Справа № 752/5138/26
Провадження №: 1-кп/752/1772/26
25 березня 2026 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100010000268 від 16.02.2026, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Рокитне Київської області, громадянина України, українця, тимчасово не працевлаштованого, студента, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» органи Національної поліції віднесено до правоохоронних органів.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно ст. 44 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.
Згідно ст. 45 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 16.02.2026 приблизно о 02:00 год., заступник командира роти УПП в м. Києві капітан поліції ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та поліцейський УПП в м. Києві сержант поліції ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у складі екіпажу «Рубін-152» прибули на виклик щодо адміністративного правопорушення за адресою: АДРЕСА_2 . У приміщені квартири за вказаною адресою знаходились ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 які відчинили двері до квартири та запросили працівників поліції до середини квартири з метою вжиття ними заходів до припинення адміністративного правопорушення, що вчиняв ОСОБА_3 .
Пройшовши до середини квартири, працівники поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у одній із кімнати виявили ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який неадекватно себе поводив, перебуваючи під дією психотропних речовин. В цей момент, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень працівнику поліції, заступнику командира роти УПП в м. Києві капітану поліції ОСОБА_6 у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , діючи умисно, протиправно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 наніс один удар лівою рукою в обличчя останнього.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи, злочинними діями ОСОБА_3 заступнику командира роти УПП в м. Києві капітану поліції ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді травми верхньої губи: синець на верхній губі справа з розповсюдженням на червону кайм та слизову оболонку та наскрізна рана (рани на верхній губі справа та відповідно на слизовій оболонці верхньої губи в проекції 3-го зубу верхньої щелепи справа), що відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винуватим, щиро розкаявся, а також підтвердив встановлені в обвинувальному акті обставини справи. Надав пояснення про те, що в той день спочатку він з друзями був у ресторані - святкували день народження, пили алкоголь, після чого він поїхав у гуртожиток і вирішив спробувати наркотики, оскільки пити алкоголь більше не хотів. В подальшому повернувся до друзів у квартиру, де йому стало зле. Спочатку він просив викликати йому швидку, потім намагався вийти з квартири на свіже повітря, просив відчинити двері, далі нічого не пам'ятає. Пам'ятає з моменту як лежить на кроваті в кайданках, саме заподіяння тілесних ушкоджень не пам'ятає, але не заперечує що він таке зробив, про що щиро шкодує. Вибачається перед потерпілим, йому прикро за дану ситуацію. Алкоголь у звичайному житті майже не вживає, наркотики спробував вперше, зробив для себе висновки та більше такого не станеться, буде вести виключно здоровий спосіб життя.
Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Ураховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутній сумнів щодо добровільності їхньої позиції, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
3. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом'якшують покарання - його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 , суд визнанає вчинення злочину у стані викликаному вживанням наркотичних засобів.
4. Мотиви призначення покарання.
Суд зауважує, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.
На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.
Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.
Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 КК України, умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, тобто відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 вид та міру покарання, суд виходить із характеру діяння, обстановки, способу, місця і часу вчинення кримінального правопорушення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, мотивів і мети, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення і обставин, що безпосередньо пов'язані із його вчиненням, та характеризують поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, а також враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, має позитивні характеристики з місця навчання та місця проживання, водночас вчинив кримінальне правопорушення у стані наркотичного сп'яніння, а тому, на переконання суду, необхідним для виправлення та запобіганню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання у межах санкції інкримінованої статті, а саме, у виді обмеження волі в розмірі, наближеному до середнього.
Разом з тим, враховуючи що обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні негативно оцінив власну протиправну поведінку, активно сприяв розкриттю злочину, висловив щирий жаль з приводу вчиненого, розкаявся, вибачився перед потерпілим, який у свою чергу не наполягав на реальній мірі покарання та пояснив що на обвинуваченого зла не тримає, ураховуючи також молодий вік обвинуваченого й щире бажання стати на шлях виправлення, те, що ОСОБА_3 здобуває вищу освіту, до обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту працював офіційно продавцем-консультантом, раніше до відповідальності ніколи не притягувався, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Таке покарання, на переконання суду, має бути справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , попереджати вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідати його меті, гуманності, справедливості і не потягнути за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити згідно з вимогами ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у даному провадженні відсутні.
Підстави для продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком суду законної сили відсутні, з огляду на що запобіжний захід підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 349, 368-370, 374-376 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду, тобто з 25.03.2026.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді цілодобового домашнього арешту - скасувати.
На підставі ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання період перебування під цілодобовим домашнім арештом з 17.02.2026 до 25.03.2026, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за два дні обмеження волі.
Речові докази по справі:
- мобільний телефон марки Iphone 11 чорного кольору з портативною акумуляторною батареєю марки Redmi чорного кольору, передані на зберігання під розписку ОСОБА_3 - вважати повернутими власнику;
- DVD-R диск з двома відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, приєднані до матеріалів кримінального провадження № 12026100010000268 - зберігати при матеріалах даного кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання;
- змив речовини бурого кольору, який поміщено до паперового конверту з відповідними написами, опломбований печаткою №NPU-7473701 - знищити.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1