П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/34089/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Дегтярьової С.В.,
суддів - Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,
розглянув питання відмови у відкритті апеляційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі №420/34089/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2026 року апеляційна скарга була залишена без руху та апелянту надано строк для усунення недоліків 10 днів з моменту отримання копії ухвали шляхом направлення на адресу П'ятого апеляційного адміністративного суду доказів сплати судового збору у розмірі 2906,88 грн, надання належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та надання доказів надсилання на адресу позивача копії апеляційної скарги разом із доданими матеріалами в паперовій формі листом з описом вкладення.
Згідно довідки про доставку електронного листа вказана ухвала була отримана апелянтом 09 березня 2026 року о 16:40 год.
Під час звернення до суду з апеляційною скаргою апелянт заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивоване відсутністю фінансової можливості та видатків на такі витрати.
Суд апеляційної інстанції ознайомився з доводами даного клопотання, вважає, що у його задоволенні слід відмовити та повернути апеляційну скаргу, виходячи з наступного.
Так, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір»
Згідно ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд зауважує, що відсутність достатнього та своєчасного фінансування витрат на оплату судового збору не є підставою для відстрочення сплати судового збору. Особливості фінансування є звичайними умовами діяльності, які відомі наперед, та не можуть бути використані як підстава для відступу від загального обов'язку сплати судового збору у строки, визначені законом. Апелянт має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене його фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно та у повному обсязі.
Разом з тим, доводи апелянта не мають безсумнівних відомостей про час та обсяг очікуваних надходжень на його рахунок, які будуть призначені для сплати судового збору, та жодним чином не підтверджують можливості сплатити такий збір упродовж нового строку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Крім того, обов'язок сплати судового збору є процесуальним обов'язком сторони, яка звертається до суду, а підстави відстрочення його сплати визначені законом та є виключенням із загального правила, що застосовується лише за наявності об'єктивних обставин, які унеможливлюють виконання такого обов'язку, а тому клопотання апелянта є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає відсутніми достатні та необхідні правові підстави для відстрочення апелянту сплати судового збору у цій справі.
Разом з тим колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана із пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження. Однак, апелянт просив поновити його, посилаючись на відсутність достатнього та своєчасного фінансування витрат на оплату судового збору, у зв'язку з чим він уже звертався з апеляційною скаргою до суду, проте через відсутність доказів сплати судового збору останню повернуто без розгляду.
Відсутність коштів на сплату судового збору саме по собі не може бути визнане поважною причиною пропуску строку. Належне фінансове планування витрат, пов'язаних зі здійсненням представництва інтересів у суді, є сферою організаційної діяльності та перебуває у межах її контролю.
Згідно з п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи той факт, що станом на момент постановлення даної ухвали, апелянт не подав належних обґрунтувань клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних, на думку апелянта, причин його пропуску та подання доказів їх поважності, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись статтями 133, 299, 325 КАС України суд, -
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити.
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі №420/34089/25.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя доповідач С.В. Дегтярьова
Судді А.В. Крусян
О.В. Яковлєв