справа №359/9014/25 Головуючий у І інстанції - Комаревцева Л.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/5224/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
25 березня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року
у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-
установив:
У липні 2025 року МТСБУ звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
В обґрунтування позову зазначало, що 06 червня 2024 року відповідач, керуючи автомобілем «FORD Fusion» державний номер НОМЕР_1 , порушив правила дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем «KIA Ceed» державний номер НОМЕР_2 ., який зазнав механічних пошкоджень, а його власник - матеріальної шкоди.
Відповідно до Постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі № 359/6420/24 від 29 серпня 2024 року винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди було визнано відповідача та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ст. ст. 124, 130 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП застрахована не була.
Потерпіла особа звернулась до нього, МТСБУ, із заявою про відшкодування заподіяної шкоди. Відповідно до Наказу та вимог Закону, розмір регламентної виплати (з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди) склав 124079,16 грн.
Просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь завдану шкоду в порядку регресу у розмірі 129640,60 грн. та судовий збір.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року зазначений вище позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ відшкодування в порядку регламентної виплати витрати у розмірі 129640,60 грн. та судовий збір в розмірі 3028 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що позивач не надав належних та допустимих доказів заподіяння потерпілому шкоди внаслідок ДТП у розмірі 124079,16 грн.
Вказує, що Висновок від 07 липня 2024 року про вартість майна не містить посилання на те, що він підготовлений для подання для суду, атому не може бути прийнятий судом в якості доказу по справі.
Тобто, позивач не надав доказів на підтвердження розміру своїх позовних вимог в частині розміру заподіяної потерпілому шкоди.
Вказує, що позивачем також заявлено вимогу про стягнення з нього 3416,80 грн., які оплачені згідно з платіжною інструкцією від 22 липня 2024 року №914622 ТОВ «Незалежна експертна компанія» за послуги експерта по справі №104518, згідно з рахунком №212 від 08 липня 2024 року т.з. НОМЕР_2 , проте, позивач не надав ані рахунку №212 від 08 липня 2024 року, ані відповідного договору на проведення експертного дослідження, ані акту виконаних робіт.
Таким чином, розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню в порядку регресу має доказуватись позивачем, проте, останнім вказаний обов'язок виконано не було.
Просив суд, скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
На вказану апеляційну скаргу МТСБУ подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що ним було відшкодовано потерпілій особі нанесену відповідачем шкоду у розмірі 124079,16 грн.
Вказує, що механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092.
Зазначає, що воно діяло у відповідності до норм Методики та законодавства, та ним було вірно визначено розмір регламентної виплати, а тому заперечення відповідача зводяться до простої незгоди з сумою перерахованої регламентної виплати, хоча Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2021 року по справі №753/17190/18 вказав, що такий спосіб визначення розміру шкоди є вірним та Законом не передбачено визначення оцінки вартості транспортного засобу у пошкодженому стані саме звітом про оцінку.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика (МТСБУ) визначати розмір шкоди виключно на підставі експертного висновку.
Разом з тим, Звіт №91/М2024 про оцінку визначення розміру шкоди відповідає Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, у зв'язку з чим, твердження відповідача не відповідає вимогам законодавства та зводиться до уникнення відповідальності за нанесену шкоду.
Отже суд першої інстанції вірно визначив спірні правовідносини та врахував норми матеріального права, які повинні бути застосовані під час ухвалення рішення та належним чином надав оцінку наданим ним доказам та доводам відповідача, внаслідок чого прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року залишити без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно частин 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судом встановлено, що 06 червня 2024 року о 13 год 05 хв в с. Вишеньки, Київської області, Бориспільського району по вул. Ковпака 38, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом FORD FUSION д.н.з. НОМЕР_1 , був не уважним під час виконання маневру повороту ліворуч, не переконався що транспортний засіб не опиниться на зустрічній смузі руху, не переконався що це буде безпечним та допустив зіткнення з транспортним засобом KIA CEED д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п.п. 2.3 б), 10.1, 10.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.
Також, 06 червня 2024 року о 13 год 05 хв в с. Вишеньки, Київської області, Бориспільського району по вул. Ковпака 38, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом FORD FUSION д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова, не стійка хода. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку відповідно до наказу МОЗ/МВС 1452/735 за допомогою алкотестера «Драгер». Результат огляду 1,04 % проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 (а) ПДР України, у зв'язку з чим його дії були кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до Постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі №359/6420/24 від 29 серпня 2024 року винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди було визнано відповідача та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ст.ст. 124, 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
В порушення умов Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на дату скоєння вищезгаданої ДТП, цивільно-правову відповідальність відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент ДТП застраховано не було, про що свідчить відсутність інформації щодо страхування даного транспортного засобу в Єдиній централізованій базі даних МТСБУ.
Потерпіла особа звернулась до МТСБУ із заявою про відшкодування заподіяної шкоди.
Загальний розмір витрат з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає 124079,16 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про відшкодування в порядку регламентної виплати витрат у розмірі 129640,60 грн., пов'язаних з виплатою матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля KIA CEED д.н.з. НОМЕР_2 , є обґрунтованими та доведеними. Обставини, що спростовують позовні вимоги судом першої інстанції не встановлені.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже підставою цивільно-правової відповідальності, як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової (матеріальної) шкоди.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
За приписами ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст. 1166 ЦК України, частиною першої якої передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV).
Згідно з ст. 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до абз. 2 п. 22.1 ст. 22 Закону №1961-IV, у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Водночас відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.
Зазначена норма у главі 82 ЦК України визначає особливості розподілу повної відповідальності (ст. 1166 ЦК України) між особою, яка заподіяла шкоду та її страховиком (МТСБУ). Стаття 1194 ЦК України, встановивши межі відповідальності особи, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність у розмірі, що перевищує страхове відшкодування, тим самим покладає решту відповідальності на страховика.
Виходячи з наведеного, слід дійти висновку, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди, виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).
Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження №14-95цс20).
У справі яка переглядається апеляційним судом встановлено, що у зв'язку з ДТП, яке мало місце 06 червня 2024 року в с. Вишеньки, Київської області, Бориспільського району по вул. Ковпака 38 за участю автомобіля FORD FUSION д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля KIA CEED д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , з вини ОСОБА_1 завдано матеріальної шкоди.
Згідно з постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі №359/6420/24 від 29 серпня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 130 КУпАП.
Як правильно зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано розмір заподіяної шкоди.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Судом встановлено та відповідачем не спростовано факту, що цивільно-правову відповідальність відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на момент ДТП, застраховано не було.
В такому випадку, згідно з підпунктом «а» п. 41.1 ст. 41 Закону №1961-IV, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до підпункту 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 цього Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до частин 1 та 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон №2658-III), методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону №2658-III, проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 12 Закону №2658-III, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
У постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №520/8867/15, зазначено, що для визначення розміру страхового відшкодування належним доказом є звіт, складений відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та дорожніх транспортних засобів» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року №142/5/2092.
Згідно Звіту №91/М/2024 про оцінку вартості відновлювального ремонту КІА СЕЕD реєстраційний номер СВ6887С, внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП, виконаний (затверджений) 07 липня 2024 року ТОВ «Незалежна експертна компанія», за замовленням МТСБУ, вартість матеріального збитку складає 186079,16 грн.
Разом з тим, заперечуючи проти висновків, викладених у звіті, стороною відповідача не заявлено клопотання про призначення судово-технічної експертизи, з метою визначення суми матеріального збитку, тобто не вчинено жодних дій необхідних для визначення розміру матеріального збитку.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню в порядку регресу має доказуватись позивачем, проте, останнім вказаний обов'язок виконано не було.
Проте, такі твердження відповідача не можуть бути обґрунтованою підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки з наведеного вище вбачається, що наданий позивачем звіт відповідає вимогам закону та є тим належним доказом, який встановлює суму завданих матеріальних збитків, на підставі якого і розраховується страховиком сума страхового відшкодування.
На підставі складеного МТСБУ розрахунку вартості КТЗ марки КІА СЕЕD номерний знак НОМЕР_3 після ДТП та розміру регламентної виплати від 22 липня 2024 року, МТСБУ, в порядку регламентної виплати, було перераховано кошти у розмірі 124079,16 грн. на рахунок ОСОБА_2 .
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів заподіяння потерпілому шкоди внаслідок ДТП у розмірі 124079,16 грн. та доказів сплати 3416,80 грн. за послуги експерта є суб'єктивною думкою апелянта, оскільки ОСОБА_1 , вважаючи, що Звіт МТСБУ не відповідає дійсним обставинам, не був позбавлений права замовити Звіт про вартість матеріального збитку внаслідок ДТП з його вини, однак таких дій не вчинив, клопотання про призначення судово-технічної експертизи не заявив, тобто не вчинив активних дій на спростування суми визначеного матеріального збитку у Звіті наданому позивачем.
Стороною відповідача не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків викладених в оскаржуваному рішенні.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення, а в цілому ґрунтуються на незгоді відповідача із необхідністю сплачувати відшкодування в порядку регламентної виплати, пов'язаною з виплатою матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля KIA CEED д.н.з. НОМЕР_2 . Апеляційна скарга не містять аргументованих заперечень щодо суми перерахованої регламентної виплати розрахунку витрат або суті позовних вимог.
Доказів порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, матеріали справи також не містять.
Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв'язку, та з урахуванням доведеності позовних вимог МТСБУ, ухвалено обґрунтоване рішення про їх задоволення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба