Справа № 344/18989/25
Провадження № 6/344/81/26
23 березня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді Домбровської Г.В.,
секретаря Катрич М.-Т.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду заяву представника ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 26.02.2026 року у справі №344/18989/25 за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник ОСОБА_1 адвокат Ізовіта А.М. звернувся до Івано-Франківського міського суду із заявою про розстрочення виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 26.02.2026 року у справі №344/18989/25 за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вимоги заяви обґрунтовано тим, що у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем ОСОБА_1 , існують, на думку заявника, правові підстави для розстрочення рішення суду.
Посилається на те, що фактично одноразове виконання рішення призведе до неможливості забезпечення мінімальних потреб існування, ризику накопичення нових боргових зобов'язань та порушення принципу співмірності заходів примусового виконання. Водночас Відповідачка не ухиляється від виконання рішення суду та визнає обов'язок його виконання. Подання заяви про розстрочення свідчить про добросовісність її намірів та прагнення виконати рішення у повному обсязі, але у спосіб, що є реальним та здійсненним. Сума боргу 47 576,71 грн. при розстроченні на 12 місяців становитиме 3 964,73 грн. щомісяця, що, на думку заявника, дозволить забезпечити баланс інтересів сторін.
Представником заявника подано заяву про розгляд заяви у його відсутності, просив заяву задовольнити.
Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» явку уповноваженого представника до суду не забезпечило, про причини неявки суду не сповістило, про дату та час судового засідання повідомлене належним чином. Заяв чи клопотань від предстанвика Позивача до суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, доводи сторін, судом встановлено наступне.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 26.02.2026 року у справі №344/18989/25 позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», код ЄДРПОУ 23494714, заборгованість за кредитним договором №501312353 від 15.04.2021 року в сумі 47 576,71 грн., яка складається з:
47 576,71 грн. тіло кредиту.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», код ЄДРПОУ 23494714, витрати по сплаті судового збору у розмірі 967,06 грн.
Повний текст рішення складено 02.03.2026 року.
Станом на час розгляду даної заяви дане рішення суду не набрало законної сили.
В заяві про розстрочення виконання рішення суду Відповідач просить врахувати, що Згідно довідки форми ОК-5, у 2024 році Відповідачка була працевлаштована лише протягом 2 місяців та отримала дохід у розмірі 16 000 грн за весь рік, що свідчить про нестабільність її зайнятості та відсутність постійного джерела доходу. Упродовж 2025 року фінансове становище Відповідачки також залишалося складним. Лише з грудня 2025 року Відповідачка працевлаштувалась та наразі обіймає посаду директора ТОВ «Саскачеван» з посадовим окладом 10 000 грн на місяць, що підтверджується довідкою про доходи. Вказаний розмір заробітної плати є мінімальним для забезпечення базових життєвих потреб та не дозволяє одноразово сплатити суму боргу у розмірі 47 576,71 грн без істотного погіршення матеріального становища. Фактично одноразове виконання рішення призведе до неможливості забезпечення мінімальних потреб існування, ризику накопичення нових боргових зобов'язань та порушення принципу співмірності заходів примусового виконання.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя.
У розумінні практики Європейського суду ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
В силу положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення визначеному законом порядку. Контроль за виконанням рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Також в цьому рішенні зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Згідно з ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами.
У відповідності до змісту ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду шляхом сплати загальної суми боргу частинами, що не може перевищувати одного року з дня ухвалення спірного рішення.
Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду.
Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Розстрочення або відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
У постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року по справі № 2а-25767/10/0570 дотримана позиція суду касаційної інстанції про те, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.
Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 910/1180/19).
Згідно з правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. ст. 78, 81, 435 ЦПК України, саме заявник зобов'язаний довести зазначений предмет доказування, тобто виняткові підстави для відстрочки виконання судового рішення.
Суд оцінює надані заявником докази у сукупності як такі, що підтверджують обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, та які є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними, тобто такими, які не залежать від волі відповідача, а отже, мають виключний характер.
Заявник просить розстрочити виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.02.2026 року у справі строком на один рік з дня ухвалення рішення, встановивши щомісячну сплату рівними частинами по 3 964,73 грн.
Аналіз наведених вище Судом правових норм дає підстави для висновку, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
Суд враховує надані на підтвердження матеріального становища Відповідача докази по справі, її дохід протягом 2025 року, та вважає підставною її заяву про розстрочення виконання рішення суду в даній справі на один рік шляхом сплати нею заборгованості щомісячно рівними частинами, оскільки виконання рішення одразу і в повному обсязі поставить Відповідача в скрутне матеріальне становище.
Частиною 7 ст. 435 ЦПК України встановлено, що про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 1-13, 77-83, 89, 95, 260-263, 435 ЦПК України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 26.02.2026 року у справі №344/18989/25 за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.
Розстрочити виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.02.2026 року у справі №344/18989/25 за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 47 576,71 грн. строком на 12 місяців, починаючи з дня ухвалення рішення, та до 02.03.2027 року включно, шляхом сплати ОСОБА_1 щомісячно платежів по 3 964,73 грн.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 25.03.2026 року.
Суддя Домбровська Г.В.