Справа № 120/422/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович
Суддя-доповідач - Курко О. П.
25 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Ватаманюка Р.В. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення (об'єднаної) житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2024, оформлене протоколом № 7, в частині зняття з квартирного обліку при військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2024 за № 296 "Про затвердження рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 " в частині зняття з квартирного обліку при військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Зобов'язано житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 (зі складом сім'ї три особи) на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, при військовій частині НОМЕР_1 для отримання житла за рахунок житлового фонду в загальній черзі з 22.07.2006, позачерговій - з 27.04.2016.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач у період з 15.12.1995 по 19.04.2021 проходив військову службу у Збройних Силах України.
Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2006, оформленим протоколом № 9, позивача було зараховано на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_1 у загальну чергу з 22.07.2006 року складом сім'ї три особи.
У подальшому, рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 27.04.2016, оформленим протоколом № 6, внесені зміни в житлову справу позивача у зв'язку із зарахуванням у першу чергу з 27.04.2016 року, як учасника бойових дій згідно п. 4 ст. 44 Постанови № 470 від 11.12.1984.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.04.2021 року № 76 позивача виключено зі списків особового складу частини з 19.04.2021 року як такого, що звільнений з військової служби у запас наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 25.03.2021 № 10-рс (у зв'язку із закінченням строку контракту), з набуттям права на призначення пенсії за вислугу років.
Відповідно до зазначеного наказу календарна вислуга років у ЗС - 25 років 03 місяців., пільгова - 27 років.
Окрім іншого, в наказі вказано, що на день звільнення вислуга років позивача у Збройних Силах складає: календарна - 17 років 11 місяців, пільгова - 23 роки 3 місяці.
22.09.2023 позивача призвано до військової служби під час мобілізації до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Рішенням засідання (об'єднаної) житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2024, оформленим протоколом №7, знято з квартирного обліку старшого сержанта ОСОБА_1 , на підставі наданої ним довідки під час щорічного оновлення документів, що містяться в обліковій справі (довідка про проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України №513 від 21.11.2024), відповідно до п. 17, 18, 21 розділу VI "Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями", затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2018 року №380, зі змінами.
На підставі вказаного рішення житлової комісії, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2024 року № 296 позивача знято з квартирного обліку.
Вважаючи вказані рішення в частині зняття з квартирного обліку при військовій частині НОМЕР_1 позивача та наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зняття з квартирного обліку позивача незаконними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 12 цього Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 4 частини 1статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Згідно з частиною 9 статті 12 вказаного Закону військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров'я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
На виконання приписів статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" постановою Кабінету Міністрів України від 3.08.2006 № 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок).
Порядок визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей (пункт 1 Порядку).
Згідно з пункту 3 даного Порядку військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Військовослужбовці, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та визнані в установленому законодавством порядку особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), пов'язаних з безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, та члени сімей військовослужбовців, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання, що збудовані (придбані) за рахунок коштів державного бюджету та інших передбач комісії військової частини, що регламентовано Розділом ІІ Інструкції № 380.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Пунктом 29 Порядку передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Пунктом 30 Порядку регламентовано, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством.
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а, отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.09.2021 у справі №748/303/20.
Як свідчать матеріали справи, позивача (складом сім'ї три особи) було зараховано на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_1 з 2006 у загальну чергу та з 2016 у першу чергу, як учасника бойових дій.
У 2023 року позивача призвано на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, яка перебуває у системі управління і забезпечення Міністерства внутрішніх справ України.
Як слідує зі змісту оскаржуваного наказу, він прийнятий відповідно до пунктів 17, 18, 21 Розділу VI Інструкції №380.
Так, згідно пункту 17 Розділу VI Інструкції №380 у разі переміщення військовослужбовця, який перебуває на обліку, по військовій службі до іншої військової частини житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) на підставі наказу про переміщення до нового місця служби на найближчому засіданні, але не пізніше місяця з дати виключення зі списків особового складу військової частини приймає рішення щодо виключення з обліку у військовій частині та направляє за встановленим порядком відповідну особову справу військовослужбовця до нового місця його служби.
У разі направлення осіб, звільнених з військової служби, що перебувають на обліку у військовій частині, на військовий облік у ТЦК та СП до іншого населеного пункту іншого гарнізону вони виключаються з обліку у військовій частині та зараховуються на облік у ТЦК та СП та КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району іншого гарнізону на умовах, визначених цією Інструкцією частина 1 пункту 18 Розділу VI Інструкції №380).
Згідно пункту 21 Інструкції № 380 зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
У той же час, суд звертає увагу, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пункту 30 Порядку №1081.
На переконання суду, призов позивача на військову службу до Національної гвардії України не є "переміщенням військовослужбовця", а відтак не створює підстав для його зняття з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 .
Суд звертає увагу, що пункт 17 Інструкції, регулює порядок виключення з обліку у випадках службового переміщення на підставі наказу про переведення до іншої військової частини.
Водночас, у контексті цієї справи жодного переведення стосовно позивача не відбулося, натомість мав місце мобілізаційний призов, що не охоплюється сферою дії зазначеної норми.
Посилання відповідача на пункту 18 Інструкції є безпідставними. Так, ця норма стосується осіб, звільнених з військової служби, які після цього направляються на військовий облік до іншого гарнізону.
Необґрунтованим є й посилання відповідача на пункт 21 Інструкції, який визначає вичерпний перелік підстав для зняття з обліку: поліпшення житлових умов, подання недостовірних відомостей чи інші випадки, передбачені законодавством.
Жодна з цих підстав до ситуації позивача не відноситься, а спеціальних норм, які б передбачали можливість зняття з обліку у зв'язку з мобілізаційним призовом до іншого військового формування, законодавство не містить.
Також, суд враховує, що за правилами, визначеними статей 36, 37 ЖК Української PCP, облік громадян, що потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання.
Облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання.
Статтею 40 ЖК Української PCP закріплено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках:
1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;
1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку;
2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;
3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР;
4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання;
5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.
Таким чином, зняття з квартирного обліку у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації не передбачена чинним законодавством.
Водночас відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів того, що позивача було зараховано на квартирний облік на підставі недостовірних відомостей, поданих ним особисто, або внаслідок неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб під час розгляду питання про взяття на облік.
Судом враховано, що згідно абзацу 4 пункту 3 розділу VI Інструкції №380 особи, які перебували на обліку для забезпечення їх житлом за рахунок Міноборони та призвані на військову службу під час мобілізації, у разі переміщення по службі до інших гарнізонів після укладання ними відповідного контракту мають право бути зараховані на відповідний облік за новим місцем військової служби. У такому випадку облікова справа направляється військовою частиною до нового місця служби, після демобілізації (закінчення строку контракту) за їх рапортом зараховуються на облік, де вони перебували до призову, зі збереженням часу перебування на обліку та часу отримання пільги на отримання житла (за наявності), облікова справа на підставі рапорту військовослужбовця направляється до відповідної житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії).
Так, суд погоджується з доводами відповідача щодо неможливості одночасного перебування позивача на квартирному обліку у різних військових частинах.
Разом з тим, відповідач не надав жодних доказів того, що позивач перебуває на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Суд наголошує, що сам по собі факт проходження військової служби у лавах Національної гвардії України під час мобілізації, що надає йому право на поставлення на інший квартирний обліку, без доказів постановки його на квартирний облік у відповідній частині, не може слугувати підставою для знаття позивача з квартирного обліку.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Ватаманюк Р.В. Боровицький О. А.