Справа № 757/4191/26-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2341/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
18 березня 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою підозрюваної ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 січня 2026 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Києва, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
підозрюваної ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 січня 2026 року задоволено клопотання слідчого групи слідчих Головного управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні №42024142410000233 - заступником начальника третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та продовжено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, а саме до 04 березня 2026 року включно.
Обрано підозрюваній ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 2 092 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 6 964 400 (шість мільйонів дев'ятсот шістдесят чотири тисячі чотириста) гривень.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ІНФОРМАЦІЯ_2 :
Отримувач: ІНФОРМАЦІЯ_3
ЄДРПОУ: НОМЕР_1
МФО: 820172
Банк: ІНФОРМАЦІЯ_4
р/р НОМЕР_2
Призначення платежу: Застава за …(П.І.П., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П.І.П. особи, що вносить заставу).
Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
Покладено на підозрювану ОСОБА_6 в разі внесення застави, наступні обов'язки, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожним їхнім викликом;
- не відлучатися із Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками та іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні, коло яких буде окреслено слідчим та/або прокурором;
- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено в межах строку досудового розслідування, а саме до 04 березня 2026 року включно.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснено заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, підозрювана ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2026 року, якою підозрюваній ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 04.03.2026 року, визначено суму застави в межах 2092 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб скасувати, звільнити її з-під варти в залі суду, та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_6 будь-який інший запобіжний захід, що не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема домашній арешт в нічний час доби за місцем реєстрації та фактичного проживання підозрюваної.
Обгрунтовуючи скаргу, апелянт посилається на те, що вважає ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва такою, що прийнята з порушенням процесуального закону та Конституції України, і тому оскаржує її в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 392, п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України.
Підозрювана зазначає, що слідчий у клопотанні про обрання їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою послався крім іншого на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не є підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу.
ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення вказаного клопотання, оскільки подане слідчим клопотання має ознаки формальності, що по суті свідчить про його необгрунтованість.
Вказує, що оскаржувана ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва має лише абстрактні припущення існування ризиків, які слідчим у клопотанні наведені без жодної аргументації та доказів, тобто по суті вони ні чим не підтверджені, а перелічені без наведення конкретних фактів, що засвідчили б їх реальність.
Так, ризик втечі судом обгрунтовано виключно реальністю можливого покарання. На думку апелянта, ця логіка є хибною, адже відповідно до практики ЄСПЛ, сама собою суворість санкції не може бути єдиною підставою для висновку про намір особи переховуватися.
Припущення слідчого, прокурора щодо ризику можливого переховування підозрюваної від суду з метою уникнення покарання були спростовані з посиланням на відсутність в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 114-1 КК України, а зворотнє стороною обвинувачення не доведено.
Задля встановлення справедливого балансу між припущенням сторони обвинувачення щодо існування ризику втечі, сторона захисту зазначала про можливе застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, а запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту, проте доводи з цього приводу залишились поза увагою.
Так само, як і попередні два ризики, абстрактним припущенням є посилання суду в ухвалі на доведеність існування ризику впливу на свідків.
Підозрювана звертає увагу апеляційного суду на те, що і всі інші ризики також не були обгрунтовані. Доведення ризиків шляхом подання слідчим додатків до клопотання у вигляді трьох томів матеріалів кримінального провадження, які були надані в якості обгрунтування повідомлення про підозру від 20.10.2025 року, створювало у слідчого судді уяву про обґрунтованість не тільки підозри, а і самих ризиків.
Апелянтом зверталась увага слідчого судді, що додатки до повідомлення про підозру не можна ототожнювати з обгрунтуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки вони мають обгрунтовуватись самостійно, окремо від повідомлення про підозру, проте позиція підозрюваної не була врахована під час прийняття судом оскаржуваного рішення.
Враховуючи, що слідчий у клопотанні, а прокурор в судовому засіданні не навели жодних обставин, які підтверджували, або могли гіпотетично підтвердити існування ризиків, наведених у клопотанні, які не вказано на жодні переконливі аргументи щодо неможливості застосування щодо підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу, що не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема нічного домашнього арешту, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної втрачав сенс в розумінні мети його застосування до останньої. Закон вимагає від прокурора довести, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не здатний запобігти ризикам.
Презумпція невинуватості та презумпція знаходження особи на свободі на переконання сторони захисту не може відмінятися «презумпцією» ризиків, оскільки як вже зазначалося вище, вони повинні бути доведені.
Підсумовуючи апеляційну скаргу, підозрювана вказує, що вважає, що суд при вирішенні питання доцільності обрання відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, по суті обмежився пропущеннями прокурора про нібито існування надуманих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Крім іншого, визначений ОСОБА_6 розмір застави, з урахуванням її матеріального становища - під час обшуку квартири незаконно вилучено 10 000 доларів США, відсутність джерел для отримання доходу в умовах перебування в ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », свідчить, що такий альтернативний запобіжний захід є цинічним глузуванням над правом апелянта бути звільненою з під варти за рахунок застави, адже визначена сума застави у такому розмірі є явно і завідомо непомірною для неї. Мотивувальна частина оскаржуваної ухвали не містить законних обгрунтувань для визначення саме такого розміру застави.
Призначення застави, яку підозрювана гарантовано не зможе внести, фактично є прихованим рішенням про тримання її під вартою, що підриває суть застави, як альтернативного запобіжного заходу.
ОСОБА_6 вважає, що суд не застосував норму, яку повинен був застосувати, а саме, ч. 2 ст. 194 КПК України, за імперативним змістом якої, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України. Така однобічна позиція суду свідчить про недотримання ним вимог ст. 370 КПК України, тобто оскаржувана ухвала має ознаки незаконності та необгрунтованості, що дозволяє суду апеляційної інстанції її скасувати.
Таким чином, апелянт вважає, що порушення Печерським районним судом м. Києва ч. 1 ст. 412 КПК України перешкодили ухваленню законного та обгрунтованого рішення, оскільки відсутність у мотивувальній частині рішення посилань та безпідставність доводів захисту щодо неможливості обрання альтернативного запобіжного заходу, не пов?язаного з триманням під вартою, є свідченням того, що суд діяв всупереч переліченим вище нормам КПК України.
Якщо суд порушує норми КПК України, то він втрачає статус суду, встановленого законом, оскільки за правилами ч. 1 ст. 30 КПК України, правосуддя у кримінальному провадженні здійснюється лише судом, за правилами, встановленими цим Кодексом.
18.02.2026 року до Київського апеляційного суду від захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 надійшли додаткові пояснення, в яких захисник вказує, що вважає ризики, визначені ст. 177 КПК України, які зазначені в клопотанні слідчого такими, що не існують, виходячи з наступного.
14.11.2024 року внесено відомості до ЄРДР з зазначенням правової кваліфікації ч. 3 ст. 332 КК України.
19 серпня 2025 року Печерським районним судом міста Києва надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_6 ;
28 серпня 2025 року до єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості відносно ОСОБА_6 , з правовою кваліфікацією частина перша статті 114-1 КК України;
04 вересня 2025 року у кримінальному провадженні проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_6 ;
04 вересня 2025 року у кримінальному провадженні проведено допит у якості свідка підозрюваної ОСОБА_6 ;
15 вересня 2025 року у кримінальному провадженні проведено допит підозрюваного ОСОБА_10 ;
20 жовтня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру;
22 жовтня 2025 року ОСОБА_6 обрано запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначено у 2 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 6 964 400, 00 грн.
Отже, з вищевикладеного можна дійти висновку, що ОСОБА_6 між проведенням допиту у якості свідка та отриманням підозри (в тому числі обрання запобіжного заходу), володіючи документами для виїзду закордон, мала 48 днів, для зміни місця проживання, в тому числі виїзду закордон, або на тимчасово непідконтрольну територію, однак жодним чином не намагалась уникати слідства, в тому числі належним чином з?явилась на виклик слідчого 20 жовтня 2025 року, в день коли їй вручалась підозра. Крім того, посилання на наявність документів для виїзду закордон є некоректним, оскільки у випадку обрання іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, ОСОБА_6 могла би здати паспорт на зберігання до підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Щодо ризиків передбачених пунктом 2 та 3 частини першої статті 177 КПК України, адвокат зазначає, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває понад рік (з 14.11.2024). За цей час органом слідства проведено 47 обшуків (про які зазначено в клопотанні), вилучено понад 589 документів лише з одного епізоду та проведено численні негласні слідчі розшукові дії. Всі ключові докази, на які посилається орган досудового розслідування, вже перебувають у матеріалах справи, що виключає можливість підозрюваної вплинути на них.
Крім того, посилання органу досудового розслідування на можливість ОСОБА_6 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів неможлива, оскільки під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_6 , було вилучено усі наявні у неї документи та мобільні телефони.
Щодо посилання на необхідність слідства направити запити про надання інформації до ТЦК та СП, проведення допитів свідків, а саме працівників ТЦК та СП, допит 143 осіб у кримінальному провадженні, то підозрювана жодним чином не зможе перешкодити органам державної влади надавати відповідь органу досудового розслідування та проведення допиту осіб, з більшістю з яких ОСОБА_6 взагалі не знайома, не знає їх місцезнаходження, контактних даних, тощо.
Посилання слідчого на наявність у ОСОБА_6 контактних даних вказаних осіб, не відповідає матеріалам справи, оскільки контактні дані осіб зберігались у мобільному телефоні, який було вилучено органом досудового розслідування, крім того, знаючи, що іншого підозрюваного у кримінальному провадженні за тих 48 днів не встановлено, ОСОБА_6 не вчиняла жодних дій на перешкоджання слідству, не направляла повідомлень іншим особам, не коригувала з ними свої дії, відповідно такі посилання слідства не підтверджуються наданими матеріалами клопотання, а відповідно є лише домислами.
Щодо ризиків, передбачених пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, то слідство зазначає, що злочинна діяльність була нібито єдиним джерелом прибутку підозрюваної та вказує на вартість послуг до 25 000 доларів США, проте в матеріалах клопотання відсутні будь-які докази отримання ОСОБА_6 грошових коштів. Не зафіксовано фактів передачі грошей безпосередньо підозрюваній, не вилучено відповідних сум під час обшуків, що свідчить про припущення слідства, які не можуть бути підставою для застосування запобіжного заходуу вигляді тримання під вартою.
Крім того, адвокатом ОСОБА_8 , подано адвокатський запит до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 про надання інформації, в якому він просив надати довідку про доходи ОСОБА_6 та інформацію про подання останньою декларацій платника єдиного податку фізичної особи підприємця, однак станом на 18 лютого 2026 року, відповідь на адвокатський запит не надійшла, в зв?язку з чим до додаткових пояснень захисник надає наявну у нього інформацію про доходи підозрюваної.
Так відповідно до наявної інформації за перший та другий квартали 2025 року ОСОБА_6 отримала заробітну плату у розмірі 122 598,40 грн. (сто двадцять дві тисячі п?ятсот дев?яносто вісім гривень 40 копійок), дохід як фізичної особи - підприємця у розмірі 282 194,34 (двісті вісімдесят дві тисячі сто дев?яносто чотири гривні 34 копійки), та інші доходи, в тому числі додаткове благо, відповідно загальний дохід підозрюваної складає: 443 773,25 грн. (чотириста сорок три тисячі сімсот сімдесят три гривні 25 копійок), або приблизно 73 962,21 грн. (сімдесят три тисячі дев?ятсот шістдесят дві гривні 21 копійка) у розрізі кожного місяця.
Однак, ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року, від 30 жовтня 2025 року, від 02 грудня 2025 року та від 27 січня 2026 року слідчими суддями визначено альтернативний запобіжний захід у розмірі, який є завідомо непомірним для підозрюваної, без врахування її реального доходу, в тому числі на протязі 2025 року.
За таких обставин ОСОБА_6 вже більше 5 місяців знаходиться у слідчому ізоляторі, тобто по суті відбуває покарання, оскільки розмір застави для неї залишається непомірним та внести зазначену суму остання не має фінансової можливості.
Захисник вважає, що застава у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 грн., зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, та з урахуванням вищевказаних обставин не є непомірною для ОСОБА_6 і є достатньою у співставленні з існуючими ризиками та даними про особу підозрюваної для забезпечення виконання нею обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним законом.
Також адвокат звертає увагу колегії суддів на те, що стан підозрюваної ОСОБА_6 з моменту перебування її в ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » постійно погіршується, та остання не може приймати нормальне лікування, постійно перемерзає, не може проходити артроскопію, оскільки Київський слідчий ізолятор фактично не може провести якісну діагностику суглобів, і тим більше, проводити якісне лікування на території установи, що призводить до постійного больового синдрому.
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_9 при прийнятті оскаржуваної ухвали жодним чином не враховано при визначенні розміру застави та обранні міри запобіжного заходу наявність у підозрюваної неповнолітньої дитини, яка сама наразі проживає за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки її батько станом на 18 лютого 2026 року проходить військову службу під час мобілізації та не має можливості займатись вихованням дитини, в тому числі приділяти достатню кількість часу, а також відповідно до довідки про доходи, належним чином самостійно забезпечувати її.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги підозрюваної, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга сторони захисту не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024142410000233 від 14.11.2024, у якому ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, приблизно в травні 2024 року (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено), у ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_10 та невстановленою особою на ім'я « ОСОБА_11 » з метою швидкого збагачення виник злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України шляхом неправомірного зняття з військового обліку військовозобов'язаних громадян.
Реалізація вищевказаного злочинного умислу передбачала виготовлення підробних офіційних медичних документів щодо хвороб та епікризів військовозобов'язаних громадян, виготовлення підробних направлень на МСЕК та ВЛК, внесення на підставі вказаних документів неправдивих відомостей до документів ВЛК та МСЕК, передача вказаних документів до ТЦК та СП, зняття вищевказаних осіб з військового обліку та отримання відстрочки від мобілізації.
Вартість вказаних послуг в залежності від терміновості оформлення документів складала від 10 000 до 25 000 тисяч доларів США.
З метою досягнення злочинною групою свого злочинного умислу ОСОБА_6 за попередньою змовою з іншими співучасниками, усвідомлюючи протиправність своїх дій, спрямованих на неправомірне виключення з військового обліку військовозобов'язаних осіб, використовуючи комп'ютерну техніку (ноутбуки, персональні комп'ютери), офісне програмне забезпечення, друкарські пристрої (принтери), а також електронні зразки (шаблони) справжніх бланків документів медичних установ, здійснювала виготовлення підроблених офіційних документів медичних закладів (виписки з історій хвороб, епікризи тощо) та інші документи, необхідні для зняття з військового обліку.
Вищевказані підроблені офіційні документи були необхідними для виготовлення довідок військово-лікарських комісій, свідоцтв про хворобу щодо непридатності військовозобов'язаних громадян до військової служби з виключенням останніх з військового обліку, які в подальшому використовувались для ухилення від призову на військову службу шляхом зняття з військового обліку.
З метою ефективного досягнення злочинної мети, швидкого та оперативного зв?язку, обміну інформацією та координацією дій між співучасниками злочинної групи, була створена група в месенджері «WhatsApp», учасниками якої були: ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , невстановлена особа на ім?я « ОСОБА_11 » та невстановлена особа на ім?я « ОСОБА_12 ».
Для конспірації своєї злочинної діяльності та унеможливлення бути викритими працівниками правоохоронних органів, учасниками злочинної групи під час спілкування використовувались вигадані імена та прізвиська, зокрема: ОСОБА_10 використовував ім'я « ОСОБА_13 », ОСОБА_6 використовувала ім?я « ОСОБА_14 », невстановлена особа на ім'я « ОСОБА_11 » використовувала прізвисько « ОСОБА_15 ».
За наслідком виготовлення зазначених вище довідок військово-лікарських комісій, свідоцтв про хворобу щодо непридатності військовозобов'язаних громадян до військової служби та виключення останніх з військового обліку, а також інших документів, необхідних для ухилення від мобілізації, останні при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах скеровувались військовозобов'язаним та іншим особам для направлення вказаних документів до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та інших державних установ з метою виключення осіб з військового обліку.
За вищевказаних обставин ОСОБА_6 , діючи за попередньою злочинною змовою групою осіб із ОСОБА_10 та невстановленою особою на ім'я « ОСОБА_11 », а також іншими особами, з метою ухилення військовозобов'язаних громадян від військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій, які полягають у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та бажаючи їх настання, з метою власного збагачення підробила офіційні документи медичних установ, які стали підставою для видачі довідок військово-лікарської комісії, свідоцтв про хворобу та інших документів за допомогою яких військовозобов'язані особи були виключені з військового обліку, зокрема щодо: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_16 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 .
Вищевказаними своїми умисними діями ОСОБА_6 перешкодила законній діяльності Збройних Сил України в частині забезпечення мобілізаційної готовності та мобілізаційного резерву.
20.10.2025 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 04.11.2025 включно, та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 6 964 400 гривень, зобов'язавши останню виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Постановою заступника Генерального прокурора продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024142410000233 до трьох місяців, тобто до 04.12.2025.
30.10.2025 слідчим суддею ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо ОСОБА_6 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком до 04.12.2025, та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 6 964 400 гривень, зобов'язавши останню виконувати процесуальні обов'язки, строком до 04.12.2025.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024142410000233 до шести місяців, тобто до 04.03.2026.
02.12.2025 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва щодо ОСОБА_6 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком до 30.01.2026 включно, та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 6 964 400 гривень, зобов'язавши останню виконувати обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України строком до 30.01.2026.
27.01.2026 року слідчий групи слідчих Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні №42024142410000233 - заступником начальника третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням, у якому просив продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, а саме до 04.03.2026 включно, з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави розміром 2300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає у сумі 6 964 400 гривень зобов'язавши останню виконувати процесуальні обов'язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожним їхнім викликом;
- не відлучатися із Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками та іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні, коло яких буде окреслено слідчим та/або прокурором;
- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Клопотання слідчий мотивував тим, що при застосуванні вказаного запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_6 слідчим суддею враховувались обставини, що дають підстави підозрювати останню у вчиненні інкримінованого їй злочину, з посиланням на матеріали, що підтверджують ці обставини, а саме:
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 26.02.2025;
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді обстеження публічно недоступного володіння особи від 23.03.2025;
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді обстеження публічно недоступного володіння особи від 21.03.2025;
- протокол огляду місця події від 25.03.2025;
- протокол огляду файлів з камер спостереження житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_11 » за адресою: АДРЕСА_2 ;
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи та обстеження житла особи від 08.04.2025;
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи та обстеження іншого володіння особи від 08.04.2025;
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 15.05.2025;
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи та обстеження іншого володіння особи від 17.06.2025;
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи та обстеження, житла особи від 17.06.2025;
- протокол огляду речей і документів від 20.08.2025, а саме програмного забезпечення «Оператор ЦСД-М»;
- лист (відповідь на доручення) від 23.07.2025 № 16/169.
Також слідчий у клопотанні зазначив, що під час застосування вищевказаного запобіжного заходу слідчим суддею враховувалось наявність високої ступені ймовірності вчинення підозрюваною ОСОБА_6 дій, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема:
1. переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2. знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3. незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні;
4. перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5. вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 розуміючи, що вона вчинила тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, відчуваючи страх та невідворотність майбутнього покарання за вчинене кримінальне правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, володіючи документами для виїзду за кордон, може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон або на тимчасово непідконтрольну територію України, в тому числі з використанням підроблених документів.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що на даний час у вказаному кримінальному провадженні не встановлені всі обставини, які підлягають доказуванню, зокрема не встановлено місцезнаходження всіх речових доказів, чорнових записів (списків осіб), документів (в тому числі підроблених) стосовно організації ухилення громадян України від військового призову та незаконного перетину через державний кордон України, інших речей і документів, які можуть мати значення речового доказу у кримінальному провадженні. У випадку обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, ОСОБА_6 , знаючи місцезнаходження зазначених речей і документів, може їх безперешкодно знищити, сховати або спотворити.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КІК України, а саме незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, полягає в тому, що на даний час у кримінальному провадженні не допитано усіх свідків, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження та не встановлено усіх осіб, причетних до вчинення вказаних злочинів, а тому підозрювана ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, маючи доступ до засобів, зв?язку може незаконно впливати на зазначених осіб.
У випадку обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , не пов'язаного з триманням під вартою, остання зможе безперешкодно, в тому числі з використанням засобів мобільного зв?язку, спілкуватися з зазначеними особами та коригувати заходи з уникнення від кримінальної відповідальності, в тому числі з іншими підозрюваними.
Крім того, у ОСОБА_6 наявні контактні дані вказаних осіб, в тому числі військовозобов'язаних осіб громадян, які за грошову винагороду надавали згоду на ухилення від військової служби.
Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, проявляється у тому, що на даний час у вказаному кримінальному провадженні не встановлено місцезнаходження всіх осіб, причетних до інкримінованого ОСОБА_6 злочину, а тому остання, знаходячись на волі, може попередити вказаних осіб та здійснити дії щодо перешкоджання правоохоронним органам встановити їх місцезнаходження для притягнення до відповідальності.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, полягає у тому, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тривалого злочину, який був єдиним джерелом її прибутку, а тому у випадку обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, вона з великим ступенем імовірності може вчинити нові кримінальні правопорушення та/або продовжити свою зазначену вище злочинну діяльність.
Вищевикладені обставини свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися та продовжують бути актуальними на даний час, а тому застосування до підозрюваної ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою неможливо.
З огляду на ступінь суспільної небезпеки, тривалість та характер інкримінованого підозрюваній злочину, застосування щодо неї більш м'якого запобіжного заходу не гарантуватиме та не забезпечуватиме запобігання вказаним ризикам та виконання нею процесуальних обов'язків.
Так, інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать усунення існуючих ризиків, оскільки ОСОБА_6 і надалі матиме можливість контактувати з причетними до її злочинної діяльності особами, й узгоджувати з ними свої дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, вчинення незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження злочинної діяльності.
Зокрема, такі контакти можливі за допомогою різного роду засобів зв?язку, у тому числі, які неможливо відслідкувати гласними чи негласними засобами контролю.
На даний час у кримінальному провадженні продовжуються проводитися слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, направлені на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, однак для закінчення досудового розслідування та звернення до суду з обвинувальним актом, необхідно провести ще ряд слідчих та процесуальних дій, а саме:
- по завершенню оглядів призначити комп'ютерно-технічні експертизи вилученої комп'ютерної техніки та мобільних телефонів;
- розсекретити матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема протоколи, клопотання та ухвали;
- провести детальний аналіз інформації, отриманої під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, після чого допитати осіб, щодо яких вони проводились;
- вирішити питання про призначення експертиз аудіо-, звукозапису, сематико- текстуальних експертиз;
- звернутися до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до інформації, яка знаходиться у операторів мобільного зв?язку, щодо телефонних з'єднань між підозрюваними та іншими особами, які можуть бути причетними до скоєння вищевказаних злочинів та після отримання відповідної ухвали провести тимчасові доступи;
- допитати свідків у кримінальному провадженні, а саме військовозобов'язаних осіб, які протиправно були зняті з військового обліку або ухилилися від мобілізації іншим чином (шляхом бронювання, відстрочки, незаконного перетину через державний кордон України). На даний час органом досудового розслідування встановлено 143 такі особи;
- шляхом надання запитів або проведення тимчасових доступів отримати від ТЦК та СП документи, які стали підставою для зняття військовозобов'язаних осіб з військового обліку;
- допитати свідків у кримінальному провадженні, а саме працівників ТЦК та СП щодо зняття військовозобов'язаних осіб з військового обліку;
- шляхом надання запитів або проведення тимчасових доступів отримати від військово-лікарських комісій документи, які стали підставою для зняття військовозобов'язаних осіб з військового обліку;
- в разі виникнення необхідності призначити почеркознавчі експертизи, та технічні експертизи документів;
- з урахуванням отриманих додаткових доказів, встановлених відомостей та фактів, у випадку виникнення підстав для зміни раніше повідомленої підозри, виконати дії, передбачені ст. ст. 278, 279 КПК України.
Вищевказані слідчі (розшукові) та процесуальні дії виконати раніше не видалось за можливе у зв?язку зі значним їх обсягом, великим обсягом вилучених речей та документів, в тому числі і під час проведення обшуків (47 обшуків), великим обсягом проведених негласних слідчих (розшукових) дій, місцем проживання учасників кримінального процесу (зокрема свідків) не за місцем здійснення досудового розслідування.
Крім цього, своєчасне проведення вказаних процесуальних дій унеможливлюється внаслідок збройної агресії російської федерації, а також проведенням бойових дій на окремих територіях України, в тому числі за місцем проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
В ході проведення вказаних слідчих (розшукових) та процесуальних дій будуть отримані докази злочинної діяльності підозрюваних, а також встановлені обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, на підставі яких у ході судового розгляду можливим буде всебічно, повно і неупереджено дослідити усі обставини кримінального провадження та прийняти обгрунтоване, неупереджене, законне кінцеве процесуальне рішення.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 січня 2026 року задоволено клопотання слідчого групи слідчих Головного управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні №42024142410000233 - заступником начальника третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та продовжено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, а саме до 04 березня 2026 року включно.
Обрано підозрюваній ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 2 092 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 6 964 400 (шість мільйонів дев'ятсот шістдесят чотири тисячі чотириста) гривень.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ІНФОРМАЦІЯ_2 :
Отримувач: ІНФОРМАЦІЯ_3
ЄДРПОУ: НОМЕР_1
МФО: 820172
Банк: ІНФОРМАЦІЯ_4
р/р НОМЕР_2
Призначення платежу: Застава за …(П.І.П., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П.І.П. особи, що вносить заставу).
Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
Покладено на підозрювану ОСОБА_6 в разі внесення застави, наступні обов'язки, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожним їхнім викликом;
- не відлучатися із Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками та іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні, коло яких буде окреслено слідчим та/або прокурором;
- здати на зберігання до відповідних територіального підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено в межах строку досудового розслідування, а саме до 04 березня 2026 року включно.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснено заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_6 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останньою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Зокрема, обґрунтованість підозри ОСОБА_6 підтверджують докази, які додані до клопотання, а саме: протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 26.02.2025; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді обстеження публічно недоступного володіння особи від 23.03.2025; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді обстеження публічно недоступного володіння особи від 21.03.2025; протокол огляду місця події від 25.03.2025; протокол огляду файлів з камер спостереження житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_11 » за адресою: АДРЕСА_2 ; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи та обстеження житла особи від 08.04.2025; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи та обстеження іншого володіння особи від 08.04.2025; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 15.05.2025; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи та обстеження іншого володіння особи від 17.06.2025; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи та обстеження, житла особи від 17.06.2025; протокол огляду речей і документів від 20.08.2025, а саме програмного забезпечення «Оператор ЦСД-М»; лист (відповідь на доручення) від 23.07.2025 № 16/169.
Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваною кримінального правопорушення доведена у клопотанні та сумнівів не викликає.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, продовжують існувати та є доведеними, з огляду на додані до клопотання докази.
На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія суддів, надаючи оцінку можливості підозрюваної переховуватися від органу досудового розслідування, бере до уваги існування ймовірності того, що ОСОБА_6 з метою уникнення від покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, вчинить дії щодо ухилення від органу досудового розслідування та суду.
Оцінюючи ризик знищення, схову документів, речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та ризик можливості продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, колегія суддів вважає, що з високою ймовірністю підозрювана може вдатися до таких дій з метою знищення речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та, слід враховувати те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тривалого злочину, який був єдиним джерелом її прибутку, а тому у випадку обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, вона з великим ступенем імовірності може вчинити нові кримінальні правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Надаючи оцінку можливості впливу на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, колегія виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обгрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обгрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу на свідків та інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та підозрюваних та дослідження їх судом.
Наявний також ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у тому, що ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з іншими підозрюваними/співучасниками з метою уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності. Останні можуть обговорювати спільну версію своєї невинуватості у злочинах, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх причетних до розслідуваних кримінальних правопорушень осіб. Підозрювана також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом зловживання процесуальними правами, що може полягати у неявці для проведення процесуальних дій у справі чи затягуванні з ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов'язковим під час проведення досудового розслідування.
Ґрунтуючись на зазначеному, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність яких встановлена в ході розгляду клопотання органу досудового розслідування, та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Отже, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини, визначені п. п. 1-3, ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, обґрунтованість підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи.
З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов'язків в даному кримінальному провадженні.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваної, її майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінального правопорушення, дійшов висновку про визначення підозрюваній застави, визначивши її у розмірі 2 092 розміри прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 964 400 (шість мільйонів дев'ятсот шістдесят чотири тисячі чотириста) грн.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_6 та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваної колегія суддів не вбачає.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі домашнього арешту в нічний період доби, або зменшення розміру застави з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції насамперед використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Колегія суддів зазначає, що ймовірно вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, у якому вона підозрюється, має високий ступінь суспільної небезпеки та, крім того, це злочин проти основ національної безпеки України, вчинений під час дії воєнного стану. За обставинами провадження встановлено наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування та продовження запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Як вбачається із матеріалів провадження, слідчий суддя, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу ОСОБА_6 , яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.
Отже, сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваної запобіжного заходу.
А тому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування підстав для продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Викладені в апеляційній скарзі підозрюваної ОСОБА_6 доводи про необґрунтованість підозри у вчиненні останньою інкримінованого їй кримінального правопорушення є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваної до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, правильність кваліфікації дій підозрюваного, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування та продовження щодо підозрюваної запобіжного заходу.
Твердження підозрюваної у апеляційній скарзі про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , характер та обставини інкримінованих їй дій, дані про особу підозрюваної, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування, суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду справи по суті та їм буде надана відповідна правова оцінка з огляду на те, що слідчому судді на момент розгляду клопотання органу досудового розслідування не надається весь обсяг доказів у кримінальному провадженні та досудове розслідування триває.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тобто, законодавцем встановлено певний процесуальний запобіжник, що унеможливлює обмеження прав особи поза межами кримінального провадження.
Станом на час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6 строк дії оскаржуваної ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 січня 2026 року закінчився 04 березня 2026 року.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.05.2019 року у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга підозрюваної з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 176,177, 178, 182, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу підозрюваної ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4