справа №752/25310/23 Головуючий у І інстанції - Кордюкова Ж.І.
апеляційне провадження №22-ц/824/5408/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
10 березня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ», ОСОБА_2 про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
установив:
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», ОСОБА_2 про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що23 липня 2023 року о 14 год 45 хв в м. Києві по вул. Академіка Туполєва, 1А, відбулася ДТП за участю транспортного засобу Renault Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу Chevrolet Tacuma, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 (є її, ОСОБА_1 , власністю).
У зв'язку із ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, відтак їй було заподіяно майнову шкоду.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 25 серпня 2023 року у справі №759/14952/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що призвело до вищевказаної ДТП.
Цивільно-правова відповідальність винної особи за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу Renault Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , на момент настання ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦІВВТЗ №213208747, виданого ТДВ «СГ «Оберіг», дійсного на дату ДТП.
Франшиза за полісом ОСЦПВВНТЗ №213208747 становить 2500 грн.
15 серпня 2023 року вона звернулася до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, за результатами якої страховик здійснив на її користь виплату у розмірі 34000 грн., зменшену на розмір визначеної полісом франшизи.
ТДВ «СГ «Оберіг» направив представника для огляду транспортного засобу для визначення матеріального збитку, однак огляд транспортного засобу проводився без дефектування та детального розбору задля встановлення наявності чи відсутності прихованих пошкоджень. За результатами огляду було складено акт (протокол) огляду, яким зафіксовано перелік пошкоджень та способи їх усунення, після чого позивач з ТДВ «СГ «Оберіг» узгодили відшкодування у розмірі 34000 грн.
У процесі ремонту автомобіля з розбиранням пошкоджених частин було виявлено додаткові пошкодження, які неможливо було виявити при попередньому огляді представником страхової компанії.
29 серпня 2023 року вона подала ТДВ «СГ «Оберіг» звернення про анулювання попередньої заяви про страхове відшкодування від 15 серпня 2023 року, проте страхова компанія 01 вересня 2023 року здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 34000 грн.
Вона звернулася до ТОВ «Клевер Експерт», який здійснив оцінку та склав звіт №335/09-23 від 15 вересня 2023 року, який враховує наявність виявлених прихованих пошкоджень.
Згідно зі звітом ТОВ «Клевер Експерт» №335/09-23 від 15 вересня 2023 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Chevrolet Tacuma, д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу вказаного автомобіля складає 101389,15 грн.
06 жовтня 2023 року її представником направлено ТДВ «СГ «Оберіг» звернення про здійснення повторного розрахунку (перегляд) розміру страхового відшкодування з урахуванням змісту звіту №335/09-23 від 15 вересня 2023 року та нову заяву про страхове відшкодування.
ТДВ «СГ «Оберіг» листом №0111-09 від 01 листопада 2023 року повідомив, що жодних звернень від 29 серпня 2023 року до моменту здійснення виплати на його адресу не надходило, а погоджений розмір страхового відшкодування був сплачений на реквізити позивача, обов'язок по виплаті страхового відшкодування виконаний в повному обсязі.
Оскільки узгоджена сторонами сума страхового відшкодування є меншою від оціненої майнової шкоди, то вона не позбавлена права на реальне відшкодування збитків, заподіяних внаслідок ДТП.
Вона дізналась про приховані пошкодження, які не були помилково встановлені представником ТДВ «СГ «Оберіг» при огляді і які суттєво збільшили вартість матеріального збитку, після погодження розміру страхового відшкодування, про що вона одразу повідомила страховика.
Однак, останній неправомірно відмовив у доплаті належного страхового відшкодування, чим порушив її законні права та інтереси.
Станом на день пред'явлення даного позову ТДВ «СГ «Оберіг» не здійснило повну виплату належного страхового відшкодування на її користь.
З ТДВ «СГ «Оберіг» підлягає стягненню різниця між дійсною вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та виплаченим страховим відшкодуванням, вирахуванням визначеної полісом франшизи, що становить 64889,15 грн. (101389,15 грн. - 34000 грн. - 2500 грн. = 64889,15 грн.).
Згідно з актом виконаних робіт від 15 серпня 2023 року та чеком №1304797798 від 06 вересня 2023 року вартість її витрат на евакуацію пошкодженого автомобіля складає 1450 грн., яка підлягає стягненню з відповідача ТДВ «СГ «Оберіг».
Отже, на її користь підлягає стягненню недоплачене страхове відшкодування у розмірі 66339,15 грн. (64889,15 грн. + 1450 грн.= 66339,15 грн.).
У зв'язку з необхідністю здійснення оцінки заподіяного матеріального збитку вона також понесла витрати в розмірі 4700 грн., які підлягають стягненню з відповідачів у порядку розподілу судових витрат між сторонами.
З ОСОБА_2 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром заподіяної шкоди і належним страховим відшкодуванням у розмірі 95214,98 грн. (194104,13 грн. (фактичний розмір заподіяної шкоди, що становить повну вартість відновлювального ремонту пошкодженого Т3) - 101389,15 грн. (належний розмір страхового відшкодування, що становить вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) + 2 500 грн.(франшиза) = 95214,98 грн.).
Також, вказувала, що належний їй автомобіль Chevrolet Tacuma, д.н.з. НОМЕР_2 , був основним засобом пересування для неї та її родини. Пошкодження автомобіля в ДТП завдало їй сильних душевних страждань та негативно вплинуло на її моральний стан у зв'язку з перенесеним стресом щодо пошкодження майна, їй довелось на певний час відмовитися від запланованих сімейний поїздок. Окрім пригніченого стану, пошкодження автомобіля спричинило ряд труднощів, пов'язаних із пересуванням родини, оскільки її чоловік має інвалідність другої групи з пошкодженням опорно-рухового апарату, а тому вказаний автомобіль слугував фактично єдиним засобом мобільного пересування для нього на великі відстані. Відсутність транспортного засобу негативно вплинуло на плани подружжя щодо поїздок за місто, де у них наявне нерухоме майно, та й загалом щодо вирішення будь-яких питань сімейного й побутового характеру. Розмір моральної шкоди оцінений у 10000 грн.
Просила суд, стягнути з ТДВ «СГ «Оберіг» на її користь невиплачену частину страхового відшкодування у розмірі 66339,15 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на її користь майнову шкоду у розмірі 95214,98 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
Вирішити питання про розподіл судових витрат, зокрема витрат по сплаті судового збору у розмірі 2674,65 грн., витрат на отримання правничої допомоги у розмірі 10000 грн., витрат на складання оцінки збитку у розмірі 4700 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2025 року зазначений вище позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000 грн., франшизу у розмірі 2500 грн. та судові витрати в розмірі 1528,57 грн.
Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що фактично страховик проігнорував її повідомлення про виявлені додаткові пошкодження та не вжив жодних дій для їх перевірки чи уточнення, чим порушив свій обов'язок діяти добросовісно та забезпечувати повне і об'єктивне встановлення розміру шкоди. Така поведінка свідчить про формальний підхід страховика та спростовує твердження про те, що вона, як потерпіла, нібито не намагалась відкликати або анулювати попереднє погодження суми відшкодування.
Вказує, що ТДВ «СГ «Оберіг» неналежно виконуючи обов'язки страховика та не встановивши усі пошкодження, запропонував розмір страхового відшкодування, який не забезпечує належного відшкодування шкоди. Вона, в свою чергу, погоджувала відповідний розмір страхового відшкодування, враховуючи відомості, надані ТДВ «СГ «Оберіг» щодо зафіксованого переліку пошкоджень та способів їх усунення, які, як встановлено пізніше, не відповідають дійсності та суттєво відрізняються від фактичних пошкоджень згідно Звіту №335/09-23 від 15 вересня 2023 року, відтак вона була введена в оману ТДВ «СГ «Оберіг» щодо дійсного обсягу відновлювальних ремонтних робіт, які мають бути проведені для відновлення автомобіля.
Зазначає, що результати судової експертизи від 11 липня 2025 року однозначно підтверджують, що фактичний розмір збитків був занижений страховиком більше ніж у 2,5 рази, а тому, попередня домовленість, яка ґрунтувалась на неповній та неточно встановленій інформації про характер і масштаб пошкоджень, не може розглядатися як остаточне і юридично значиме визначення суми шкоди.
Також, вказує, що з ОСОБА_2 на її користь, у порядку ст. 1194 ЦК України, підлягає стягнення різниця між фактичним розміром матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП (загальна і повна вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу), і належним розміром страхового відшкодування (страхової виплати) за Полісом ОСЦПВВНТЗ (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу), що становить 134755,08 грн. (фактичний розмір заподіяної шкоди, що становить повну вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу зменшеного на розмір ПДВ) - 83177,64 грн. (належний розмір страхового відшкодування, що становить вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу зменшеного на розмір ПДВ) + 2500 грн. (франшиза за Полісом) = 54077,36 грн.
Просила суд, скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2025 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
На вказану апеляційну скаргу ТДВ «СГ «Оберіг» подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 16 серпня 2023 року між скаржником та ним було узгоджено розмір страхового відшкодування (за вирахуванням суми франшизи 2500 грн.) в розмірі 34000 грн.
Також, вищевказаною заявою погоджено наступне: «здійснення Страховиком виплати страхового відшкодування згідно цієї Заяви в зазначеному в ній розмірі є повним виконанням Страховиком своїх зобов'язань перед Заявником щодо означеного страхового випадку та підтверджує, що страховий випадок вважається повністю врегульованим та Заявник не матиме жодних претензій до Страховика стосовно означеного страхового випадку; розмір (сума) страхового відшкодування Страховиком та Заявником взаємно погоджено; Страховик і Заявник досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи; В подальшому розглядати та здійснювати виплату страхового відшкодування виключно згідно даної Заяви».
Таким чином, вищевказаною заявою було погоджено розмір страхового відшкодування та порядок його виплати.
Отже, оскільки сторони вчинили правочин у вигляді укладення заяви, предметом якої було, зокрема, узгодження належної до виплати однією стороною на користь іншої особи страхового відшкодування, сторони погодили також і припинення цивільних обов'язків між сторони за результатами виконання умов договору.
Відповідно до акту виконаних робіт ФОП ОСОБА_4 15 серпня 2023 року надавав послуги щодо евакуації транспортного засобу Chevrolet Tacuma, д.н.з. НОМЕР_2 з вул. Волоської в м. Києві до с. Княжичі Київської області.
Однак, позивач та водій ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом в момент дорожньо-транспортної пригоди, проживають в м. Києві, що підтверджується позовною заявою та схемою місця ДТП.
Таким чином, с. Княжичі Київської області не є адресою місця проживання позивача чи водія ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом в момент дорожньо-транспортної пригоди.
До матеріал справи потерпілою особою не було надано жодних документів на підтвердження ремонту пошкодженого транспортного засобу або перебування на місці стоянки. Таким чином, с. Княжичі Київської області також не є місцем здійснення ремонту пошкодженого транспортного засобу або стоянки.
Крім того, вказує, що у нього відсутні правові підстави для відшкодування витрат на проведення експертизи (дослідження).
Просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2025 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторони, яка брала участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власницею транспортного засобу Chevrolet Tacuma, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
23 липня 2023 року в м. Києві на перехресті вул. Туполєва та вул. Салютна, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Renault Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , порушив Правила дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем Chevrolet Tacuma, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засобі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 25 серпня 2023 року у справі №759/14952/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Renault Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ «СГ «Оберіг» на підставі полісу №213208747.
27 липня 2023 року представником ТДВ «СГ «Оберіг» було проведено огляд транспортного засобу Chevrolet Tacuma, д.н.з. НОМЕР_2 за адресою: м. Київ, вул. Волоська, б. 32-34, та складено акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість).
15 серпня 2023 року ОСОБА_1 особисто звернулася до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою на виплату страхового відшкодування, в якій просила перерахувати на відповідні реквізити, належне їй страхове відшкодування у розмір 34000 грн., у зв'язку з настанням страхового випадку 23 липня 2023 року за договором страхування №ЕР-213208747 від 03 лютого 2023 року.
Також ОСОБА_1 , особисто підписавши вищезазначену заяву, погодилася, що вона бере на себе відповідальність за правильність вказаних реквізитів. Здійснення страховиком виплати страхового відшкодування згідно цієї заяви в зазначеному в ній розмірі є повним виконанням Страховиком своїх зобов'язань перед заявником щодо означеного страхового випадку та підтверджує, що страховий випадок вважається повністю врегульованим та заявник не матиме жодних претензій до страховика стосовно означеного страхового випадку. Розмір (сума) страхового відшкодування страховиком та заявником взаємно погоджено. Страховик і заявник досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи. Страховик надав заявнику всі роз'яснення про його права та обов'язки. Будь-які інші договори за іншими видами страхування інших страховиків за якими можуть бути задоволені/відшкодовані вимоги за цією заявою, відсутні. Відшкодування збитку у зв'язку із випадком описаним цією Заявою від третіх осіб не отримував. Цією заявою заявник просить страховика залишити без розгляду та вважати неподаними усі попередні заяви про страхове відшкодування (в т.ч. за формою затвердженою МТСБУ або в довільній формі) щодо вищевказаного страхового випадку, за якими страховиком ще не було здійснено виплат страхового відшкодування на дату подання цієї заяви та в подальшому розглядати і здійснювати виплат страхового відшкодування виключно згідно даної заяви.
Відповідно до акту виконаних робіт від 15 серпня 2023 року ФОП ОСОБА_4 надав ОСОБА_3 послугу вантажного автомобільного перевезення (евакуатор), місце завантаження: м. Київ, вул. Волоська, місце розвантаження: с. Княжичі. Вартість зазначених послуг становить 1450 грн.
29 серпня 2023 року ОСОБА_3 за допомогою електронної пошти направив на електроні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 лист, в якому зазначив (пряма мова) «Після огляду автомобіля фахівцем страхової компанії та складання переліку пошкоджень, на підставі яких було здійснено розрахунок відшкодування, авто було відправлено на ремонт. Але в процесу ремонту (розборки пошкоджених частин) були виявлені додаткові пошкодження, які не можливо було побачити візуально при попередньому огляді представником страхової компанії. А саме: пошкоджено …. (фото додається). Ремонт даного пошкодження пов'язане з додатковими роботами по зняттю двигуна та коробки передач та потребує додаткових витрат, які не увійшли в розрахунок страхового відшкодування. У зв'язку з цим прошу анулювати погодження на виплату в сумі 34000 грн. і здійснити перерахунок страхового відшкодування з урахуванням виявлених додаткових пошкоджень.»
01 вересня 2023 року ТДВ «СГ «Оберіг» виплатило позивачу страхове відшкодування без ПДВ в розмірі 34000 грн.
Відповідно до звіту №335/09-23 від 15 вересня 2023 року, зробленого на замовлення ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу Chevrolet Tacuma, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 101389,15 грн., а вартість відновлюваного ремонту транспортному засобу Chevrolet Tacuma, д.н.з. НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей складає 194104,13 грн.
06 вересня 2023 року ОСОБА_1 перерахувала на користь ТОВ «Клевер експерт» 4700 грн., призначення платежу: оплата оцінки вартості матеріального збитку, завданого транспортному засобу Chevrolet Tacuma, д.н.з. НОМЕР_2 .
06 жовтня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б. звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою про виплату належного страхового відшкодування (з урахуванням фактично отриманої частини страхового відшкодування у розмірі 34000 грн.), заподіяного пошкодженням транспортного засобу матеріального збитку та інших витрат.
06 жовтня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б. звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою про здійснення повторного розрахунку (перегляд) розміру страхового відшкодування з урахуванням змісту звіту №335/09-23 від 15 вересня 2023 року, платіжної інструкції №96725 від 06 вересня 2023 року, акту виконаних робіт від 15 серпня 2023 року та чеку №1304797798 від 06 вересня 2023 року.
01 листопада 2023 року ТДВ «СГ «Оберіг» відмовило у здійсненні доплати страхового відшкодування з тих підстав, що 15 серпня 2023 року між ОСОБА_1 та ТДВ «СГ «Оберіг» було узгоджено розмір страхового відшкодування (за вирахуванням суми франшизи 2500 грн.) в розмірі 34000 грн. Погоджений розмір страхового відшкодування було сплачено на реквізити зазначені у заяві про страхове відшкодування в порядку ст. 36 Закону №1961-IV. Таким чином, ТДВ «СГ «Оберіг» виконало свій обов'язок по виплаті страхового відшкодування у повному обсязі. Жодних звернень від 29 серпня 2023 року до моменту здійснення виплати страхового відшкодування на адресу ТДВ «СГ «Оберіг» не надходило.
Відповідно до висновку судового експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 11 липня 2025 року №СЕ-19/118-25/8192-АВ, виконаного на виконання ухвали суду першої інстанції від 21 жовтня 2024 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу колісного транспортного засобу Chevrolet Tacuma, д.н.з. НОМЕР_2 , який зазнав аварійних пошкоджень внаслідок ДТП, яка сталася 23 липня 2023 року, станом на дату цієї пригоди, зменшена на суму податку на додану вартість, становить 83177,64 грн. Вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу Chevrolet Tacuma, д.н.з. НОМЕР_2 , який зазнав аварійних пошкоджень внаслідок ДТП, яка сталася 23 липня 2023 року, станом на дату цієї пригоди, зменшена на суму податку на додану вартість, становить 134755,08 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що схвалена позивачем заява і погоджений розмір відшкодування створив підстави для виплати страхового відшкодування згідно зі ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в зазначеному обсязі.
Суд першої інстанції зазначив, що саме в погодженому між страховиком та потерпілим розмірі було здійснено фактично страхове відшкодування у сумі 34000 грн. на рахунок, зазначений в заяві про страхове відшкодування, яке було прийнято позивачем без пред'явлення страховій компанії будь-яких зауважень в позасудовому порядку. Дані обставини свідчать про схвалення позивачем змісту підписаної ним заяви про страхове відшкодування, тим самим здійснено волевиявлення, спрямоване на одержання компенсації від страховика у вказаному розмірі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява позивача від 15 серпня 2023 року в силу ч. 1 ст. 202 ЦК України є правочином, що був реалізований шляхом фактичної виплати за прийнятим страховиком рішенням, тобто дією особи, спрямованої на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто, ТДВ «СГ «Оберіг» виконало свій обов'язок по виплаті страхового відшкодування в повному обсязі та у відповідності до положень Закону, а страховий випадок був повністю врегульований.
Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку, що страховий випадок був повністю врегульований за участю позивача та страховика, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 майнової шкоди у розмірі 54077,44 грн. також не підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що розмір франшизи за полісом №213208747 становить 2500 грн., а доказів того, що ОСОБА_2 виконав свій обов'язок в добровільному порядку та сплатив на користь позивача розмір франшизи матеріали справи не містять, а тому такий розмір франшизи підлягає стягненню з ОСОБА_2 .
Також, суд першої інстанції вважав можливим стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10000 грн., що відповідає критеріям розумності, справедливості, співмірності та є достатнім для розумного задоволення моральних страждань позивача.
Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідачів витрат на складання звіту та на проведення судової експертизи.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникання цивільних прав та обов'язків є завдання матеріальної та моральної шкоди іншій особі.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1187 цього Кодексу, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Пунктом 2.1 ст. 2 Закону №1961-IV передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Вказана норма кореспондується зі частиною другою ст. 999ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
У спорах пов'язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону №1961-IV є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
За вимогами ст. 3 Закону №1961-IV, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
У п. 33.1.4 ст. 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (п. 35.1 ст. 35).
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).
Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов'язанні ним є страховик).
Згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Разом із тим, згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону №1961-IV, страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
У справі №569/13697/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 21 березня 2018 року), залишаючи без змін рішення апеляційного суду, звернув увагу, що позивач підписав заяву про виплату страхового відшкодування і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV. Однак суд першої інстанції, стягуючи зі страховика на користь позивача різницю між страховою виплатою та розміром шкоди, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування, дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов'язку такої виплати.
Також у справі №333/2096/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 10 червня 2020 року), скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення зі страховика майнової шкоди, виходив із того, що страховик та потерпілий дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджено відповідною заявою позивача.
У зазначеній справі встановлено, що 23 липня 2023 року в м. Києві на перехресті вул. Туполєва та вул. Салютна, з вини відповідача ОСОБА_2 , сталася ДТП, в якій транспортний Chevrolet Tacuma, д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 , зазнав механічних пошкоджень.
15 серпня 2023 року ОСОБА_1 особисто звернулася до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою на виплату страхового відшкодування, в якій просила перерахувати на відповідні реквізити, належне їй страхове відшкодування у розмір 34000 грн., у зв'язку з настанням страхового випадку 23 липня 2023 року за договором страхування №ЕР-213208747 від 03 лютого 2023 року.
Також, ОСОБА_1 , особисто підписавши вищезазначену заяву, погодилася, що здійснення страховиком виплати страхового відшкодування згідно цієї заяви в зазначеному в ній розмірі є повним виконанням страховиком своїх зобов'язань перед нею щодо означеного страхового випадку та підтверджує, що страховий випадок вважається повністю врегульованим та заявник не матиме жодних претензій до страховика стосовно означеного страхового випадку. Розмір (сума) страхового відшкодування між нею страховиком взаємно погоджений, вони досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, не наполягають на проведенні оцінки, експертизи.
01 вересня 2023 року погоджений розмір страхового відшкодування було сплачено на реквізити, зазначені у заяві на виплату страхового відшкодування.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТДВ «СГ «Оберіг» виплативши ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 34000 грн., виконало свої зобов'язання відповідно до положень спеціального Закону №1961-IV в повному обсязі.
Колегія суддівзвертає увагу, що для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).
Крім того, для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.
Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 зазначав, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
В підписаній ОСОБА_1 заяві зазначено, що узгоджена сума страхового відшкодування є остаточною та перегляду, оскарженню не підлягає. Після сплати узгодженої суми всі зобов'язання страховика щодо виплати страхового відшкодування за цим страховим випадком вважаються припиненими.
Тобто, за змістом вказаної заяви ОСОБА_1 , діючи добровільно, на власний розсуд погодилась із розміром страхового відшкодування ТДВ «СГ «Оберіг» в сумі 34000 грн. та правовими наслідками такої виплати, а заявлена в подальшому вимога до страхової компанії суперечить як попередній поведінці ОСОБА_1 , так і засадам розумності та диспозитивності.
Відомостей про те, що ОСОБА_1 підписала вказану заяву під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини або не усвідомлюючи значення своїх дій, матеріали справи не містять.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі.
Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Доводи апеляційної скарги про те, що фактично страховик проігнорував її повідомлення про виявлені додаткові пошкодження та не вжив жодних дій для їх перевірки чи уточнення, чим порушив свій обов'язок діяти добросовісно та забезпечувати повне і об'єктивне встановлення розміру шкоди, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки сторони вчинили правочин у вигляді укладення заяви, предметом якої було, зокрема, узгодження належної до виплати однією стороною на користь іншої особи страхового відшкодування, сторони погодили також і припинення цивільних обов'язків між сторони за результатами виконання умов договору. Даний правочин являється правомірним, в судовому порядку такий правочин не визнано недійсним, а відтак, виконавши умови цього правочину між сторонами припинились будь-які взаємні права та обов'язки.
Доводи апеляційної скарги про те, що з ОСОБА_2 , у порядку ст. 1194 ЦК України, підлягає стягнення різниця між фактичним розміром матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП і належним розміром страхового відшкодування (страхової виплати) за Полісом ОСЦПВВНТЗ, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки страховий випадок був повністю врегульований за участю позивача та страховика, а виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Інші доводи апеляційної скарги позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду, повторюють доводи позовної заяви. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення про часткове задоволення позову, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, а тому рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2025 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 25 березня 2026 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба