справа № 369/11302/23
головуючий у суді І інстанції Фінагеєва І.О.
провадження № 22-з/824/366/2026
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
23 березня 2026року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Старика Володимира Михайловича про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної Академії аграрних наук України до ОСОБА_1 , Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, треті особи: Національна академія аграрних наук України, Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оазис-ДМ» про визнання права постійного користування земельною ділянкою, -
У липні 2023 року ДП ДГ «Дмитрівка» Інститут садівництва Національної Академії аграрних наук України звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області з указаним позовом.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ДП «ДГ «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної Академії аграрних наук України.
Стягнуто з ДП «ДГ «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної Академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 40 000 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДП «ДГ «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної Академії аграрних наук України подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року апеляційну скаргу ДП «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної Академії аграрних наук України залишено без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2024 року залишено без змін.
05 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Старик В.М. направив через систему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду заяву, у якій просить суд: ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ДП «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної Академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 40 000 грн.
Оскільки апеляційний суд вирішує лише питання про судові витрати, відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення здійснюється без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану представником ОСОБА_1 - адвокатом Старик В.М. заяву, колегія апеляційного суду дійшла висновку про таке.
Понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, підтверджуються наявними у матеріалах справи:
договором про надання правової допомоги від 04 квітня 2024 року (а.с. 145-146 т. 1);
акт приймання-передавання виконаних робіт від 20 лютого 2025 року, відповідно до якого виконавець надав, а замовний прийняв послуги щодо підготовки відзиву на апеляційну скаргу у справі № 369/11302/23, вартість 20 000 грн, представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції шляхом персональної участі адвоката у судових засіданнях (фіксована сума), вартість 20 000 грн, а всього - 40 000 грн (а.с. 111 т. 3);
квитанції до прибуткового касового ордеру про сплату на користь АО «Анво Груп» 40 000 грн (а.с. 11 т. 3 зі звороту).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно з частинами 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина 1, пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини 1, 2 статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Докази понесених відповідачем ОСОБА_1 на правову допомогу під час розгляду справи судом апеляційної інстанції подані до ухвалення постанови Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року, однак апеляційним судом не було вирішене питання про судові витрати.
Надані представником відповідача докази є належними та допустимими доказами понесення витрат на правову допомогу, які у встановленому законом порядку (стаття 81 ЦПК України) не спростовані позивачем.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
З матеріалів справи вбачається, що до заяви про долучення доказів понесених витрати, поданої представником ОСОБА_1 - адвокатом Старик В.М. 21 лютого 2025 року, на виконання вимог частини 2 статті 183 ЦПК України додано документ, що підтверджує надіслання такої заяви і доданих до неї доказів іншим учасникам справи, а саме: квитанції про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС (а.с. 107-113 т. 3).
ДП «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної Академії аграрних наук України, яке було обізнане про порушенням відповідачем питання про стягнення з нього витрат на правничу допомогу, не заявило про не співмірність розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а у суду відсутні підстави з власної ініціативи вирішувати питання про зменшення розміру заявлених судових витрат, які підтверджені належними доказами, які наявні у матеріалах справи.
Отже, дослідивши надані представником позивача докази щодо понесених ОСОБА_1 процесуальних витрат під час розгляду справи судом апеляційної інстанції і надавши їм належну оцінку, врахувавши результат розгляду справи по суті, оцінивши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи; предметом позову та значенням справи для сторони, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ДП «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної Академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції у розмірі - 40 000 грн.
Керуючись статтями 15, 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Старика Володимира Михайловича про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної Академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 40 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська