Справа 688/1321/26
№ 1-кс/688/586/26
Ухвала
Іменем України
25 березня 2026 року м. Шепетівка
Слідчий суддя Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , старшого слідчого ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого ВРЗСТ СВ Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_5 , погоджене з керівником Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Судилків Шепетівського району Хмельницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, пенсіонера за віком, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
встановив:
Старший слідчий ВРЗСТ СВ Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_5 , за погодженням з керівником Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , направив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання послався на те, що СВ Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12026244000000348 від 23.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.03.2026 о 16 годині 15 хвилин, водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ» моделі «2107», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись ним по вул. Старокостянтинівське шосе зі сторони вул. Пліщинська в напрямку вул. Генерала Шухевича в м. Шепетівка Хмельницької області, зі швидкістю близько 40 км/год, порушуючи вимоги п. п. 1.5, 1.7, 2.3 (б), 12.1, 18.4, вимог попереджувального дорожнього знаку 1.33 «Діти» Правил дорожнього руху, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою щоб постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, відповідно не зреагував на її зміну, розуміючи, що перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість та зупиняється транспортний засіб, що рухається по сусідній смузі, не зменшив швидкість та не зупинився, внаслідок чого здійснив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перетинав проїжджу частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу справа на ліво відносно напрямку руху водія.
Тим самим, своїми діями ОСОБА_6 порушив вимоги пунктів п.п. 1.5, 1.7, 2.3 (б), 12.1, 18.4 вимог попереджувального дорожнього знаку 1.33 «Діти» Правил дорожнього руху, які вимагають: п.1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п.1.7. Водії зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності; п.2.3 б. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 18.4. Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека; 33. ДОРОЖНІ ЗНАКИ 1.33 «Діти». Ділянка дороги, на якій можлива поява дітей з території дитячого закладу (дошкільний заклад, заклад загальної середньої освіти, оздоровчий табір тощо), що прилягає безпосередньо до дороги.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, геморагічного забою головного мозку, набряку головного мозку, підшкірної гематоми скронево-тім'яної ділянки справа, саден правої половини обличчя, які можуть відноситися до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Вищевказані порушення Правил дорожнього руху, допущенні водієм автомобіля марки «ВАЗ» моделі «2107», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 перебувають у прямому причинному зв'язку із скоєнням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками у вигляді заподіяних потерпілому ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень.
Таким чином, своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, які спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
24 березня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами: протоколом огляду місця події від 23.03.2026, де зафіксована обстановка та слідова інформація на місці ДТП; протоколом допиту законного представника потерпілого ОСОБА_8 , матері ОСОБА_8 , яка вказала, що на момент допиту потерпілий перебуває без свідомості у важкому стані у відділенні анастезіології та інтенсивної терапії КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня»; протоколами допиту свідка ОСОБА_9 , який працює лікарем-анастезіологом КНП «Шепетівська БЛ» щодо попереднього діагнозу потерпілого ОСОБА_8 ; протоколом допиту малолітнього свідка ОСОБА_10 , який переходив проїжджу частину дороги в межах пішохідного переходу разом з ОСОБА_8 та повідомив про обставини наїзду на потерпілого; протоколами допиту свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які керували транспортними засобами та завчасно помітили неповнолітніх пішоходів, після чого зупинилися для надання їм переваги в русі та виконання ними переходу у встановленому місці, а також бачили момент наїзду автомобілем під керуванням ОСОБА_6 на ОСОБА_8 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_6 , який надає зізнавальні показання та вказує, що не помітив завчасно пішохода ОСОБА_8 та допустив наїзд на нього; протоколом огляду речового доказу - відеозапису з магазину «Питна вода», що зафіксував обставини дорожньо-транспортної пригоди; речовими доказами та іншими узгодженими між собою матеріалами кримінального провадження.
ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на неповнолітнього потерпілого та законного представника неповнолітнього потерпілого, свідків, експертів, перешкоджати всебічному, повному та неупередженому дослідженню обставин кримінального провадження. Також слідчий зазначив, що інші більш м'які запобіжні заходи не можуть запобігти таким ризикам, просив обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурори та старший слідчий ОСОБА_5 клопотання підтримали, просили його задовольнити, посилаючись на мотиви такого.
Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 просили застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши учасників провадження та дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшла висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти доведеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ч. 1 ст. 183 КПК).
Стаття 177 КПК України передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак вона повинна ґрунтуватись на об'єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Встановлено, що клопотання відповідає вимогам ст. 184 КПК України. Копію клопотання та матеріалів, якими обґрунтовано необхідність застосування запобіжного заходу, підозрюваний та його захисник отримали 25.03.2026 о 8 год.
Відповідно до витягу з кримінального провадження №12026244000000348, 23.03.2026 до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно протоколу затримання, 23.03.2026 о 19 год 05 хв ОСОБА_6 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
24.03.2026 ОСОБА_6 оголошено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, підтверджується: протоколом огляду місця події від 23.03.2026, де зафіксована обстановка та слідова інформація у місці ДТП; протоколом допиту законного представника потерпілого ОСОБА_8 матері ОСОБА_8 , яка вказала, що на момент допиту потерпілий перебуває без свідомості у важкому стані у відділенні анастезіології та інтенсивної терапії КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня»; протоколами допиту свідка ОСОБА_9 , який працює лікарем-анастезіологом КНП «Шепетівська БЛ» щодо попереднього діагнозу потерпілого ОСОБА_8 ; протоколом допиту малолітнього свідка ОСОБА_10 , який переходив проїжджу частину дороги в межах пішохідного переходу разом з ОСОБА_8 та повідомив про обставини наїзду на потерпілого; протоколами допиту свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які керували транспортними засобами та завчасно помітили неповнолітніх пішоходів, після чого зупинилися для надання їм переваги в русі та виконання ними переходу у встановленому місці, а також бачили момент наїзду автомобілем під керуванням ОСОБА_6 на ОСОБА_8 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_6 , який дав показання, що не помітив завчасно пішохода ОСОБА_8 та допустив наїзд на нього; протоколом огляду речового доказу - відеозаписом з магазину «Питна вода», що зафіксував обставини дорожньо-транспортної пригоди; речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження.
Вирішуючи клопотання про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшла висновку, що підозрюваному слід обрати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти доведеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
За змістом п. п. "b" та "c" ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, особу може бути позбавлено свободи для забезпечення виконання нею будь-якого обов'язку, встановленого законом, а також з метою її допровадження до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5, поліція не зобов'язала мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року).
Ризиком у контексті кримінального провадження є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки підозрюваного, певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Докази та обставини, на які посилаються прокурори та старший слідчий дають достатні підстави слідчому судді вважати, що ОСОБА_6 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, його законного представника, свідків, експертів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 в разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, наслідки, що настали, перевагу публічного інтересу над приватним, тобто існування реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, для запобігання ризиків, які зазначені в клопотанні та доведені в судовому засіданні, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки підозрюваного, клопотання слід задовольнити, обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я чи з інших підстав, слідчому судді не надано.
Суд вважає, що потреби досудового розслідування, яке перебуває на початковій стадії, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, оскільки застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою забезпечить ефективне розслідування кримінального правопорушення.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеного ризику, зокрема враховано те, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, у разі визнання його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, усвідомлюючи усю суворість потенційного покарання, може покинути своє місце проживання і переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Крім того, вік підозрюваного та стан здоров'я не перешкоджають залишенню місця постійного проживання та переховування, ОСОБА_6 не працевлаштований, є пенсіонером, неповнолітніх дітей не має.
Застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 є необґрунтованим та недоцільним з наступних підстав: особисте зобов'язання не підлягає застосування з огляду на тяжкість інкримінованого злочину та наявність реальних сумнівів того, що останній виконуватиме покладені на нього обов'язки. Порука не підлягає застосуванню, оскільки будь-яких клопотань, від осіб, яких суд вважав би такими, що заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків до органів досудового розслідування та/або суду не надходило. Домашній арешт не підлягає застосуванню, оскільки із сукупного аналізу доказів у справі суд вбачає вірогідність недобросовісної поведінки особи, а тому такий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
На переконання суду, у разі обрання щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, є висока імовірність вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо доводів захисника про відсутність ризиків, слідчий суддя вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 , у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконний вплив на потерпілого, свідків, експертів, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Позитивна характеристика підозрюваного, часткове відшкодування ним витрат на лікування потерпілого, відсутність судимостей не зменшує ризики, встановлені судом, не позбавляють його об'єктивної можливості їх реалізувати.
Відповідно до ст. 183 КПК України при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно визначити розмір застави та зазначити обов'язки, які будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави.
Враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу, тяжкість кримінального правопорушення (злочину) у вчиненні якого він підозрюється, конкретні обставини кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає необхідним визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисячі двісті сорок) гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для нього.
При внесенні застави покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 23 травня 2026 року.
Визначити ОСОБА_6 заставу - 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
При внесенні зазначеної суми застави, ОСОБА_6 звільнити з-під варти.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися з населеного пункту (м. Шепетівка Хмельницької області), в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, роботи чи навчання.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання даних обов'язків, застава звертається в дохід держави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Зобов'язати орган досудового розслідування негайно повідомити про взяття під варту ОСОБА_6 родичів останнього.
Копію ухвали негайно після її проголошення вручити підозрюваному та направити для виконання в Шепетівський РУП ГУНП в Хмельницькій області.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_13