про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
24 березня 2026 року Київ справа № 320/12306/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:
- Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо переведення мене на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що відбулось 14.03.2026 р., та оголошення у розшук шляхом внесення інформації про мене у застосунок «Резерв+».
- Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 відновити мій військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 , при цьому відновити всі попередні дані та видалити запис про розшук.
Позивачем разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- заборони Відповідачу вчиняти дії щодо мого направлення на медичний огляду до військово-лікарської комісії у ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також мого затримання та застосування до мене примусових заходів щодо розшуку та мобілізації.
Позивач у заяві про забезпечення позову зазначає, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову обумовлена наявністю реальної загрози порушення прав та інтересів позивача до ухвалення рішення у справі по суті, а також з метою забезпечення ефективного виконання судового рішення. Зокрема, Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 17.12.2025 у справі № 320/62044/24 зобов'язав відповідний орган направити позивача на повторний медичний огляд до ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 . Проте відповідач, всупереч зазначеному рішенню, вчиняє дії щодо направлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_7 , що свідчить про очевидне ігнорування обов'язковості судового рішення, гарантованої статтею 129-1 Конституції України. Крім того, зазначає, що існує ймовірність застосування до позивача примусових заходів, зокрема його затримання, оголошення у розшук або примусового направлення для проходження медичного огляду, що може призвести до подальшої мобілізації. У разі настання таких наслідків навіть можливе задоволення позову не забезпечить ефективного відновлення порушених прав позивача. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення або фактичної неможливості виконання майбутнього судового рішення, а також до завдання позивачу значної шкоди.
Проаналізувавши матеріали справи, зваживши доводи позивача, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення позову є інструментом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову при існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року по справі №160/7350/19.
Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Сама ж лише незгода заявника із діями суб'єкта владних повноважень та подальше можливе звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Заявник, зокрема, просить заборонити затримання та застосування до нього примусових заходів щодо розшуку, при цьому, просить у змісті позовних вимог видалити запис про його розшук, що обгрунтовано наявністю відповідних відомостей в додатку "Резерв+".
Тобто в цій частині задоволення заходу забезпечення позову призведе до фактичного вирішення спору по суті.
Стосовно вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони мобілізаційних заходів суд вважає заяву в цій частині не обгрунтованою.
При цьому заявник конретно не покликається на підстави забезпечення позову, які визначені в ч. 2 ст. 150 КАС.
Натомість заявник покликається на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2025 у справі № 320/62044/24, який зобов'язав ЦВЛК направити позивача на повторний медичний огляд до ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 , стверджуючи, що відповідачем направлено йому повістку про повторне проходження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 , що є перешкодою для виконання вказаного ріщення суду.
Між тим за змістом долученої заявником повістки від 14.03.2026 вбачається що позивач викликається для проходження "ВЛК на ІНФОРМАЦІЯ_9 ", а не до відповідача.
Оскільки обставини на які покликається позивач не знайшли своє об'єктивне підтвердження суд не вважає доцільним вдаватись в аналіз можливості вжиття заходів забезпечення позову задля виконання рішення суду, прийнятого в іншій справі.
Поряд з цим заява про забезпечення позову в частині заборони вчиняти дії щодо мого направлення на медичний огляду до військово-лікарської комісії у ІНФОРМАЦІЯ_5 також не підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідач має намір вчинити такі дії.
Таким чином, визначені в ч. 2 ст. 150 КАС підстави для забезпечення позову на даний час відсутні.
У зв'язку з цим заява до задоволення не підлягає.
Керуючись ст. 150, 151, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
2 Копію ухвали про забезпечення позову надіслати всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Сас Є.В.