про залишення позовної заяви без руху
23 березня 2026 року м. Київ № 320/11664/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, треті особи Інститут ядерних досліджень НАН України, Державна інспекція ядерного регулювання України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Київської міської державної адміністрації, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність КМДА, що виразилася у невнесенні до матеріалів кадастрової справи та до Державного земельного кадастру інформації про обмеження у використанні земельної ділянки кадастровий №8000000000:82:412:0040 у вигляді санітарно-захисної зони ядерного реактора ВВР-М, яка зафіксована у власному Генеральному плані КМДА (рішення КМР №370/1804 від 28.03.2002), внаслідок чого Департамент земельних ресурсів КМДА станом на 12.02.2020 (лист №05702-02/1-2686, HIST-02) "не володів інформацією" про СЗЗ, встановлену містобудівною документацією самої КМДА;
- зобов'язати КМДА розробити та запровадити внутрішній порядок інформаційного обміну між підрозділами щодо обмежень використання земельних ділянок, встановлених розпорядженнями КМДА, у строк 60 днів з дати набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи відповідає така заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи подано позов у межах строку звернення до суду, встановленого законом, а у разі його пропуску - чи наведено достатні підстави для визнання причин такого пропуску поважними; а також чи відсутні інші передбачені законом підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення або відмови у відкритті провадження.
Дослідивши подану позовну заяву на предмет відповідності вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про її невідповідність встановленим КАС України вимогам, що унеможливлює вирішення питання про відкриття провадження у справі та зумовлює необхідність залишення її без руху.
За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа наділена правом на звернення до адміністративного суду у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи законні інтереси, із заявленням вимог про їх захист у спосіб, визначений цією нормою.
Водночас системний аналіз положень частин першої та другої статті 5 КАС України свідчить, що обраний позивачем спосіб захисту має бути не лише формально допустимим, але й таким, що є належним та ефективним у конкретних правовідносинах і здатним призвести до реального відновлення порушеного права.
Цим критеріям повинні відповідати і позовні вимоги, заявлені до адміністративного суду.
Гарантовані статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на доступ до суду та право на ефективний засіб юридичного захисту передбачають можливість звернення до суду саме за захистом порушеного права, а не з метою абстрактного контролю за діяльністю суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, застосування процесуальних норм має здійснюватися із дотриманням балансу між недопущенням надмірного формалізму та забезпеченням обов'язковості виконання встановлених законом вимог до форми і змісту позовної заяви.
З огляду на викладене, позовна заява повинна містити чітке визначення суб'єкта владних повноважень, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, конкретизацію порушеного суб'єктивного права чи інтересу, обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також належним чином сформульований спосіб судового захисту.
Суд наголошує, що адміністративне судочинство спрямоване на захист конкретного індивідуально визначеного права, а не на забезпечення загального контролю за законністю у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно, предметом судового розгляду може бути лише реальне, а не гіпотетичне чи потенційне порушення прав чи інтересів особи на момент звернення до суду.
Відсутність належного обґрунтування порушення суб'єктивного права та його зв'язку із заявленими позовними вимогами фактично свідчить про відсутність предмета судового захисту.
За таких обставин, у контексті заявлених вимог та наведеного їх обґрунтування, позивачу необхідно надати належні пояснення щодо існування порушеного права саме на момент звернення до суду, а також відповідні докази, які підтверджують наявність протиправної бездіяльності або вчинення протиправних дій з боку відповідача.
Суд зауважує, що реалізація права на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, передбачає не лише формальне звернення до суду, а й належне обґрунтування наявності порушеного права та вибір способу його захисту, який відповідає характеру спірних правовідносин.
Водночас саме суд надає правову оцінку як наявності порушеного права, так і відповідності обраного способу захисту вимогам закону та його ефективності.
Відсутність спору про право виключає можливість судового захисту, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а (провадження № 11-1081апп18).
У цьому зв'язку суд зазначає, що позовна заява повинна містити чіткі, логічно узгоджені та юридично визначені позовні вимоги.
Разом з тим, заявлені позивачем вимоги не відповідають зазначеним критеріям.
Зокрема, позивач, заявляючи вимогу про визнання протиправною бездіяльності КМДА, не обґрунтовує, яким чином заявлена ним додаткова вимога про зобов'язання КМДА розробити та запровадити внутрішній порядок інформаційного обміну між підрозділами спрямована на відновлення його порушеного права.
За своїм змістом така вимога фактично стосується внутрішньої організації діяльності суб'єкта владних повноважень та має ознаки втручання у дискреційні повноваження останнього, що виходить за межі індивідуального судового захисту.
Крім того, позивачем не наведено жодного належного обґрунтування правових підстав для заявлення такої вимоги, зокрема не зазначено, чи звертався він до відповідного суб'єкта владних повноважень із цього приводу та чи отримував відповідну відмову.
Суд також зауважує, що передбачене пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України право суду на застосування іншого способу захисту реалізується виключно за результатами розгляду справи по суті та не може підміняти собою обов'язок позивача належним чином сформулювати позовні вимоги на стадії звернення до суду.
Аналогічно, положення частини другої статті 9 КАС України щодо можливості виходу суду за межі позовних вимог не звільняють позивача від обов'язку визначення належного способу захисту та не надають суду повноважень формувати такі вимоги замість нього на стадії відкриття провадження.
Вказаний підхід узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23.
Окрім того, позовна заява подана з порушенням вимог пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України, оскільки позивач не зазначив усіх необхідних ідентифікаційних даних, зокрема поштового індексу та адреси місця проживання, а також не надав документів, що посвідчують особу та підтверджують його процесуальну дієздатність.
Також судом встановлено недотримання позивачем вимог щодо строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов подається в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом.
Частиною другою цієї статті визначено, що такий строк становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Як убачається зі змісту позовної заяви, спірні правовідносини виникли у 2002- 2007 роках.
Водночас із даним позовом позивач звернувся лише 16 березня 2026 року, тобто із значним та очевидним пропуском установленого процесуального строку.
Суд наголошує, що такий тривалий строк бездіяльності позивача об'єктивно свідчить про відсутність належної процесуальної активності та потребує наведення виняткових, належним чином підтверджених обставин, які б об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до суду позивач зобов'язаний подати відповідну заяву про його поновлення та надати докази поважності причин такого пропуску.
Проте до поданої позовної заяви така заява не додана, а сам позов не містить жодних належних пояснень щодо причин пропуску строку звернення до суду.
Суд звертає увагу, що за усталеною практикою Верховного Суду тривале листування з органами державної влади не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Вчинення позивачем дій щодо врегулювання спору в досудовому порядку шляхом направлення звернень, скарг чи заяв до суб'єкта владних повноважень не належить до обставин об'єктивного та непереборного характеру, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду. Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 826/14417/18.
Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить, що під час вирішення питань щодо поновлення процесуальних строків ЄСПЛ виходить із необхідності забезпечення принципу правової визначеності як складової права на справедливий суд. Поновлення пропущеного строку розглядається як виняток із загального правила та допускається лише за наявності достатньо обґрунтованих підстав. При цьому поважними можуть бути визнані лише ті причини пропуску строку, які є об'єктивними, непереборними, не залежать від волі та поведінки особи, а оцінка таких причин має здійснюватися індивідуально у кожній конкретній справі. Водночас навіть наявність поважних причин не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду.
ЄСПЛ у своїй практиці послідовно наголошує, що національні суди, вирішуючи питання про поновлення строків, мають надавати пріоритет дотриманню процесуальних строків, установлених законом, а відступ від принципу правової визначеності можливий лише у виняткових випадках, за наявності не формальних чи суб'єктивних, а саме об'єктивних і непереборних обставин.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовна заява подана з пропуском строку звернення до суду без подання заяви про його поновлення та без наведення і підтвердження поважних причин такого пропуску, що свідчить про її невідповідність вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 49 КАС України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Всупереч зазначеним процесуальним вимогам позивач не конкретизував на які права чи обов'язки Державної інспекції ядерного регулювання України, Інституту ядерних досліджень НАН України вплине можливе рішення суду.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- письмові пояснення на які права чи обов'язки Державної інспекції ядерного регулювання України, Інституту ядерних досліджень НАН України та яким чином може вплинути рішення суду у справі;
- уточненої позовної заяви (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи та один для суду), яка відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши спосіб захисту прав та інтересів згідно з способами захисту порушеного права (свободи, законного інтересу), визначеними частиною першою статті 5 КАС України);
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного, характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права.
- відомості про поштовий індекс та адресу місця реєстрації позивача, копію паспорта громадянина України для підтвердження особи та процесуальної дієздатності.
Зважаючи на надану законодавцем до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС технічну можливість розглядати (формувати та зберігати) справи в паперовій, електронній чи змішаній формі, суддя вважає за доцільне дану справу розглядати у змішаній формі (електронній формі).
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, треті особи Інститут ядерних досліджень НАН України, Державна інспекція ядерного регулювання України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, залишити без руху.
Встановити позивачеві п'ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою шляхом завантаження відповідних матеріалів в електронному вигляді до Електронного суду до цієї справи.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.