23 березня 2026 року Справа №320/8686/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області,
Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач-2), в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області від 11.01.2024 № 104650016416 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 05.12.2023.
В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив про те, що фактичний його період постійного проживання в зоні безумовного (обов'язкового) відселення в смт.Народичі та селі Лозниця Житомирської області станом на 01 січня 1993 року становив 2 роки 9 місяців 22 дні, що підтверджується довідкою Народицької селищної ради №1078 від 11.10.2023. Позивач вказує, що 28.10.1993 Житомирською обласною державною адміністрацією йому видано посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) Серії НОМЕР_2 . Згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 страховий стаж становив 36 років 11 місяців.
У віці 54 років, позивач 05.01.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою №242 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. До заяви додав усі необхідні документи. Заява та документи були розглянуті ГУ ПФУ в Запорізькій області, яке своїм рішенням від 11.01.2024 №104650016416 відмовлено в призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно із ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з підстав відсутності проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років на 01.01.1993 р. ГУ ПФУ у Київській області повідомленням від 24.01.2024 №1000-0214-8/15037 вручено позивачу копію рішення. Позивач не погоджується із відмовою у призначенні пенсії за ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку на 6 років, зауважив, що з моменту аварії на Чорнобильській АЕС та станом на 01 січня 1993 року він проживав не менше двох років саме у зоні безумовного (обов'язкового відселення), а не в зоні гарантованого добровільного відселення як зазначено у спірному рішенні. Зазначене необґрунтовано не враховано відповідачами, як і не враховано те, що позивач має статус постраждалого від Чорнобильської катастрофи.
Наполягає на наявності у нього права на призначенні пенсії за ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", підстав для призначення пенсії з 05.12.2023.
Ухвалою суду від 26.02.2024 відкрито провадження у справі, визначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Також, витребувано від відповідача ГУ ПФУ в Запорізькій області за ініціативою суду належним чином завірені докази: відмовні матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
Відповідач-1 у поданому до суду відзиві вказав про правомірність спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області від 11.01.2024 № 104650016416 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Проти позову заперечує.
ГУ ПФУ у Київській області зазначає, що виходячи з положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у позивача відсутні докази на підтвердження проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років на 01.01.1993 р. За доданими документами до страхового стажу позивачу не зараховано: період роботи з 12.11.1993 по 21.07.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 01.09.1991, оскільки запис оформлено з порушенням п 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджений наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, а саме відсутній підпис керівника або спеціально уповноваженої ним особи та печатки підприємства або печатка відділу кадрів; період навчання з 01.09.2001 по 28.02.2003 згідно диплома НОМЕР_4 від 28.02.2003, оскільки згідно додатку до диплома НОМЕР_4 від 28.02.2003 форма навчання - заочна. Період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення становить 07 років 04 місяці 04 дні, з них на 1 січня 1993 року - 01 рік 09 місяців 04 дні. Не зараховано до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення період навчання, оскільки зарахування періоду проживання на територіях радіоактивного забруднення актом про встановлення факту проживання постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не передбачено.
Відповідач-1 вважає, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, Головним управлінням проведено розрахунок стажу позивачу згідно вимог чинного законодавства, отже в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Відповідач-2 у відзиві зазначив, що отримавши заяву позивача разом із документами встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 34 роки 07 місяців 12 днів. Вік позивача на момент звернення становить 54 роки, проживання у зоні гарантованого добровільного відселення складає 07 років 04 місяці 04 дні, з них станом на 01.01.1993 року - 01 рік 09 місяців 04 дні. Головним управлінням Пенсійного фонду в Запорізькій області рішенням від 11.01.2024 № 104650016416 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Вказує, що пунктом 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 визначено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Крім того, згідно до примітки до п. 2 ст. 55 Закону 796 початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. Так, проживання у зоні гарантованого добровільного відселення на протязі не менше ніж 3 роки станом на 1 січня 1993 дає право на зниження пенсійного віку. Початкова величина зниження пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з 26.04.1986 по 31.07.1986. Ця умова застосовується незалежно від часу проживання або роботи в період з 26.04.1986 по 31.07.1986. Відповідно до ч. 3 ст. 15 застосованого Закону №796 підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Відповідно, за наданими документами позивача період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить менше 3 років.
Зазначає, що право на пенсії зі зменшенням пенсійного віку на пряму пов'язано з постійним проживанням або постійної роботи у зоні гарантованого добровільного відселення на протязі визначеного законом часу, а саме станом на 1 січня 1993 року. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , позивач має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3. Згідно з довідкою ЦНАП Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області № 1078 від 12.10.2023 року, позивач проживав в смт. Народичі Житомирської області з 26.08.1986 по 03.08.1991, яке відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення. Відповідно до диплому НОМЕР_5 позивач з 1986 по 1991 рік навчався в Київському державному педагогічному інституті ім. А.М. Горького. Місто Київ не належить до зони гарантованого добровільного відселення (чиста зона).
Вважає необхідним у позові відмовити.
У поданих відповідях на відзиви позивач наполягав на протиправності спірного рішення та наявності у нього права на призначення спірної пенсії.
Розглянувши подані сторонами документи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1
28 жовтня 1993 року Житомирською обласною державною адміністрацією ОСОБА_1 видано безстрокове Посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія З) Серія НОМЕР_2 .
05.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою (зареєстрована за №242) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку на 6 років у відповідності до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
До заяви від 05.01.2024 №242 ОСОБА_1 додано документи:
- довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру № НОМЕР_1 ;
- заява про призначення пенсії №242 від 05.01.2024;
- паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Народицьким РВ УМВС України в Житомирській області;
- диплом НОМЕР_5 , диплом НОМЕР_4 ;
- заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк);
- додаток А №559671 до диплому про вищу освіту НОМЕР_4 ;
- акт про встановлення факту проживання ОСОБА_1 в смт Народичі Житомирської області від 11.10.2023;
- довідка ЦНАП Народицької селищної ради від 12.10.2023 №1078;
- посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) Серія НОМЕР_2 від 28.10.1993;
- копія трудової книжки НОМЕР_3 .
За принципом екстериторіальності заява із документами були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішенням від 11.01.2024 №104650016416 відмовлено ОСОБА_1 в призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно із ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з підстав відсутності проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років на 01.01.1993 р.
Зокрема, в рішенні зазначено про те, що до страхового стажу не зараховано:
період роботи з 12.11.1993 по 21.07.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 01.09.1991, оскільки запис оформлено з порушенням п 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджений наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, а саме відсутній підпис керівника або спеціально уповноваженої ним особи та печатки підприємства або печатка відділу кадрів;
період навчання з 01.09.2001 по 28.02.2003 згідно диплома НОМЕР_4 від 28.02.2003, оскільки згідно додатку до диплома НОМЕР_4 від 28.02.2003 форма навчання - заочна.
Період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення становить 07 років 04 місяці 04 дні, з них на 1 січня 1993 року - 01 рік 09 місяців 04 дні.
Не зараховано до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення період навчання, оскільки зарахування періоду проживання на територіях радіоактивного забруднення актом про встановлення факту проживання постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не передбачено.
Страховий стаж зазначено 34 роки 07 місяців 12 днів.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області повідомленням від 24.01.2024 №1000-0214-8/15037 вручено позивачу копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 11.01.2024 №104650016416.
Не погоджуючись із рішеннями та діями відповідачів, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України від 9 березня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Згідно частини першої статті 26 Закону №1058-IV, (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 30 років (з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року).
Відповідно до пункту 2 статті 55 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі також в тексті - Закон № 796-XII, у відповідній редакції), особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема,
особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років.
*Відповідно до примітки початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік особи зменшується за наявності початкової величини на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років.
Відповідно, право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення на 1 січня 1993 роки не менше 2 років. При цьому пенсійний вік такої особи зменшується на 1 рік за кожні два роки проживання, роботи, але не більше 9 років у вказаній зоні. При цьому, на застосування початкової величини зменшення пенсійного віку на 2 роки мають особи які проживали або працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року №13-1).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з абзацом дев'ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:
- документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Пунктом 10 Порядку №501 передбачено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються особам, громадянам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення - Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.
Судом встановлено, що позивачу видано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) Серії НОМЕР_2 від 28.10.1993, відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постійно проживають та постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) відселення та гарантованого добровільного відселення.
Отже, наявне у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання останнього у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше двох років.
Суд зазначає, що наявність у позивача посвідчення особи, яка постійно проживав на території зони безумовного (обов'язкового) відселення (3 категорія) не є безумовною підставою, яка автоматично підтверджує право позивача на зменшення його пенсійного віку та призначення пенсії за пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, позаяк положенням цієї норми чітко встановлені підстави за яких пенсійний вік зменшується, а пенсія призначається зі зменшенням пенсійного віку - а зокрема «особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років, мають право на зниження пенсійного віку - на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років».
Позиція суду щодо пільг особи за наявності в неї посвідчення узгоджується із правовими висновками Верховного Суду сформованими у постанові від 18 березня 2025 року у справі №460/27065/23.
Суд зазначає, що факт проживання або праці особи на території зони безумовного (обов'язкового) відселення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Відповідно слідує встановити право на застосування початкової величини згідно примітки вказаної норми ст. 55 Закону № 796-XII.
Згідно довідки Народницької селищної ради від 12.10.2023 №1078 ОСОБА_1 в період з моменту аварії на Чорнобильській АЕС ( 26 квітня 1986 року) по 26.08.1986, з 03.08.1991 р. по 04.08.1998 постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Для обрахунку зменшення пенсійного віку суд враховує записи в трудовій книжці позивача.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 працював в смт. Народичі з 15.08.1991 по 20.09.2000 (з 15.08.1991 по 11.11.1993 в Лозницька неповна середня школа в селі Лозниця Народицького району Житомирської області, з 12.11.1993 по 18.09.2000 в Народницькій районній державній адміністрації Житомирської області (звільнений у зв'язку із поданням заяви у зв'язку із виїздом із зони безумовного (обов'язкового) відселення ЧАЕС, розпорядження Народницької районної державної адміністрації Житомирської області від 18.09.2000 №264).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» смт. Народичі Житомирської області включено до переліку населених пунктів, які входять до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Відповідно, судом встановлено постійне проживання ОСОБА_1 в зоні безумовного (обов'язкового) відселення смт. Народичі з 26.04.1986 по 26.08.1986 (4 місяці 1 день), постійно працював в с. Лозниця з 15.08.1991 по 20.09.2000 (9 років 1 місяць 6 днів), що надає право застосувати початкову величину 4 роки зменшення пенсійного віку, оскільки на 1 січня 1993 року проживання та праця у зоні безумовного (обов'язкового) відселення склала 2 роки 9 місяців 22 дні.
У сукупності період проживання та праці у зоні безумовного (обов'язкового) відселення становить 9 років 5 місяців 7 днів.
На дату звернення позивача до пенсійного органу ОСОБА_1 мав вік - 54 роки.
Тобто, станом на дату звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою із доданими документами, згідно ст. 55 Закону № 796-XII строк проживання та праці у зоні безумовного (обов'язкового) відселення складав 9 років 5 місяців 7 днів, враховуючи вимоги визначені ст. 26 Закону №1058-IV стаж страховий 34 роки 07 місяців 12 днів, визнаний відповідачем, відповідно, позивач мав право на призначення спірної пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Доводи відповідача про те, що до періоду проживання не зараховано період роботи з 12.11.1993 по 21.07.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_3 , період навчання з 01.09.2001 по 28.02.2003 згідно диплома НОМЕР_4 від 28.02.2003, суд вважає безпідставними, оскільки основними документами, що підтверджують право ОСОБА_1 на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та право на застосування початкової величини довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Суд зауважує, що в даній справі розглядаються докази щодо зони безумовного (обов'язкового) відселення, а не щодо зони гарантованого добровільного відселення, із відповідним обов'язковим проживанням, праці, чим керується відповідач у спірному рішенні.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зниженням пенсійного віку.
Отже, враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що рішення відповідача-2 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії від 11.01.2024 № 104650016416 є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на те, що суд дійшов висновку щодо протиправності рішення від 11.01.2024 № 104650016416 про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, а також встановивши наявність усіх передумов для призначення позивачу пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому задоволенню підлягає і похідна від основної вимоги щодо зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 05.12.2023.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані сторонами, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
Враховуючи частину 1 статті 139 КАС України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на його користь 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, яким було прийнято спірне рішення.
Суд зазначає, що сума переплаченого судового збору, порядок її повернення визначений положенням діючого законодавства та позивач не позбавлений права на відповідне звернення.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області від 11.01.2024 № 104650016416 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 05.12.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012) витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.