Єдиний унікальний номер: 343/1588/23
Номер провадження: 1-кс/343/132/26
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
25 березня 2026 року м. Долина
Слідчий суддя Долинського районного суду Івано - Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчої СВ віділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано - Франківській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 в ЄРДР за № 12023091160000169 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , неодруженого, офіційно не працевлаштованого, відповідно до статті 89 КК України, не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за участю: слідчого СВ віділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано - Франківській області - ОСОБА_5 ,
прокурора Долинського відділу Калуської окружної прокуратури - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
на розгляд слідчого судді надійшло дане клопотання.
В обґрунтування поданого клопотання слідча послалась на те, що досудовим розслідуванням установлено, що 23.04.2023 приблизно о 20:30 год на вулиці Івана Франка, напроти вхідних воріт на подвір'я будинку АДРЕСА_2 перебували ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , які проводили ОСОБА_10 та очікували на прибуття автомобіля служби таксі. В цей час до них підійшов ОСОБА_11 та поклав ліву руку на шию ОСОБА_8 , що обурило ОСОБА_4 , та внаслідок чого між останнім та ОСОБА_11 виник словесний конфлікт.
В цей час, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на спричинення шкоди здоров'ю із застосуванням фізичної сили шляхом заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_11 .
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на спричинення шкоди здоров'ю ОСОБА_11 шляхом заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 23.04.2023 приблизно о 20:30 год, перебуваючи за вказаною вище адресою, умисно, наніс кулаком правої руки один різкий цілеспрямований сильний удар в область живота ОСОБА_11 , від якого останній впав на землю, через якийсь час втратив свідомість, в результаті чого отримав тілесне ушкодження у вигляді закритої травми органів черевної порожнини та заочеревнного простору з крововиливами та розривом брижі кишечника, крововиливом в жирову капсулу правої та лівої нирок, що ускладнилась масивною внутрішньою крововтратою, що є небезпечні для життя та здоров'я в момент їх спричинення та перебувають в безпосередньому причинному зв'язку із настанням смерті, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 25.08.2023.
Внаслідок спричинених ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_11 близько 22 год 23.04.2023 на АДРЕСА_2 настала смерть останнього.
Після спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , покинув вказане місце події.
Вказана підозра обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця події від 23.04.2023, протоколом огляду трупа ОСОБА_11 від 23.04.2023, висновком судово-медичної експертизи № 59 від 24.08.2023, висновком комісійної судово-медичної експертизи № 40 від 12.10.2023, показаннями потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 від 05.06.2023, показаннями свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та протоколами слідчого експерименту з участю цих свідків, показаннями свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , речовими доказами у кримінальному провадженні та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Підозрюваний ОСОБА_4 , відповідно до статті 89 КК України, не судимий, не одружений, офіційного ніде не працює, на утримані нікого не має.
Згідно із постановою заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 07.02.2024, у кримінальному провадженні № 12023091160000169 підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук та зупинено досудове розслідування.
Відповідно до постанови заступника начальника відділення поліції начальника слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 12.03.2024, підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в міжнародний розшук.
Згідно із ухвалою слідчого судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24.05.2024, надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
13 листопада 2025 року із Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва отримано лист про те, що ОСОБА_4 12.11.2025 затримано на території Чеської Республіки.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_4 може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років;
- незаконно, шляхом погроз, вмовлянь, підкупу тощо впливати на потерпілих, свідків, анкетні дані йому відомі, змушуючи їх змінити свої показання з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення;
- не маючи офіційного джерела доходів як засобу до існування, може вчинити інше корисливе кримінальне правопорушення.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту неможливо, оскільки ОСОБА_4 не має постійного джерела прибутку, не має міцних соціальних зв'язків, підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, усвідомлює неминучість покарання за нього, що не виключатиме ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, особистого зобов'язання, а також застави, є не можливе, оскільки ОСОБА_4 не має постійного джерела прибутку, не має міцних соціальних зв'язків, тобто останній самостійно не матиме змоги внести значний розмір застави, а мінімальний розмір застави не забезпечить належної поведінки підозрюваного та можливості вчинення нових злочинів. Тому такі види запобіжних заходів не виключатимуть ризики впливу підозрюваного на потерпілих і свідків, дані яких стали відомі, спроби переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також з огляду на відсутність осіб, що заслуговують на довіру, які готові та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та забезпечити його явку до слідчого, прокурора і суду їх на першу про те вимогу.
У зв'язку із наведеним, є достатньо підстав вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, а тому слід застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід - тримання під вартою.
В судовому засіданні слідчий ОСОБА_5 підтримав подане клопотання та просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, зазначив, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 , який з метою ухилення від виконання обов'язку, передбаченого ст. 65 Конституції України, пов'язаного із захистом України та її територіальної цілісності, покинув територію України поза межами пункту пропуску, після чого втратив паспорт для виїзду за кордон, що свідчить про відсутність будь-яких перешкод і для ухилення від виконання обов'язків, передбачених КПК України, про які зазначає сторона захисту, а тому твердження останньої що покладення вказаних обов'язків на підозрюваного забезпечать належну поведінку останнього є безпідставні. Ризики, встановлені слідчим, існують.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні просив обрати його підзахисному запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю. Вказані слідчим ризики не відповідають дійсності, грунтуються на припущеннях та жодним чином не доведені, докази з приводу їх існування відсутні. На даний час вина ще не доведена та відсутні підстави стверджувати про наявність обгрунтованої підозри. Долучені ж докази навпаки дають підстави припускати, що смерть ОСОБА_11 , який перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння та безпідставно чіплявся до надто юної дівчинки, могла настати і від інших отриманих не від підозрюваного тілесних ушкоджень, так як останньому ставиться у провину нанесення одного удару, натомість у померлого наявні численні тілесні ушкодження, що підтверджується висновком комплексної судово-медичної експертизи. Тяжкість інкримінованого злочину не може бути визначальною при обранні запобіжного заходу. Обвинувачений, хоч і офіційно не працював, міг мати постійний та стабільний дохід, а тому вказана обставина не може підтверджувати наявність ризиків. Крім того, у нього є батьки, бабуся, що свідчить про міцність сімейних зв'язків. Якщо ж суд прийде до переконання про недостатність застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, просив визначити заставу.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, просив не обирати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вазуючи, що не має наміру ухилятися від органу досудового розслідування та суду, а також впливати на свідків.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Як установив слідчий суддя, ОСОБА_4 перебував у міжнародному розшуку, а 23 березня 2026 року о 17:25 був затриманий на підставі ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24.05.2024 (а.п. 63-71, 72), що підтверджується протоколом затримання особи, взятої під варту за вчинення злочину (а.п. 60-62). 23 березня 2026 року о 21:33 ОСОБА_4 у присутності захисника повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України (а.п. 106-108).
Копія клопотання та матеріалів про застосування запобіжного заходу отримана ОСОБА_4 25.03.2026 о 09.01 год (а.п. 116).
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Розділ ІІ Кримінально процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього Кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити зазначені дії (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Запобіжні заходи під час досудового розслідування можуть застосовуватися до особи, яка набула процесуального статусу підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру; особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення; або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).
Згідно із витягом із ЄРДР від 24.04.2023, слідчий суддя встановив, що досудове слідство у кримінальному провадженні № 12023091160000169 розпочате (а.п. 4). ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, що підтверджується письмовим повідомленням про підозру з відміткою останнього про його отримання 23.03.2026 о 21:33 (а.п. 106-108).
Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom»).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, перевіряючи обґрунтованість підозри пред'явленої ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на її обґрунтованість, підтверджується долученими до матеріалів клопотання: копіями протоколів допитів малолітнього свідка ОСОБА_16 від 03.06.2023 (а.п. 6-9), свідка ОСОБА_15 від 24.04.2023 (а.п. 10-12), малолітнього (неповнолітнього) свідка ОСОБА_9 від 24.04.2023 (а.п. 18-21), неповнолітнього свідка ОСОБА_9 від 03.06.2023 (а.п. 22-26), свідка ОСОБА_8 від 24.04.2023 (а.п. 36-38), копією протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_8 від 03.06.2023 (а.п. 32-36), копіями протоколів проведення слідчого експерименту від 19.06.2023, від 10.06.2023 (а.п. 13-17, 27-31), копіями постанов про визнання речей речовими доказами та долучення речових доказів до матеріалів кримінального провадження від 24.04.2023, від 25.04.2023 (а.п. 39-42), копією висновка експерта № 59 від 25.08.2023 (а.п. 45-46), копією протоколу огляду місця події від 23.04.2023 (а.п. 51-55), копією протоколу огляду трупа від 24.04.2024 з додатком (а.п. 56-59), копією висновка експерта (експертиза за матеріалами справи) № 40 від 12.10.2023 (а.п. 85-99).
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Стосовно ризиків кримінального провадження слідчий суддя вважає за потрібне зазначити таке.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов'язки, про покладення яких клопоче слідчий у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, - бути у взаємозв'язку з ними. Однак у переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій, які можуть зашкодити кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Як зазначила слідча в поданому клопотанні, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Заявлені ризики заслуговують на увагу.
Слідчий суддя бере до уваги той факт, що ризик переховування від органів досудового розслідування і його потенційне ув'язнення в майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків об'єктивізується з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від таких осіб. Так, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
Тобто ризик впливу на потерпілих, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
В контексті можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_4 , не маючи офіційного джерела доходів як засобу до існування, не має міцних соціальних зв'язків, може вчинити інше корисливе кримінальне правопорушення, крім того він вже вдавався до дій, які не відповідають законодавству України, перетнувши кордон поза межами пункту пропуску.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності додаткові обставини.
Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує вік підозрюваного, стан здоров'я, вчинення злочину у воєнний час, майновий стан, його особу, те, що він не має стійких соціальних зв'язків, офіційних джерел доходу, раніше в порядку ст. 89 КК України не судимий.
Вирішуючи дане клопотання слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 - 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наявність яких встановлено під час досудового розслідування та які доведені в судовому засіданні, не відпали, а тому в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено можливість обрання зазначеного запобіжного заходу, він є здатним забезпечити дієвість даного кримінального провадження.
При викладених обставинах слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав вважати, що застосування підозрюваному ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Дані обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання підозрюваного під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів
Також слідчий суддя враховує вимоги п. 2 ч. 4 ст. 183; абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно із якими, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини та у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченому, зокрема, ст. 407 КК України.
Враховуючи обставини вчинення злочину, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, ту обставину, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, а також особу підозрюваного, його матеріальний та сімейний стан, стан здоров'я, поведінку після інкримінованих йому дій, вважаю за необхідне не визначати заставу.
Доводи сторони захисту про недоведеність ризиків та не підтвердження їх доказами слідчий суддя вважає непереконливими, оскільки ризики вчинення певних дій підозрюваним у кримінальному провадженні за своєю суттю носять імовірнісний характер. Сторона обвинувачення не зобов'язана доводити, що певні дії, спрямовані на перешкоджання досудовому розслідуванню, вже були вчинені підозрюваними, а повинна навести обґрунтування та підтвердження того, що імовірність їх настання є достатньо високою для того, щоб застосувати певний запобіжний захід.
Слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, на який вказує захисник, на даний час не спроможний гарантувати його належну поведінку. Жоден із інших альтернативних запобіжних заходів не може забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існують на даний час.
На підставі викладеного, ст. 176-178, 179, 183, 184, 193, 194, 197, 198 КПК України, керуючись ст. 196, 309 КПК України, слідчий суддя
клопотання слідчої СВ відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано - Франківській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 в ЄРДР за № 12023091160000169 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 17:25 23 березня 2026 року.
Строк дії ухвали про застування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчується о 17:25 21 трвня 2026 року.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати в ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)", м. Івано-Франківськ.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Ухвала може бути оскаржена до Івано - Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1