Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/2550/26
Номер провадження 1-кс/711/876/26
17 березня 2026 року
м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №62024100140001066 від 20.11.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білгород-Дністровський Одеської області, українця, громадянина України, військовослужбовця, призваного на військову службу під час мобілізації, що перебував на посаді солдата роти резерву солдатського складу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -
Слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням в якому просить застосувати щодо підозрюваного у кримінальному провадженні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з утриманням останнього у державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави. Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 рахувати з моменту затримання, тобто з 09 год. 10 хв. 16.03.2026.
Клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді солдата резерву взводу резерву солдатського складу роти резерву солдатського складу вказаної військової частини, у військовому званні «солдат», діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, у порушення вимог ст.ст 11, 16, 49, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану 10.10.2024 близько 20 год. 00 хв. (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
25.12.2025, встановивши наявність достатніх доказів для підозри, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Білгород-Дністровський Одеської обл., громадянину України, військовослужбовцю, призваному на військову службу під час мобілізації, що перебував на посаді солдата резерву взводу резерву солдатського складу роти резерву солдатського складу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, - повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Вказане повідомлення, враховуючи, що ОСОБА_4 на виклики не з'являвся та його місцезнаходження не встановлено, вручено (надіслано) в порядку, передбаченому ст.135 КПК України.
У зв'язку з тим, що місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_4 встановлено не було, на виклики він не з'являвся, відповідною постановою досудове розслідування даного кримінального провадження зупинене з одночасним оголошенням підозрюваного у розшук.
16.03.2026 місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_4 встановлено та 16.03.2026 о 09:10 год. його затримано слідчим в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні вказаного злочину.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджуються зібраними доказами, а саме:
-повідомленнями, актом та матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 ;
-показаннями свідків - військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;
-даними протоколу затримання ОСОБА_4 від 16.03.2026;
-іншими матеріалами кримінального провадження.
Вказані матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Згідно ст.12 КК України даний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів.
Відповідно до п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» суд вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
У відповідності до п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовуються тим, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи свою вину та невідворотність покарання за вчинення інкримінованого йому злочину, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років (тяжкий злочин), може ухилятись від органів досудового розслідування та суду з огляду на те, він не бажає виконувати конституційний обов'язок із захисту Вітчизни та демонструє негативний приклад для всіх військовослужбовців своєї військової частини.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. при цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний, перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема військовослужбовців своєї військової частини, які надали викривальні покази щодо вчиненого ним злочину, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу з метою примушування їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду.
Ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України - іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, може виразитися у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурюванні осіб, зокрема, з числа військовослужбовців своєї військової частини, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним захисних версій.
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний є військовослужбовцем, призваним за мобілізацією, тому у разі не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, тобто в подальшому самовільно залишати військову частину з метою ухилення від військової служби, а також може бути передислокований разом з частиною до іншого місця служби з урахуванням воєнного стану в країні, що унеможливіть виконання ним покладених на нього обов'язків у кримінальному провадженні та порушить принципи визначені ст.2 КПК України та розумні строки досудового розслідування.
Оцінюючи особу підозрюваного, з врахуванням статті ст.178 КПК України, орган досудового розслідування приходить до висновку, що характер та обставини вчиненого ОСОБА_4 правопорушення характеризують його як особу, що не має достатніх моральних цінностей, схильну до вчинення кримінальних правопорушень.
Так, при визначенні запобіжного заходу ОСОБА_4 слід врахувати обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме: нехтування конституційним обов'язком кожного громадянина із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, Статутами ЗСУ, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують порядок проходження військової служби через особисту недисциплінованість.
Водночас, ОСОБА_4 порушив Військову Присягу, не усвідомлює свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, діяв в порушення Дисциплінарного статуту ЗСУ, внаслідок чого, можна зробити висновок, що його дії в умовах правового режиму воєнного стану мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки.
Крім того, встановлено, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, проте від органів правосуддя переховувався, у зв'язку з чим перебуває у розшуку.
При цьому, досліджуючи питання обґрунтованості повідомленої підозри, орган досудового розслідування просить врахувати правову позицію ЄСПЛ у справі «Кавалла проти Туреччини», де Суд зазначив, що обґрунтована підозра означає наявність фактів чи відомостей, які б задовольнили об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відповідно до п.4 ч.2. ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до певної категорії осіб, серед яких і раніше не судима особа, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно із ч.6 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки право підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства - рішення № 11036/03 від 18.03.2008 у справі «Ладен проти Польщі» (Laden v. Poland).
Таким чином, оцінивши сукупність усіх обставин у кримінальному провадженні, а саме - вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, а саме, що за ч.5 ст.407 КК України передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, сторона обвинувачення приходить до висновку, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без права внесення застави буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам у даному випадку, оскільки лише такий запобіжний захід буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
З урахуванням вищевикладеного, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, контролю за місцем перебування підозрюваного, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків з метою схилення до надання неправдивих показань у цьому кримінальному проваджені або іншим чином вплинути на них, слідчий та прокурор просять задовольнити клопотання в повному обсязі.
В судовому засідання прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та пояснив, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №62024100140001066 від 20.11.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Встановлено. що ОСОБА_4 залишив місце служби 10.10.2024. 25.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру. 16.03.2026 останнього виявлено місцезнаходження та затримано. Враховуючи обставини просить задовольнити клопотання в повному обсязі.
Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання. Додав, що підозрюваний бажає продовжувати військову службу. Ризики необґрунтовані. ДБР жодного разу не викликало. Додав, що підозрюваний територію України не покидав.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав, що бажає далі служити. Підтримує думку адвоката.
Заслухавши виступи учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, слідчий суддя встановив наступне.
Згідно статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За змістом ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з нормами ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з вимогами ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Згідно з вимогами п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Разом з цим, згідно з вимогами ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.6 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Слідчим суддею встановлено, що 25.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України - у самовільному залишенню військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок ОСОБА_4 з обставинами та подіями розслідуваного кримінального правопорушення існує, а сукупність наданих доказів дають достатні підстави слідчому судді дійти до висновку про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та обґрунтованість врученої підозри, що є однією із складових підстав для застосування запобіжного заходу, який забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також убезпечить існуючі ризики на даній стадії кримінального провадження.
Санкцією ч.5 ст.407 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Разом з цим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігав ризикам, передбачених ст.177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Вирішуючи клопотання слідчого/прокурора, суд враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для застосування підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 «Баришевський проти України», 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України», 25.03.1999 «Пелісьє і Сассі проти Франції»).
У справі «Ілійков проти Болгарії», Європейський суд з прав людини вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» зазначено, що ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка особи дає підстави для очікувань, що вона не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи.
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні матеріали клопотання, з огляду на вагомість наданих доказів та їх взаємозв'язок, характеризуючих даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження №62024100140001066 від 20.11.2024 є необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, враховуючи обставини кримінального провадження, ступінь наявних ризиків, а також характеризуючих даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 його сімейних та соціальних зв'язків (одружений, має постійне місце роботи та проживання), його ставлення до вчинених дій, а також вжитих заходів щодо подальшого проходження військової служби з урахуванням його військового статусу та його професійних навиків, слідчий суддя вважає за доцільне та необхідне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави та покладенням відповідних забезпечувальних обов'язків у випадку сплати застави, які, на переконання слідчого судді, здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків на даній стадії досудового розслідування.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначаючи розмір застави слідчий суддя враховує, що її розмір спрямований на забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного з метою виконання покладених на нього обов'язків, недопущення продовження злочинної діяльності, вчинення нових кримінальних правопорушень чи вчинення дій, спрямованих на перешкоджанню встановленні усіх обставин у кримінальному провадженні, при цьому розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
У своєму рішенні у справі «Гафа проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що гарантія, передбачена статтею 5 § 3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому, розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.
Таким чином, з урахуванням обставин кримінального провадження та особи підозрюваного, слідчий суддя вбачає за доцільне застосовувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 199 680 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, з покладенням обов'язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 181, 186, 193-194, 196, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №62024100140001066 від 20.11.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 14.05.2026 включно.
Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання - 16.03.2026.
Визначити альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 199 680 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_4 з-під варти.
Роз'яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: рахунок отримувача - UA968201720355249001500003652; Код банку отримувача (МФО) - 820172; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26261092, та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №12026250000000108 від 15.03.2026.
У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом, залежно від стадії розгляду;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити, що обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного на строк 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави, в межах строку досудового розслідування. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Строк дії ухвали в частині застосування тримання під вартою визначити до 14.05.2026 включно.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захиснику, слідчому, прокурору, направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» МЮУ та/або ІТТ №1 м. Черкаси.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 23.03.2026.
Слідчий суддя: ОСОБА_1