про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
25 березня 2026 року Справа № 480/1293/26
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
До Сумського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області і , з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:
"1. Визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області щодо неврахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи на залізничному транспорті (в тому числі на посаді чергової по станції) з 04.05.1962 по 28.12.1998 (дата остаточного звільнення за трудовою книжкою), про що Позивачу стало відомо з листа від 09.02.2026.
2. 3обов'язати Відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 всі періоди роботи на залізничному транспорті з 04.05.1962 по 28.12.1998, що підтверджені трудовою книжкою, без вимоги додаткового підтвердження атестації робочих місць, починаючи з дати призначення пенсії - з 23.10.1992.
3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не зарахування до страхового стажу у пільговому обчисленні (як один рік роботи за один рік і шість місяців стажу) періоду роботи Позивача з 04.05.1962 по 15.04.1966 на посаді чергової по станції Кемського відділення залізниці (Республіка Карелія), яка згідно з законодавством прирівняна до районів Крайньої Півночі.
4. Зобов'язати Відповідача здійснити обчислення та перерахунок страхового стажу Позивача за період з 04.05.1962 по 15.04.1966 із застосуванням пільгового коефіцієнта 1,5 (за роботу в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі) та провести відповідну виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з дати призначення пенсії - 23.10.1992.
5. Визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо незастосування одночасно кратності обчислення стажу та пільгового характеру роботи за Списком №2 у м. Коростень та здійснити виплату за період з 26.04.1986 по 02.10.1995, про що стало відомо з листа від 09.02.2026.
6. Зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок стажу, набутого в м. Коростень, згідно зі ст. 56 Закону № 796-ХІІ: з 26.04.1986 по 31.12.1992 - у потрійному розмірі (1:3); з 01.01.1993 по 02.10.1995 - у полуторному розмірі (1:1.5), починаючи з дати призначення пенсії - 23.10.1992 року.
7. 3обов'язати Відповідача здійснити перерахунок та виплату заборгованості з урахуванням пільгового стажу (Список №2) та доплати за ст. 39 Закону №796-ХІІ, починаючи з 17.07.2018 (дата Рішення КСУ №6-р/2018), та провести виплату одним платежем без обмеження граничного розміру.
8. 3обов'язати Відповідача провести повну інвентаризацію паперової пенсійної справи № 959230188007 та зарахувати до стажу 38 років 10 місяців з урахуванням пільгового обчислення станом на дату останнього звільнення - 28.12.1998.
9. 3обов'язати Відповідача надати суду та Позивачу порівняльний розрахунок розміру пенсії за чотирма варіантами: 1) за віком; 2) по інвалідності; 3) за Списком № 2; 4) за вислугу років залізничника (ст. 55 Закону № 1788) станом на день подання цієї заяви (12.03.2026).
10. Зобов'язати Відповідача перевести Позивача на найбільш вигідний вид пенсії (за результатами порівняльного розрахунку) з оновленням бази середньої заробітної плати згідно зі ст. 42 Закону № 105 8-ІV, починаючи з дати подання позову 27.02.2026р.
11. Зобов'язати Відповідача надати розрахунок коефіцієнту заробітку із врахуванням доходу за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 (а саме за період 1987-1992 рр. або 1990-1995 рр.).
12. Визнати протиправними дії Відповідача щодо примусу Позивача до відкриття банківського рахунку та зобов'язати надавати всю інформацію (Форма ОК-5, РС-право) у паперовому вигляді, починаючи з 01.01.2026.
13. Зобов'язати Відповідача надати письмові роз'яснення: який показник середньої заробітної плати по Україні був застосований та чи був він оновлений при перерахунках за періоди: 1987-1992 рр., 1990-1995 рр., 2023-2025 рр. та за всі інші періоди, коли здійснювалися перерахунки пенсії Позивача.
14. 3обов'язати Відповідача здійснити виплату різниці між фактично отриманою та належною до виплати пенсією за весь період, починаючи з дати взяття на облік у м. Суми (26.12.1995року) по день здійснення перерахунку без обмеження будь-яким строком.
15. 3обов'язати Відповідача нараховувати та виплатити заборгованість по щомісячній допомозі за ст. 39 Закону № 796-ХІІ у розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно, починаючи з 17.07.2018 без застосування будь-яких обмежень максимальним розміром.
16. Зобов'язати Відповідача виплатити всю суму заборгованості (після перерахунку за Списком №2 та ЧАЕС) одним платежем без застосування будь-яких обмежень максимальним розміром.
17.3обов'язати ГУ ПФУ в Сумській області нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії (заборгованості), що виникла внаслідок неврахування пільгового стажу за Списком №2 та кратного обчислення стажу згідно зі ст. 56 Закону № 796-ХІІ, нараховану на суму заборгованості за весь період її виникнення - з дня призначення пенсії (23.10.1992) по день фактичної виплати заборгованості, відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (Закон № 2050-ІІІ (компенсація втрати доходів).
18. Стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, завдану протиправною бездіяльністю у період з 17.07.2018 по день звернення до суду без застосування будь-яких обмежень максимальним розміром."
Також просить позивач встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили.
Ухвалу суду первинний адміністративний позов залишено без руху на надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, оскільки позивачем заявляються вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії, бездіяльність відповідача стосовно здійснення відповідних пенсійних виплат, починаючи з моменту призначення (або відновлення) пенсії, у зв'язку із чим судом зазначено про пропуск строку звернення до суду.
На виконання вимог ухвали суду позивачем надано уточнену позовну заяву та заяву про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що про порушення свого права позивачка дізналася лише після отримання листа від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 09.02.2026.
Додатково зазначила, що не є фахівцем у сфері математичних розрахунків, у зв'язку з чим не могла раніше дізнатися про порушення своїх прав пенсійним органом. Також позивачка вказала, що виплати, гарантовані Конституційним Судом України, не обмежуються строком (стаття 38 Закону України № 796-ХІІ), а сам по собі факт отримання пенсії не свідчить про обізнаність позивачки щодо правильності її нарахування.
Дослідивши матеріали позовної заяви та доводи заяви про поновлення процесуального строку, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом встановлено шестимісячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
Обґрунтовуючи заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду з позовною заявою, позивач, зокрема, зазначив, що позивачем вживалися заходи для отримання інформації про складові пенсійної виплати. Лише після звернення із заявою та отримання рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 13.03.2025 № 262140010940 позивач достовірно дізналась про припинення їй виплати спірної доплати до пенсії.
Проте суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
При цьому, поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, оскільки отримання позивачем листа відповідача у відповідь на подану заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. До того ж, за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Верховний Суд у постанові від 03.04.2018 у справі №175/1665/17 зазначив, що перебіг строку звернення до суду з вимогами про виплату пенсії у певному розмірі за кожен конкретний місяць розпочинається у цьому місяці.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІ та статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 21003 року №1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Вирішуючи питання про повернення позовної заяви позивачу, суд також враховує правовий висновок, що викладений в ухвалі Верховного Суду від 01.08.2023 у справі № 460/3079/23.
До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звернула увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд вважає помилковими доводи позивача про те, що про порушення своїх прав останній дізнався із змісту листа відповідача, оскільки отримання такого листа не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.
В даному випадку, позивачем заявляються позовні вимоги до відповідача поза межами 6-ти місячного строку звернення до суду 27.02.2026, а саме в період до 27.08.2025 (включно).
У свою чергу доказів вчинення будь-яких дій до дня звернення до відповідача із заявою у 2026 році, з метою з'ясування розміру пенсії, її складових та перерахунку пенсії, позивачем не надано. Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з дня її призначення 23.10.1992 позивачем не надано.
Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладено, зокрема у постановах від 21.02.2024 у справі №240/27663/23, від 08.08.2024 по справі № 460/19702/23.
Щодо посилання позивача на те, що виплати, гарантовані рішеннями Конституційного Суду України, не обмежуються строком звернення, суд не погоджується з таким твердженням, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема положень Кодексу адміністративного судочинства України, право на звернення до суду підлягає реалізації у встановлені процесуальні строки. Рішення Конституційного Суду України не скасовують обов'язку дотримання таких строків, а тому їх пропуск без поважних причин є підставою для відмови у задоволенні позову.
Будь-яких інших обґрунтованих обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог, позивачем/представником позивача не зазначено.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовною заявою за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
За наведених обставин та з огляду на ненадання позивачем будь-яких належних доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду із вимогами, заявленими в період до 27.08.2025 (включно), а саме
"1. Взнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області щодо неврахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи на залізничному транспорті (в тому числі на посаді чергової по станції) з 04.05.1962 по 28.12.1998 (дата остаточного звільнення за трудовою книжкою), про що Позивачу стало відомо з листа від 09.02.2026.
2. 3обов'язати Відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 всі періоди роботи на залізничному транспорті з 04.05.1962 по 28.12.1998, що підтверджені трудовою книжкою, без вимоги додаткового підтвердження атестації робочих місць, починаючи з дати призначення пенсії - з 23.10.1992.
3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не зарахування до страхового стажу у пільговому обчисленні (як один рік роботи за один рік і шість місяців стажу) періоду роботи Позивача з 04.05.1962 по 15.04.1966 на посаді чергової по станції Кемського відділення залізниці (Республіка Карелія), яка згідно з законодавством прирівняна до районів Крайньої Півночі.
4. Зобов'язати Відповідача здійснити обчислення та перерахунок страхового стажу Позивача за період з 04.05.1962 по 15.04.1966 із застосуванням пільгового коефіцієнта 1,5 (за роботу в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі) та провести відповідну виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з дати призначення пенсії - 23.10.1992.
5. Визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо незастосування одночасно кратності обчислення стажу та пільгового характеру роботи за Списком №2 у м. Коростень та здійснити виплату за період з 26.04.1986 по 02.10.1995, про що стало відомо з листа від 09.02.2026.
6. Зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок стажу, набутого в м. Коростень, згідно зі ст. 56 Закону № 796-ХІІ: з 26.04.1986 по 31.12.1992 - у потрійному розмірі (1:3); з 01.01.1993 по 02.10.1995 - у полуторному розмірі (1:1.5), починаючи з дати призначення пенсії - 23.10.1992 року.
7. 3обов'язати Відповідача здійснити перерахунок та виплату заборгованості з урахуванням пільгового стажу (Список №2) та доплати за ст. 39 Закону №796-ХІІ, починаючи з 17.07.2018 (дата Рішення КСУ №6-р/2018), та провести виплату одним платежем без обмеження граничного розміру.
…
14. 3обов'язати Відповідача здійснити виплату різниці між фактично отриманою та належною до виплати пенсією за весь період, починаючи з дати взяття на облік у м. Суми (26.12.1995року) по день здійснення перерахунку без обмеження будь-яким строком.
15. 3обов'язати Відповідача нараховувати та виплатити заборгованість по щомісячній допомозі за ст. 39 Закону № 796-ХІІ у розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно, починаючи з 17.07.2018 без застосування будь- яких обмежень максимальним розміром.
…
17.3обов'язати ГУ ПФУ в Сумській області нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії (заборгованості), що виникла внаслідок неврахування пільгового стажу за Списком №2 та кратного обчислення стажу згідно зі ст. 56 Закону № 796-ХІІ, нараховану на суму заборгованості за весь період її виникнення - з дня призначення пенсії (23.10.1992) по день фактичної виплати заборгованості, відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (Закон № 2050-ІІІ (компенсація втрати доходів).
18. Стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, завдану протиправною бездіяльністю у період з 17.07.2018 по день звернення до суду без застосування будь-яких обмежень максимальним розміром."
Суд зазначає, що викладені позивачем обставини у заяві про поновлення строку звернення до суду не можуть бути визнані поважними, оскільки такі причини не носять ознак об'єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація останнім права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, у межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.
За приписами частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
Оскільки позивач звернулась до суду з позовними вимогами до відповідача, заявленими в період до 27.08.2025 (включно), після закінчення встановленого законом строку, а вказані у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду не можуть бути визнані поважними, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу у частині вищезазначених позовних вимог (заявлені в період до 27.08.2025 (включно).
Разом з тим, ч. 8 ст. 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви в зазначеній частині позовних вимог не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в частині позовних вимог, заявлених в період до 27.08.2025 (включно), зокрема щодо
« 1. Визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області щодо неврахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи на залізничному транспорті (в тому числі на посаді чергової по станції) з 04.05.1962 по 28.12.1998 (дата остаточного звільнення за трудовою книжкою), про що Позивачу стало відомо з листа від 09.02.2026.
2. 3обов'язати Відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 всі періоди роботи на залізничному транспорті з 04.05.1962 по 28.12.1998, що підтверджені трудовою книжкою, без вимоги додаткового підтвердження атестації робочих місць, починаючи з дати призначення пенсії - з 23.10.1992.
3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не зарахування до страхового стажу у пільговому обчисленні (як один рік роботи за один рік і шість місяців стажу) періоду роботи Позивача з 04.05.1962 по 15.04.1966 на посаді чергової по станції Кемського відділення залізниці (Республіка Карелія), яка згідно з законодавством прирівняна до районів Крайньої Півночі.
4. Зобов'язати Відповідача здійснити обчислення та перерахунок страхового стажу Позивача за період з 04.05.1962 по 15.04.1966 із застосуванням пільгового коефіцієнта 1,5 (за роботу в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі) та провести відповідну виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з дати призначення пенсії - 23.10.1992.
5. Визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо незастосування одночасно кратності обчислення стажу та пільгового характеру роботи за Списком №2 у м. Коростень та здійснити виплату за період з 26.04.1986 по 02.10.1995, про що стало відомо з листа від 09.02.2026.
6. Зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок стажу, набутого в м. Коростень, згідно зі ст. 56 Закону № 796-ХІІ: з 26.04.1986 по 31.12.1992 - у потрійному розмірі (1:3); з 01.01.1993 по 02.10.1995 - у полуторному розмірі (1:1.5), починаючи з дати призначення пенсії - 23.10.1992 року.
7. 3обов'язати Відповідача здійснити перерахунок та виплату заборгованості з урахуванням пільгового стажу (Список №2) та доплати за ст. 39 Закону №796-ХІІ, починаючи з 17.07.2018 (дата Рішення КСУ №6-р/2018), та провести виплату одним платежем без обмеження граничного розміру.
14. 3обов'язати Відповідача здійснити виплату різниці між фактично отриманою та належною до виплати пенсією за весь період, починаючи з дати взяття на облік у м. Суми (26.12.1995року) по день здійснення перерахунку без обмеження будь-яким строком.
15. 3обов'язати Відповідача нараховувати та виплатити заборгованість по щомісячній допомозі за ст. 39 Закону № 796-ХІІ у розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно, починаючи з 17.07.2018 без застосування будь-яких обмежень максимальним розміром.
17.3обов'язати ГУ ПФУ в Сумській області нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії (заборгованості), що виникла внаслідок неврахування пільгового стажу за Списком №2 та кратного обчислення стажу згідно зі ст. 56 Закону № 796-ХІІ, нараховану на суму заборгованості за весь період її виникнення - з дня призначення пенсії (23.10.1992) по день фактичної виплати заборгованості, відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (Закон № 2050-ІІІ (компенсація втрати доходів).
18. Стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, завдану протиправною бездіяльністю у період з 17.07.2018 по день звернення до суду без застосування будь-яких обмежень максимальним розміром" - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя С.М. Гелета