Справа № 645/2440/26
Провадження № 1-кс/645/417/26
25 березня 2026 року м. Харків
Слідчий суддя Немишлянського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів реагування в порядку ст. 206 КПК України, -
23 березня 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, поданою в порядку ст. 206 КПК України, в якій просив слідчого суддю вжити належні заходи безпеки (особиста охорона, охорона житла, конфеденційність), враховуючи ст.ст. 7, 20, 22 та інші Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», а також на підставі ст. 206 КПК України.
В обґрунтування заяви посилався на те, що 04.08.2025 року коли прийшов на судові засідання по справам, які призначені у судді ОСОБА_3 , під час ознайомлення з матеріалами справи 645/5184/25 та 645/5191/25, по кримінальним провадженням, де фігурували замовники його замаху на вбивство, яке призвело до тяжких наслідків. У судді перебували на розгляді його скарги по двом кримінальним провадженням, а саме щодо дій, рішень та бездіяльності дізнавачей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_6 . Результати розгляду суддею ОСОБА_3 справ вплинули на подальший хід подій та йому, всупереч норм права, які чітко визначають, що повинно було задоволено скарги, йому було відмовлено в скаргах, проте саме в цих судових справах містились докази замаху на його вбивство в подальшому. 07.08.2025 року біля приймальні судді ОСОБА_7 були дізнавачі, а прокурор був напроти в залі судового засідання. Про те, що прийшли обидва дізнавачі ОСОБА_2 дізнався від секретаря судді. ОСОБА_2 запитав щодо справ, щоб зрозуміти, які потрапили до судді ОСОБА_7 й щодо ознайомлення з ними. Перейшовши до вільного столу ОСОБА_2 почав ознайомлюватись з матеріалами справи, проте суддя покликав в судове засідання. На тому судовому засіданні разом з суддею було погоджено про перенесення усіх справ, які були заплановані 07.08.2025 на 13.08.2025. Через деякий час секретар надав на руки справи на ознайомлення за тим же самим столом у коридорі на 2 поверсі суду. ОСОБА_4 також повідомив, що бажає ознайомитись і суд не покидав поки він не закінчив ознайомлення. На питання ОСОБА_2 секретарем надані на ознайомлення матеріали та секретар сказав всім ознайомлюватись. Заявник наголосив, що ОСОБА_4 поводив себе якось нервово і разом з ним з'явилась людина в зеленому одязі, з якою вони контактували між собою, оскільки він направляв на нього телефон, а ОСОБА_4 координував щоб його було зафіксовано. Після того, як ОСОБА_2 ознайомився та збирав власні речі, ОСОБА_4 спускався та виходив перед ним. У коридорі ОСОБА_4 на адресу ОСОБА_2 казав образливі речі та фрази, які він розцінив як погрозу, що він може перестати бути потерпілим. Виходячи з будівлі суду, зліва біля виходу центрального було велике скупчення, близько 20 осіб, з розпізнавальними ознаками працівників поліції різних підрозділів. ОСОБА_2 повернувся праворуч в сторону Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова щоб надати на виконання судові рішення. Ці поліцейські попрямували за ним і коли один із них сказав: « ОСОБА_8 стійте», він повернувся та в цей час його одразу оточили працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не питаючи нічого відразу застосували силу та силою затягли до машини. Поки його тягли вже почали бити, супроводжуючи погрозами вбивства та що вони з ним зроблять, якщо він буде чинити опір. В машині ОСОБА_2 встиг зателефонувати батьку та повідомити, що його викрадено та його везуть до Індустріального ТЦК, а також, що через побиття загострюється хронічна хвороба астма і починається приступ, та щоб викликав швидку для надання йому медичної допомоги. Також ОСОБА_2 зазначав, що його було позбавлено волі, насильно утримували, піддали тортурам та приниженню. В машині він повідомив, що в нього є відстрочка та він інвалід, але їх це не зупинило та вони продовжили погрози щодо застосування до нього фізичної сили й образливі слова та як вони його сильно ненавидять, та що він нібито в розшуку. Як його затягли до машини зі слів ОСОБА_6 бачив все, але не вжив дій, як процесуальний керівник в КП, де ОСОБА_2 потерпілий. Коли ОСОБА_2 привезли до ТЦК його почали бити, намагалися вбити, він втрачав свідомість і коли приходив до тями не розумів скільки пройшло часу. Через побиття у нього трапився астматичний статус і він попросив про виклик швидкої допомоги, бо вмирав через недостачу кисню і травми. Навіть через те, що він показав черговому ТЦК своє пенсійне, це їх не зупинило та продовжили бити та потягли туди де, мабуть, не було камер, потім вкрали його телефон, щоб він не зміг викликати швидку. Коли він задихався у кабінеті начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому надав своє пенсійне, ОСОБА_2 був на межі смерті зі слідами травм, при цьому начальник казав, що це нормально, що його побили та викрали біля суду. Як вбачається з картки виїзду швидкої медичної допомоги № 2167 та супровідного листа № 2167/712, та талону до супровідного листа № 2167/712, ОСОБА_2 надана медична допомога на 2 поверсі біля кабінету начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , що у нього був критичний рівень сатурації на рівні 70% в організмі (кисень), що зовні були зафіксовані забої м'яких тканин по всьому тілі, у т.ч. травми на голові і у скроні, через ці удари втрачав свідомість та не міг усвідомлювати де він, дезорієнтація та його підключали до кисневої маски з балоном кисню. Помічник начальника ТЦК на ім'я ОСОБА_9 дивився про ОСОБА_2 в базах, що він інвалід, що в нього відстрочка, що дратувало начальника. Зі слів начальника, скоріш за все його звати ОСОБА_10 , ОСОБА_2 замовила поліція ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області і навела на нього за згодою керівництва Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова, тому що ОСОБА_4 на 2 поверсі людині у зеленому одязі, яка проходила повз нього дивним способом, направляв телефон. Також, у матеріалах справи, яка була у провадженні судді ОСОБА_3 на аркуші де протокол допиту від 03.11.2020, його як потерпілого, міститься помітка про Індустріальний РТЦ від 26.01.2025 року. Доступу, окрім дізнавача, прокурора і судді до матеріалів КП ніхто не має. Це підтверджує висновок, що його замовили ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області, у тому числі ОСОБА_4 , який усіляко не повертає йому оригінали його медичних документів, які в КП, не дає зробити йому копії матеріалів, не виходить на зв'язок. Також вказував, відповідно до витягу з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» він не перебуває у розшуку. В зв'язку із викладеним, оскільки зберігається загроза його життю та здоров'ю, приватній власності, його родині, ОСОБА_2 було подано до суду заяву в порядку ст. 206 КПК України, оскільки спроби незаконних дій по відношенню до нього з боку ОСОБА_4 , інших поліцейських, або працівників ТЦК можуть повторитись.
Дослідивши зміст заяви, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Повноваження слідчого судді суду першої інстанції передбачені виключно нормами КПК України, якими згідно із ст. 1 КПК України врегульований порядок кримінального провадження.
Відповідно до вимог п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб виключно у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України передбачено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Згідно ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержуватися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Як убачається зі змісту заяви, заявник звернувся до слідчого судді із заявою, у порядку ст. 206 КПК України, в якій просить вжити належних заходів безпеки з відновлення порушених прав ОСОБА_2 , який був незаконно позбавлений свободи та силоміць утримувався працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
З аналізу ст. 206 КПК України можна зробити висновок, що слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
Глава 18 КПК України, ст. 206 КПК України регламентує відносини під час досудового розслідування, а саме запобіжні заходи, затримання особи.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69/2022, у зв'язку з військовою агресією росії проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п. п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, оголошено про проведення загальної мобілізації, в тому числі на території міста Харкова.
При цьому, зобов'язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини, а також здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.
Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Виключний перелік рішень, дій чи бездіяльності, які можуть бути оскаржені до слідчого судді на стадії досудового розслідування, встановлений ст. 303 КПК України.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що ОСОБА_2 на момент подання цієї заяви слідчому судді (23.03.2026 року)не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку з застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки.
Таким чином, чинним КПК України встановлені повноваження слідчого судді лише для розгляду скарг, що подаються особами, до яких відповідно до ст. 2 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві", можуть бути застосовані заходи безпеки на дії (бездіяльність, рішення) слідчого (прокурора) при застосуванні таких заходів, або в разі повідомлення слідчому судді в судовому засіданні особою про обставини в порядку ч. 6 ст. 206 КПК України.
З огляду на викладене, на сьогодні відсутні підстави для реагування слідчим суддею в порядку ст. 206 КПК України та Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» на заяву ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення безпеки учасника кримінального провадження, оскільки вимоги заяви ОСОБА_2 , поданої у порядку ст. 206 КПК України, виходять за межі повноважень слідчого судді відповідно до вимог КПК України.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із сферою дії Кримінального процесуального закону, визначених КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу заявника на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами ІНФОРМАЦІЯ_1 при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту він вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Також, слідчий суддя роз'яснює, що за відсутності підстав прийняття слідчим суддею рішення про застосування заходів безпеки у випадках, передбачених статтею 206 Кримінального процесуального кодексу України, заявник має право звернутися з такою заявою до слідчого, дізнавача, прокурора, у провадженні яких знаходяться кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, у розслідуванні яких брав або бере участь заявник ОСОБА_2 .
Крім того, положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За таких обставин, слідчий суддя зазначає, що КПК України не передбачено право слідчого судді з'ясовувати підстави позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
З поданої заяви не вбачається, що правовідносини виникли на підставі норм КПК України, тобто не встановлено, що ОСОБА_2 затримали уповноважені на те органи в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним законодавством України. Заявником не приєднано до заяви жодних доказів того, що громадянина ОСОБА_2 незаконно затримано працівниками РТЦК та СП, не долучено жодних доказів щодо наявності кримінального провадження, в якому ОСОБА_11 має якийсь процесуальний статус.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із сферою дії Кримінального процесуального закону. Якщо особу затримано або її позбавлено волі сторонніми особами, без відповідних правових підстав, то має місце вчинення кримінального правопорушення, тому зацікавлені особи мають право подати скаргу чи заяву до відповідних правоохоронних органів.
Положеннями КПК України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за завою, яка подана в порядку ст. 206 КПК України,та на дії осіб, які не є працівниками органу досудового розслідування, слідства чи прокуратури.
Згідно ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Так, ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданою заявою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 206, 304, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 про вжиття заходів реагування в порядку ст. 206 КПК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Повний текст ухвали складено 25.03.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1