м. Вінниця
24 березня 2026 р. Справа № 120/3793/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною постанови, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа без самостійних вимог Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Одночасно із позовною заявою представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони керівництву військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішення суду у справі. Разом з тим заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 у разі повернення ОСОБА_1 припинити усі дії та заходи по його мобілізації до набрання законної сили рішення суду у справі.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Беручи до уваги те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заяву про забезпечення позову суд розглядає без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд керується такими мотивами.
Інститут забезпечення позову регламентовано статтями 150 - 153 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову під час здійснення адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).
Обґрунтовуючи підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову представник позивача наголошує на можливих недобросовісних діях з боку відповідача та третьої особи, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в зв'язку з вибуттям його з військової частини НОМЕР_1 в невідомому напрямку та очевидності протиправності наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.03.2026 в частині призову на військову службу.
Як убачається з позовної заяви 17.03.2026 ОСОБА_1 було затримано працівниками патрульної поліції у зв'язку з інформацією про перебування у розшуку за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП, після чого його доставлено до підрозділу поліції.
У подальшому позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де 18.03.2026 його направлено для проходження військово-лікарської комісії.
За результатами проходження військово-лікарської комісії, як свідчить представник позивача, ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби, після чого на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.03.2026 його призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 .
Представник позивача вважає, що мобілізація позивача є очевидно протиправною, оскільки, на його переконання, порушено порядок проходження ВЛК та протиправність прийнятого за її результатами рішення, а також зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду у зв'язку з можливим переміщенням позивача до інших військових частин, що, на його думку, унеможливить ефективний захист прав позивача.
Надаючи оцінку аргументам заяви про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).
Відтак, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення (дій чи бездіяльності) відповідача і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд зазначає, що в силу приписів ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії та/або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Так, у позовній заяві позивач просить визнати протиправним та скасувати постанову ВЛК, оформлену у вигляді довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.03.2026 за результатами проведеного медичного огляду, якою ОСОБА_1 визнано на підставі ст. 23-б обмежено придатним до військової служби. Визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.03.2026, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , до військової частини НОМЕР_1 . Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу частини.
Водночас, у заяві про забезпечення позову представник позивача просить суд заборонити керівництву військової частини НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішення суду у справі.
Однак, суд звертає увагу, рішення, дії або бездіяльність військової частини НОМЕР_1 не є предметом оскарження у цій справі, а тому забезпечення позову у встановлений заявником спосіб не допускається в силу положень п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України згідно з якими, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Суд також акцентує увагу, що відповідачем у даній справі визначено ІНФОРМАЦІЯ_5 , тоді як заявлені заходи забезпечення позову здебільшого адресовані військовій частині НОМЕР_1 , яка заявлена представником позивача як третя особа без самостійних вимог. Водночас заявник фактично просить обмежити повноваження військового командування щодо організації проходження військової служби позивачем, що виходить за межі предмета спору у цій справі та не узгоджується з правовою природою інституту забезпечення позову.
Суд зазначає, що конкретний спосіб, в який позивач просить забезпечити позов має співвідноситись з заявленими позовними вимогами, а заходи мають бути співмірними та обґрунтованими. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Водночас, суд зауважує, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та який станом на теперішній час триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
У частині 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" надано визначення поняття військовослужбовців, як осіб, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм, встановлено, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
Оскільки, позивача було призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, він набув нового юридичного статусу військовослужбовця.
Законом України № 2359-IX від 08 липня 2022 року "Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці", внесено зміни до частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що обраний заявником вид забезпечення позову, за своїм змістом є фактично забороною вчиняти дії щодо виконання відповідних наказів, які можуть бути видані командиром військової частини в майбутньому, що відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України, не допускається в умовах воєнного стану.
Запропонований заявником захід забезпечення позову, не відповідає порушеному праву заявника, за захистом якого він звернувся до суду із позовом, та не може бути застосований в силу вищевказаних положень п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України, оскільки вказані дії можуть здійснюватися лише на виконання відповідних наказів, які не є предметом оскарження. Позивачем до заяви не додано доказів зарахування позивача до складу Військової частини НОМЕР_1 та жодного доказу на підтвердження того, що відповідачем прийнято наказ (и) про переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини.
Крім того, суд зазначає, що заявлена вимога про заборону ІНФОРМАЦІЯ_6 у разі повернення ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії та заходи, спрямовані на його мобілізацію, є передчасною та не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки на момент розгляду заяви позивач вже призваний на військову службу та направлений до військової частини для її проходження. Зазначена вимога ґрунтується на припущеннях щодо можливого розвитку подій у майбутньому та не свідчить про наявність реальної загрози порушення прав позивача у зв'язку з невжиттям заходів забезпечення позову.
Відтак, наразі, судом не встановлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
Відтак, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, отже в задоволенні заяви представника позивача слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна