25 березня 2026 р. Справа № 520/24569/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 (головуючий суддя І інстанції: Лук'яненко М.О.) у справі №520/24569/25
за позовом ОСОБА_1
до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області Державної казначейської служби України
про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова, щодо несвоєчасного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 р. справа №520/12365/22;
- стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 інфляційні витрати у розмірі - 14 192,60 грн., 3% річних у розмірі 5 750,09 грн. за прострочення виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 р. справа №520/12365/22;
- стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 відшкодовування моральної шкоди у розмірі - 50000 грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 20000 грн.; судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.;
- зобов'язати Державну казначейську служби України Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 р. справа №520/12365/22 виплатити позивачу заборгованість у розмірі 341 265 грн. 40 коп.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 відмовлено у задоволенні позову.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, просив скасувати таке рішення та прийняти нове, яким:
визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання судового рішення від 16.10.2024 у справі №520/12365/22 у встановлений законом строк;
стягнути з Державного бюджету України (в особі Державної казначейської служби України) на користь ОСОБА_1 3% річних у сумі 5 750,09 грн. та інфляційні втрати у сумі 14 192,60 грн.;
- вирішити питання розподілу судових витрат пропорційно до задоволених вимог.
В іншій частині - вирішити справу на розсуд суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність протиправної бездіяльності з боку органу Державної казначейської служби України, обмежившись формальним аналізом відсутності виплати коштів протягом чотирьох місяців та загальними посиланнями на бюджетні обмеження, воєнний стан і черговість виконання судових рішень, не з'ясувавши, чи вчинив відповідач усі обов'язкові активні дії, прямо передбачені законом.
Зазначає, що тривале невиконання судового рішення органами Казначейства є самостійною формою протиправної бездіяльності, а висновок суду першої інстанції про відсутність такої бездіяльності є необґрунтованим.
Крім того, вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував ст.625 ЦК України та положення законодавства, необґрунтовано відмовивши у стягненні 3% річних та інфляційних втрат без врахування факту прострочення Казначейством перерахування коштів.
Також зазначає, що оскільки суд не надав належної оцінки фактичним обставинам справи та допустив неправильне застосування норм матеріального права помилковою є відмова останнього у задоволенні позовних вимог щодо моральної шкоди.
Висловлює незгоду із висновком суду щодо нездійснення розподілу судових витрат, включно зі сплатою судового збору та витратами на професійну правничу допомогу, оскільки суд не врахував об'єктивної необхідності та обґрунтованості понесених позивачем витрат, що прямо пов'язані із захистом його прав у цій справі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в яком, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
На підставі положень ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі №520/12365/22, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2024 , визнано протиправним та скасовано наказ голови Комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області від 29 листопада 2022 року №08- 03/304 "Про звільнення з посади головного державного інспектора відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму управління з питань гігієни праці, розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму Головного управління Держпраці у Харківській області ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 з 30 листопада 2022 року на посаді головного державного інспектора відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму управління з питань гігієни праці, розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму Головного управління Держпраці у Харківській області.
Стягнуто з ГУ Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 341 265, 40 грн. з відрахуванням належних до сплати податків і зборів.
З 29.10.2024 на виконанні у відповідача перебуває виконавчий лист, виданий 18.10.2024 року судом у справі №520/12365/22 щодо негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача заробітної плати за один місяць.
26.12.2024 відповідачем проведено оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що складає 14 973,89 грн. з відрахуванням належних до сплати податків і зборів.
З 17.02.2025 на виконанні у відповідача перебуває виконавчий лист, виданий 05.02.2025 судом у справі №520/12365/22 про стягнення з ГУ Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 341 265 ,40 грн. з відрахуванням належних до сплати податків і зборів.
Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо несвоєчасного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі №520/12365/22, звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених вимог.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Державна казначейська служба України діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215 (далі по тексту - Положення № 215).
Згідно з п.4 Положення №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Відповідно до ст.25 Бюджетного кодексу України (далі по тексту - БК України), Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету на підставі рішення суду.
Згідно з п.9 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення» БК України, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вищевказаної норми БК України, Кабінетом Міністрів України постановою від 03.08.2011 р. №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі по тексту - Порядок №845).
Відповідно до п.п.1,2 Порядку №845 цей порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:
безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;
боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання
стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.
Відповідно до п.3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до п.47 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:
1) органом Казначейства:
документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником;
інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;
2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.
У разі коли у виконавчих документах, які надійшли до Казначейства, визначено боржником Кабінет Міністрів України, у якого відсутні рахунки в Казначействі, безспірне списання коштів здійснюється Казначейством за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Положеннями п.48 Порядку №845 визначено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.
У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Строки перерахування коштів перериваються на період усунення обставин, визначених у пунктах 11, 13 та 49 цього Порядку.
Відповідно до п.49 Порядку №845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.
Компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів:
Казначейством, якщо боржником є державний орган;
державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.
Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (п.50 Порядку №845).
Положеннями п.3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що заборгованість погашається в такій черговості:
у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;
у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (ч.1 ст.23 БК України).
Щодо виконання відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/12365/22.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі №520/12365/22, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2024, зокрема стягнуто з Головного управління Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 341 265 грн. 40 коп. з відрахуванням належних до сплати податків і зборів.
Боржником у примусовому стягненні є орган держаної влади, Головне управління Держпраці у Харківській області.
За заявою позивача від 07.02.205 відповідачем прийнято до примусового виконання рішення суду згідно виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду м. Харкова, виданого 05.02.2025 у справі 520/12365/22 про стягнення з ГУ Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 341 265,40 грн. з відрахуванням належних до сплати податків і зборів (а.с.40).
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень п.3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», заборгованість за рішенням суду у справі №520/12365/22 віднесена до другої черги погашення.
Як вірно встановлено судом першої інстанції відповідачем, під час здійснення заходів примусового виконання , отримано згоду від ГУ Держпраці у Харківській області щодо здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника при виконанні виконавчих документів, за наявності коштів на рахунку боржника по КЕКВ 2800, що підтверджується листами №02-17/45 від 10.02.2025 та №ХК/1/1457-22 від 19.02.2025 (а.с.65, 66).
Враховуючи відсутність кошторисних призначень та відкритих асигнувань на рахунку боржника, відповідачем направлено до ГУ Держпраці у Харківській області вимоги щодо необхідності вжиття заходів для виконання виконавчого листа , виданого 05.02.2025 у справі №520/12365/22.
У відповідь на зазначене, боржник повідомив про звернення до Голови Державної служби з питань праці щодо вирішення питання стосовно внесення змін до кошторису установи на 2025 та 2026 рік, а також зазначило про відсутність коштів рахунку по КЕКВ 2800, за рахунок яких можливо здійснити виконання рішення суду, що підтверджується листами №02-17/97 від 24.03.2025, №ХК/1/1486-22 від 14.04.2025 та доданим до нього витягом по рахунку ,від 28.01.2026 №02-17-06/100, 03.02.2026 №ХК/1/1605-22. (а.с.67, 68, 69).
ГУ Державної казначейської служби України у Харківській області внесло відомості до Реєстру судових рішень АС “Є-Казна за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (КПКВ 3504040), де обліковується вищевказаний виконавчий лист під №13975 (витяг з АС “Є-Казна») (а.с.71).
Отже, судом першої інстанції надано оцінку діям вчиненим відповідачем під час виконання судового рішення.
Крім того, судом вірно враховано, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" приймався в умовах воєнного стану, тому видатки державного бюджету першочергово були спрямовані на національну безпеку, оборону та на здійснення заходів пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
При виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, Державна казначейська служба України обмежена відповідними бюджетними призначеннями державного органу та коштами, передбаченими програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.11.2019 року у справі №803/1449/16.
Також колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах відповідач є виконавцем винятково судових рішень та має можливість списати кошти державного бюджету в тому розмірі, в якому вони передбачені у Законі про Державний бюджет України.
Відповідач відповідно до наданих повноважень не має можливості самостійно встановлювати або змінювати бюджетні призначення.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 14.06.2018 у справі №804/3242/17, від 25.07.2018 у справі №466/3828/17, від 15.05.2019 у справі № 688/4324/17, від 13.08.2020 у справі №818/1653/17.
Не заперечуючи того, що судове рішення, яке набрало законної сили у справі №520/12365/22, підлягає виконанню, колегія суддів зазначає, сам факт невиплати позивачу коштів за судовим рішенням, боржником за яким є державний орган, без з'ясування усіх обставин, які зумовили таку ситуацію, не є достатньою підставою вважати, що казначейство допустило протиправну бездіяльність.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року № 688/4324/16-а.
Судом з'ясовано, що Казначейством вжиті в межах своїх повноважень усі залежні від нього дії (ухвалило рішення), спрямовані на те, щоб сплатити кошти за судовим рішенням.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність.
Для визнання бездіяльності відповідача протиправною недостатньо одного лише факту неналежного/несвоєчасного виконання обов'язкових дій/ухвалення рішень або невиконання їх узагалі. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.12.2019 у справі №820/5571/15.
Враховуючи наведені вище обставини об'єктивної неможливості виконання відповідачем рішення у справі №520/12365/22 щодо стягнення з ГУ Держпраці у Харківській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 341 265,40 грн., а з огляду на вчинення ним, в межах своїх повноважень, залежних від нього дій, спрямованих на те, щоб сплатити кошти за судовим рішення, колегія суддів погоджується із висновком суду про відсутність підстав для висновку щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності у спірних правовідносинах.
Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено (доказано) правомірність власної бездіяльності у спірних правовідносинах.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі №520/12365/22, є необґрунтованими та недоведеними, а тому правильним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні таких вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що тривале невиконання судового рішення органами казначейства є самостійною формою протиправної бездіяльності, а також про необґрунтованість висновків суду про відсутність такої бездіяльності, колегія суддів вважає такими, що суперечать наведеному вже вище.
Оскільки, судом не встановлено протиправність дій, бездіяльності відповідача не підлягають задоволенню також вимоги про зобов'язання відповідача виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі №520/12365/22 виплатити позивачу заборгованість у розмірі 341 265 грн. 40 коп. та моральної шкоди.
Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.10.2019 у справі №520/8647/17.
Крім того, колегія суддів враховує, що Верховним Судом, викладено правову позицію в постанові від 23.04.2020 у справі №816/2089/17 про те, що компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, визначена положеннями ст.5 Закону №4901-VI, а також п.50 Порядку №845, може бути нарахована та виплачена лише після повного виконання судового рішення про стягнення коштів.
Також положеннями ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Натомість, у спірних правовідносинах, відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у розумінні наведеної вище норми ст.625 ЦК України.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.07.2018 у справі №2а-11853/10/1570.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог про стягнення з Держави в особі відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача інфляційних витрат у розмірі - 14 192,60 грн., 3% річних у розмірі 5 750,09 грн. за прострочення виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 у справі №520/12365/22.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом ст.625 ЦК України та необґрунтовану відмову у стягненні 3% річних та інфляційних втрат, суперечать висновкам суду, а тому підлягають відхиленню.
Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, застосував норми матеріального та процесуального права та правомірно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Щодо судових витрат по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тобто, судові витрати, у тому числі витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України у разі задоволення позовних вимог, часткового задоволення позовних вимог, задоволення (часткове задоволення) апеляційної чи касаційної скарги у разі, якщо суд відповідної інстанції змінить судове рішення або ухвалить нове на користь особи.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17.10.2024 у справі №240/20727/23.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду справи позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні правові підстави для відшкодування на його користь судових витрат по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу у розмірі.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у справі №520/24569/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц Я.В. П'янова