24 березня 2026 року м.Суми
Справа №583/1096/24
Номер провадження 22-ц/816/113/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Сидоренко А. П.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
у присутності :
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Собини Павла Миколайовича,
відповідача ОСОБА_2 та її представника адвоката Єфіменко Лідії Іванівни,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Собиною Павлом Миколайовичем,
на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 лютого 2025 року у складі судді Сидоренка Р.В., ухваленого в м. Охтирка Сумської області,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Чернеччинська територіальна громада Охтирського району Сумської області, про визнання права власності на спадкове майно,
У березні 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Собину П.М., звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати частково недійсними: свідоцтво про право на спадщину серія та номер : 3067 видане 22.12.2016 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори Воропай В.В. на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається із земельної ділянки (пай), кадастровий номер 5920386900:01:002:4386, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,8349 га за адресою: Пологівська с/рада Охтирського району Сумської області; свідоцтво про право на спадщину серія та номер 3069 видане 22.12.2016 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори Воропай В.В. на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається із земельної ділянки (пай), кадастровий номер 5920386900:01:002:4387 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,2269га, за адресою: Пологівська с/рада Охтирського району Сумської області; свідоцтво про право на спадщину серія та номер 3071 видане 22.12.2016 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори Воропай В.В. на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається із земельної ділянки (пай), кадастровий номер 5920386900:01:002:4388 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Пологівська с/рада Охтирського району Сумської області;
визнати право власності за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом на: 1/2 частину земельної ділянки (пай), кадастровий номер 5920386900:01:002:4386, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,8349 га за адресою: Пологівська с/ рада Охтирського району Сумської області; 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 5920386900:01:002:4387 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,2269га, за адресою: Пологівська с/рада Охтирського району Сумської області; 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 5920386900:01:002:4388 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,1128га за адресою: Пологівська с/рада Охтирського району Сумської області;
скасувати частково рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 7 скл. 9 сесія, виданого 20.09.2018 року Чернеччинською сільською радою Охтирського району Сумської області про приватизацію ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 5920386900:04:001:5395 площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати право ОСОБА_1 на приватизацію 1/2 частини земельної ділянки кадастровий номер 5920386900:04:001:5395 площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 лютого 2025 року позову заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Чернечченська сільська рада Охтирського району Сумської області, про визнання права власності на спадкове майно, скасування рішення органу самоврядування, визнання права на приватизацію, залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_4 , діючи через свого представника - адвоката Собину П.М., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що 06 січня 2026 року він телефонував секретарю судового засідання та просив прийняти телефонограму, та повідомив, що він не має змоги прибути в судове засідання і просив розгляд справи здійснювати за його відсутності та повідомив про те, що після рішення буде подана додаткова заява про витрати. Однак, з відеозапису судового засідання він дізнався, що секретар судового засідання повідомила недостовірну інформацію. Також, зазначає, що висновки суду першої інстанції про належне повідомлення позивача в судове засідання, призначене на 26 лютого 2025 року є невірними , адже було проігноровано інформацію щодо місця фактичного проживання позивача, зазначену у позовній заяві та уточненій позовній заяві, а поштова кореспонденція надсилалася за адресою реєстрації. Вказує на те, що поштове відправлення позивач не отримував.
Наголошує на тому, що за наявної телефонограми про розгляд справи за відсутності представника позивача, у суду не було підстав для залишення позову без розгляду з цих підстав.
Представником ОСОБА_2 - адвокатом Єфіменко Л.І. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить його залишити без змін, а доводи апеляційної скарги просить залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги та заперечення проти апеляційної скарги відповідача та її представника, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлена позивач та його представник, повторно не з'явилася в судове засідання. Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи та відповідають вимогам закону.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України).
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20.
За змістом ст. 130 ЦПК України у разі відсутності в адресата електронного кабінету судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.
Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, дана справи неодноразово призначалося до розгляду, в судові засідання, які були призначені на 06 січня 2025 року, 07 лютого 2025 року та 26 лютого 2025 року належним чином повідомлені позивач та його представник не з'явилися.
Доводи представника позивача про те, що він в телефонному режимі попросив секретаря судового засідання прийняти телефонограму, в якій, в тому числі, заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, колегія суддів вважає непереконливими, адже нормами чинного цивільного процесуального законодавства не передбаченого такого порядку комунікування сторони з судом, як телефонограми.
Відповідно, до ст. 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.
Тобто, сторони та їх представники мають можливість звернутися до суду в усній формі з клопотанням, але виключно в судовому засіданні .
Як позивач, так і його представник були завчасно повідомлені про призначення справи до судового розгляду на 06 січня 2025 року, та мали достатньо часу подати суду відповідне клопотання у визначеному законом порядку.
Крім того, будь-яких доказів на підтвердження того, що секретарем судового засідання неправильно повідомлено суду суть розмови з представником позивача, зокрема щодо заявленого ним клопотання, заявником апеляційної скарги подано не було.
На переконання колегії суддів, твердження представника позивача те, що сторона позивача вважала за можливе провести розгляд справи по суті за їх відсутності спростовується поданою представником позивача 26 січня 2025 року на електронну пошту Охтирського міськрайонного суду Сумської області, після завершення судового засідання, заявою в якій він просив суд відкласти розгляд справи.
Колегія суддів вважає непереконливим твердження заявника апеляційної скарги і щодо неналежного повідомлення позивача про призначення судового засідання до розгляду на 26 лютого 2025 року.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що 11 лютого 2025 року представник позивача - адвокат Собина П.М. особисто отримав судову повістку про виклик на 10:00 год. 26 лютого 2025 року (а.с. 176).
Таким чином, в силу ч. 5 ст. 130 ЦПК України, отримання судової повістки про виклик представником, свідчить про належне повідомлення про призначення слухання справи 26 лютого 2025 року і безпосередньо позивача.
Крім того, з трекінгу відправлення поштової кореспонденції ( 0610229144009) на адресу позивача вбачається, що вона вручена одержувачу 25.02.2025 у с.Бакирівка (а.с.180)
Частиною 3 статті 130 ЦПК України визначено, що в разі якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.
Відповідно до пункту 105 Правил надання послуг поштового зв'язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила № 270), одержання реєстрованого поштового відправлення здійснюється за умови пред'явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка.
Згідно з пунктом 106 Правил № 270 під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.
Відповідно до Правил № 270 на бланку повідомлення про вручення прізвище одержувача зазначає працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого документа, що посвідчує особу, а одержувач зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі встановленого зразка, а не на бланку повідомлення про вручення.
Добросовісне виконання працівниками оператора поштового зв'язку акціонерного товариства «Укрпошта» своїх службових обов'язків, у цьому випадку, презюмується, а в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази протилежного.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 20 травня 2020 року у справі № 653/4813/17(провадження № 61-7625св19), від 13 січня 2021 року у справі № 1519/2-4031/11 (провадження № 61-13202св20), від 24 травня 2021 року у справі № 565/875/19 (провадження № 61-9818св20).
Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу посилання представника апелянта на довідку видану 24.03.2026 № 112 Бакирівським старостинським округом Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області про те, що ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_2 , але фактично не проживає і тривалий час в зазначеному будинку ніхто не проживає, оскільки в ній відсутні відомості щодо тривалості не проживання позивача та членів його родини в зазначеному будинку, зважаючи ще і на ту обставину, що протягом слухання цивільної справи (2024-2025р.р.) місцевим судом на дану адресу останньому неодноразово надсилались рекомендовані повідомлення і на бланках повідомлень про вручення зазначалось, що вони отримувались уповноваженою особою ( а.с.39, 41, 48, 100, 140).
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, провадження № 11-126заі22.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).
У рішенні від 06 вересня 2007 року у справі «Цихановський проти України», заява № 3572/03, ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Залишення позову без розгляду не перешкоджає особі після усунення умов, що були підставою залишення позову без розгляду, звернутися до суду повторно.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції встановивши, що позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи в суді першої інстанції не з'явилася у судові засідання, призначені на 06 січня 2025 року, 07 лютого 2025 року та 26 лютого 2025 року, і не надіслали заяв до суду про розгляд справи за відсутності сторони позивача, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду, правильно застосувавши положення статей 223, 257 ЦПК України.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Установивши, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Собиною Павлом Миколайовичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складене 25 березня 2026 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
А. П. Сидоренко