов'язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов'язані до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
З матеріалів справи судом з'ясовано що 05.10.2006, рішенням призовної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у військовий час по ст. 54 «в».
Отже, позивач, будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатними до військової служби у воєнний час, був зобов'язаний до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження військово-лікарської комісії шляхом звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста. Таких дій позивач не вчинив.
Разом з тим, за правилами ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Позивач наполягає на тому, що його притягнуто до адміністративної відповідальності поза строком, встановленим ст.38 КУпАП. На підтвердження своїх доводів позивач надав скріншот з додатку «Резерв+», на якому зафіксовано повідомлення від 28.08.2025 про виявлення порушення наступного змісту: «В реєстрі Оберіг зафіксовано порушення військового обліку або законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон 1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 6 Закону 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Персональні дані, за змістом згаданого Закону, є відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
Відповідно до ст. 14 Закону 1951-VIII ведення Реєстру включає: внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним; внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Статтями 14-1 та 14-3 Закону 1951-VIII передбачено функціонування:
електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста - це персонального кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу;
електронного кабінету ведення персонального обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), призначений для ведення персонального обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, передбаченого статтею 34 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наявність у додатку «Резерв+» позивача, який по суті є електронним кабінетом військовозобов'язаного, повідомлення про фіксування порушення військового обліку або законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є фактичним підтвердженням виявлення відповідачем правопорушення, а тому, на переконання апеляційного суду, датою виявлення правопорушення вчиненого позивачем є саме 28.08.2025, а не дата звірки облікових даних позивача проведена відповідальною особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки після доставки того поліцією до відповідної установи. Останнім днем притягнення до адміністративної відповідальності, з урахуванням строків визначених ст. 38 КУпАП 27.08.2025. В той же час, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності 09.12.2025, тобто поза встановленого строку, що є підставою для скасування спірної постанови, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача закриттю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно ч.3 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З врахуванням наведеного вище апеляційний суд приходить до висновку що суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову та скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
За правилами ч.1 та 6 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як підтверджується платіжними інструкціями, наявними у справі позивач, ОСОБА_1 , сплатив судовий збір за подання позовної заяви та відповідно апеляційної скарги на загальну суму 1514,00 грн (605,6+908,40).
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача до відшкодування понесених позивачем витрат на судові витрати стягненню підлягає судовий збір в розмірі 1514,00 грн.
Керуючись ст. 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2026 року у справі №345/7146/25 та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №1/1/16125 від 09.12.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 25.03.26