25 березня 2026 р.Справа № 591/6932/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Клименко А.Я., вул. Академічна, 13, м. Суми, Сумська, 40030, повний текст складено 20.02.26 року по справі № 591/6932/25
за позовом ОСОБА_1
до Поліцейского 1 взводу 2 роти батальону управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Ткачука Максима Сергійовича , Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду м.Суми з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області капрала поліції Ткачука Максима Сергійовича, в якому просив скасувати постанову поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області капрала поліції Ткачука Максима Сергійовича серії ЕНА №4935335 від 10.06.2025, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 10.02.2026 адміністративний позов задоволено.
Скасовано постанову серія ЕНА №4935335 від 10 червня 2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Зарічного районного суду м.Суми від 10.02.2026 та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 є засобом вимірювальної техніки, пристроєм, що здійснює автоматичну фото- та відеозйомку. Звертає увагу, суду і на тому що згідно інформації ДП «Укрметртестстандарт», лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Слід зазначити, що відповідно до посібника користувача приладу TruCam LTI 20/20, конструктивна особливість приладу та заявлені характеристики дозволяють його використання з рук, а визначення похибки при такому використанні не буде перевищувати 2 км/год.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України та керуючись ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №4935335 від 10.06.2025 року, складеної відносно ОСОБА_1 , останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень, так як він 10.06.2025 року близько 09-17 год. в населенному пункті селі Затурці Волинської області, на автодорозі Н-22 «Устилуг-Луцьк-Рівне», 54 км., керуючи транспортним засобом, державний номерний знак НОМЕР_2 , рухався в населенному пункті зі швидкістю 97 км/год, чим перевищив допустиму швидкість в населенному пункті на 47 км/год, яка вимірювалась лазерним приладом TruCam LTI 20/20 ТС 008357, чим порушив п.12.4 ПДР.
Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення розмірі 340 грн.
Позивач вважаючи спірну постанову незаконною, звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що лазерний прилад TruCam LTI 20/20, як технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель, закріплені на однострої, службових транспортних засобах, інших способів використання технічних засобів, а ніж ті, які визначені в ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», законодавцем не визначено, а отже використання лазерного приладу TruCam LTI 20/20 в ручному режимі (тримання в руках) законодавством не передбачено.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Частиною 5 ст. 14 Закону України “Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року 1306.
Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В свою чергу, належним доказом правопорушення є зокрема фото або відеофіксація вчиненого правопорушення.
Відповідно до п.п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису.
Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, Верховний Суд в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Так, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №4935335 від 10.06.2025 року, складеної відносно ОСОБА_1 , останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень, так як він 10.06.2025 року близько 09-17 год. в населенному пункті селі Затурці Волинської області, на автодорозі Н-22 «Устилуг-Луцьк-Рівне», 54 км., керуючи транспортним засобом, державний номерний знак НОМЕР_2 , рухався в населенному пункті зі швидкістю 97 км/год, чим перевищив допустиму швидкість в населенному пункті на 47 км/год, яка вимірювалась лазерним приладом TruCam LTI 20/20 ТС 008357, чим порушив п.12.4 ПДР.
Факт керування позивачем 10.06.2025 в межах населеного пункту селі Затурці Волинської області, на автодорозі Н-22 «Устилуг-Луцьк-Рівне», 54 км. та лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCAM в ході судового розгляду не оскаржувався та підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим, позивач, як на підставу для скасування постанови, з якою і погодився суд першої інстанції, посилався на те, що вимірювання швидкості відповідачем за допомогою технічного приладу для вимірювання швидкості транспортних засобів TruCam здійснювалося з рук, будь-яка стаціонарна техніка по периметру на даному відрізку автомобільної дороги, на якій встановлено даний технічний прилад для вимірювання швидкості транспортних засобів TruCam відсутня, а ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідачем на обґрунтування правомірності оскаржуваної постанови надано диск «DVD-R» із відеозаписом з технічного приладу із портативного відеореєстратора поліцейського та відеозаписом з технічного пристрою лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCAM (серійний номер ТС 008357) від 10.06.2025.
З відеозапису із портативного відеореєстратора поліцейського зафіксовано спілкування поліцейського з водієм Audi Q5, державний номерний знак НОМЕР_2 , поліцейський показує водію як фіксувалась швидкість його автомобіля за допомогою лазерного вимірювача, в подальшому поліцейським надано водію бланк для написання пояснень, роз'яснення водію його прав та обов'язків і безпосередній розгляд справи про адміністративне правопорушення.
З дослідженого відеозапису, наявного в матеріалах справи зафіксованого за допомогою лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCAM (серійний номер ТС 008357) 1749547063_b2200_0610_091743(1).avi та фотознімку 5431392080787272445.jpg, зафіксовано, що 10.06.2025 року близько 09-17 год. в населенному пункті селі Затурці Волинської області, на автодорозі Н-22 «Устилуг-Луцьк-Рівне», 54 км., позивач, керуючи транспортним засобом Audi Q5, державний номерний знак НОМЕР_2 , в населеному пункті рухався в населенному пункті зі швидкістю 97 км/год., чим порушив вимоги 12.4 ПДР, рух автомобіля Audi Q5, державний номерний знак НОМЕР_2 , на який наведено позначку оптичного прицілу та здійснено вимірювання швидкості, на екрані приладу зафіксовано числовий показник швидкості 97 км./год., зазначено координати 50 46' 51.15" N; 24 50' 00.77" E, поміряна швидкість 97 км/год., ліміт швидкості 73 км./год., дистанція 241,6 м., дата 10.06.2025, час 09:17:43 (а.с. 40, 59 опт. диск).
Позивачем не спростовано, що координати зафіксовані законодавчо регульованим засобом вимірювальної техніки лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCam та вказана адреса співпадає при перевірці загальнодоступними додатками.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, інспектором у даному випадку лазерний вимірювач Trucam LTI 20/20 TruCAM (серійний номер ТС ТС 008357) використовувався в ручному режимі, що передбачено приписами ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».
З цього приводу, колегія суддів відмічає, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні.
З наведеного вбачається, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, яка працює не в автоматичному режимі з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже, законом не обмежується використання технічних пристроїв для фіксації порушень, у тому числі й лазерних вимірювачів швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20, виключно у стаціонарному режимі.
Лазерний вимірювач Trucam LTI 20/20 TruCAM (серійний номер ТС ТС 008357) є засобом вимірювальної техніки, який використовується відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», отримав сертифікат відповідності від 23.12.2020 № 22/3/F/21/036-20, сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки від 26.12.2018 №22/3/В/21/376-18 дійсний до 26.12.2028, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» ДП «Укрметртестстандарт» № 22-01/32640 від 26.11.2024 чинне до 26.11.2025, експертний висновок від 15.12.2023 № 04/05/02-1179/ВС1, наявні в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 зареєстрований в Державному реєстрі транспортних засобів вимірювальної техніки та дозволений для використання на території України, а прилад Trucam LTI 20/20 TruCAM (серійний номер ТС ТС 008357) пройшов періодичну повірку, сертифікат якої був чинним станом на дату винесення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, тому вказаний пристрій міг використовуватись для заміру швидкості автомобіля позивача.
Листом Державного Підприємства Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів від 01.07.2025 № 22-38/30 роз'яснено, що лазерний вимірювач TruCам відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.
Також, листом ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» № 22-38/49 від 01.10.2019 року повідомлено, що лазерний вимірювач TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, конструктивно створений для тримання в руках під час вимірювань. Крім основного ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM може бути встановлений на триногу для вимірювання швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі.
Слід також зазначити, що відповідно до Інструкції з використання приладу Trucam (цифрова відеокамера, вимірювач швидкості, GPS), що знаходиться у вільному доступі в мережі Інтернет, конструктивна особливість приладу та заявлені характеристики дозволяють його використання з рук, а визначення похибки при такому використанні не буде перевищувати 2 км/год.
Викладене підтверджує, що лазерний вимірювач TruCAM має можливість працювати у двох режимах, утриманням в руках під час вимірювання швидкості руху ТЗ або розміщенням на тринозі, саме в цих режимах вказаний вимірювач проходив тестування, ліцензування та сертифікацію, був признаним таким, що відповідає стандартам та правильно вимірює швидкість руху ТЗ в обох режимах.
Відтак, можливість використання приладу TruCam LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання) та не суперечить вимогам законодавства.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема у постанові від 13.02.2020 року у справі № 524/9716/16-а зазначив «приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення».
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.
Стосовно відеозапису та фото-файлу наданих відповідачем разом з відзивом на адміністративний позов, судова колегія зазначає, що такі докази є належними, достатніми, достовірними та допустимим, в розумінні ст.ст. 73-76 КАС України для встановлення факту наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, оскільки відомості щодо них, у відповідності ст. 283 КУпАП відображені у спірній постанові.
В той час, варто зазначити, що оскільки фіксація руху транспортного засобу позивача проводилась не в автоматичному режимі, розміщення інформаційно-вказівного знаку 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» не є обов'язковим.
Разом з цим, в силу приписів ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», наведена норма закону не виключає можливість використання органами поліції вимірювачів швидкості руху, які не є стаціонарними, а тому, з урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає доводи позивача з якими погодився суд першої інстанції про те, що ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 Закону №580-VІІІ, є безпідставними.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про наявність правових підстав стверджувати, що факт руху автомобіля Audi Q5, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував позивач 10.06.2025 зі швидкістю 97 км/год. близько 09-17 год. у межах населеного пункту, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 493533 від 10.06.2025 є правомірною, оскільки досліджені докази свідчать про наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги відповідача є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.
Згідно з ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції може своєю постановою скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при його прийнятті судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 270-272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10.02.2026 по справі №591/6932/25 скасувати.
Ухвалити постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк С.П. Жигилій