Справа № 461/6352/23 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.
Провадження № 22-ц/811/3969/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
23 березня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.
секретаря: Костюк С.О.,
з участю: представника апелянта Леськів С.Р.,
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду міста Львова, ухвалене у м. Львові 12 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», з участю третьої особи: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Цибко Т.Б., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
В серпні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Цибко Т. Б. 04 лютого 2009 року за реєстровим № 262, таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування вимог вказувала, що 29 серпня 2007 року вона та Відкрите акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ВАТ «Універсал Банк») уклали кредитний договір № 24/128-07К, за умовами якого вона отримала від відповідача кредит у сумі 94 000 дол. США, з кінцевою датою погашення до 28 серпня 2026 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони уклали договір іпотеки від 29 серпня 2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Шапіро І. В. В іпотеку передано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначала, що в грудні 2012 року їй стало відомо про те, що в межах виконавчого провадження реалізовано квартиру на виконання виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі № 262, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Цибко Т. Б., про звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру. Копію виконавчого напису нею отримано в березні 2015 року. Від відповідача вона не отримувала жодних вимог, в тому числі щодо стягнення заборгованості в безспірному порядку. Відповідно до виконавчого напису період стягнення становить з 10 вересня 2007 року до 22 грудня 2008 року. Згідно виконавчого напису борг становить 100 639,22 дол. США, та складається з: 2 899,05 дол. США - прострочена заборгованість; 88 214,99 дол. США - сума дострокового стягнення кредиту; 8 938,01 дол. США - відсотки; 587,17 дол. США - пеня; плата за вчинення виконавчого напису - 2 500 грн. Відповідач не надав нотаріусу виписки за кредитним рахунком, як основного документа, який міг би підтверджувати суму заборгованості, кредитного договору та договору іпотеки. Відповідно до вимоги банку від 01 грудня 2008 року, заборгованість станом на 01 грудня 2008 року становила 96 834,59 дол. США. В грудні 2008 року здійснено оплату за кредитним договором, яка не врахована банком при розрахунку, що також вказувало на те, що заборгованість є спірною.
Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») просило застосувати позовну давність
Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду міста Львова, ухвалене у м. Львові 12 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 , подавши апеляційну скаргу.
Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким що порушує її законні права та інтереси, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову. Посилається на доводи позовної заяви. Крім того, вказує, що відповідачем не надано будь - яких доказів про те, які документи були підставою для вчинення оспорюваного виконавчого напису, в тому числі і доказів того, що при вчиненні напису нотаріус отримував від заявника первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення. Зазначає, що у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед відповідачем є безспірним.
Постановою Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 червня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Визнано виконавчий напис від 04 лютого 2009 року № 262, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Цибко Т. Б., про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 по заборгованості у розмірі 100 639,22 дол. США таким, що не підлягає виконанню.
Постановою Верховного суду від 05.11.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Пащука Артема Ігоровича, про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на постанову Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року задоволено частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний суд скасовуючи постанову апеляційного суду вважав передчасним висновок апеляційного суду щодо задоволення позову, а також звернув увагу на те, що апеляційний суд проігнорував заяву відповідача про застосування позовної давності.
Заслухавши суддю - доповідача, представника апелянта Леськів С.Р. на підтримання доводів апеляційної скарги, представника відповідача - Приходько Л.А. на її заперечення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що таку слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не спростовувала розрахунок заборгованості належними і допустимими доказами, доказів часткового чи повного погашення заборгованості, а також доказів, які б спростовували безспірність вимог Відповідача та могли б підтвердити відсутність у нотаріуса права вчинення оспорюваного виконавчого напису чи порушення встановленої законом процедури не надала, а відтак суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконання.
Щодо клопотання представника відповідача АТ «Універсал Банк» про застосування строків позовної давності, то суд зазначив, що оскільки відсутні підстави для задоволення позову та його необґрунтованість, а відтак заява відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача не підлягає оцінці при вирішенні сказаного спору по суті.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України).
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 87 Закону України «Про нотаріат»).
У частині першій статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до абзацу 7 частини першої статті 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника.
Пунктом 283 розділу 32 Глави 3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (у редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) визначено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.
Вчинення виконавчого напису за заявою одного з іпотекодержателів здійснюється нотаріусом після спливу десяти днів з дня одержання іншими іпотекодержателями письмового повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі отримання письмової заяви від попереднього іпотекодержателя, який має вищий пріоритет, про припинення звернення стягнення на предмет іпотеки виконавчий напис нотаріусом не вчиняється.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року (далі - Перелік).
Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.
У пункті 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) зазначено, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19) зазначено, що «вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 29 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Універсал Банк» (ПАТ Універсал Банк») укладено кредитний договір №24/128-07К, за умовами якого відповідач отримала від позивача кредит у розмірі 94 000 доларів США з кінцевою датою погашення до 28 серпня 2026 року.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань по кредитному договору, 29 серпня 2007 року між сторонами укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В.
За умовами договору іпотеки ОСОБА_2 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
4 лютого 2009 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Цибко Т.Б. вчинено виконавчий напис, реєстровий № 262, про звернення стягнення на вказану квартиру, що належить на праві власності ОСОБА_2 .
Виконавчий напис із заявою про прийняття його до виконання від 5 лютого 2009 року за вих. №343МРУ було пред'явлено до виконання у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.
Відповідно до заяви про вчинення виконавчого напису зазначена сума заборгованості 100 639,22 дол. США станом на 22 грудня 2008 року.
Відповідно до вимоги банку про дострокове повернення кредиту у повному обсязі, з якою ознайомлена позивач, станом на 01 грудня 2008 року заборгованість позивача становила 96 834,59 дол. США.
Позивач надала суду заявки на переказ коштів від 17 жовтня 2008 року в сумі 450 дол. США, від 20 листопада 2008 року про оплату 97 дол. США, від 18 листопада 2008 року на суму 100 дол. США, квитанцію № 1535 від 10 вересня 2007 року на суму 65 дол. США, які не відображені в розрахунку заборгованості.
Також, позивач 12 та 15 грудня 2008 року здійснила дві оплати по 64 дол. США, однак такі оплати не були враховані при вчиненні виконавчого напису.
Нотаріусу із заявою про вчинення виконавчого напису не надано вимогу та виписку по кредитному рахунку на підтвердження вимоги банку і на підтвердження суми заборгованості, тобто нотаріусу не надано всіх документів, достатніх та необхідних для вчинення виконавчого напису.
Після 01 грудня 2008 року банк втратив право нараховувати відсотки, пеню та інші платежі за договором, оскільки нарахування процентів за користування кредитними коштами, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено.
Отже, виконавчий напис вчинено на погашення заборгованості, яка не є безспірною.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).
Враховуючи викладене, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відсутність права нараховувати проценти та штрафні санкції за період після реалізації кредитором свого права на дострокове стягнення кредиту підтверджена постановою Великої Палатою Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Із врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що виконавчий напис вчинено на погашення заборгованості, яка не є безспірною, та такий вчинено приватним нотаріусом із порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Також, встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 була реалізована з прилюдних торгів за ціною продажу 527 000 грн. Львівською філією ПП «Нива - В.Ш.», що підтверджується протоколом №1410185-1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки). Переможцем торгів стало АТ «Універсал Банк».
2 листопада 2010 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Львівській області Шестаком О.В. складено акт про реалізацію предмета іпотеки.
3 грудня 2010 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. видано свідоцтво за реєстраційним №1938, згідно якого АТ «Універсал Банк» належить на праві власності двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , яка раніше належала ОСОБА_2
2 листопада 2010 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Шестаком О.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Разом з тим, Верховний суд звернув увагу, що апеляційний суд не вирішив питання щодо позовної давності, про застосування якої заявило АТ «Універсал Банк».
Щодо строків позовної давності, то колегією суддів встановлено наступне.
Заперечуючи проти позову в суді першої інстанції АТ «Універсал Банк» просив застосувати позовну давність (т. 1, а. с. 58).
В свою чергу, ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції клопотання про поновлення позовної давності (т. 1 а. с. 96-98).
Реалізація права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Основним нормативним актом, що регулює строки звернення до суду про вирішення спорів у порядку цивільного судочинства, є ЦК України, який установлює інститут позовної давності і містить положення щодо часових меж, упродовж яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.
Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Тлумачення частини першої статті 261 ЦК України свідчить про те, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини п'ятої статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин.
У пункті 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20) вказано, що питання щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, в березні 2012р. позивач дізналась про те, що за заявою банку було вчинено виконавчий напис.
05 березня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Галицького районного суду м.Львова з позовом до ВПВР ГУЮ у Львівській області, ПП «Нива-В.Ш.» із позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та оскарження прилюдних торгів.(справа №461/2639/15). ПАТ «Універсал Банк» у вказані й справі був залучений як третя особа.
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 27.04.2016 року по справі №461/2639/15 позов було задоволено.
Визнано вчинений приватним нотаріусом ЛМНО Щибко Т.Б. виконавчий напис №262 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 таким, що не підлягає виконанню.
Визнано недійсним Акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 02 листопада 2010р. щодо реалізації квартири АДРЕСА_2 .
Визнано недійсним протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна №01410185 від 11 жовтня 2010р.
Скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна від 03 грудня 2010р., виданого приватним нотаріусом ЛМНО Нор Н.М.(т.1 а.с.33-39)
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 07.02.2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Універсал Банк» задоволено частково. Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 27.04.2016 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 (т.1 а.с.40-43)
Постановою Верховного суду від 10.09.2018 року по справі №461/2639/15 касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення апеляційного суду Львівської області від 07.02.2017 року залишено без змін. (т.1 а.с.45-50)
Відтак, проміжок часу із 05.03.2015 року по 10.09.2018 року строк позовної давності був перерваний.
Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається в разі пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Законом України N? 530-IX від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (CVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У той же час пунктом 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцяти денний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України N? 691-IX від 16 червня 2020 року «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19»).
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року N? 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Постановою від 25.04.2023 р. №383 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив режим надзвичайної ситуації в єдиній державній системі цивільного захисту, а також карантин на всій території України до 30 червня 2023 року.
Врахувавши, що останнім днем звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 10.09.2021 року, а Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, а позов подано 05.08.2023 року, а відтак колегія суддів приходить до висновку, що строк позовної давності не пропущено.
На підставі викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Галицького районного суду міста Львова від 12 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», з участю третьої особи: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Цибко Т.Б., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати виконавчий напис №262 від 4 лютого 2009 року, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Цибко Т.Б., про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 по заборгованості в розмірі 100 639, 22 доларів США таким, що не підлягає виконанню.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови у зв'язку з перебуванням одного з членів колегії суддів на лікарняному складено 23 березня 2026 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.