Справа № 560/14644/25
іменем України
24 березня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправним висновок військової частини НОМЕР_1 про відмову у звільненні з військової служби від 17.07.2025 та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку з перебуванням на утриманні дитини-інваліда віком до 18 років.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами, а саме: “виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати». Однак відповідач відмовив у його задоволенні, оскільки вважає, що позивачем не надані документи, визначені підпунктом 19 пункту 5 Положення №170 . Вважає відмову протиправною, просить позовні вимоги задовольнити.
Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у яком у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 , військовою частиною НОМЕР_1 виявлені недоліки, які унеможливлюють прийняття рішення щодо звільнення військовослужбовця з військової служби, а саме: з рапорту та доданих документів до рапорту можна зробити висновок про відсутність у позивача права звільнення з військової служби з наступних причин: наявність у позивача дружини ОСОБА_2 яка є матір'ю їх спільної дитини ОСОБА_3 та яка зобов'язана її виховувати. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 05.09.2019.
Позивач у липні 2025 року звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу», за сімейними обставинами, а саме “виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати».
До рапорту зорав, зокрема, медичний висновок ЛКК №17 від 02.06.2025 про встановлення його донці ОСОБА_3 статусу дитини - інваліда віком до 18 років, висновком ЛКК №172 від 29.05.2025, та довідку ЛКК №1 від 02.06.2025 про потребу щодо домашнього догляду, та заключення ЛКК №41 від 09.06.2025 про потребу в постійному сторонньому догляді його дружини, ОСОБА_4 , яка є матір'ю ОСОБА_3 .
У відповідь на рапорт відповідач надіслав висновок від юридичної служби військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2025, затверджений командиром, про відмову позивачу у звільнені з військової служби у зв'язку з ненаданням передбачених підпунктом 19 пункту 5 Положення №170 документів, необхідних для звільнення військовослужбовця у зв'язку із необхідністю виховання дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати, перелік яких є вичерпним.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Підстави для звільнення з військової служби визначено ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати.
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно із пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція №170 в редакції на час спірних відносин).
Відповідно до додатку 19 до Інструкції № 170 при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються:
копія аркуша бесіди;
копія рапорту військовослужбовця;
копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);
документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: військовослужбовцем, що виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати:
медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років щодо встановлення категорії "дитина з інвалідністю" за формою згідно з наказом МОЗ від 04 грудня 2001 року № 482, або індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю за формою згідно з наказом МОЗ від 08 жовтня 2007 року № 623;
копія свідоцтва про народження дитини із зазначенням батьківства (материнства) особи;
один із документів: копія свідоцтва про смерть одного з батьків, або копія рішення суду про визнання одного з батьків безвісно відсутньою чи оголошення померлою, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).
Отже, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини: у зв'язку з вихованням військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати.
Відповідно до частини 2 та 4 статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
У поданому відповідачу рапорті про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, у зв'язку необхідністю виховання дитини з інвалідністю віком до 18 років, позивач вказав, що його дружина не може виховувати дочку, оскільки сама потребує стороннього догляду.
З 01 січня 2025 року на вииконання рішення Ради національної безпеки і оборони від 22 жовтня 2024 року "Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів" проведено реформу медико-соціальної експертизи та впроваджено оцінювання повсякденного функціонування особи.
Нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини щодо оцінювання повсякденного функціонування особи, є: Основи законодавства України про охорону здоров'я, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" від 19 грудня 2024 року N 4170-IX, постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року N 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Постанова N 1338) та наказ МОЗ від 10 грудня 2024 року N 2067 "Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи".
Статтею 69-1 Основи законодавства України про охорону здоров'я передбачено, що процес оцінювання повсякденного функціонування особи включає в себе визначення рівня порушень структур та/або функцій організму людини, у тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, та здійснюється відповідно до критеріїв оцінювання повсякденного функціонування особи з використанням Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров'я.
Відповідно до Постанови N 1338 потребу в постійному сторонньому догляді під час оцінювання повсякденного функціонування визначають експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО), які формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров'я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров'я на території регіону в закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності. У цих випадках необхідність постійного стороннього догляду підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (якщо обстеження відбулось до 01.01.2025) або витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та рекомендації (які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю) у зв'язку з прийнятим рішенням експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи (для осіб з інвалідністю).
Крім того, потребу в постійному сторонньому догляді для цілей, визначених Законом України "Про соціальні послуги", у відповідності до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року N 859, Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року N 1040 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі», визначають також лікарські комісії медичного закладу, які за результатами обстеження осіб складають висновок щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ, або висновок щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 р. за N 510/36132, в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, затверджені: форма первинної облікової документації N 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" та інструкцію щодо її заповнення; форма первинної облікової документації N 080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" та інструкцію щодо її заповнення; форма первинної облікової документації N 080-3/о "Довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги" та інструкцію щодо її заповнення.
За змістом пунктів 3 і 7 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації N 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407, висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації N 025/о "Медична карта амбулаторного хворого N __", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року N 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за N 661/20974; У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Таким чином, з 01.01.2025 потреба в постійному сторонньому догляді визначається рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та рекомендації (які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю) у зв'язку з прийнятим рішенням експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи (для осіб з інвалідністю) або висновком Лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) про наявність порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду за формою N 080-4/о.
На підтвердження відсутності інших осіб, які зобов'язані виховувати дочку, визнану інвалідом з дитинства, зокрема, відсутності у дружини ОСОБА_2 можливості щодо догляду за дочкою, позивач додав до рапорту заключення ЛКК при Новоушицькій центральній районній лікарні №41 від 09.06.2025 про потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді.
Проте, нормативно-правовими актами, діючими на час складання зазначеного заключення, не передбачений такий вид первинної медичної облікової документації.
Тому, відповідач правомірно дійшов висновку про ненадання позивачем документів, які, підтверджують, що позивач самостійно виховує та утримує дочку, яка є інвалідом, оскільки його дружина сама потребує стороннього догляду.
Верховний Суд У постанові від 11 серпня 2020 року у справі N 320/5970/17 на підставі аналізу частини другої статті 19 Конституції України та частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку, що право на захист виникає у випадку порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод та інтересів особи, яка звертається за захистом порушеного її права. При цьому, протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень має місце у тому випадку, коли в межах повноважень суб'єкта владних повноважень існує обов'язок вчинити конкретні дії, але він не виконаний.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведена правомірність відмови позивачу щодо звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років
Враховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат суд не здійснює.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя О.К. Ковальчук