Справа № 459/220/26
Провадження № 2/459/72/2026
(заочне)
24 березня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Новосад М.Д.
з участю секретаря судового засідання Фецан Ю. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицький за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 533481-КС-001 від 10.04.2025 в розмірі 44070,00 грн, з яких: 13000 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 21970 грн - суми прострочених платежів по процентах, 2600 грн - суми прострочених платежів за комісією, 6500 - суми заборгованості за відсотками відповідно до ст 625 ЦКУ.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 10.04.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем було укладено Договір № 533481-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, передбаченому ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Договору відповідачу надано грошові кошти у розмірі 13000,00 грн на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом (фіксована ставка). ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 13000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № 4441-1110 5911-7170. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, станом на 07.01.2026 року утворилась заборгованість за Договором № 533481-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 44 070,00 грн. Тому просить позов задовольнити.
Ухвалою від 27.01.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд.
Представник позивача у позовній заяві просив справу розглядати у його відсутності, щодо проведення заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідач у судові засідання, призначені на 17.02.2026, 24.03.2026 не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про розгляд даної справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (судових повісток), які містяться в матеріалах справи та які повернулися на адресу суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав, про причини неявки не повідомляв. Також відповідачем не було подано відзиву на позов.
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, суд вважає, що відповідач є повідомлений про розгляд справи належним чином.
Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
У відповідності положень ст. 247, ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до такого висновку.
Судом встановлено, що 10.04.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем укладено Договір №533481-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), який підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-2464, відповідно до умов якого розмір кредиту становить 13000,00 грн: строк, на який надається кредит 24 тижні; дата повернення кредиту 25.09.2025; стандартна процентна ставка за кредитом в день 1%, фіксована; комісія за надання кредиту - 2600,00 грн; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 32087,96 грн.
Сторонами погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.
До вказаного договору додані правила надання споживчих кредитів для продуктів «Кредит 4 місяці» та «Кредит 6 місяців» ТОВ «Бізнес Позика», візуальна форма послідовності дій клієнта та анкета клієнта.
З візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається порядок дій здійснений сторонами кредитного договору щодо його укладення.
Згідно із підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів, на картковий рахунок № НОМЕР_1 відповідача 10.04.2025 здійснено перерахунок коштів у розмірі 13000,00 грн, згідно з кредитним договором від 10.04.2025 №533481-КС-001 від 10.04.2025.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом у гривні, станом на 08.01.2026 заборгованість відповідача за договором №533481-КС-001 від 10.04.2025 становить 44070,00 грн, з яких: 13000 грн видано кредит, 21970 грн нараховано відсотків, 2600 грн нараховано комісії, 6500 грн відсотки відповідно до ст 625 ЦКУ, що також підтверджується довідкою про стан заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором станом на 08.01.2026.
За змістом норми статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Так, положеннями статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Оскільки за умовами вищезазначеного договору відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, суд дійшов висновку, що сума заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 13 000 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 21970 грн, які нараховані в межах строку дії договору, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
Щодо вимог про стягнення комісії за надання кредиту за Кредитним договором в розмірі 2600 грн, суд зазначає наступне.
Згідно п. 2.5 Договору комісія, пов'язана з наданням кредиту дорівнює 2600 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз умов Договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 2600 грн., встановлена в п. 2.5 Договору, є платою безпосередньо за надання кредиту позичальнику.
Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що положення договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 2600 грн. суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» вищезазначеної заборгованості за комісією за надання кредиту.
Крім того, звертаючись з позовними вимогами, ТОВ «Бізнес Позика» просило також стягнути з відповідача суму заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ у розмірі 6500 грн.
У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Така ж правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.
Оскільки, кредитний договір №533481-КС-001 був укладений відповідачем 10.04.2025, тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ в розмірі 6500 грн не підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №533481-КС-001 від 10.04.2025 в розмірі 34970 грн, з яких: 13000 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 21970 грн - суми прострочених платежів по процентах.
Беручи до уваги часткове задоволення позову, керуючись положенням ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2112,61 грн судового збору згідно з таким розрахунком: 34970 (сума задоволених позовних вимог)*100/44070 (сума заявлених позовних вимог) = 79,35% (частина задоволених позовних вимог); 2662,4*79,35%/100%= 2112,61 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239, б. Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» суму заборгованості за договором №533481-КС-001 від 10.04.2025 в розмірі 34970 грн, з яких: 13000 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 21970 грн - суми прострочених платежів по процентах.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2112,61 грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 24.03.2026.
Суддя: М. Д. Новосад