Справа № 147/2349/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мудрак А.М.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
24 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,
представника відповідача Бахур В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 18 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
у грудні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Антощук В.Д. звернувся до Тростянецького районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №0004800 від 21.11.2025 винесену в.о. заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) у Вінницькій області - начальником відділу державного контролю на наземному транспорті Р.Гурняком про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-2 КУпАП, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю складу і події адміністративного правопорушення; стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму понесених судових витрат зі сплати судового збору та витрати за надання правничої допомоги.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що підставами для скасування постанови №0004800 від 21.11.2025 про накладення адміністративного стягнення є: кваліфікація адміністративного правопорушення за ч.1 ст.132-2 КУпАП не відповідає розміру накладеного штрафу в сумі 51000 грн.; позивач ОСОБА_1 не є суб'єктом вчинення адміністративного правопорушення за ст.132-2 КУпАП; у постанові №0004800 від 21.11.2025 відсутні суть і обставини правопорушення, які могли б бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ст.132-2 КУпАП; також другорядні порушення, допущені при винесенні оскаржуваної постанови, які кожен самостійно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови, проте в сукупності додатково підтверджують її протиправність.
Звертав увагу, що у постанові наведено виключно частину ст.132-2 КУпАП, яка може бути кваліфікуючою обставиною для притягнення до адміністративної відповідальності. Тобто у постанові відсутні посилання на докази, які формують склад адміністративного правопорушення, зокрема неодноразове застосування у розділі суть та обставини вчинення адміністративного правопорушення сполучника «або» свідчить про не з'ясування обставин справи та не може бути достатнім підтвердженням достатності підстав поза розумним сумнівом для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Зауважив, що сама лише постанова про притягнення до адміністративної відповідальності серії № 0004800 від 21.11.2025 не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а лише рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення.
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 18 лютого 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову №0004800 від 21 листопада 2025 року в.о. заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) у Вінницькій області - начальника відділу державного контролю на наземному транспорті Р. Гурняка про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-2 КУпАП, провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Вказує на те, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
23.09.2025 Укртрансбезпекою здійснювалась рейдова перевірка на а/д Т-02-22 (дорога місцевого значення) під час якої було зупинено вантажний автомобіль у складі спеціального вантажного сідлового тягача MAN реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом SCHWARZMULLER реєстраційний номер НОМЕР_3 під кермуванням ОСОБА_2 . Під час перевірки за результатом проведення документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу виявлено перевищення встановлених п.22.5 Правил дорожньго руху параметрів при перевезенні вантажу на дорозі місцевого значення.
Перевезення здійснювалось на підставі товарно-транспортної накладної №328 від 23.09.2025 наданої під час перевірки водієм. Згідно з відомостями зазначеними в товарно-транспортній накладній лише маса самого вантажу складала 42,800 т, в той час як фактична маса шляхом додавання транспортних засобів без навантаження становить 57,475 т при нормативно допустимій 24 т. За результатами проведеної перевірки посадовими особами було складено: акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №ОАР 000509 від 23.09.2025, акт про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів №ОАВ 000123 від 23.09.2025, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0052475 від 23.09.2025.
Під час перевірки, водієм надано товарно-транспортну накладну №328 від 23.09.2025, відповідно до якої вантажовідправником є ДП ДГ «Олександрівське» ННЦ ІЗ НААП (код ЄДРПОУ 00724755).
Відповідно до ч.1 ст.279-5 КУпАП уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником та представником є ДП ДГ «Олександрівське» ННЦ ІЗ НААП є саме позивач. Відомості про інших осіб в Єдиному державному реєстрі відсутні.
Таким чином, з наведеного вище вбачається, що директор-керівник є компетентною особою, яка в межах наданих повноважень та діючи в інтересах підприємства, є суб'єктом, що несе відповідальність.
Зазначав, що відсутній імперативний припис щодо обов'язкової участі вантажовідправника при розгляді справи. Натомість відповідачем було запрошено на розгляд справи позивача. В направлених повідомленнях про розгляд справи позивача було попереджено про те, що у разі неявки на розгляд справи, матеріали будуть розглянуті без участь позивача.
Вважає, що посилання позивача щодо недодержання відповідачем порядку оформлення постанови про адміністративне правопорушення є безпідставними та необґрунтованими.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2026 року розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 24 березня 2026 року о 14 год. 15 хв.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи викладені у апеляційній скарзі та просили її задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, тоді як про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Заяв, клопотань - не надійшло.
Вислухавши представника відповідача, дослідивши та перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 21 листопада 2025 року в.о. заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) у Вінницькій області - начальником відділу державного контролю на наземному транспорті Русланом ГУРНЯКОМ винесено постанову №0004800 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-2 КУпАП (а.с.13 на звороті) за те, що 23.09.2025 на а/д Т-02-22, Вінницька область, при здійсненні перевезень вантажу транспортними засобами марки MAN, р.н. НОМЕР_2 , причіп марки SCHWARZMULLER, р.н. НОМЕР_3 , згідно ТТН №328 від 23 вересня 2025 року було виявлено внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу та габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 30%, чим порушено ч.1 ст.132-2 КУпАП. При цьому відповідач керувався ст.229, ч.1 ст.132-2 КУпАП і постановив визнати ОСОБА_1 винною у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-2 КУпАП, та наклав на неї штраф у розмірі п'ятдесят одна тисяча гривень 00 коп.
Копія вказаної постанови 24.11.2025 направлена на адресу ДПДГ «Олександрівське» директору Воротнюк О.А. (а.с.13).
В якості доказів позивачем надано суду:
- копію письмових пояснень до справи про адміністративне правопорушення від 21.11.2025 №3, які отримані Управлінням державного нагляду (контролю) у Вінницькій області 21.11.2025 за вх.№50122/0/22-25, зі змісту яких вбачається, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Антощуком В.П. зазначено до початку розгляду справи (про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ) наступні заперечення: «Після ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 132-2 КУпАП призначеною на 21 листопада 2025 року, на 14 год 00 хв., виникла необхідність надати додаткові пояснення та документи, що підтверджують відсутність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_3 , оскільки 23.09.2025 вона, як в.о. директора перебувала у відрядженні в м.Києві, і в цей період обов'язки керівника Господарства виконувала інша особа - ОСОБА_4 .. З урахуванням вказаного, враховуючи перебування у відрядженні, не здійснюючи виконання керівних функцій у підприємстві - ОСОБА_1 не могла вчинити адміністративне правопорушення, і не могла проконтролювати процес виписки відповідальною особою (завсклад - Сороколіта 0.1.) товарно-транспортної накладної №328 від 23 вересня 2025 року, оскільки фактично згідно з п.3 копії наказу виконання обов'язків у той день (23.09.2025) здійснювалося іншою особою. Також з матеріалів справи про адміністративне правопорушення слідує розбіжність у Акті з даними ТТН, в частині загальної ваги. У матеріалах справи відсутнє місце вчинення адміністративного правопорушення, оскільки зазначення числового індексу автомобільної дороги Т-02-22, яка має протяжність 61,2 км, без зазначення конкретного місця суперечить положенням і принципам визначеним у КУпАП. Тому просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу і події адміністративного правопорушення»;
- копію наказу №97 від 23 вересня 2025 року «Про службове відрядження» виданого в.о. директора О. Воротнюк, яким направлено у службове відрядження строком на 2 дня (23.09.25р-24.09.25р) м. Київ для вирішення господарських потреб слідуючих працівників: водія - ОСОБА_5 , в.о.директора - Воротнюк Олену А. та на період відрядження в.о.директора ОСОБА_6 , виконання обов'язків директора покладено на заступника директора Володимира Богатка. Також головному бухгалтеру ОСОБА_7 наказано видати аванс на відрядження в сумі 300 грн на день, передбачений наказом №7 від 01.01.2025, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 після повернення із службового відрядження відзвітувати про суму використаних коштів у порядку, передбаченому законодавством;
- посвідчення про відрядження, яким підтверджується перебування у відрядженні з 23.09.2025 по 24.09.2025 ОСОБА_1 ;
- товарно-транспортну накладну №328 від 23 вересня 2025 року підписану завскладом ОСОБА_8 .
Відповідачем надано суду:
1. акт №ОАР 000509 від 23.09.2025 проведення рейдової перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.58). Зі змісту якого вбачається, що під час перевірки встановлено порушення: перевезення вантажу згідно ТТН №328 від 23.09.2025 з перевищенням встановлених законодавством вагових норм, а саме: загальна маса ТЗ становить 57,475т, при допустимих 40т, що становить 43,68 відсотка перевищення;
2. акт №ОАВ 000123 від 23.09.2025 про перевищення транспортних засобом нормативно вагових параметрів (а.с.60).
3. довідку №0052475 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 23.09.2025 (а.с.61), в якій зазначено, що повна маса транспортного засобу 57,475т.
4. листи-повідомлення директора ОСОБА_1 про розгляд справи про адміністративне правопорушення від 23.10.2025 (а.с.62), пояснення до справи про адміністративне правопорушення від 21.11.2025 з додатками (а.с.63-66), клопотання про відкладення розгляду справи з додатками (а.с.69-73), листи-повідомлення про розгляд справи (а.с.74,75), фото ТЗ та реєстраційні документи (а.с.76-78).
Звертаючись до суду, позивач вважала протиправною постанову у справі про адміністративне правопорушення та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 132-2 КУпАП відповідальність настає у випадку внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, крім вантажовідправника, який одночасно є перевізником цього вантажу, а так само внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина перша). Дії, передбачені частиною першою цієї статті, у разі якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків включно, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина друга). Дії, передбачені частиною першою цієї статті, у разі якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків включно, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина третя). Дії, передбачені частиною першою цієї статті, у разі якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 30 відсотків, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина четверта).
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху згідно з Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху, Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів», Правил перевезення небезпечних вантажів.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах: 1) порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів; 2) порушення правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Суб'єкт адміністративного проступку - спеціальний (водії транспортних засобів; посадові особи, відповідальні за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважені з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів; громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Разом з тим, визначаючись в цій справі щодо суб'єкта відповідальності за ст.132-2 КУпАП, як уповноваженої посадової особи вантажовідправника, суд враховує наступне.
Статтею 279-5 КУпАП передбачено, що у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.
Статтею 132-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у виді штрафу, що накладається на спеціального суб'єкта - уповноважену посадову особу вантажовідправника.
Відповідно до ст.14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Отже, застосування ст.132-2 КУпАП підлягає в сукупності зі ст.14 КУпАП.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ, вантажовідправник - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.
Статтею 51-1 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що вантажовідправник має право на: передачу вантажоперевізнику для перевезення; відшкодування збитків, що виникли внаслідок втрати чи пошкодження вантажу. Вантажовідправник зобов'язаний: вносити до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж відомості про масу або габарити вантажу, а також повне найменування вантажоодержувача та автомобільного перевізника (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті або відмітку у відповідному полі в ID-картці), прізвище, ім'я, по батькові, номер посвідчення водія, а також інші відомості, визначені законодавством; надавати перевізнику необхідні документи на вантаж, що містять достовірну інформацію; здійснювати в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків під час перевезення вантажів; відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення вантажів.
Як вбачається із матеріалів справи в товарно-транспортній накладній №328 від 23.09.2025 вантажовідправником є Державне підприємство «Дослідне господарство «Олександрвське» ННЦ ІЗ НААН (а.с.78).
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань директором ДПДГ «Олександрівське» ННЦ ІЗ НААН є ОСОБА_1 (а.с.67).
Однак позивачем до суду в якості доказів неправомірності притягнення особи надано суду копію наказу №97 від 23.09.2025 та посвідчення про відрядження, які підтверджують, що на момент випуску транспортного засобу ОСОБА_1 не могла бути відповідальною особою. Дані докази представником позивача були надані відповідачеві під час розгляду ним справи про адміністративне правопорушеня про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, проте останнім проігноровані.
Відповідно до ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити конкретний нормативно правовий акт, який покладає на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності певні обов'язки і яких така особа не дотрималася.
Крім цього, оскаржувана постанова не містить посилання на пункт Правил дорожнього руху, який нібито був порушений, в описовій її частині лише зазначено, що порушено ч.1 ст.132-2 КУпАП.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Виходячи із норм, викладених в ст.77 КАС України, встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
Згідно з п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 357/10134/17 звертає увагу судів на приписи ст.251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Звертає увагу, що відповідно до вимог ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В силу принципу презумпції невинуватості, чинної в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-2 КУпАП та на неї накладено штраф у розмірі 51000,00 грн.
Санкція ч.1 ст.132-2 КУпАП передбачає накладення штрафу на громадян, фізичних осіб-підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 8500 грн, відтак відповідачем до позивачки застосовано штраф розмір якого перевищує розмір штрафу, передбачений санкцією правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-2 КУпАП.
Представник відповідача зазначив, що частина 1 статті 132-2 КУпАП у постанові зазначена помилково.
Натомість, судом встановлено, що у постанові №0004800 від 21 листопада 2025 року, як в описовій так і в резолютивній її частинах зазначено саме ч.1 ст.132-2 КУпАП, посилання на іншу частину відсутні.
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду в постанові від 08.07.2020 у справі №177/525/17 висловив позицію, згідно з якою зазначив, що ст.280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.3 ст.286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення винесена відповідачем з порушеннями норм КУпАП та ч.2 ст.2 КАС України, представником відповідача не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, також у постанові вказана некоректна правова кваліфікація правопорушення, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 18 лютого 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.