про залишення позовної заяви без руху
25 березня 2026 року Справа № 480/1956/26
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Гелета С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи "Конотопський виправний центр (№130)" про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку,
До Сумського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Державної установи "Конотопський виправний центр (№130)" і просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Конотопський виправний центр (№130)", яка полягає в невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, який був здійснений 28.12.2025.
- стягнути з Державної установи "Конотопський виправний центр (№130)" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 116 823,54 грн.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд встановив, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки її подано з порушенням вимог ст. 161 КАС України, враховуючи наступне.
За приписами ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В силу положень ч. 1 ст. 3 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Тобто, необхідною умовою розгляду судом позовної заяви є сплата особою, яка звертається з цією заявою, судового збору у визначеному розмірі.
Із позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну.
Позивачем заявлено, зокрема, вимогу майнового характеру щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка не дає підстави для звільнення його від сплати судового збору, виходячи з такого.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зроблено правовий висновок про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону № 108/95-ВР, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19, досліджуючи правову природу понять «середній заробіток за час затримки розрахунку» та «середній заробіток за час вимушеного прогулу».
При цьому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, підлягає грошовій оцінці, а тому вказана позовна заява належить до об'єктів справляння судового збору.
З огляду на викладене, за позовну вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення судовий збір підлягає сплаті.
Суд зазначає, що посилання представника позивача на звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» є безпідставними, оскільки вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення не належать до категорії справ, у яких позивач звільняється від сплати судового збору.
Даний висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у справі №522/16890/20 у постанові від 26.07.2023, в якій було зокрема, наголошено, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється, у зв'язку з чим можна констатувати, що за подання позову в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає сплата судового збору.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п.п. 3.1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:
- за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Судом встановлено, що даний позов поданий представником позивача через підсистему "Електронний суд".
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача середнього заробітоку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 116823,54 грн.
Таким чином, сума судового збору, що повинна бути сплачена при поданні даної позовної заяви складає 1064,96 грн.
Враховуючи викладене, позивачу необхідно подати суду докази сплати судового збору за вимоги майнового характеру у розмірі 1064,96 грн за наступними реквізитами:
Кошти повинні бути перераховані за наступними реквізитами:
- Рахунок - UA878999980313151206084018540
- Отримувач - ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/22030101
- Банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.)
- Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37970404
- Найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)
- Наявність відомчої ознаки - "84" Окружні адміністративні суди.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Також, суд зазначає, що у контексті обставин даної справи, із урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 11.12.2024 у справі №280/4920/24, яка враховується судом під час розгляду справи, копія даної ухвали надсилається судом через підсистему “Електронний суд» представнику позивача.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Конотопський виправний центр (№130)" про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 7 днів з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С.М. Гелета