Провадження № 2-а/742/7/26
Єдиний унікальний № 742/3773/25
24 березня 2026 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючої - судді Короткої А.О., за участю секретаря судового засідання - Бурмаки Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Дідик Вячеслав Володимирович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Прилуцький відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Адвокатом Дідиком В.В. було подано до суду позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Прилуцький відділ ДВС у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якому просив визнати незаконною та скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_2 №2422 від 20.05.2025, а провадження у справі закрити.
Позов мотивований тим, що 08.05.2025 ОСОБА_1 зупинили працівники поліції, а після перевірки документів повідомили, що він перебуває у розшуку ТЦК. ОСОБА_1 повідомив, що має другу групу інвалідності. Позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де у нього були відібрані копії його документів та повідомлено, що після проходження перекомісії йому необхідно з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 і надати оновлені документи.
15.07.2025 ОСОБА_1 виявив, що у нього заблокована картка для пенсійних виплат. У державній виконавчій службі йому повідомили, що до відділу надійшла заява стягувача та постанова №2422 від 20.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 34000,00 грн.
У ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 повідомили, що 08.05.2025 стосовно нього був складений адміністративний протокол. Ознайомившись із матеріалами справи, позивач повідомив, що 08.05.2025 у його присутності протокол №178 про адміністративне правопорушення не складали, підпис у протоколі не є його власноручним підписом, а проставлений іншою особою, та повідомив, що постанови не отримував.
У протоколі зазначено, що 25.11.2024 о 9 год. 00 хв. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у термін, визначений у повістці, яка була надіслана засобами поштового зв'язку Укрпошти рекомендованим поштовим відправленням за адресою зареєстрованого місця проживання або фактичного місця проживання останнього. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги абз.8 ч.3 та абз.2 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Розгляд справи призначено на 11 год. 00 хв. 20.05.2025. У графі «підпис особи, що притягується до адміністративної відповідальності», стоїть підпис. Позивач стверджує, що даний підпис був поставлений не ним, а іншою особою.
Так, відповідно до протоколу ОСОБА_1 порушив вимоги абз.8 ч.3 та абз.2 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що не відповідає суті адміністративного правопорушення.
Позивач вважає, що адміністративний протокол було складено із суттєвими порушеннями вимог чинного законодавства та не може слугувати належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
За таких обставин, оскільки постанова винесена безпідставно, без належних та допустимих доказів, а також були допущені грубі порушення норм чинного законодавства при її постановленні, чим порушені права позивача, тому ОСОБА_1 і звернувся до суду з позовом про її скасування, та закриття справи у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, проте останній подав до суду заяву, згідно з якою позовні вимоги підтримав та просив провести розгляд справи без їх участі.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився також, але подав до суду заяву, відповідно до якої просив проводити розгляд без його участі.
Представник третьої особи в судове засідання теж не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та вчасно.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частино 4 ст.229 КАС України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про оборону» особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який діє на даний час.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів затверджено Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487.
Відповідно до п.1 Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.
Згідно з пунктом 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки під особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленомузакономпорядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Суд враховує, що позивач заперечує факт його належного оповіщення та категорично заперечує, що підпис у протоколі про адміністративне правопорушення не є його особистим підписом та наголошує на тому, що підпис поставлений іншою особою.
08.05.2025 стосовно ОСОБА_1 було складено протокол №178 про адміністративне правопорушення, у якому зазначено, що 25.11.2024 о 9 год. 00 хв. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у термін, визначений у повістці, яка була надіслана засобами поштового зв'язку Укрпошти, рекомендованим поштовим відправленням за адресою зареєстрованого місця проживання або фактичного місця проживання останнього. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги абз.8 ч.3 та абз.2 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Розгляд справи призначено на 11 год. 00 хв. 20.05.2025 (а.п.24-25).
Постановою №2422 у справі про адміністративне правопорушення від 20.05.2025 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн (а.п.18-19).
Як убачається зі змісту постанови, 12.11.2024. засобами поштового зв'язку військовозобов'язаному громадянину ОСОБА_1 за адресою фактичного місця проживання, вказаною в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобовзаних та резервістів, а саме: АДРЕСА_1 було відправлено повістку №1154106, сформовану за допомогою ЄДРПВ про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 9 год. 00 хв. 25.11.2024, але 24.11.2024 вищевказане поштове відправлення було повернуто ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання. У зазначених у повістці дату та час громадянин ОСОБА_1 не з'явився, причину своєї неявки не повідомив, у зв'язку із чим було надіслано повідомлення до органів Національної поліції для проведення ними розшукових заходів.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
В адміністративних справах протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).
У цій справі до предмету доказування входить, зокрема, встановлення порядку оповіщення позивача про необхідність з'явитись до ТЦК.
Суд також виходить з того, що у разі не оповіщення або ж повернення відповідного відправлення через невручення, указана обставина не може бути підтверджена жодним доказом зі сторони позивача, а тому обставину належного оповіщення має доводити саме відповідач.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.3 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно диспозиція наведеної норми є бланкетною, тобто лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права або інших підзаконних актів (інструкцій, переліків, статутів, положень, наказів, правил тощо).
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, серед яких є обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, складає неявка військовозобов'язаного за викликом без поважних причин до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Відтак, для правильного вирішення справи необхідно, насамперед, встановити таку обставину, як вручення позивачеві повістки, а вже після цього досліджувати питання щодо поважності причин неявки.
Позивач заперечує факт його належного оповіщення.
Відповідач не скористався своїм правом щодо надання у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву та доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржувальної постанови. Крім того, ухвалою Прилуцькогоо міськрайонного суду Чернігівської області від 18.11.2025 з ІНФОРМАЦІЯ_2 витребовувався оригінал документа, у якому міститься спірний підпис, а сааме: протокол №178 про адміністративне правопорушення від 08.05.2025, однак ухвала суду виконана не була, а до суду надійшло повідомлення від відповідача про те, що у зв'язку із фізичною втратою ряду справ про адміністративні правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_5 позбавлений можливості виконати вимоги ухвали.
Суд вирішує спір за наявними матеріалами.
За ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Ст.245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Ст.280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
Згідно зі статтею 62 Конституції України вина особи має бути доведена належними та допустимими доказами, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а наголошено, що презумпція невинуватості застосовується і в адміністративних справах.
Частиною 3 ст.286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У силу ч.1 ст.77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем у ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд вважає за необхідне скасувати постанову №2422 у справі про адміністративне правопорушення від 20.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КупАП.
Стосовно вимог позивача про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст.235 КупАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, виключне право виносити постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 статті 210-1 КУпАП, належить територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки та відноситься до дискреційних повноважень останніх.
Тому суд, розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства, у справах про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП , не вправі перебирати на себе повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які законодавством віднесені до компетенції цього органу та виносити одну з постанов, визначених статтею 284 КУпАП, замість вказаного суб'єкта владних повноважень, що виключатиме втручання суду у дискреційні повноваження останнього.
Враховуючи викладене вище, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині вимог про закриття провадження у справі про адміністративне за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст.2, 5, 48, 77, 243, 246, 250, 255, 286, 292 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ), представник позивача - адвокат Дідик Вячеслав Володимирович (адреса: АДРЕСА_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Прилуцький відділ ДВС у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( код ЄДРПОУ - 34913375, юридична адреса: вул.Миколи Леонтовича, буд.73, м.Прилуки, Чернігівська область,17500), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_3 №2422 від 20 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 34000,00 гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 24.03.2026.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Анна КОРОТКА