Справа № 463/7110/25 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.
Провадження № 22-ц/811/4329/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
25 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
суддів Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 01 грудня 2025 року,
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 145217591 від 24.07.2023 року у розмірі 26 077 грн. 32 коп. та понесених судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 24.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» («Первісний кредитор») та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №145217591 на суму 5 100 грн. у формі електронного документа з використанням електронного підпису і такий був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV23E9R (в подальшому - «Кредитний договір»).
На виконання умов Кредитного договору Первісний кредитор 24.07.2023 року перерахував відповідачу 5 100 грн на банківську карту № 4149-49XX-XXXX-6710, яку відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору.
28.11.2018 року між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, до якого у подальшому укладалися Додаткові угоди, у тому числі - і щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. Пунктом 1.2 Договору факторингу 1 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 1 під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта (Первісного кредитора) до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.5 Договору факторингу 1 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 250 від 26.09.2023 року, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги і до відповідача за Кредитним договором у розмірі, який зазначено у Реєстрі прав вимоги.
27.05.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 27/0524-01, розділом 2 якого передбачено, що ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 2 під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «Таліон Плюс» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом. 1.5 Договору факторингу 2 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс » до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивачем укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до п.1.2. Договору факторингу 3 перехід від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 04.06.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 26 077,32 грн. Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 04.06.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3.
В зв'язку з наведеним, позивач просив позовні вимоги задовольнити (а.с. 1-14).
Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено (а.с. 25-28).
Дане рішення оскаржила представниця позивача.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та постановити у справі нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі , покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (а.с. 33-61).
Вся кореспонденція, надіслана судами, як першої, так і апеляційної інстанцій, на зареєстровану у встановленому законом порядку адресу місця проживання відповідача (згідно даних з Єдиного державного демографічного реєстру станом на 11.08.2025 року; а.с. 17), повернулася до згаданих судів з відмітками пошти «адресат відсутній за вказаною адресою». За наведених обставин колегія суддів вважає можливим апеляційний розгляд справи за відсутності сторін та їхніх представників - на підставі наявних у матеріалах справи даних та доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77).
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, відмову у задоволенні позовних вимог суд мотивував тим, що позивач заявлені ним позовні вимоги до відповідача обгрунтовує договорами факторингу, які були укладеними у 2018 році, 2020 та 2024 роках, а сам кредитний договір № 145217591 від 24.07.2023 року був укладений з відповідачем вже після укладення договорів факторингу від 28 листопада 2018 року та 05 серпня 2020 року, а відтак суд прийшов до висновку про те, що «у ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» відсутнє право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на його користь заборгованості за кредитним договором від 24.07.2023 року, який укладений після відступлення прав вимог за договорами».
Заперечення проти позову відповідачем викладаються у відзиві (стаття 178 ЦПК України).
Відзиву на позов відповідач не подав.
Таким чином, доводи та докази позивача, наведені у позовній заяві та долучені до неї, відповідачем спростовано не було, що є його (а не суду) процесуальним обов'язком, так само, як і не було подано до суду жодних заперечень стосовно заявлених до нього позовних вимог.
В поданій до суду позовній заяві позивач зазначив, що не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.
Ухвалене на підставі лише наявних у матеріалах справи доказів заочне рішення могло б бути скасованим самим судом першої інстанції за заявою відповідача про перегляд заочного рішення - за умови подання останнім до суду обґрунтованих заперечень проти вимог позивача до нього, однак суд першої інстанції наданим йому правом на ухвалення заочного рішення не скористався.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Одним із різновидів правочину, на підставі якого відбувається заміна кредитора у зобов'язанні, є договір факторингу, за яким одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).
Стаття 1078 ЦК України встановлює, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
При цьому, відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Згідно з положеннями ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу.
Одночасно, за змістом п. 5ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4 та ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою, а саме операціями з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
При цьому, реалізуючи свої повноваження у сфері формування висновків щодо застосування вказаних вище норм матеріального права, в постановах від 08.08.2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) та від 08.11.2023 року у справі № 206/4841/20 Велика Палата Верховного Суду зазначає, що «договір факторингу є змішаним договором, який обов'язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги».
Згідно з положеннями ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Тобто, договір факторингу, як правочин на підставі якого відбувається заміна кредитора у зобов'язанні, є змішаним договором, до відповідних частин якого підлягають застосуванню положення цивільного законодавства про кредит (позику) та купівлю-продаж (або заставу).
В свою чергу, положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі- продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
Тобто, з огляду на необхідність застосування до договору факторингу в тому числі положень ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору факторингу можуть бути в тому числі права вимоги, які не існують на момент укладення самого договору, але які виникнуть або будуть набуті клієнтом у майбутньому.
Більше того, в постановах від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16 та від 16.03.2021 року у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи положення ст. 1078 ЦК України, фактично визначила, що однією з ознак договору факторингу є його предмет, яким може бути лише право грошової вимоги - такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги.
Тобто, як положення національного законодавства України, так і висновки Великої Палати Верховного Суду, а також Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, чітко підтверджують той факт, що за договорами факторингу до позивача могли перейти права вимоги за Кредитним договором - грошові права вимоги до відповідача, які виникли після укладення договорів факторингу.
За наведених вище обставин в їх сукупності колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що «у ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» відсутнє право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на його користь заборгованості за кредитним договором від 24.07.2023 року, який укладений після відступлення прав вимог за договорами», зроблено за неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Колегія суддів також вважає, що за відсутності інших заперечень відповідача на позов у суду були відсутніми правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, які обґрунтовуються Кредитним договором та іншими наявними у матеріалах справи доказами, а тому приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1), і що суд апеляційної інстанції, у випадку зміни рішення або ухвалення нового, відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13).
Матеріалами справи стверджується, що позивач в ході розгляду даної справи поніс 6 056 (2 422 грн. 40 коп. + 3 633 грн. 60 коп.) грн. 00 коп. судових витрат у виді сплаченого судового збору (а.с.15, 86), а також 7 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу (всього 13 056 грн. 00 коп.), а відтак ці судові витрати також підлягають до стягнення на користь позивача з відповідача.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.
Згідно з частиною дев'ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2026 року - 3 328 грн. 00 коп.
Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідача 26 077 грн. 32 коп. заборгованості за кредитним договором.
Відтак, ціна позову у цій справі складає 26 077 грн. 32 коп., що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп. х 250 = 832 000, 00 грн).
Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 26 077 грн. 32 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 пункт 2, 376 частина 1 пункти 1 і 4, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити.
Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 01 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163; 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333) 26 077 (двадцять шість тисяч сімдесят сім) грн. 32 коп. заборгованості за Кредитним договором № 145217591 від 24.07.2023 року.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163; 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333) 13 056 (тринадцять тисяч п'ятдесят шість) грн. 00 коп. судових витрат.
Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Повну постанову складено 25 березня 2026 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.