25 березня 2026 року Справа № 480/9232/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9232/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
Позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей щодо поновлення на військовому обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був виключений з військового обліку 29.05.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позов обґрунтований тим, що 26.09.2022 позивач був знятий з військового обліку через його виключення на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину). Оновлюючи мобільний застосунок Резерв + позивач з'ясував, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ОСОБА_2 ) його було поновлено на військовий облік та проставлено порушення правил військового обліку через не походження (відмова від проходження) ВЛК, однак жодної повістки на ВЛК позивач не отримував, як наслідок і не відмовлявся від проходження ВЛК. Позивач вважає протиправними дії відповідачів, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 09.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та витребувано у відповідача додаткові докази у справі.
Ухвалою суду від 29.12.2025 залучено до участі у справі № 480/9232/25 ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), в якості співвідповідача.
Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_5 , у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що основний аргумент позивача ґрунтується на твердженні про нібито "незмінність" його статусу як особи, виключеної з військового обліку у 2022 році. Разом із тим військовий облік не є статичним правовим станом. Він являє собою триваючі публічно-правові відносини, пов'язані з виконанням громадянами конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни (стаття 65 Конституції України). З прийняттям Закону України № 3633-IX від 11.04.2024, який набрав чинності 18.05.2024, було виключено норму, що передбачала можливість виключення з військового обліку осіб, засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів. Таким чином, правова підстава, яка зумовлювала перебування позивача у статусі виключеного з військового обліку, втратила чинність, що зобов'язувало органи військового обліку привести відомості у відповідність до чинного законодавства.
Крім того, посилання позивача на статтю 58 Конституції України є необґрунтованим. Принцип незворотності дії закону в часі забороняє застосування нових норм до завершених правовідносин, однак не виключає їх застосування до триваючих правовідносин, якими є відносини у сфері військового обліку. Зміна законодавства не скасовує юридичного факту виключення позивача з військового обліку у 2022 році, проте змінює правові наслідки цього факту на майбутнє, що є допустимим та відповідає практиці адміністративних судів.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України.
27.09.2016 ОСОБА_1 був засуджений Подільським міським судом московської області російської федерації до позбавлення волі стоком на 8 років у виправній колонії суворого режиму.
Для відбування покарання був екстрадований до України в Державну установу "Сумська виправна колонія (№ 116).
Під час відбування покарання ОСОБА_1 вчинив злочин (Злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань) та був засуджений за ст. 391 Кримінального кодексу України, звільнений 30.11.2022 з державної установи "Сумський слідчому ізоляторі".
29.05.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) з метою оновлення військово-облікових даних.
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до законодавства, що діяло на момент звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_1 , виключив позивача з військового обліку про що було внесено відомості до війкового квитка ОСОБА_1 .
Оновлюючи мобільний застосунок Резерв + позивач ОСОБА_1 з'ясував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_2 ) його було поновлено на військовий облік та проставлено порушення правил військового обліку через не походження (відмова від проходження) ВЛК, однак жодної повістки на ВЛК позивач не отримував, як наслідок і не відмовлявся від проходження ВЛК.
11.11.2025 адвокатом Безуглою Катериною направлений запит разом з заявою від позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) щодо внесення зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом виключення ОСОБА_1 з військового обліку.
Відповідач на адвокатське звернення від 17.10.2025 № 3764 повідомив наступне: "Частина 3 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІI чітко визначає, що військовий обов'язок громадян України включає: взяття на військовий облік, підготовку до військової служби, проходження військової служби, виконання військового обов'язку у запасі, а також дотримання правил військового обліку. Таким чином, обов'язок перебування на військовому обліку має системний характер і є первинною передумовою для реалізації інших складових військового обов'язку. З прийняттям Закону України № 3633-IX від 11 квітня 2024 року було внесено суттєві зміни до статті 37 Закону № 2232-XII, а саме - виключено норму підпункту 6 пункту б, яка визначала підставу для виключення з військового обліку осіб, засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів. Втрата чинності цієї норми означає, що вказані особи не підпадають під передбачене раніше обмеження та, відповідно, мають бути повторно взяті на військовий облік, оскільки правова підстава для їх виключення зникла.
Частина перша статті 37 Закону № 2232-ХI в оновленій редакції передбачає, що на військовий облік беруться усі громадяни, які не мають чинних підстав для виключення або зняття з обліку. Таким чином, якщо підстава, що обумовлювала виключення особи з обліку, втратила чинність, особа зобов'язана бути поновленою на військовому обліку, без додаткових процедур чи підстав.
Крім того, пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 560 встановлює, що громадяни, які були раніше засуджені за тяжкі злочини, можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, за винятком осіб, засуджених за злочини проти основ національної безпеки. Це положення підтверджує наявність законодавчого механізму для мобілізації таких осіб.
Постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року також встановлено порядок ведення військового обліку, відповідно до якого поновлення осіб на обліку є обов'язковим у випадках, коли підстави для їх виключення втратили чинність. Отже, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторної постановки на облік були не правомірними та обов'язковими відповідно до чинного законодавства.
Військовий облік є реалізацією конституційного обов'язку громадянина відповідно до статей 17 і 65 Конституції України. Він не є обмеженням прав, а навпаки - є їх проявом у сфері національної безпеки.
Таким чином, поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку здійснено відповідно до чинного законодавства, у зв'язку із втратою чинності норми, що була підставою для його виключення.".
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон № 2232-ХІІ.
Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частин 2, 4 статті 2 Закону № 2232-ХІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 5 статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок № 1487, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (пункту 3 Порядку № 1487).
Згідно з пунктом 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону № 2232-ХІІ.
Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону № 2232-ХІІ.
Пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ в редакції, що була чинною до 18.05.2024, встановлено, що, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які зокрема: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
11.04.2023 Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" за № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 (далі - Закон № 3633-ІХ).
Відповідно до частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ, у редакції, чинній з 18.05.2024 та на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, який виключений з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Отже, станом на момент звернення позивача із заявою від 29.05.2024, частина 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ не містила такої підстави для виключення з військового обліку осіб, як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Окрім того, згідно із пунктом 4 розділу "Загальні питання" Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (в редакції від 04.10.202), на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади. Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
З огляду на наведені вище положення Закону № 2232-ХІІ та Порядку № 560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, зобов'язані перебувати на військовому обліку та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов'язаних, на загальних підставах, передбачених частиною 1 статті 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII підстави для виключення з військового обліку.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України в Рішенні від 13.05.1997 № 1-зп/1997 зазначив, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).
Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).
Суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що повторне взяття на військовий облік на підставі нових законів є обмеженням його конституційних прав і свобод, оскільки позивач не наводить посилання на конкретне, передбачене Конституцією України право та/або свободу, яке б було обмежено внаслідок взяття позивача на військовий облік у зв'язку із необхідністю виконання конституційного обов'язку позивача, як громадянина України, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який встановлено статтею 65 Конституції України.
Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його існуючих конституційних прав і свобод.
У спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами в цій справі правовідносини виникли після 18.05.2024, тобто після внесення відповідних змін до Закону № 2232-XII.
Тому позовні вимоги в цій частині не є обґрунтованими.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.139 КАС України, вимоги щодо стягнення судових витрат не підлягають задоволенню, оскільки відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал