Справа № 147/2349/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мудрак А.М.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
24 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,
представника відповідача Бахур В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на додаткове рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
у грудні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Антощук В.Д. звернувся до Тростянецького районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову №0004800 від 21.11.2025; стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму понесених судових витрат зі сплати судового збору та витрати за надання правничої допомоги.
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 18 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволено, визнати протиправною та скасовано постанову №0004800 від 21 листопада 2025 року в.о. заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) у Вінницькій області - начальника відділу державного контролю на наземному транспорті Р. Гурняка про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-2 КУпАП, провадження у справі закрито.
Додатковим рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №147/2349/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845) понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1404,32 грн (одна тисяча чотириста чотри гривні 32 коп.) та витрати за надання правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 коп.)
В іншій частині вимог відмовлено.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову у задоволені позовних вимог.
Вказує, що позивач не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрат адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, тобто не надав жодних належних підтвердних документів. Просить врахувати зазначені доводи під час перегляду справи.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 24 лютого 2026 року о 15 год. 15 хв.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи тавимоги викладені у апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, тоді як про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Заяв, клопотань - не надійшло.
Вислухавши представника відповідача, дослідивши та перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Так, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення вимог заяви.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представником позивача адвокатом Антощуком В.Д. під час розгляду справи по суті було заявлено про подальше звернення з завою про стягнення понесених витрат. Крім того, у позовній заяві також зазначено що витрати по сплаті за надання правничої допомоги складають 11000,00 грн.
За вимогами ч.1, ч.2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Як вбачається з п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з п.2 ч.3 ст.134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною шостою статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення щодо стягнення понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, то колегія суддів звертає увагу і на те, що у додатковій постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №911/2686/18 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, судом встановлено, що 05 грудня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Антощуком Володимиром Дмитровичем, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН №000524, укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №б/н (а.с.3, провадження: 2-адр/147/1/26).
Відповідно до п.1.1 договору адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу та захист інтересів клієнта, в обсязі та на умовах передбачених цим договором, в рамках оскарження постанови про адміністративне правопорушення №0004800 від 21 листопада 2025 року у Тростянецькому районному суді Вінницької області, а клієнт зобов'язується оплатити гонорар у порядку та строки обумовлені сторонами.
Згідно з п.3.1 договору за правову допомогу, передбачену даним договором клієнт сплачує адвокату гонорар за домовленістю сторін в розмірі 11000 (одинадцять тисяч гривень) грн.
Відповідно до п.4.1 договору клієнт здійснює оплату за цим договором в безготівковому порядку, в строки погоджені сторонами.
05 грудня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Антощюком В.Д. укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги №б/н від 05 грудня 2025 року (а.с.7, провадження 2-адр/147/1/26), відповідно до умов якої сторони погодили, «п.3.1. Договору доповнити другим абзацом наступного змісту: «Остаточна вартість наданих послуг розраховується виходячи з обсягу годин витрачених адвокатом на виконання умов даного договору, з розрахунку вартості 2000 грн/1 год. роботи (послуг) та визначається в актах приймання передачі наданих послуг (виконаних робіт)». П.4.1 договору викласти в наступній редакції: «Клієнт здійснює оплату за цим Договором в безготівковому порядку, в строки погоджені сторонами, але не пізніше 20 календарних днів з дня підписання Акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт)».
З акту приймання-передачі адвокатських послуг (правничої допомоги) від 20.02.2026 вбачається, що загальна тривалість послуг становить 5 годин 30 хвилин, зокрема: консультація та визначення позиції захисту прав клієнта - 1 година, підготовка та подання позовної заяви - 2 години, підготовка та подання заяви про забезпечення позову в рамках справи №147/2349/25 - 30 хвилин, участь у судовому засіданні 12.01.2026 - 1 година, участь у судовому засіданні 18.02.2026 - 1 година. Загальна вартість робіт становить 11000,00 грн (5 годин 30 хвилин х 2000 грн/год.)
Варто зазначити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Викладене узгоджується із правовими висновками в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 по справі №810/3806/18.
В додаткових поясненнях представник відповідача просить при ухваленні рішення врахувати складність справи та витрачений адвокатом час, розмір гонорару та фактично сплачену суму клієнтом, оскільки витрати ще не сплачені позивачем, тому не підлягають відшкодуванню.
Колегія суддів зазначає, що в постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року (справа №686/5064/20), від 05 березня 2021 року (справа №200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року (справа №922/445/19), сформульовано правовий висновок про те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд звертає увагу, що консультація та визначення позиції захисту прав клієнта та підготовка та подання позовної заяви охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду. Тому такі дії вчинені адвокатом в межах однієї правничої послуги з підготовки позовної заяви і не є окремими видами правничих послуг.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача у розмірі 5000,00 грн, що є співмірним зі складністю справи та відповідає принципу розумності та справедливості.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а додаткове рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 04 березня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.