25 березня 2026 року Справа № 480/6312/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:.
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , і просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 закрити провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, перебуваючи на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , не порушував правил військового обліку, своєчасно уточнив персональні дані, що підтверджується відповідними відомостями у застосунку “Резерв+». При цьому жодних повісток або викликів до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не отримував та з відповідними розпорядчими документами не був ознайомлений.
Разом з тим, за твердженням позивача, відповідачем без складання протоколу та без притягнення його до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ним правил військового обліку та ініційовано його розшук, що, на думку позивача, не передбачено чинним законодавством.
Крім того, позивач зазначає, що строки притягнення до адміністративної відповідальності сплинули, а отже відсутні правові підстави для внесення та збереження таких відомостей у Реєстрі.
Вважаючи дії відповідача щодо внесення до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку протиправними, звернувся до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що порядок призову громадян під час мобілізації визначено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 “Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі-Порядок №560), яким передбачено можливість належного оповіщення військовозобов'язаних, у тому числі засобами поштового зв'язку.
Загальний порядок ведення військового обліку встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 “Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Порядок № 1487), яким передбачено обов'язок громадян прибувати за викликом ТЦК та СП.
На виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №364 від 18.12.2024 року Свеською селищною радою було здійснено оповіщення військовозобов'язаних, в тому числі і позивача. Відтак, позивач, будучи належним чином повідомленим про виклик до ТЦК та СП, не з'явився у визначений час, чим порушив правила військового обліку.
У зв'язку з цим відповідачем правомірно внесено відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та направлено звернення до органів Національної поліції для доставлення позивача з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає вимогам Порядку №1487 та Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не здійснюють ведення баз розшуку, а лише ініціюють відповідні заходи в межах повноважень.
За правилами статті 262 КУпАП органи (посадові особи) Національної поліції правомочні здійснювати адміністративне затримання, зокрема, при порушенні призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. При цьому, доставлення військовозобов'язаного до відповідного ТЦК та СП в силу зазначених вище норм законодавства здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим. Таким чином, дії відповідача є правомірними, здійсненими на підставі та у спосіб, передбачені законом, а доводи позивача є безпідставними. У зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій він не погоджується з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, та зазначає, що відповідач не надав належних та допустимих доказів належного повідомлення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , як того вимагає пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560. Позивач повісток не отримував, під підпис із ними не ознайомлювався, а доказів їх вручення або відмови від отримання відповідачем не надано. Також відсутні докази притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів є безпідставним. Крім того, відповідачем наведено суперечливі та недоведені обставини, зокрема щодо направлення повідомлення відносно іншої особи.
Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Витребувано у відповідача докази, що стосуються спірних правлвідносин.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Позивач є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час чергового оновлення додатку Резерв+, позивач з'ясував, що у відомостях про нього проставлена відмітка “Порушення правил військового обліку».
Представник позивача звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із відповідним адвокатським запитом.
Відповідач у листі від 27.05.2025 зазначив, що позивач зобов'язаний з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до розпорядження №364 від 18.12.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Представником позивача було подано скаргу до ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 з внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.
Листом від 31.07.2025 № 3/3134 ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомив про відсутність порушень вимог законодавства з боку посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вважаючи, що правил військового обліку не порушував (військово-облікові дані уточнив своєчасно, повісток або викликів до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не отримував та з відповідними розпорядчими документами не був ознайомлений), звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (із подальшим продовженням такого строку).
Окрім того, Указом Президента України Про загальну мобілізацію № 65/2022 від 24.02.2022 (з наступними змінами) оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон України № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 2 ст. 1 України № 2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно із ч. 8 ст. 2 Закону України № 2232-XII виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходження зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Відповідно до ч. 14 ст. 2 Закону України № 2232-XII виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актам.
Частиною 9 ст. 1 Закону України № 2232-XII визначені категорії громадян України щодо військового обов'язку, а саме: допризовники особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України № 2232-XII громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України № 2232-ХІІ у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі.
Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 33 Закону України № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною 2 ст. 33 Закону України № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України № 2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки .
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України. Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154).
Відповідно до п. 1 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Згідно із п. 2 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.
Відповідно до пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (у редакції від 17.04.2025), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого: здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Пункт 79 Порядку № 1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20); виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2016 № 1951-VІІІ органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Згідно з ч. 8 статті 5 Закону України № 1951-VІІІ органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України № 1951-VІІІ ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Частиною 3 ст. 14 Закону України № 1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Порядком ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 п. 12 розділу III «Відомості, що вносяться до Реєстру»), передбачено, що отримання призовником, військовозобов'язаним та резервістом інформації про своє включення (не включення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, здійснюється після особистого звернення та письмового запиту (в якому вказується прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує особу, яка подає запит) до органу ведення Реєстру або в електронному вигляді через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації.
Відповідно до відкритої інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Міністерства оборони України, застосунок Резерв+ надає можливість оперативного оновлення даних та доступу до інформації у реєстрі Оберіг.
Згідно зі ст. 14-1 Закону України № 1951-VІІІ електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Вказаний кабінет реалізовано у форматі застосунку Резерв+.
Так, із матеріалів справи встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку.
При цьому, реєстр містить відомості, що відображені у військово-обліковому документі Резерв +, щодо порушення позивачем правил військового обліку.
На звернення позивача ІНФОРМАЦІЯ_8 позивачу надано відповідь від 14.07.2025 №2/1738 , що позивач не прийшов до ТЦКтаСП за викликом та до 05.06.2025 не виконав обов'язку щодо проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, що є порушенням Закону України від 21.03.2024 №3621-ІХ. Аналогічну інформацію зазначив і ІНФОРМАЦІЯ_9 у відповідні від 31.07.2025 №3/3134 на скаргу позивача від 28.07.2025 (а.с.12-14)
Відповідачем до матеріалів справи надано розпорядження відповідача за №364 від 18.12.2024 (а.с.62), яким Свеській селищній раді було доручено оповіщення про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, в якому зазначено дані позивача.
Відповідно до інформації Свеської селищної ради від 24.12.2024 №02-20/1916 зазначено про перебування ОСОБА_1 в м.Харків (а.с.60-61)
Заперечуючи правомірність внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо порушення ним правил військового обліку позивач посилався на те, що відповідач неналежним чином повідомив за викликом відповідача по повістці.
З цього приводу суд зазначає наступне.
04 травня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21.03.2024 (далі Закон № 3621-ІХ), який скасував статус «обмежено придатний до військової служби», та установив, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Зазначене зобов'язувало позивача до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, який був покладений пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України №3621-ІХ від 21 березня 2024 року в редакції Закону України № 4235-IX від 12.02.2025 року, на громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом.
Доказів виконання позивачем приписів Закону № 3621-ІХ та в установлений законом строк до 05.06.2025 проходження військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби матеріали справи не містять, позивачем не надано. Не надано такі докази і на час розгляду справи в суду.
Зазначене свідчить про те, що позивачем порушено правила військового обліку.
Суд звертає увагу, що наявна примітка в Резерві+ про те, що позивач уточнив вчасно свої дані 14.07.2024 в розділі щодо адреси місця проживання, телефон та електронну пошту, не може бути визнано як дотримання позивачем правил військового обліку.
Наданий витяг з Резерву + в графі «Постанова ВЛК» та «Дата ВЛК» містить прочерки, інформація відсутня, що свідчить про те, що позивачем такий медичний огляд не пройдено.
Отже, судом установлено, що відображення відповідачем в інформаційних базах інформації про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 є правомірним.
Посилання позивача на неотримання повістки від відповідача, відсутність доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не звільняє від обов'язку позивача виконати вимоги пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України №3621-ІХ від 21 березня 2024 року в редакції Закону України № 4235-IX від 12.02.2025 року, а саме пройти військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби.
При цьому наявність в застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» та перебування у зв'язку з цим у розшуку ТЦК та СП не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст. 210 КУпАП, та навпаки передує складенню стосовно особи протоколу про адміністративне правопорушення та притягненню до адміністративної відповідальності.
Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеному в постанові від 13.01.2026 по справі № № 520/15431/25.
Суд звертає увагу, що відомості про притягнення до адміністративної відповідальності та відомості про порушення військовозобов'язаним Правил військового обліку не є тотожними та рівнозначними поняттями.
На підставі викладеного відсутні підстави для визнання протиправними та незаконними дій відповідача щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку позивачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та зобов'язання відповідача виключити відомості про порушення правил військового обліку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 закрити провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
В межах даної справи відсутні будь-які докази прийняття відповідачем постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. До адміністративного позову позивач не надав жодних доказів притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Судом витребовувалися такі докази у відповідача, але і відповідачем такі докази не надані.
Суд роз'яснює позивачу, що особливості провадження у справах провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України, а тому у випадку притягнення позивача до адміністративної відповідальності позивач не позбавлений права звернення з окремим позовом до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому КАС України.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, а тому відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 закрити провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя С.М. Гелета