про розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення
25 березня 2026 рокум. ДніпроСправа № 640/12185/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши матеріали заяви адвоката Снігура Володимира Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення № 640/12185/22 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява адвоката Снігура Володимира Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі №640/12185/22 та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії у розмірі 230258,23 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що 25 березня 2025 року Луганський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі №640/12185/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Зазначеним рішенням суд, зокрема, зобов'язав відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.02.2021 на підставі довідки Фінансово-економічного управління Адміністрації Державної прикордонної служби України станом на 01.01.2021, з урахуванням раніше проведених виплат. Рішення суду набрало законної сили.
На виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було проведено перерахунок пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 2600-0202-8 від 04.09.2025 повідомлено, що за результатами проведеного перерахунку нараховано заборгованість з виплати пенсії за період з 01.02.2021 по 31.08.2025, загальна сума заборгованості становить 230258,23 грн.
Водночас фактична виплата вказаної суми заборгованості позивачу не здійснена.
З посиланням на статтю 378 КАС України заявник просив задовольнити вказану заяву.
Ухвалою суду від 12 березня 2026 року заяву адвоката Снігура Володимира Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення № 640/12185/22 призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Запропоновано Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві в строк до 19 березня 2026 року надати через підсистему «Електронний суд» письмові пояснення з приводу заяви адвоката Снігура Володимира Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення № 640/12185/22.
Ухвалу суду від 12.03.2026 отримано сторонами в підсистемі «Електронний суд».
На виконання вищевказаної ухвали суду від 12.03.2026 відповідачем через підсистему «Електронний суд» надіслані пояснення від 17.03.2026 №2600-0904-8/40665 та від 24.03.2026 №2600-0904-8/44700 на ухвалу про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення.
В обґрунтування зазначено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 у справі № 640/12185/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021 на підставі довідки складеної Фінансово-економічним управлінням Адміністрації Державної Прикордонної Служби станом на 01 січня 2021 року, з врахуванням проведених виплат.
Відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 у справі № 640/12185/22 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , в порядку, встановленому судовим рішенням.
Виплату заборгованості за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 у справі № 640/12185/22 з 01.02.2021 по 31.08.2025 в сумі 230258,23 грн буде здійснено в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету з урахуванням Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2 видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України від 05.06.2012 № 4901- VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм.
Фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Зазначені кошти входять до складу запланованих асигнувань з державного бюджету по бюджетній програмі за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду".
Інших фінансових можливостей для здійснення виплат, крім зазначених, Головне управління не має.
Бюджетом Пенсійного фонду України на 2025 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 № 1152 “Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік», видатки за рахунок коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені у сумі 250 млн грн, на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень - у сумі 250 млн грн; за рахунок коштів Державного бюджету України: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені в сумі 250 млн грн, на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень - в сумі 250 млн грн.
Бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 2026 року № 127, але станом на 17.03.2026 не доведений до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Згідно електронної пенсійної справи ОСОБА_1 в Переліку підсистеми ПВП ДКГ обліковується заборгованість нарахована на виконання рішення суду у справі № 640/12185/22 в сумі 230 258,23 грн та підлягають виплаті в порядку постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.
Як наслідок, проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Отже, у Головного управління відсутня можливість самостійно формувати бюджет та виділяти кошти із державного бюджету на фінансування пенсій. Як наслідок, покладені судом зобов'язання на відповідача можуть бути виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві, після надходження відповідних коштів з Державного бюджету України в порядку черговості.
Головним управлінням внесено до автоматизованої бази даних у підсистемі “Реєстр судових рішень» ІКІС ПФ відомості про зобов?язання з виплати заборгованості ОСОБА_1 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 у справі № 640/12185/22 з 01.02.2021 по 31.08.2025 в сумі 230 258,23 грн.
На думку відповідача, з цього можна зробити висновок, що з моменту внесення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві до автоматизованої бази даних у підсистемі “Реєстр судових рішень» ІКІС ПФ відомостей про нараховану суму заборгованості ОСОБА_1 . Пенсійний фонд України був проінформований про таке зобов?язання.
Головному управлінню відомо, що Пенсійний фонду України (копія листів додається) неодноразово звертався до Міністерства соціальної політики України з проханням сприяння щодо виділення у повному обсязі асигнувань з держаного бюджету на забезпечення пенсійних виплат, перерахованих на виконання судових рішень.
Проте, вищевказані звернення не дали позитивного результату.
Оскільки Головним управлінням вжито всіх заходів в межах повноважень щодо виконання судового рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 у справі № 640/12185/22, просив прийняти пояснення.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 12 січня 2026 року №40/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи в письмовому провадженні.
Розглядаючи подану заявником заяву, суд зазначає наступне.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі 640/12185/22 адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки складеної Фінансово-економічним управлінням Адміністрації Державної Прикордонної Служби станом на 01 січня 2021 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021 на підставі довідки складеної Фінансово-економічним управлінням Адміністрації Державної Прикордонної Служби станом на 01 січня 2021 року, з врахуванням проведених виплат.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.
Вищевказане рішення суду набрало законної сили 25.04.2025.
На звернення адвоката щодо виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві надано відповідь від 04.09.2025 №2600-0202-8/158025, в якій вказано, що у серпні 2025 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 у справі № 640/12185/22 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії в межах зобов'язальної частини та здійснено нарахування коштів за період з 01.02.2021 до 31.08.2025 в сумі 230258,23 грн. З 01.09.2025 нараховано визначений судом розмір пенсії в сумі 21582,94 грн. Виплата сум пенсій, нарахованих за минулий час на виконання рішень судів, проводиться в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету, оскільки згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Кошти на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачаються у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду та визначаються в межах граничних обсягів видатків державного бюджету за цією програмою. Враховуючи вищезазначене, доплата пенсії, визначена на виконання рішення суду, ухваленого обліковується за датою набрання законної сили - 25.04.2025, та буде виплачена в порядку черговості в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. На час підготовки відповіді на запит Головним управлінням виплачено заборгованість з пенсійних виплат за рішеннями суду, які набрали законної сили до 19.11.2020.
Рішення Луганського окружного адміністративного від 25.03.2025 у справі №640/12185/22 внесено до підсистеми «Реєстр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, реєстраційний номер 805813. Залишок невиплачених коштів становить 230258,23 грн.
В матеріалах справи наявний лист Пенсійного фонду України від 03.07.2025 №2800-030102-9/44331, в якому вказано, що облік фінансових зобов'язань, що виникають внаслідок нарахування коштів на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та на їх підставі - в автоматизованій базі даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (далі - ІКІС ПФУ). Пенсійний фонд України автоматичним способом узагальнює обліковану інформацію про суму заборгованості та щомісячно інформує про фінансову потребу Міністерство соціальної політики України, яке є головним розпорядником коштів бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду». Відтак з моменту внесення до автоматизованої бази даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» ІКІС ПФУ відомостей про нараховану суму заборгованості конкретній особі Пенсійний фонд України володіє інформацією про таке зобов'язання і враховує його при поданні Міністерству соціальної політики України інформації про потребу у коштах.
Розглянувши заяву про зміну способу і порядку виконання рішення у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно приписів частини третьої статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Суд зазначає, що необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Положеннями статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У справі «Сорінг проти Об'єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Також, засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).
Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 840/3112/18, яка враховується судом при розгляді даної справи відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України.
Також суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, були внесені суттєві зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Так, відповідно до змісту частин першої - третьої статті 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни "зобов'язання здійснити перерахунок та провести виплату за перерахованою пенсією" на "стягнення коштів із державного органу боржника".
Тобто, законодавцем визначено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень відповідних виплат існування обставин невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, зокрема, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.
Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 у справі № 640/12185/22 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Головним управлінням внесено до автоматизованої бази даних у підсистемі “Реєстр судових рішень» ІКІС ПФ відомості про зобов'язання з виплати заборгованості ОСОБА_1 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 у справі № 640/12185/22 з 01.02.2021 по 31.08.2025 в сумі 230258,23 грн.
Заборгованість у розмірі 230258,23 грн нарахована на виконання судового рішення, та станом на дату подання вказаної заяви не сплачена.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення дій, спрямованих на виконання рішення суду.
Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу судового захисту порушених прав.
Під встановленням способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Тобто, зі змісту вказаної норми випливає, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.
Разом з тим, суд при розгляді питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення може змінити спосіб та порядок виконання рішення лише у виняткових випадках.
Водночас слід зауважити, що процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.
Разом з тим у даній справі суд не здійснює вихід за межі позовних вимог та не вирішує питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи, а лише конкретизує спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості.
Встановлення такого способу виконання направлено на своєчасне та повне виконання судового рішення, а також відповідає вимогам прямих норм ст. 124 Конституції України.
Судом також враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, з огляду на положення частини третьої статті 378 КАС України, якими встановлено, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат, а також враховуючи те, що з моменту набрання законної сили рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року по справі №640/12185/22 та по день подання до суду даної заяви про зміну способу виконання рішення пройшов значний час, а рішення суду не є виконаним у повному обсязі, зокрема, щодо виплати позивачу заборгованості з перерахованої пенсії, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви позивача про зміну способу виконання рішення відповідно до статті 378 КАС України шляхом стягнення з відповідача нарахованої заборгованості пенсії.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.10.2025 у справі №380/7706/22.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву адвоката Снігура Володимира Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення № 640/12185/22 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі № 640/12185/22 в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021 на підставі довідки складеної Фінансово-економічним управлінням Адміністрації Державної Прикордонної Служби станом на 01 січня 2021 року, з врахуванням проведених виплат, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за вислугу років в сумі 230258 (двісті тридцять тисяч двісті п'ятдесят вісім) гривень 23 копійки.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Cуддя Н.М. Басова